ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2017 року Справа № 904/7232/17

м. Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)

судді: Іванов О.Г., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вега Транс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2017р., ухваленого суддею Воронько В.Д., повний текст якого складено 25.09.2017р. у справі № 904/7232/17

за позовом Приватного підприємства "Вега Транс", м. Дніпро

до відповідача-1: Приватного підприємства "Вега Авто", м. Дніпро

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаль", м. Біла Церква

про стягнення 26 887, 70 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА:

Приватне підприємство "Вега Транс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про солідарне стягнення з Приватного підприємства "Вега Авто" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаль" збитків за основним договором перевезення - заявкою №222 від 06.06.2017, забезпеченим порукою відповідно до договору поруки №21 від 06.06.2017р. в розмірі 500,00 грн.; та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаль" збитків в розмірі 14 500,00 грн. та неправомірної вигоди в розмірі 11 887,70 грн., за неналежне виконання умов зазначеного договору перевезення-заявки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2017р. у справі № 904/7232/17 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне встановлення обставин у справі, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі: Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Вега Авто" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаль" на користь Приватного підприємства "Вега Транс" – 500, 00 грн. збитку. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаль" на користь Приватного підприємства "Вега Транс" – 14 500,00 грн. збитку та 11 887, 70 грн. неправомірної вигоди. Судові витрати розподілити та стягнути з відповідачів.

Апелянт зазначає, що ТОВ «ШАЛЬ» порушило умови договору-заявки та доставило вантаж (пластикові стаканчики) з порушенням терміну доставки в 10 днів, що підтверджується накладною № 001388. Крім того, відповідач-2 не заперечує затримку доставки вантажу. Посилаючись на ст. 216 ГК України вважає, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, тому вважає помилковим висновок місцевого господарського суду стосовно відсутності в умовах транспортної заявки № 222 від 06.06.2017р. наслідків недотримання строків доставки вантажу, а також розміру збитків.

Скаржник вважає, що вина відповідача-2 в затримці доставки вантажу доведена міжнародною транспортною накладною № CMR № 001388, посилається на презумпцію вини перевізника, якщо не доведено протилежного. Обов’язковість відшкодувати збитки перевізником, завдані порушенням строку перевезення визначена ч. 1 ст. 923 ЦК України, ст. 224 ГК України та п. 1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції – тягар доказу за затримку доставки вантажу покладено на перевізника.

Також апелянт не погоджується з висновком суду про відмову у стягненні 11 887, 70 грн., оскільки вважає зазначені грошові кошти безпідставно отриманими відповідачем-2, тому що вартість послуги міжнародного перевезення по рахунку № 180 від 16.06.2017р. не узгоджується з вартістю, погодженою сторонами в заявці № 222 від 06.06.2017р. та посилається на ст. 1213 ЦК України.

Звертає увагу на те, що позовні вимоги про відшкодування збитків у даній справі заявлені позивачем в порядку регресу згідно до ст. 228 ГК України, оскільки внаслідок прострочення доставки вантажу позивач сплатив штраф потерпілій стороні (ТОВ «ВЕГА ЛОГІСТИК») в розмірі 15 000, 00 грн., тим самим відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи (ТОВ «ШАЛЬ»), яка спричинила ці збитки.

Таким чином позивач вважає, що він фактично втратив право на дохід, який міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене відповідачем (упущена вигода ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не надали, тому відповідно до ч. 4 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2017р. апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 02.11.2017р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Іванов О.Г.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2017р. судове засідання було перенесене з 02.11.2017р. на 09.11.2017р. у зв’язку з відрядженням судді – доповідача до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 31.10.2017р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв’язку з відрядженням судді Березкіної О.В., для розгляду клопотання відповідача-2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, р

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.10.2017р. визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Іванов О.Г., Чимбар Л.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2017р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаль" про проведення судового засідання 09.11.2017р. з Ірпінським міським судом Київської області в режимі відеоконференції - задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2017р. розгляд апеляційної скарги було відкладено до 21.12.2017р.

