ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2009 р.

39/47пд

головуючого

суддів

:

І.М. (доповідача),

Капацин Н.В.,Могил С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційних скарг

1) Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь",

2) Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом",

на постанову

23.06.2009

Донецького апеляційного господарського суду

у справі

39/47пд

за позовом

акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

до

1) Корпорації "Укренергосервіс",

2) Закритого акціонерного товариства з іноземним капіталом "Міжнародне ділове співробітництво",

3) Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом",

4) Закритого акціонерного товариства "Управління будівництвом Рівненської атомної електростанції",

5) Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електростанція" Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом",

6) Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електростанція" Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом"

про

недійсними угоди та простих векселів

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача

Н.М. (дов. від 02.01.2009 № 09-18/1495);

відповідача -1

з’явились;

відповідача -2

з’явились;

відповідача -3

М.О. (дов. від 21.08.2008 № 178/10);

Білан О.П. (дов. від 10.04.2009 № б/н);

відповідача -4

з’явились;

відповідача -5

з’явились;

відповідача -6

з’явились;

У лютому 2009 року позивач –Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (надалі – ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь") звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Корпорації "Укренергосервіс" (надалі - відповідач-1), Закритого акціонерного товариства з іноземним капіталом "Міжнародне ділове співробітництво" (надалі ЗАТ "Міжнародне ділове співробітництво", відповідач-2), Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі –ДП "НАЕК "Енергоатом", відповідач-3), Закритого акціонерного товариства "Управління будівництва Рівненської атомної електростанції" (надалі – ЗАТ "Управління будівництва Рівненської АЕС", відповідач-4), Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електростанція" Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" (надалі - ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС", відповідач-5), Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електростанція" Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" (надалі - ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька АЕС", відповідач-6) про:

- визнання недійсною угоди, відповідно до якої позивачем передані відповідачеві-1 п'ять простих векселів № 66334389242591, № 66334389242592, № 66334389242593, № 66334389242594, № 66334389242595 номіналом по 5 млн. грн. кожний, на загальну суму 25 млн. грн., з датою погашення - 24.02.2009 за актом приймання-передачі від 24.02.1999;

- визнання недійсними простих векселів № 66334389242591, № 66334389242592, № 66334389242593, № 66334389242594, № 66334389242595 номіналом по 5 млн. грн. кожний, на загальну суму 25 млн. грн., з датою погашення - 24.02.2009.

03.03.2009 позивачем - ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подано заяву про доповнення позовних вимог, в якій позивач просить визнати прості векселі № 66334389242591, № 66334389242592, № 66334389242593, № 66334389242594, № 66334389242595 номіналом по 5 млн. грн. кожний, на загальну суму 25 млн. грн., з датою погашення - 24.02.2009 такими, що не підлягають оплаті.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невідповідність угоди про передачу позивачем відповідачеві-1 простих векселів № 66334389242591, № 66334389242592, № 66334389242593, № 66334389242594, № 66334389242595 в якості гарантії виконання договірних зобов'язань положенням законодавства, яке діяло на момент складання акту приймання-передачі. Крім того, як зазначає позивач, вказані векселі є недійсними та такими, що не підлягають оплаті ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", оскільки останні мали безтоварний характер, що суперечить вексельному законодавству України, зокрема, ст. 1 розділу 2 Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 10.09.1992 № 528.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.03.2009 у справі № 39/47пд (колегія суддів: головуючий –Морщагіна Н.С., судді Курило Г.Є., Попков Д.О.) припинено провадження по справі за позовом ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Корпорації "Укренергосервіс", ЗАТ з іноземним капіталом "Міжнародне ділове співробітництво".

Позовні вимоги ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" до ДП "НАЕК "Енергоатом", ЗАТ "Управління будівництва Рівненської АЕС", ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електростанція" НАЕК "Енергоатом", ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька АЕС" НАЕК "Енергоатом", - задоволено частково.

