КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13793/17 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

06 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

за участю секретаря: Бордунової К.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 до Міністерства Юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.

08 листопада 2017 року позивачем до суду першої інстанції було подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом:

- зупинення дії наказу Мінюста від 20.10.2017 № 3255/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- заборони ДП «НІС» здійснювати блокування доступу позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2017 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Отже, виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, у кожному випадку суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Так, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема зазначено, що судам необхідно враховувати, що, згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Колегія суддів враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України», в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є, зокрема, оскарження позивачем наказу Міністерства Юстиції України від 20.10.2017 № 3255/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Звертаючись до суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, позивач вказав на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки відповідна професійна діяльність є єдиним джерелом доходу позивача. Крім того, позивач зауважив на тому, що не має права займатися іншими видами діяльності, а тому зупинення нотаріальної діяльності прямо стосується його конституційних прав на можливість заробляти працею на життя.

Згідно п. 8 ч.1 ст. 29-1 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється, якщо Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі надіслали до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю - до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців.

Відповідно до ст.29-2 Закону України «Про нотаріат», у випадку надіслання до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю керівники головних управлінь юстиції в областях приймають рішення у вигляді відповідного наказу про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.

За приписами ч.ч.4-6 ст.29-2 вказаного Закону, при зупиненні нотаріальної діяльності приватного нотаріуса він має право, а якщо строк зупинення більше одного місяця, - зобов'язаний, укласти договір про його заміщення з іншим приватним нотаріусом за виключенням підстави, передбаченої пунктом 7 частини першої статті 29-1.

Приватний нотаріус, діяльність якого зупинена, за відсутності заміщення його іншим приватним нотаріусом, має право: знімати заборону відчуження нерухомого майна, видавати з депозиту гроші та цінні папери, документи, прийняті на зберігання, дублікати та копії документів, що зберігаються у справах приватного нотаріуса, а також видавати довідки про вчинені нотаріальні дії.

Наведені заявником обставини, на думку колегії суддів, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали даної справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Крім того, на підтвердження своїх доводів позивачем не надано жодних доказів стосовно відсутності інших джерел доходу в сім'ї позивача, крім прибутку від здійснення нотаріальної діяльності.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів не вбачає очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, як підстави для забезпечення адміністративного позову та зазначає, що наявність чи відсутність протиправності рішення суб'єкта владних повноважень є предметом даного спору та підлягає дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому задоволення клопотання позивача про забезпечення позову означатиме фактично вирішення справи по суті позовних вимог, що є недоцільним.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дії, пов'язані з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, не є єдиним видом нотаріальної діяльності, відповідно позивач має право вчиняти інші нотаріальні дії.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не було наведено достатньо обґрунтованих доводів та доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, а отже, позивачем не доведено наявність підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, відповідно до ст. 117 КАС України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено - 18.12.2017р.