В судове засідання, яке відбулось 21.12.2017р., сторони не забезпечили явку повноважних представників, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.247-249), про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що неявка сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та матеріали справи достатні для вирішення спору, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА:

Як вірно встановлено місцевим господарським судом і підтверджено матеріалами справи 12.09.2016р. між ТОВ «Атем Груп» (Клієнт) та ТОВ «Вега Логістика» (Експедитор) укладено договір № 12/09-01 транспортного екпедитування , відповідно до умов п.1.1 якого Експедитор зобов’язується за плату та за рахунок Клієнта виконати, а за необхідності також організувати виконання визначених даним договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу, а Клієнт зобов’язується прийняти та сплатити належним чином надані послуги (а.с. 193-199).

06.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вега Логістика", як експедитором, та позивачем - Приватним підприємством "Вега Транс", як перевізником, було укладено транспортну заявку-договір №221 (далі - заявка-договір №221; а.с. 17) на перевезення автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, умовами якого визначено наступне:

- дата та час завантаження - 08.06.2017, 09:00;

- номер автопоїзда: № НОМЕР_1 / АІ 0726 ХР, вод. ОСОБА_1;

- маршрут перевезення: Київ, Україна - Гданськ, Польща;

- дані по ТЗ (тип, об'єм) - 21т, 86 м3;

- місце завантаження вантажу - Україна, м. Київ, вул. Промислова, 4-Б;

- митниця місця розташування - Україна, м. Київ, Столичне шосе, 100, вантажний митний комплекс "Атлантик";

- митний перехід на кордоні – (дані відсутні)

- митниця місця призначення - Efektor 25-116 Kielce Ul. Sciegiennego 264;

- місце вивантаження - Гданськ, вул. Наврицька, 10;

- рід вантажу, його кількість, вага брутто - пластикові стаканчики, 15т, 86м3;

- узгоджений строк доставки вантажу - 12-13.06.2017 року;

- фрахтова сума - 950 євро за курсом НБУ на дату вивантаження;

- форма оплати - безготівковий розрахунок протягом 10 днів за оригіналами документів на підставі рахунку.

При цьому у вказаній заявці відсутні дані щодо пункту перетину «- митний перехід на кордоні»

Також підписанням даного договору-заявки, перевізник (позивач) погодився на наступні умови, у тому числі:

- перевізник дотримується чітких приписів митного законодавства, в іншому випадку ризик додаткових витрат покладається на перевізника (п. 4 заявки-договору №221);

- за несвоєчасне вивантаження /простій автомобіля перевізник сплачує узгоджений розмір збитку в розмірі 1500 грн за кожну добу затримки доставки до моменту вивантаження, якщо інше не узгоджено сторонами даного договору додатково (п. 7 заявки-договору №221).

06.06.2017р. між ПП «ВЕГА ТРАНС» та ТОВ «ШАЛЬ» укладено договір на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № 06/06/17-Е (а.с. 99-100), відповідно до пункту 1.1 якого, даний договір регулює та визначає порядок взаємовідносин експедитора, який замовляє послуги перевезеннся від свого імені та за рахунок замовника, а перевізник зобов'язується доставити вантаж в пункт призначення на умовах та терміни, передбачені цим договором та заявками на здійснення перевезення, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору №06/06/17-Е передбачено, що перевезення здійснюється відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (зі змінами, внесеними протоколом від 05.07.1978 р.), далі конвенція CMR, якщо принаймі одна з країн місця завантаження вантажу або місця доставки вантажу у відповідності до заявки є учасником Конвенції, митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв (ЕСТР), а також відповідно до Законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транспорт", Статуту автомобільного транспорту, Цивільного та Господарського кодексів України та інших діючих нормативних актів України. Сторони також дотримуються положень Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ADR) і Європейської угоди про перевезення вантажів нетривалого зберігання. У випадку незастосування Конвенції під регіоном в рамках даного договору приймається територія України. Сторони керуються положеннями даного договору і законодавства України.

Відповідно до п. 2.2 договору №06/06/17-Е організація кожного перевезення, в рамках даного договору, оформлюється окремою заявкою на конкретне перевезення, що надсилається експедитором перевізнику відразу по узгодженню в порядку, встановленому в статті 4 даного договору.

Доповнення та заявки є невід'ємною частиною договору, якщо вони підписані і завірені фірмовими печатками сторін. Факт виконання кожного автомобільного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується відповідним актом виконаних робіт. Заявка отримана факсимільним або електронним зв'язком e-mail має юридичну силу до обміну оригіналами (п. 2.3 договору №06/06/17-Е).