Визнано недійсною угоду, у відповідності до якої ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" Корпорації "Укренергосервіс" були передані прості векселі № 66334389242591, № 66334389242592, № 66334389242593, № 66334389242594, № 66334389242595 номіналом по 5 млн. грн. кожний, на загальну суму 25 млн. грн., з датою погашення - 24.02.2009 за актом приймання-передачі.

Визнано прості векселі № 66334389242591, № 66334389242592, № 66334389242593, № 66334389242594 номіналом по 5 млн. грн. кожний, на загальну суму 20 млн. грн., з датою погашення - 24.02.2009 такими, які не підлягають оплаті.

В задоволенні решти позовних вимог ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" до ДП "НАЕК "Енергоатом", ЗАТ "Управління будівництва Рівненської АЕС ", ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС" НАЕК "Енергоатом" та до ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу Хмельницька АЕС " НАЕК "Енергоатом" відмовлено.

Позовні вимоги ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" до ДП "НАЕК "Енергоатом", ЗАТ "Управління будівництва Рівненської АЕС", ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС" НАЕК "Енергоатом" та до ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька АЕС" НАЕС "Енергоатом" про визнання недійсним простого векселя № 66334389242595 номіналом по 5 млн. грн. з датою погашення - 24.02.2009; про визнання простого векселя № 66334389242595 номіналом по 5 млн. грн. з датою погашення - 24.02.2009 таким, що не підлягає оплаті - залишено без розгляду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2009 (колегія суддів: головуючий –Волков Р.В., судді –Геза Т.Д., Калантай М.В.) рішення господарського суду Донецької області від 11.03.2009 у справі № 39/47пд залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 11.03.2009 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2009 змінити, та задовольнити позовні вимоги в частині визнання простого векселя № 66334389242595 номіналом по 5 млн. грн. з датою погашення - 24.02.2009 таким, що не підлягає оплаті, а векселів № 66334389242591, № 66334389242592, № 66334389242593, № 66334389242594, № 66334389242595 визнати недійсними. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Також, з касаційною скаргою звернувся відповідач - ДП "НАЕК "Енергоатом", в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанції скасувати, і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" відмовити повністю. Скаргу мотивовано порушенням і неправильним застосуванням судами матеріального та процесуального права, зокрема норм вексельного законодавства.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційні скарги ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" та ДП "НАЕК "Енергоатом" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи вимоги в частині визнання недійсною угоди та визнання простих векселів такими, що не підлягають оплаті, рішення та постанова мотивовані посиланням на порушення вимог Положення про переказний і простий вексель, затвердженого постановою Центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів СРСР №104/1341 від 07.08.1937, яким встановлено, що векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи і надані послуги. Враховуючи правову природу векселя, він не є гарантією виконання договірних зобов'язань, його видача обумовлена наявністю обов'язку особи оплатити поставлену продукцію, виконані роботи і надані послуги та може використовуватися тільки як засіб платежу. Судами встановлено, що на момент передачі векселів у векселедавця не було обов'язку щодо оплати продукції, товарів та послуг, тобто, на момент видачі векселів та передання їх за актом приймання-передачі в якості гарантії, останні мали безтоварний характер, що суперечить вексельному законодавству України, зокрема, ст. 1 розділу 2 Правил виготовлення і використання вексельних бланків.

Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 передбачено, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону. Отже, правочин, на підставі якого було видано (передано) простий вексель, може бути визнаний судом недійсними у випадках, передбачених цивільним законодавством

За змістом пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 правочини, на підставі яких було видано (передано) простий вексель, можуть буди визнані судом недійсними у випадках, передбачених цивільним законодавством.

Згідно з актом приймання-передачі векселів від 24.02.1999, позивачем, в якості гарантії виконання договірних зобов'язань, надано відповідачу-1 прості векселі № 66334389242591, № 66334389242592, № 66334389242593, № 66334389242594, № 66334389242595, кожен номінальною сумою 5 (п'ять) мільйонів гривень. Відповідно до змісту вказаного акту, датою складання простих векселів є 24.02.1999, а датою погашення - 24.02.2009.

