КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 712/9179/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Пироженко В.Д.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкаси Черкаській області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 жовтня 2017 року (розглянута у відкитому судовому засіданні, м. Черкаси, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкаси Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року, ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкаси Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить визнати дій Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії вказуючи, що 11.04.2017 року йому встановлено другу групу інвалідності загального захворювання. 19.05.2017 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності.

Однак, в призначенні пенсії йому було відмовлено з посиланням на те, що його страховий стаж становить лише 1 рік 11 місяців.

Позивачу не зараховано період роботи з 25.05.2004 року по 09.06.2008 рік, він проходив військову службу за контрактом у військовій частині № НОМЕР_1 , та період з 04.08.2010 по 17.08.2013 рік, де він проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України (Державна установа «Черкаський слідчий ізолятор»).

Просить скасувати рішення (протокол №37/2 від 26.05.2017 року) про відмову у призначенні пенсії по 11 групі інвалідності, зобов`язати зарахувати до страхового стажу період проходження служби у військовій частині та Державній кримінально виконавчій службі, зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області призначити, нарахувати та виплачувати йому пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дати встановлення групи інвалідності 11.04.2017 року.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності неправомірними.

Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (протокол № 37/2 від 26.05.2017 року) про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по 2-й групі інвалідності відповідно до ст. 30, 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби за контрактом з 25.05.2004 року по 09.06.2008 року у військовій частині № НОМЕР_1 та період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (Державна установа Черкаський слідчий ізолятор) з 04.08.2010 року по 17.08.2013 року, з урахуванням отриманої заробітної плати за вказаний період, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 11.04.2017 року.

Постанову допущено до негайного виконання в межах одного місяця.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів відповідно ч.2 ст.313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 11.04.2017 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності загального захворювання, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК.

19.05.2017 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси з заявою про призначення йому пенсії по 11 групі інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Листом від 03.07.2017 року Управління ПФУ в м. Черкаси повідомило позивача про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ( лист УПФ України в м. Черкаси № 11054/04) у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи ( 4 роки) відповідно до ст..30, 32 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

В даному листі зазначено про прийняте рішення, протокол № 37/2 від 26.05.2017 року, стосовно відмови позивачу в призначенні йому пенсії, постільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку за періоди роботи 25.05.2004 року по 09.06.2008 рік, служби за контрактом у військовій частині № НОМЕР_1 , та період з 04.08.2010 по 17.08.2013 рік, де він проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України (Державна установа «Черкаський слідчий ізолятор»).

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний с захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавцем визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 1 ч. 1 .ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавцем реалізовано Конституційне право громадян на соціальний захист - право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Цією ж статтею визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; Зі змісту п. 2 ч. 1 ст.9, ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вбачається, що пенсія по інвалідності в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання, призначається за рахунок коштів Пенсійного фонду, незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Відповідно до п. 2 ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсію - для інвалідів II та III груп до досягнення особою 23 років включно страховий стаж становить 1 рік.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і службу» та статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Платниками єдиного внеску відповідно до абз. 7 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення військовослужбовцям.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абзаці 7 пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону. - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

З огляду на викладене вище, позивач відповідно до вимог закону є особою, яка підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, з грошового забезпечення якого платником єдиного внеску - військовою частиною, в який він проходив військову службу, повинен був утримуватись єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів звертає увагу на зміст довідки Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» № 37 від 06.06.2017 року, а саме на те, що ОСОБА_1 працював у Черкаському слідчому ізоляторі та отримував заробіток. На всі виплати нараховані страхові внески до УПФ.

Згідно наданої копії трудової книжки , з 25.05.2004 року по 09.06.2008 року позивач проходив військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 .

Позивач є інвалідом 2 групи, має страховий стаж понад 4 роки, а тому відповідно до вимог ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має право на призначення пенсії по інвалідності.

Щодо посилання відповідача про відсутність у позивача страхового стажу у зв`язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків згідно даних персоніфікованого обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюються в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску назагальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вбачається, що реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства. Порядок та строки подання відомостей, зазначених в абзацах першому і другому цієї частини, встановлюються Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» облік осіб, зазначених у пунктах 1,4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» саме обов`язками платника єдиного внеску є: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника, єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи; повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред`явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам; повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей.

Відповідно до п. 9 ч. 2.ст. 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, здійснюють органи Пенсійного фонду.

Стаття 12-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону; здійснює контроль, у тому числі спільно з органами доходів і зборів, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані: забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

З огляду на викладені вище положення Закону вбачається, що обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску; ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігання таких відомості в порядку, передбаченому законодавством, покладено на платника єдиного внеску - військову частину НОМЕР_1 та Державну установу «Черкаський слідчий ізолятор» , а контролюючі функції покладено на органи Пенсійного фонду України.

Відсутність інформації в реєстрі застрахованих осіб за період проходження військової служби за контрактом та в Черкаському слідчому ізоляторі позивача не є його виною, а тому не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії по інвалідності.

Щодо строку, з якого позивач має право на призначення пенсії по інвалідності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії по інвалідності призначаються з дня встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3-х місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Інвалідність позивачу встановлена з 11.04.2017 року, з заявою про призначення пенсії він звернувся 19.05. 2017 року, а тому суд приходить до висновку, що пенсія позивачу повинна бути призначена з дня встановлення інвалідності 11.04.2017 року.

Відповідно до п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) передбачено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що діями відповідача порушено право позивача ОСОБА_1 на отримання пенсії по інвалідності, та вважає, що право позивача підлягає захисту шляхом скасування рішення (протоколу №37/2 від 26.05.2017 року) про відмову в призначення позивачу пенсії по інвалідності, а також зобов`язує відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період проходження військової служби за контрактом,та службу в Черкаському слідчому ізоляторі, призначити та виплачувати йому пенсію по інвалідності.

Відповідно до ст. 256 КАС України, суд вважає допустити постанову до негайного виконання в межах одного місяця.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкаси Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня складання повного судового рішення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено 26 грудня 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді: