Суддя -доповідач Мальований Ю.М.

категорія 4

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Соломахи Л.І., Дундар І.О.,

за участю секретаря Ситнік Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області у залі № 3 цивільну справу № 242/3562/17 за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади міста Авдіївка в особі військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2017 року (суддя - Капітонов В.І.), -

В С Т А Н О В И В :

22 серпня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про визнання права власності, в якому зазначила, що відповідно до рішення Авдіївської міської ради Донецької області № 182 від 23 травня 2007 року про зміну договору найму вона є основним наймачем квартир АДРЕСА_1. На момент подання позову вона у зазначеній квартирі зареєстрована одна як основний наймач. Мешкає в даній квартирі більше 10 років, проводить ремонт квартири, сплачує всі необхідні комунальні платежі та фактично є власником вищезазначеної квартири, але не має змоги оформити належним чином документи про право власності. В зв'язку із проведенням АТО в місті Авдіївка призначена військово-цивільна адміністрація (надалі ВЦА), яка діє в межах Закону України «Про військово-цивільні адміністрації». 11 липня 2017 року вона звернулася до ВЦА м. Авдіївка із заявою про приватизацію квартири, однак 10 серпня 2017 року отримала відмову, з якої вбачається, що ВЦА не наділена повноваженнями на відчуження комунальної власності.

Просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1

30 жовтня 2017 року рішенням Селидівського міського суду Донецької області в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню та зазначив, що відповідно до пп. 12 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території наділені повноваженнями із здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду першої інстанції, вказала, що військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові органи державної влади, що здійснюють на відповідній території повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих комітетів. Таким чином, повноваження міської ради здійснюється не в повному обсязі. При обов'язку військово-цивільної адміністрації забезпечувати конституційні права місцевої громади, здійснювати на відповідній території повноваження міської ради та виконавчих комітетів, військово-цивільна адміністрація не визнає право громадянина України на приватизацію житла. Навіть якщо військово-цивільна адміністрація за законом не має права надавати у приватизацію житло то відповідачем все рівно повинна бути громада, яку на теперішній час представляє військово-цивільна адміністрація. Вважає, що її порушене право може бути відновлено судовим рішенням про визнання права власності на квартиру, бо таке право не визнається саме відповідачем. Іншим чином підтвердити своє право на майно неможливо. Також неможливо підтвердити таке право другими відповідними доказами. Просить скасувати рішення Селидівського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2017 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позові вимоги в повному обсязі.

Відповідно п. 9 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Сторони та їх представники були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились. що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиви на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні повноваження для вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації комунального майна.

З такими висновками суду апеляційний суд погоджується з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що позивачка є наймачем квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією виписки із рішення виконкому Авдіївської міської ради № 182 від 23 травня 2007 року (а.с.8).

За вказаною адресою позивачка ОСОБА_2 зареєстрована з 04 вересня 1996 року, що підтверджується копією її паспорта (а.с.4-6).

Згідно довідки Центру надання адміністративних послуг Авдіївської міської ради № 07-29д/ від 11.07.2017 року, за вказаною адресою зареєстрована лише ОСОБА_2 (а.с. 29).

11 липня 2017 року позивачка звернулась до керівника ЦВА м. Авдіївка Донецької області із заявою про проведення на її ім'я приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_2. (а.с.30)

20 липня 2017 року позивачці було надано відповідь про те, що на даний час проведення приватизації та отримання документа про право власності на зазначену квартиру не є можливим, оскільки відповідно до п.п. 12 п.1 ст. 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», до повноважень військово-цивільних адміністрації входить здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік) (а.с.31).

Місто Авдіївка Донецької області Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Крім того, м. Авдіївка Донецької області є населеним пунктом, що розташований на лінії зіткнення, що затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015р. № 1276-р.

Указом Президента України № 123/2015 «Про утворення військово-цивільних адміністрацій» від 5 березня 2015 року створено військово-цивільну адміністрацію м. Авдіївка.

Згідно ст.1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, у районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження сільських, селищних, міських рад, районних у містах рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад та голів та інші повноваження, визначені цим Законом. Повноваження військово-цивільних адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно ст. 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» військово-цивільні адміністрації утворюються у разі потреби за рішенням Президента України. У день набрання чинності акту Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження зокрема сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів).

Частиною 2 ст. 7 цього Закону передбачено, що його дія поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення, але не більше ніж на три роки з дня набрання чинності цим Законом.

Порядок оформлення права власності в порядку приватизації державного житлового фонду визначено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» надано роз'яснення терміну приватизація, згідно якої це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до п.30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад серед інших належить прийняття рішень щодо відчуження комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають останній, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.

Згідно зі статтею 16 цього Закону матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (у тому числі валютні) та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Тобто органом, уповноваженим законом здійснювати приватизацію державного житлового фонду у цій спірній ситуації є Авдіївська міська рада.

Згідно з п.п. 12 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік).

На час розгляду спору судом на території м. Авдіївки триває АТО, тому діяльність Авдіївської міської ради не відновлена, а її повноваження в передбачених законом межах виконує ВЦА м. Авдіївки, яка не наділена правом відчуження майна, зокрема приватизації державного житлового фонду.

Посилання позивача на порушення її Конституційних прав не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення АТО можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян. До таких обмежень належить в тому числі неможливість в умовах утворення ВЦА здійснювати приватизацію державного житлового фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а тому на ВЦА не може бути покладено обов'язок щодо приватизації житла.

Позивач не позбавлений можливості використати своє право на приватизацію житла після відновлення повноважень Авдіївської міської ради.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що визнання права власності в порядку приватизації житла на підставі судового рішення не передбачено законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, на яку позивачка послалася як на підставу позову, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права);

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Військово-цивільною адміністрацією м. Авдіївки право позивача на приватизацію не оспорюється, відповідач посилається на відсутність у нього повноважень у вирішенні цього питання, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до п. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосереднього до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення буде виготовлено 25 грудня 2017 року.

Головуючий : Ю.М. Мальований

Судді : Л.І. Соломаха

. І.О. Дундар

Повний текст постанови складено та підписано 22 грудня 2017 року.

Головуючий