З урахуванням приписів ст. 41 Цивільного кодексу УРСР (в ред. 1963 р.), якою встановлено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків, суд першої інстанції зазначив, що акт приймання-передачі простих векселів підписаний між позивачем та відповідачем-1 є цивільно-правовою угодою, якою забезпечено виконання договірних зобов’язань.

Відповідно до ст. 1 розділу 2 Правил виготовлення і використання вексельних бланків, векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи і надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України.

Виходячи з правової природи векселів та відносин, які виникають на підставі договору гарантії, а також враховуючи, що видача векселів обумовлена наявністю обов’язку особи оплатити поставлену продукцію, виконані роботи і надані послуги, господарські суди дійшли висновку про те, що на момент передачі векселів у векселедавця повинен бути обов’язок щодо оплати продукції, товарів та послуг, в той час як при видачі гарантії такий обов’язок може виникнути в майбутньому у разі невиконання боржником своїх зобов’язань. Отже, вексель не може бути гарантією виконання договірних зобов’язань, а може використовуватися тільки як засіб платежу.

Оскільки згідно довідки № 02-277 від 13.02.2009, кредиторська заборгованість у позивача перед відповідачем-1 станом на 24.02.1999 відсутня, а видача спірних векселів взагалі не відображена в бухгалтерському обліку позивача, тому зміст вексельної угоди, оформленої актом суперечить вимогам законодавства, зокрема, положенням ст. ст. 191, 196 Цивільного кодексу УРСР, ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", ст.1 розділу 2 Правил виготовлення і використання вексельних бланків, і відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР зазначена угода є недійсною.

З урахуванням того, що угода щодо видачі векселів у забезпечення виконання договірних зобов’язань є незаконною, векселі - безтоварними, заборгованість позивача перед відповідачем-1 відсутня, а отже обіг векселів № 66334389242591, № 66334389242592, № 66334389242593, № 66334389242594, а також дії щодо стягнення грошових коштів за спірними векселям та дії по їх оплаті є незаконними. Тому місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що зазначені обставини є підставою для визнання векселів недійсними (такими, що не підлягають оплаті) та задоволенню позовних вимог в частині визнання простих векселів № 66334389242591, № 66334389242592, № 66334389242593, № 66334389242594 номіналом по 5 млн. грн. кожний, на загальну суму 20 млн. грн., з датою погашення – 24.02.2009, такими, що не підлягають оплаті.

Також, судами встановлено, що відповідно до ст. 76 Положення про переказний і простий вексель, затвердженого постановою Центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів СРСР №104/1341 від 07.08.1937, ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", спірні векселі мають всі обов’язкові реквізити, у разі відсутності яких, вексель не має вексельної сили, тобто є недійсним. Отже, оспорювані векселі заповнені з дотриманням вимог діючого на той час законодавства та містять всі необхідні реквізити, а тому відсутні правові підстави для визнання їх недійсними.

Позовні вимоги в частині визнання недійсним простого векселя № 66334389242595 залишено без розгляду з посиланням на те, що на вимогу суду не надано оригінал вказаного векселя, тому є неможливим встановити факти щодо його видачі та обігу.

Згідно довідки № 3104936 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 02.10.2006 проведено державну реєстрацію припинення Корпорації "Укренергосервіс" у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Крім того, зі змісту довідки № 3104869 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Закрите акціонерне товариство з іноземним капіталом "Міжнародне ділове співробітництво" (код ЄДРПОУ 23419651; 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 74) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - відсутнє.

Відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в разі ліквідації сторони, провадження по справі підлягає припиненню.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що провадження по справі за позовом ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Корпорації "Укренергосервіс", ЗАТ з іноземним капіталом "Міжнародне ділове співробітництво" підлягає припиненню на підставі пункту 6 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх судових інстанцій передчасними та такими, що ґрунтуються на не повному дослідженні всіх обставин справи, без застосування норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є матеріально-правові вимоги про:

- визнання угоди недійсною, а саме акту прийому-передачі простих векселів; - визнання недійсними простих векселів; - визнання простих векселів такими, що не підлягають оплаті.

Разом з тим, відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, акти приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.

