ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2017 року Провадження №2/425/680/17

Справа №425/2794/17

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого – судді Коваленка Д.С., секретар – Гайворонська І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом Рубіжанського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого забезпечення,

в с т а н о в и в:

Рубіжанський міський центр зайнятості звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь цього центру суми виплаченого забезпечення у вигляді допомоги на випадок безробіття в розмірі 3898 гривень 25 копійок.

У зв’язку з повторною неявкою в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про проведення судових засідань 30 листопада 2017 року та 20 грудня 2017 року, та від якого заяви про розгляд справи за його відсутністю не надходило і причини неявки ним не повідомлені, і відзиву на позов на подано, а позивач не заперечував проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати, та у порядку частини п’ятої статті 259 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом – ЦПК України) занесена до протоколу судового засідання.

Позиція позивача полягала у тому, що на підставі заяви відповідача з 23 березня 2016 року, йому було присвоєно статус безробітного, і останній внаслідок цього отримував державну соціальну допомогу у вигляді допомоги на випадок безробіття. Однак, будучи ознайомленим з умовами і тривалістю призначення допомоги по безробіттю, відповідач приховав і не повідомив своєчасно про факт свого працевлаштування на оплачувану роботу з 18 липня 2016 року, що позбавляло його права на отримання державної соціальної допомоги на випадок безробіття. У зв’язку з чим, з 18 липня 2016 року по 20 лютого 2017 року відповідачем було безпідставно отримано 3898 гривень 25 копійок.

Позиція відповідача суду не відома, оскільки правом подати відзив на позов з доказами, що його підтверджують він не скористався.

А суд, на основі всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього дослідження кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, встановив наступні обставини:

Двадцять третього березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Рубіжанського міського центру зайнятості, якою просив надати йому статус безробітного. При цьому зазначив, що з правами та обов’язками зареєстрованого безробітного, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ознайомлений (а.с.5).

Через 7 днів, 30 березня 2016 року, ОСОБА_2 звернувся до Рубіжанського міського центру зайнятості із заявою з проханням призначити йому допомогу по безробіттю. При цьому зазначив, що з умовами і тривалістю призначення допомоги по безробіттю, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ознайомлений (а.с.6).

На підставі рішення Рубіжанського міського центру зайнятості, з 23 березня 2016 року ОСОБА_2 було надано статус безробітного, а на період з 30 березня 2016 року по 24 березня 2017 року йому було призначено виплату допомоги по безробіттю (а.с.7).

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтування виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України «Про зайнятість населення» від 15 серпня 2017 року №715, складеного Сєвєродонецьким міським центром зайнятості, на підставі копій цивільно-правових договорів та актів виконаних робіт, було встановлено, що ОСОБА_1 з 18 липня 2016 року (шляхом укладення цивільно-правового договору з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3) працевлаштувався на оплачувану роботу (а.с.8,10-12).

Однак Рубіжанським міським центром зайнятості встановлено, що працевлаштувавшись з 18 липня 2016 року на оплачувану роботу, ОСОБА_2 про цей факт центр зайнятості не повідомив, але у періоді з 18 липня 2016 року по 20 лютого 2017 року він продовжив отримувати допомогу по безробіттю, яка у загальному розмірі за цей період склала 3898 гривень 25 копійок (а.с.2-4,9,13,21-23,35,36).

Вважаючи, що вказані грошові кошти отримані незаконно і підлягають поверненню ОСОБА_2, Рубіжанський міський центр зайнятості склав претензію на його ім’я із пропозицією повернути гроші у добровільному порядку, а оскільки цього не відбулось (незважаючи на те, що ОСОБА_2 написав заяву про повернення отриманих ним 3898 гривень 25 копійок) центром зайнятості було подано позов (а.с.13,2-4,21-23).

Отже, із встановлених обставин вбачається, що між позивачем, як територіальним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, і відповідачем, як застрахованою особою, виник спір з приводу правомірності отримання останнім такого виду державного забезпечення як допомога по безробіттю у зв’язку з його працевлаштуванням на оплачувану роботу.

Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору суд застосовує такі норми матеріального і процесуального права, виходячи при цьому з таких мотивів:

В силу положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі безробіття з незалежних від них обставин, а також в інших випадках, передбачених законом. А згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту визначаються виключно законами України.

Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону України „Про зайнятість населення” від 05 липня 2012 року №5067-VІ та пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02 березня 2000 року №1533-ІІІ, одним з видів соціального захисту у разі настання безробіття, передбачено матеріальне забезпечення на випадок безробіття (допомога по безробіттю).

Право на отримання якої, щомісячно, з огляду на положення статті 22 та 23 останнього закону, мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними.

