АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа

№ 532/1191/17 Номер провадження 22-ц/786/3100/17

у 1-й інстанції Тесленко Т. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року

. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Обідіної О.І., Пікуля В.П.

За участю секретаря: Зеленської О.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 листопада 2017 року, ухваленого під головуванням судді Тесленко Т.В. з 10:05 по 11:31 в м. Кобеляки Полтавської області зі складанням повного тексту рішення 13.11.2017 року

по справі за позовом Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представленого Козельщинським районним центром зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2017 року голова комісії з припинення юридичної особи - Козельщинського районного центру зайнятості ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просив стягнути на користь Козельщинського районного центру зайнятості Полтавської області з відповідача ОСОБА_2 суму незаконно отриманої нею допомоги по безробіттю у розмірі 3020 грн. 60 коп.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 04.06.2014 року по 03.09.2014 року відповідач перебувала на обліку, як безробітна, в Козельщинському районному центрі зайнятості.

Згідно поданих ОСОБА_2 документів, остання зазначила останнім місцем роботи Козельщинський районний центр соціальних послуг для сім’ї, дітей та молоді, а також надала довідку по нараховану середню заробітну плату.

07.08.2014 року програмним комплексом центру зайнятості було проведено автоматичну звірку баз даних та головним спеціалістом здійснено перерахунок страхового стажу ОСОБА_2 Згідно проведених операцій було виявлено розбіжність між даними поданими відповідачем та даними, що знаходяться в Пенсійному фонді України стосовно її трудової діяльності. А саме було виявлено, що останнім місцем роботи відповідача була Окружна виборча комісія.

Оскільки відповідач не повідомила Козельщинський районний центр зайнятості про останнє місце роботи, тобто про умови, що впливають на призначення та розмір допомоги по безробіттю, то повинна повернути суму незаконно отриманої нею допомоги по безробіттю.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 листопада 2017 року позовні вимоги Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представленого Козельщинським районним центром зайнятості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Козельщинського районного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 3020,60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 640 грн. на користь держави.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Зокрема вказує на те, що виплати, які були нараховані їй Окружною виборчою комісією не є зарплатними виплатами, оскільки між ОВК та членами комісії немає трудових відносин, вони є винагородою за договорами цивільно –правового характеру.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п 3, 4 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що за особистою заявою від 04.06.2014 року, ОСОБА_2 звернулася до Козельщинського РЦЗ про надання їй статусу безробітної та виплату допомоги по безробіттю. З правами та обов’язками зареєстрованого безробітного, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідач була ознайомлена. Наказом від 04.06.2014 року їй надано статус безробітної, а наказом від 11.06.2014 року призначено допомогу по безробіттю (а.с. 8, 22).

Відповідно до довідки про суму виплаченої допомоги по безробіттю, ОСОБА_2 нараховано та виплачено з 24.07.2014 року по 02.09.2014 року 3020,60 грн. (а.с.13).

Згідно архівної довідки, виданої трудовим архівом Глобинського району, ОСОБА_2 дійсно була прийнята на час виборів Президента України 2014 року в Окружну виборчу комісію територіального виборчого округу № 151, інформація щодо її звільнення відсутня. Згідно договору про виконання обов'язків члена виборчої комісії з виборів Президента України від 08.05.2014 року, оплата праці ОСОБА_2 здійснювалася в розмірі 1218,00 грн. пропорційно фактично відпрацьованому часу ( а.с. 14-16, 17).

04.09.2014 року Козельщинським РЦЗ було винесено Наказ № 81 про повернення ОСОБА_2 допомоги по безробіттю в сумі 3020,60 грн. ( а.с.19). Відповідач отримала вказаний наказ 06.09.2014 року, про що свідчить відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення ( а.с. 20, 21).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач ОСОБА_2 не повідомила Козельщинський районний центр зайнятості про останнє місце своєї роботи та отриманий дохід, то повинна повернути суму допомоги по безробіттю, отриману з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг в розмірі 3020,60 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 6, 7 статті 40 Закону України "Про вибори Президента України" від 05.03.1999 року робота члена виборчої комісії, який виконує свої повноваження у виборчій комісії на платній основі, оплачується у визначеному Кабінетом Міністрів України розмірі та в порядку, визначеному Центральною виборчою комісією, за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів.

Оплата праці члена виборчої комісії, звільненого від виконання виробничих або службових обов'язків за основним місцем роботи, не може бути нижчою від його середньої заробітної плати за основним місцем роботи. Оплата праці члена виборчої комісії, який є пенсіонером або особою, яка тимчасово не працює, не може бути нижчою від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на момент її нарахування.

Праця, пов'язана з організацією підготовки і проведення виборів Президента України, осіб, визнаних в установленому законом порядку безробітними, у складі окружних, дільничних виборчих комісій чи як спеціалістів, експертів та технічних працівників, зазначених у частині третій статті 25 та частині двадцятій статті 28 цього Закону, не є підставою для зняття цих осіб з обліку в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, або для припинення виплати їм допомоги по безробіттю та інших видів соціальної допомоги.

Оплата праці членів виборчої комісії, а також осіб, які залучаються до роботи в комісії, у тому числі в день голосування, дні встановлення підсумків голосування та результатів виборів, не може бути підставою для скасування, обмеження або зменшення їм та членам їх сімей, які проживають разом з ними, будь-яких видів соціальних виплат, пенсій, субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг тощо.

Наведеним нормам Закону України «Про вибори Президента України» кореспондують положення Розділу 1 Порядку оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів Президента України, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 08.04.2014 р. № 226 (п.п.1.4, 1.5 Порядку).

Так, відповідно до п.1.6 вищевказаного Порядку, праця, пов'язана з організацією підготовки і проведення виборів Президента України, осіб, визнаних в установленому законом порядку безробітними, у складі виборчих комісій, не є підставою для зняття цих осіб з обліку в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, або для припинення виплати їм допомоги по безробіттю та інших видів соціальної допомоги. Оплата праці членів виборчих комісій, які є пенсіонерами, не може бути підставою для обмеження розміру отримуваної ними пенсії.

Отже з наведених норм вбачається, що законодавцем передбачено чотири категорії осіб, які можуть виконувати обов'язки члена виборчої комісії: 1) працюючі особи, які мають основне місце роботи; 2) пенсіонери; 3) особи, які тимчасово не працюють; 4) особи, визнані в установленому порядку безробітними. Виконання обов'язків члена виборчої комісії не позбавляє особу статусу, який вона мала до виконання таких обов'язків.

Таким чином, на момент виконання обов'язків члена виборчої комісії в травні 2014 року відповідач була тимчасово непрацюючою особою.

Також безпідставними є твердження позивача, що ОСОБА_2 перебувала з окружною виборчою комісією у трудових відносинах.

Так, пунктом 2.2 Розділу 2 Порядку оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів Президента України, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 08.04.2014, № 226 передбачено, що між членом виборчої комісії та окружною виборчою комісією (для виборчих комісій закордонних виборчих дільниць - відповідною закордонною дипломатичною установою України, через яку здійснюється фінансове забезпечення дільничної виборчої комісії, закордонної виборчої дільниці) укладається цивільно-правовий договір за зразком, наведеним у додатку до Порядку.

При цьому, цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємством тощо) на виконання першим певної роботи, предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Серед ознак, за допомогою яких відрізняються один вид договору від іншого, можна виділити такі.

За цивільно-правовим договором, укладеним між установою і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

З матеріалів справи вбачається, що між окружною виборчою комісією і відповідачем 08.05.2014 року був укладений договір відповідно до зразка, передбаченого Додатком 2 до постанови Центральної виборчої комісії від 08.04.2014 № 226. За його умовами відповідач зобов'язувалася виконувати обов'язки члена виборчої комісії, пов'язані з підготовкою та проведенням виборів Президента України, а замовник зобов'язувався здійснити оплату виконаних робіт у порядку, розмірі та строки, визначені цим договором.

Отже, вказаний договір є цивільно-правовим, а не трудовим, з огляду на що ОСОБА_2 не перебувала з окружною виборчою комісією у трудових відносинах.

Таким чином, оскільки відповідач при постановці на облік до центру зайнятості правомірно вказала своїм останнім місцем роботи Козельщинський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, з яким перебувала у трудових відносинах, то позовні вимоги про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 листопада 2017 року – скасувати.

У задоволенні позову Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представленого Козельщинським районним центром зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_4 /підпис/ ОСОБА_5

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області ___________ ОСОБА_1

Повний текст судового рішення складено і підписано членами колегії суддів 21 грудня 2017 року.