ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року № 826/2584/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головувуючого судді Келеберди В.І., суддів Качура І.А., Федорчука А.Б., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЕТРОЛПОСТАЧ» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування пункту 8 додатку до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06 лютого 2017 року № 154.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПЕТРОЛПОСТАЧ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та просить суд визнати протиправним і скасувати пункт 8 додатку до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06 лютого 2017 року № 154 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» в частині накладення спеціальної санкції «зупинення зовнішньоекономічної діяльності» на Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПЕТРОЛПОСТАЧ».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний 8 пункт додатку до наказу прийнято із порушенням статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», що виявилось у безпідставному застосуванні до позивача спеціальної санкції.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Судом на підставі частини четвертої статті 122 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

В силу частини першої статті 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 10 лютого 2017 року позивачу з офіційного сайту відповідача стало відомо про те, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06 лютого 2017 року № 154 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» за проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, порушення статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» у 40-денний строк з дня набрання чинності наказом застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зазначених у додатку до цього наказу.

Відповідно до пункту 8 додатку до наказу, спеціальну санкцію застосовано, зокрема, до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЕТРОЛПОСТАЧ».

Підставою для накладення санкцій було подання Служби безпеки України.

Початок дії санкції з 18 березня 2017 року.

На дату подачі позову до суду оскаржуваний наказ відповідача в установленому порядку оприлюднено не було, у позивача жодні пояснення чи документи з даного приводу не запитувались. Разом з тим, копії наказу було направлено обслуговуючим банкам, які в свою чергу, поінформували позивача про застосовані санкції.

Згідно роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, розміщеного на його офіційному сайті, окрім іншого, зазначено інформацію про те, що 06 лютого 2017 року на підставі подань Служби безпеки України Мінекономрозвитку України застосовано спеціальну санкцію до деяких імпортерів паливно-мастильних матеріалів (наказ № 154 та 155, інформацію про які оприлюднено на веб-сайті). Спеціальна санкція передбачає тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності та почне діяти з 18 березня 2017 року.

Санкцію застосовано за порушення частини другої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а саме за дії, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Служба безпеки України встановила, що підприємства, до яких було застосовано санкції, ввозили на митну територію України паливо походженням з Російської Федерації та Республіки Білорусь. При цьому, за даними СБУ, з метою акумуляції грошових коштів на рахунках «офшорних» структур, ухилення від сплати податків та мита до держаного бюджету України компанії застосовували схему оформлення «непрямих» зовнішньоекономічних імпортних контрактів із контрагентами, зареєстрованими у країнах з пільговим режимом оподаткування.

СБУ має підстави вважати, що грошові кошти, перераховані деякими імпортерами паливно-мастильних матеріалів на адресу нерезидентів, зареєстрованих в «офшорних» юрисдикціях, частково використовуються для фінансування незаконних збройних формувань на території тимчасово окупованих районів Донецької та Луганської областей України.

Згідно із частиною 16 статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» відповідальність за недостовірність інформації, зазначеної в поданнях, щодо застосування санкцій. На підставі яких приймаються відповідні рішення Мінекономрозвитку, несе ініціатор подання у порядку, передбаченому законом.

Позивач вважає, що вказана інформація не відповідає дійсності.

Позивач також зауважив, що жодних повідомлень про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень вручено не було, обвинувальні вироки суду, що набрали законної сили також відсутні. Однак, навіть порушення кримінального провадження не може бути належним доказом правомірності спірного наказу.

Вказаний наказ не містить посилання на норми законодавства, які порушено позивачем, та його прийнято без урахування всіх обставин, які мали значення для правильного вирішення питання про наявність підстав для застосування спеціальних санкцій, а тому пункт 8 додатку до наказу підлягає скасуванню.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи, вислухавши пояснення сторін, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому та об'єктивному досліджені доказів, дійшов до наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з положень Конституції (Основного Закону) України, Декларації про державний суверенітет України, Закону України "Про економічну самостійність Української РСР" та загальновизнаних міжнародних норм і правил, враховуючи, що однією з засад реалізації державного суверенітету України є її самостійність при здійсненні та регулюванні зовнішньоекономічних відносин, беручи до уваги зобов'язання, взяті Україною в рамках міжнародних договорів України та інших угод, бажаючи всебічного розвитку економічних відносин з іншими державами на взаємовигідній основі, маючи на меті запровадити правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг, Верховна Рада України прийняла 16 квітня 19991 року Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність»N 959-XII (далі - Закон).

Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво". Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Частиною третьою статті 5 Закону передбачено, що до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 цього Закону.

Статтею 35 Закону визначено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Відповідно до статті 37 Закону за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції, зокрема, - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Вказаною статтею також визначено дані, які повинно містити подання щодо застосування санкцій.

Згідно з частиною четвертою статті 35 Закону, застосуванню спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарювання може передувати офіційне попередження центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Разом з тим, процедуру підготовки підрозділами Центрального управління та регіональними органами Служби безпеки України (далі - СБУ) подання про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій до Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки), розгляду цих подань Мінекономіки та передачі ним наказів про застосування (скасування, зміну виду, тимчасове зупинення дії) спеціальних санкцій до СБУ врегульовано Порядком взаємодії Міністерства економіки України та Служби безпеки України з питань застосування спеціальних санкцій, який затверджено спільним наказом Міністерства економіки України та Служби безпеки України від 08 листопада 2006 року № 339/712 (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 1.2 - 1.4 Порядку, спеціальні санкції, передбачені статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", застосовуються Мінекономіки до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності, що порушили цей Закон та пов'язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної діяльності.

Спеціальні санкції можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Застосуванню спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарювання може передувати офіційне попередження Мінекономіки.

Пунктом 2.1 Порядку передбачено, що СБУ на підставі відповідних матеріалів, які свідчать про порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов'язаних із ним законів України, готуються подання до Мінекономіки про застосування спеціальних санкцій.

Відповідно до пункту 3.5 Порядку, про застосування спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", видається наказ Мінекономіки, в якому вказуються норми законодавства, які було порушено, матеріали СБУ, на підставі яких видано наказ, реквізити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, вид санкції та дата, з якої спеціальна санкція починає діяти.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПЕТРОЛПОСТАЧ» зареєстровано 29 квітня 2015 року та здійснює імпорт паливно-мастильних матеріалів, а саме: скрапленого газу, спирту ізобутилового та метил-третбутилового ефіру.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06 лютого 2017 року № 154 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» на підставі подання Служби безпеки України, за проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки,порушення статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» у 40-денний строк з дня набрання чинності наказом застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зазначених у додатку до цього наказу, зокрема, до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЕТРОЛПОСТАЧ», яка починає діяти з 18 березня 2017 року.

Разом з тим, із письмових заперечень відповідача та долучених до матеріалів справидоказів, судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10 березня 2017 року № 347 «Про скасування спеціальної санкції, що застосовано до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України», дію спеціальної санкції, що застосовано до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зазначених у додатку до цього наказу, скасовано.

НаказМіністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06 лютого 2017 року № 154 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» у частині застосування спеціальної санкції до зазначених у додатку до цього наказу суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зокрема і до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЕТРОЛПОСТАЧ», визнано таким, що втратив чинність.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Крім випадків, коли щодо таких рішень. Дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Частиною першою статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини. Що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього.

Оскільки наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06 лютого 2017 року № 154 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» у частині застосування спеціальної санкції до зазначених у додатку до цього наказу суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зокрема і до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЕТРОЛПОСТАЧ», визнано таким, що втратив чинність, він не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує для позивача будь-яких обов'язків, а тому суд дійшов висновку про безпідставність заявленої вимоги.

Відповідно до частини першої статті 11, частини першої статті 69, частин першої та другої статті 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує протии адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вищевикладених норм та обставин, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 17, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді І.А. Качур

А.Б. Федорчук