За умовами пункту 9.1 договору №06/06/17-Е попередньо підписані сторонами договори з того самого предмету, що і цей договір, втрачають свою силу з моменту підписання цього договору. Договір, заявки, зміни та доповнення до договору, підписані сторонами, скріплені їх печатками та отримані за допомогою факсимільного зв'язку чи електронної пошти, мають юридичну силу оригіналу. Сторони домовились, що договір, заявки та доповнення до договору, підписані сторонами та отримані факсимільним чи електронним зв'язком, є належним юридичним доказом в судових інстанціях щодо існування господарських відносин між сторонами. Сторони зобов'язуються обмінятися оригінальними примірниками цих документів протягом трьох робочих днів з дати підписання. Сторони констатують, що особа, що підписала заявку від імені замовника/ перевізника, є належним доказом того, що така особа має право підпису відповідних документів.

Доказів визнання договору №06/06/17-Е недійсним у передбаченому законом порядку позивачем не подано, у зв'язку з чим заперечення останнього щодо підписання ним вказаного договору не можуть бути прийняті до уваги.

06.06.2017р. позивач - Приватне підприємство "Вега Транс", як експедитор, на підставі транспортної заявки №222 (а.с. 18) замовив перевезення вищевказаного вантажу у перевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаль", якою узгоджено наступні умови

- дата та час завантаження - 08.06.2017, 09:00;

- номер автопоїзда: № НОМЕР_1 / АІ 0726 ХР, вод. ОСОБА_1;

- маршрут перевезення: Київ, Україна - Гданськ, Польща;

- дані по ТЗ (тип, об'єм) - 21т, 86 м3;

- місце завантаження вантажу - Україна, м. Київ, вул. Промислова, 4-Б;

- митниця місця відправлення - Україна, м. Київ, Столичне шосе, 100, вантажний митний комплекс "Атлантик";

- митниця місця призначення - Efektor 25-116 Kielce Ul. Sciegiennego 264;

- місце вивантаження - Гданськ, вул. Наврицька, 10;

- рід вантажу, його кількість, вага брутто - пластикові стаканчики, 15т, 86м3;

- узгоджений строк доставки вантажу - 12-13.06.2017 року;

- фрахтова сума по замовленню - 870 євро за курсом НБУ на день вивантаження;

форма оплати - б/р на р/р за оригіналами документів, 7 днів (рахунок, акт, CMR).

У вищезазначеній транспортній заявці №222 також не визначено пункт перетину «- митний перехід на кордоні»

Крім того, заявкою №222 визначено наступні особливі умови перевезення:

- CMR.Т-1 за рахунок перевізника;

- перевізник чітко дотримується приписів відносно митних процедур, в іншому випадку він несе повну відповідальність за можливі витрати; понаднормовий простій а/м 1500,00 грн/ доба у суботу, неділю та святкові дні сплачуватися не буде, якщо авто приїхало менше ніж за 36 годин до їх настання;

- рахунок за виконане перевезення виставити датою вивантаження автомобіля;

- будь-які додаткові витрати, що виникають у процесі перевезення даного вантажу, повинні бути підтверджені документально та узгоджені з ведучим експедитором замовника;

- оплата здійснюється після надання наступних документів: оригіналу CMR, оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, оригіналу договору.

Відповідно до роздруківки електронного листування між абонентами shal_vit@ukr.net , vega7at@gmail.com та Tania.vegaavto@gmail.com (а.с. 87-97) вбачається, що вантаж прибув у пункт призначення 12.06.2017р. і сторони погодили умови додаткової оплати за його повернення у пункт митного очищення.

16.06.2017р. ПП «ВЕГА ТРАНС» листом запевнило ТОВ «ШАЛЬ» що додаткові витрати за транспортною заявкою № 222 від 06.06.2017р. будуть компенсовані у розмірі 400 евро. (а.с. 75).

16.06.2017р., позивач платіжним дорученням №1129 (а.с. 19) перерахував 2-му відповідачу 37152,50 грн оплати за послуги з міжнародного автоперевезення згідно рахунку №180 від 16.06.2017,.

У рахунку №180 від 16.06.2017 визначено найменування товару (робіт, послуг), що підлягають оплаті позивачем, а саме - послуги міжнародного автоперевезення АІ7432 СР / АІ 0726 ХР за маршрутом перевезення: Київ (Україна) - Гданськ (Польща), та вказано посилання на договір на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні №06/06/17-Е від 06.06.2017р. (а.с. 101).

Заперечень з приводу змісту вказаного рахунку, який сплачено у повному обсязі, позивачем заявлено не було, в тому числі і щодо посилання на договір №06/06/17-Е від 06.06.2017.

25.06.2017р. ТОВ «АтемГруп» звернулося з Листом вих..№ 3 до керівництва «Вега Логістика» в якому, вказавши на порушення адресатом умов Договору № 12/09-01 від 12.09.2016р., просило сплатити 15 417, 00 грн неустойки , обрахованої у відповідності до умов п.4.4 Договору (а.с. 200).

14.09.2017р. за платіжним дорученням № 504 ТОВ «ВЕГА ЛОГІСТИКА» перерахував ТОВ «Атем Груп» 15 417,00грн неустойки через прострочення вивантаження вантажу, відповідно до претензії (а.с. 201)

Предмет позову становить матеріально правова вимога позивача щодо солідарного стягнення з обох відповідачів 500,00 грн збитків за основним договором перевезення-заявкою №222 від 06.06.2017, забезпеченим порукою відповідно до договору поруки №21 від 06.06.2017; з 2-го відповідача - 14500,00 грн збитків та 11887,70 грн неправомірної вигоди, нарахованих з посиланням на неналежне виконання умов договору перевезення-заявки №222 від 06.06.2017.

Правовідносини сторін виникли з договору транспортного експедирування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Відносини транспортної експедиції на загальному рівні врегульовано гл. 65 ЦК, ст. 316 ГК. Спеціальним нормативним актом у цій сфері є Закон "Про транспортно-експедиторську діяльність". Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності також регулюються законами "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законом України від 20 жовтня 1999 р. "Про транзит вантажів", транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

За договором транспортного експедирування має місце виконання або організація виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; іншими словами, за відповідним договором надаються транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (ст. 1 Закону "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Статтею 929 ЦК на загальному рівні визначений предмет договору транспортного експедирування. Так, договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Посилаючись на ст. 216 ГК України апелянт вважає, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є про це застереження в договорі, тому, на його думку висновок місцевого господарського суду стосовно відсутності в умовах транспортної заявки № 222 від 06.06.2017р. наслідків недотримання строків доставки вантажу є помилковим.

Вважає, що право на відшкодування збитків в регресному порядку, виникло у нього у відповідності до вимог ст.. 228 ГК України, після того, як ним було в повному обсязі відшкодовано заявлені ТзОВ «АРТЕМ ГРУПП» (вантажовласник) до стягнення 15 417,00грн неустойки, внаслідок прострочення доставки вантажу за договором транспортного експедирування № 12/09-01 від 12.09.2016р.

Однак місцевим господарським судом не взято до уваги належних доказів щодо обставин на які посилався Відповідач, а саме, що приймаюча сторона відмовила у здійснені оформлення вантажу в обраному пункті пропуску через відсутність акредитації представника на проходження СЕС контролю; Того, що вказаний вантаж взагалі потребував проходження вказаного СЕС контролю; Того, що обраний пункт пропуску не відповідав тим чи іншим вимогам щодо проходження прикордонного контролю та необхідності у зв’язку з цим обрати інший.

Вважає помилковим висновок місцевого господарського суду щодо відмови у стягненні з відповідача безпідставно отриманих коштів , оскільки вартість послуг (фрахтова сума) за перевезення вантажу у розмірі 870 євро за курсом НБУ визначена у заявці № 222 від 06.06.2017р., а зміни до вказаної заявки сторони не вносили. Стягнення 11 887, 70 грн, які були перераховані позивачем на підставі платіжного доручення №1129 від 16.06.2017р. в числі перерахованих 37 152,50 грн є безпідставним стягненням.

Вищезазначені доводи апеляційної скарги дублюють доводи викладені в позовній заяві і відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з угод або в наслідок заподіяння шкоди, що передбачено ст. 11 ЦК України.

Згідно з приписами ст. 16 цього Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або інтереси якого порушено. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б в разі належного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, у відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) наявності збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого правового висновку, що вимога про відшкодування збитків може пред'являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Сама по собі сплата позивачем на користь третьої сторони будь-яких коштів, в зв’язку з порушенням нею умов іншого договору, не може бути підставою для висновку щодо порушення її прав в даному спорі.

Позивач не довів належними і допустимими доказами протиправность поведінки Відповідача-2 та його вину, причинного зв'язку між протиправними діями 2-го відповідача та понесеними позивачем збитками, оскільки прийнята до виконання відповідачем -2 транспортна заявка №222 від 06.06.2017 не містять умов щодо пункту перетину кордону. З позиції Відповідача-2 слідує, що позивач у заявці на перевезення не визначив пункт перетину державного кордону, тому маршрут слідування водієм було вибрано самостійно, але приймаюча сторонами відмовилась здійснювати оформлення вантажу у вибраному пункті через відсутність акредитації свого представника на проходження контролю СЕС, оскільки домовленості з вантажовідправником передбачають оформлення вантажу на пункті пропуску на іншому пункті - Рава-Руська.

Доставка вантажу у визначений у транспортній заявці № 222 від 06.06.2017р. час і місце підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, щодо узгодження сторонами спору порядку повернення вантажу на кордон після його прибуття в пункт вивантаження і подальшої оплати додатково наданих послуг.

Так 16.06.2017р., після електронного листування сторонами спору було прийнято рішення про повернення транспортного засобу для проходження контролю СЕС та узгоджено питання про здійснення доплати в сумі 400 євро за понаднормовий пробіг автомобіля.

Наявні в матеріалах справи платіжне доручення № 1129 від 16.06.2017р., за яким Позивач перерахував відповідачу-2 на підставі рахунку № 180 від 16.06.2017 грошові кошти у сумі 37152,50 грн, що по курсу НБУ до євро на дату перерахування складало приблизно 1280 євро, фактично співпадає з сумою, яка утворюється при складанні вартості перевезення та суми, що зазначена в копії листа від 16.06.2017.

Відповідно до частин 1,2,4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Дані положення цілком узгоджуються з положенням статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України, яка діяла на час ухвалення рішення місцевим господарським судом. Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до приписів частин 1, 2 статті 307 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Частиною 1 статті 313 ГК України встановлено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Оскільки колегія суддів доходить висновку про своєчасність виконання Відповідачем -2 умов визначених транспортній заявці №222 від 06.06.2017р., а позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправність поведінки Відповідача при виконанні ним цієї заявки, то висновок місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення у порядку регресу з відповідачів збитків у сумі 15000,00 грн, завданих затримкою доставки вантажу є правомірним і обґрунтованим.

Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, наведені у ст. 1212 ЦК України.

Так, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Статтею 1213 ЦК України встановлено обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно.

Заявлені до стягнення грошові в сумі 11887,70 грн, що були перераховані позивачем на підставі платіжного доручення №1129 від 16.06.2017 у складі 37152,50 грн вартості послуг з міжнародного перевезення, не можуть вважатися безпідставно отриманими 2-м відповідачем, оскільки їх оплата була здійснена на підставі рахунку №180 від 16.06.2017, виставленого за договором №06/06/17-Е від 06.06.2017. Крім того, як вже було зазначено вище, сплачена вартість послуг із перевезення у розмірі 37152,50 грн дорівнює еквіваленту за курсом євро на дату проведення розрахунку (1 євро = 29,04 грн) фрахтової суми замовлення, визначеної у транспортній заявці №222, а саме - 870 євро та погодженої позивачем у листі від 16.06.2017 на адресу 2-го відповідача (а.с. 160) суми додаткових витрат по даній заявці у розмірі 400 євро, а тому висновок місцевого господарського суду в частині відмови у задоволені заявлених до стягнення з Відповідача -2 11887,70 грн неправомірної вигоди (безпідставно набутого майна) також є обґрунтованим і законним.

Інші доводи Скаржника зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують висновків до яких дійшов суд апеляційної інстанції переглядаючи справу.

Розглядаючи справу, місцевий господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об’єктивно з’ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права і дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог і відмовив в задоволені позову.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що під час перегляду апеляційним господарським судом не було встановлено порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права у відповідності до статті 276 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду у справі 904/7232/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 242, 269, 270, 273, 275 - 276, 281, 282 – 284, 288 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вега Транс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2017р. у справі № 904/7232/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2017р. у справі № 904/7232/17 – залишити без змін.

Касаційна скарга на судове рішення подається в порядку, визначеному статтею 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28.12.2017р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г.Іванов

Суддя Л.О.Чимбар