ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 року

районний суд

Київської

області в складі : головуючої - судді Міланіч А.М.

при секретарі - Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Бородянка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання призначити пенсію,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Любахи Володимирецького району Рівненської області. З моменту народження і до катастрофи на Чорнобильській АЕС він проживав на території безумовного (обов»язкового) та гарантованого добровільного відселення, у зв»язку з чим 15 квітня 1994 року йому було видано посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи НОМЕР_1, зеленого кольору.

Посилаючись на положення ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», він /позивач/ звернувся із заявою до Бородянського відділу Ірпінського об»єднаного управління пенсійного фонду України Київської області стосовно призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку, але начальник Бородянського відділу Ірпінського об»єднаного УПФУ в Київській області своїм рішенням № 7 від 19 квітня 2017 року відмовила йому /позивачу/ у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки наданими ним /позивачем/ документами не підтверджено проживання у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки, відповідач може врахувати проживання в такій зоні лише з 26 квітня 1986 року по 27 березня 1989 року, що становить 2 роки 11 місяців 2 дні, і не дає права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Вважає, що у вказаному рішенні невірно зазначено періоди його /позивача/ постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, так як згідно довідки № 1298 від 24 листопада 2016 року Любахівської сільської ради Рівненської області, він /позивач/ проживав в с. Любахи Володимирецького району Рівненської області, територія якого відносилась до третьої зони гарантованого добровільного відселення, з 4 листопада 1961 року по червень 1989 року, що становить 3 роки 2 місяці і дає йому /позивачу/ право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки.

Тому просив визнати рішення начальника Бородянського відділу Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області № 7 від 19 квітня 2017 року про відмову йому /ОСОБА_1./ в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправним та скасувати його, зобов»язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити йому /ОСОБА_1./ пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Горбаченко М.О. позов підтримали та викладене підтвердили.

Представник відповідача Мілевська Т.Л. позов не визнала, щодо його задоволення заперечувала.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Любахи Володимирецького району Рівненської області /а.с. 7-8/.

Згідно довідки виконавчого комітету Любахівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області ОСОБА_1 дійсно постійно проживав в с. Любахи Володимирецького району Рівненської області з ІНФОРМАЦІЯ_1 по червень 1989 року /а.с.25/.

Згідно довідки виконкому Качалівської сільської ради Бородянського району від 03 липня 2017 року позивач з липня 1989 року по даний час постійно проживає на території Качалівської сільської ради Бородянського району Київської області, яке було віднесено до 4-ї зони посиленого радіоекологічного контролю /а. 12/.

15 квітня 1994 року позивачу було видано посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи категорії 3 НОМЕР_1 /а.с.9/.

Коли позивач звернувся до Бородянського відділу Ірпінського об»єднаного УПФУ в Київській області з метою оформлення пенсії за віком, зі зниженням пенсійного віку на підставі ст.26 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та ст.55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», надавши всі необхідні документи, відповідач своїм рішенням № 7 від 19 квітня 2017 року відмовив йому /позивачу/ в призначенні пенсії за віком на підставі ст.26 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та ст.55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки згідно вказаної довідки № 1298 від 24 листопада 2016 року, виданої Любахівською сільською радою ОСОБА_1 проживав у зоні гарантованого добровільного відселення з ІНФОРМАЦІЯ_1 по червень 1989 року, а згідно записів у трудовій книжці він /позивач/ працював з 28 березня 1989 року в с. Качали Бородянського району, тому проживання в зоні гарантованого добровільного відселення можливо рахувати лише з 26 квітня 1986 року по 27 березня 1989 року, що становить 2 роки 11 місяців 21 дні, і відповідно не дає права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» /а.с.11/.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до постанови КМ УРСР від 23 липня 1991 р. N 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», с. Любахи Володимирецького району Рівненської області відносилося до зони гарантованого добровільного відселення, а с. Качали Бородянського району Київської області - до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, вищезазначеної довідки Любахівської сільської ради Рівненської області, позивач постійно проживав в с. Любахи Рівненської області, що відносилося до зони гарантованого добровільного відселення, з ІНФОРМАЦІЯ_1 по червень 1989 року, і якщо рахувати період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії - 26 квітня 1986 року по червень 1989 року, то виходить, що останній проживав у такій зоні 3 роки і 2 місяці, тобто більше трьох років.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 відноситься до осіб потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення і за станом на 1 січня 1993 року прожили у цій зоні не менше 3 років, та, крім того, з моменту аварії - 26 квітня 1986 року по червень 1989 року прожили у такій зоні більше 3-х років (3 роки і 2 місяці), беззаперечним підтвердженням цьому є також вищевказане посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи НОМЕР_1, видане 15 квітня 1994 року, яке є діючим і ніким не скасоване.

Та обставина, що позивач з 28 березня 1989 року працював в с.Качали Бородянського району Київської області свідчить лише про його роботу в цьому населеному пункті, а не про постійне проживання там позивача, так як він постійно проживав до червня 1989 року в с.Любахи Рівненської області.

Відповідно до ч.1,2 ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До потерпілих від Чорнобильської катастрофи відносяться особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, а початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період; особи, потерпілі від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, і такі особи мають право на зменшення віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше ніж на 5 років.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має та мав на час звернення до Бородянського відділу Ірпінського об»єднаного УПФУ в Київській області право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років з 04 листопада 2016 року, а тому оспорюване рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії є протиправним.

За таких обставин суд визнає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, визнати рішення начальника Бородянського відділу Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області № 7 від 19 квітня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправним та скасувати його, зобов»язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Керуючись ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.11, 94, 159-163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання призначити пенсію задовольнити.

Визнати рішення начальника Бородянського відділу Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області № 7 від 19 квітня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправним та скасувати його.

Зобов»язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Бородянський районний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Головуючий-суддя

.Міланіч