Враховуючи те, що акт приймання-передачі не носить характеру акту в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, слід зауважити, що правочини, на підставі яких було видано (передано) вексель, можуть бути визнані судом недійсними у випадках передбачених ст. ст. 215 –236 Цивільного кодексу України, із застосуванням між сторонами загальних правових наслідків недійсності правочинів. При цьому визнання судом зазначених правочинів недійсними не спричиняє недійсність векселя як цінного папера та не перериває індосаментний ряд (п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів").

Вексельний обіг з використаннями простого і переказного векселів, відповідно до Женевської конвенції від 1930 року, запроваджено постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2470-ХІІ.

На виконання цієї постанови та Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 10.09.1992 № 528 затверджено Правила виготовлення та використання вексельних бланків, якими передбачено, що до затвердження Порядку випуску та обігу векселів, використання вексельних бланків здійснюється відповідно до Положення про простий і переказний вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937 № 104/1341.

З 06.01.2000 набрав чинності Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, який запроваджено Женевською конвенцією 1930 року, до якої Україна приєдналася за Законом України від 06.07.1999 № 826-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі".

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", ст. 1 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Документ у якому відсутній будь-який з реквізитів, вказаних у цих Законах і які є обов’язковими для змісту простого і переказного векселів, може бути підставою для визнання його таким, що немає вексельної сили. Отже, суди задовольняючи позовні вимоги щодо визнання векселів такими, що не підлягають оплаті, виходили з обставин, з якими закон не пов’язує настання такого правового наслідку.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 03.12.2002 зі справи № 17/81, за своєю юридичною природою вексель не є правочином в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а тому не може бути визнаний недійсним.

Посилання суду першої інстанції на те, що оскільки видача векселів обумовлена наявністю обов’язку особи оплатити поставлену продукцію, виконані роботи і надані послуги, а спірні векселі були безтоварними, то в силу статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" такий вексель є таким, що не підлягає оплаті, є безпідставним, з огляду на те, що застосований позивачем спосіб заперечень проти кредитора (відповідача) виходить за межі можливих, передбачених вексельним законодавством, оскільки зобов’язання осіб, що емітували (підписали) вексель, випливають виключно із векселя та не потребують підтвердження та обґрунтування будь-якими документами, окрім самого векселя.

Крім цього, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог про визнання угод недійсними з посиланням на п. 3.3 роз'яснення Президії ВАСУ від 12.03.99 N 02-5/111 "Про деякі питанні практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" колегія визнає необґрунтованим, оскільки чинне цивільне законодавство не передбачає винятків щодо застосування позовної давності до вищезазначених позовних вимог.

Зокрема, ст. 83 ЦК УРСР та ст. 268 ЦК України встановлено вичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, і до цього переліку не входять вимоги про визнання угод (правочинів) недійсними.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про визнання угод недійсними (постанова Верховного Суду України від 25.05.2004 у справі № 14/278).

Апеляційний суд на вказані порушення судом першої інстанції норм матеріального права уваги не звернув, що є підставою для скасування попередніх судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки судами правомірно припинено провадження в частині позовних вимог щодо Корпорації "Укренергосервіс" та ЗАТ з іноземним капіталом "Міжнародне ділове співробітництво" на підставі пункту 6 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тому рішення та постанова в цій частині підлягають залишенню без змін.

З урахуванням викладеного, господарськими судами попередніх інстанцій в по рушення ст. 43 ГПК України не були всебічно і повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні або постанові господарського суду, пе редбачених частиною 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу Украї ни, відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм матеріаль ного права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняті у справі судові рішення та постанова підлягають частковому скасуванню, а справа в цій частині передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи, суду необхідно повно та всебічно з’ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.03.2009 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2009 у справі № 39/47пд в частині припинення провадження по справі за позовом ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Корпорації "Укренергосервіс", ЗАТ з іноземним капіталом "Міжнародне ділове співробітництво", - залишити без змін.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 11.03.2009 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2009 у справі № 39/47пд скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя І. Волік

Судді : Н. Капацин

С. Могил