Письмовими доказами, які подані позивачем та знаходяться в матеріалах справи підтверджується, що ОСОБА_2 з 23 березня 2016 року був визнаний у встановленому порядку безробітним (а.с.7), та виявив бажання отримувати щомісячно допомогу по безробіттю, яка сплачувалась йому щомісячно, починаючи з 13 липня 2016 року (а.с.6,7,9,2-4,21-23).

Однак, з огляду на положення статті 31 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02 березня 2000 року №1533-ІІІ, право на отримання допомоги по безробіттю не є абсолютним, оскільки виплата такої допомоги може бути припинена, у тому числі, як вказано у пункті 1 частини 1 статті 31 цього закону, і у зв’язку із працевлаштуванням безробітного.

Отже, працевлаштування безробітного, вочевидь, є тією обставиною, яка впливає на виплату допомоги по безробіттю, оскільки з її настанням виплата такого різновиду державного забезпечення, припиняється.

А тут суд враховує, що в силу положень частини 2 статті 36 названого закону, застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення.

Також суд враховує, що і положення пункту 4 частини 2 статті 44 та пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України „Про зайнятість населення” від 05 липня 2012 року №5067-VІ теж передбачають обов’язок зареєстрованого безробітного інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (якими являються центри зайнятості), протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації їх як безробітних, до яких відноситься і зайнятість особи (не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі – пункт 7 частини 1 статті 1 вказаного закону).

З огляду на викладене, суд не має жодних сумнівів у тому, що зареєстрований безробітний, у випадку свого працевлаштування (або ж іншими словами зайнятості) протягом трьох робочих днів повинен повідомити про це той центр зайнятості, в якому він перебуває на обліку як безробітний для того аби центр міг припинити виплату допомоги по безробіттю, а також припинити реєстрацію такої особи як безробітної.

Судом, на основі поданих позивачем доказів встановлено, що ОСОБА_2 з 18 липня 2016 року (шляхом укладення цивільно-правового договору з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3) працевлаштувався на оплачувану роботу (а.с.8,10-12), але про таку обставину Рубіжанський міський центр зайнятості, в якому він перебував на обліку як зареєстрований безробітний, ОСОБА_2 не повідомив (а.с.2-4,21-23), і у періоді з 18 липня 2016 року по 20 лютого 2017 року він продовжив, щомісячно, отримувати допомогу по безробіттю, яка у загальному розмірі за цей період склала 3898 гривень 25 копійок (а.с.2-4,9,13,21-23,35,36).

Тобто, внаслідок умисного невиконання ним свого обов’язку щодо інформування позивача про працевлаштування на оплачувану роботу, що мало б наслідком припинення виплати йому допомоги по безробіттю, відповідач продовжив її отримання у вказаному розмірі, без належної правової підстави.

Відповідно до положень частини 3 статті 36 „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02 березня 2000 року №1533-ІІІ, суми виплаченого забезпечення застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків стягуються з цією особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення.

Враховуючи це, суд застосовує положення частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України якими передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути такій особі це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

При цьому суд зважає на положення частини 1 статі 1215 названого кодексу якими передбачено, що не підлягають поверненню безпідставно набуті допомоги надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена юридичною особою добровільно, але за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Але тут суд знову констатує, що державне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю у розмірі 3898 гривень 25 копійок, були виплачені відповідачу добровільно, але за наявності (або іншими словами – внаслідок) недобросовісного відношення відповідача до виконання свого обов’язку щодо інформування позивачу про своє працевлаштування на оплачувану роботу. А це означає, що отримана відповідачем допомога у вигляді грошових коштів підлягає поверненню у повному обсязі, зокрема у розмірі 3898 гривень 25 копійок, як і просить позивач.

Тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 144 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тож з огляду на це, та враховуючи, що розмір судового збору складає 640 гривень, але від його сплати позивач був звільнений при подачі позовної заяви, а позовні вимоги задоволені повністю, судовий збір підлягає стягненню на користь Держави Україна з відповідача у повному обсязі.

Отже, керуючись статтями 2,19,23,34,43,49,76-113,128-132,133-142,174-183,217-248,258,259,263-265,268,273,280-289,351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов Рубіжанського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого забезпечення - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Рубіжанського міського центру зайнятості (ідентифікаційний код юридичної особи: 13392272; місцезнаходження юридичної особи: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Будівельників, будинок 34, рахунок: 37176974900071 ГУДКСУ в Луганській області, код: 37991110, МФО: 804013) суму виплаченого забезпечення у розмірі 3898 (три тисячі вісімсот дев’яносто вісім) гривень 25 (двадцять п’ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь держави Україна в особі Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5; ідентифікаційний код: 26255795; реквізити для зарахування коштів: отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Рубіжанського міського суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя - Д.С. Коваленко