УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 193/608/17

1 інстанції Кащук Д. А.

провадження 33/774/194/К/17

- доповідач ОСОБА_1.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2017 року м. Кривий Ріг

Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, з клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 50(п’ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

За участю:

Правопорушника ОСОБА_3

Прокурора Яценко Д.А.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно оскаржуваної постанови суду першої інстанції, ОСОБА_3 перебуваючи на посаді начальника відділу безпеки харчування та ветеринарії управління держпродспоживслужби у Софіївському районі Дніпропетровської області, будучи суб`єктом, на якого відповідно до п.п. «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону «Про запобігання корупції» поширюється дія цього Закону, не своєчасно подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, оскільки граничний термін подачі був 31.03.2017 року, а декларація фактично подана 13.04.2017 року, чим вчинив адміністративне корупційне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись з вказаною постановою, захисник ОСОБА_2 06 листопада 2017 року подав апеляційну скаргу, тобто після закінчення, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП, десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення.

Обґрунтовуючи вимоги клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження зазначеної постанови захисник ОСОБА_2 посилається на те, що строк на апеляційне оскарження постанови суду ОСОБА_3 пропущений з поважної причини, а саме, у зв’язку з тим, що він не був присутнім в судовому засіданні 23 червня 2017 року під час винесення та проголошення оскаржуваної постанови суду, а про наявність постанови він дізнався 25 жовтня 2017 року від Головного управління держпродспоживслужби у Дніпропетровській області.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить постанову суду від 23 червня 2017 року скасувати, так як в діях ОСОБА_3 немає складу адміністративного правопорушення, а справа щодо нього підлягає закриттю.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги захисник ОСОБА_2 зазначає, що протокол щодо ОСОБА_3 був складений з порушенням вимог чинного законодавства, так як, в ньому не відображено відомості щодо місця реєстрації ОСОБА_3 та місця його фактичного проживання, що у свою чергу впливає на вирішення питання щодо підсудності справи про адміністративне правопорушення. Також з протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП щодо ОСОБА_3, вбачається, що датою виявлення правопорушення є дата складання цього протоколу, тобто 30.05.2017 року, проте, це не відповідає фактичним обставинами справи, оскільки наявні пояснення ОСОБА_3 від 18.05.2017 року, моніторинг в Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті НАЗК, здійсненому 12.05.2017 року, відповіді з НАЗК від 02.03.2017 року та 01.02.2017 року, в яких зазначено запити Нацполіції від 16.02.2017 року та 12.01.2017 року. Таким чином, виникає суперечність між доказами, які покладені в основу протоколу, як процесуального документу.

Окрім того, вказує на те, що ОСОБА_3 було притягнуто двічі до адміністративної відповідальності за одне й теж саме правопорушення, але відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Зазначає про те, що судом першої інстанції було порушено ст. 268 КУпАП, так як, суд не вжив процесуальних заходів щодо обов’язкової участі ОСОБА_3 у судовому засіданні, внаслідок чого ОСОБА_3 не був повідомлений у встановленому законом порядку про винесення судом оскаржуваної постанови.

Захисник ОСОБА_2 вказує на те, що суд першої інстанції не встановив фактичне місце проживання ОСОБА_3, про що свідчить відсутність будь – яких даних про місце проживання та місце реєстрації ОСОБА_3, як в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, так і в матеріалах, які додані до протоколу (в поясненнях ОСОБА_3 відомості про фактичне місце проживання також відсутні).

Також захисник ОСОБА_2 звертає увагу на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не з’ясовано та відповідно не відображено в оскаржу вальній постанові відомості щодо майнового стану ОСОБА_3, його сімейного стану, наявність утриманців, характеристику останнього, як з місця роботи, так і за місцем проживання.

Окрім того, з вступної частини оскаржуваної постанови не вбачається відомостей про участь прокурора у розгляді даної справи (не зазначено прізвище, ініціали, займану посаду, документи підтверджуючі повноваження), у той час, як з урахуванням вимог КУпАП участь прокурора в даній категорії справ є обов’язковою.

Вирішуючи по суті клопотання захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції зважає на те, що ОСОБА_3 не був присутнім при розгляді справи судом першої інстанції, заявив відповідне клопотання про поновлення пропущеного строку, слід поновити та розглянути справу по суті.

Вислухавши ОСОБА_3 який апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав; прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність; дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення за ст. 172-6 КУпАП розглядається обов’язково в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ піддано приводу.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надавання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Однак, вказані вимоги закону судом першої інстанції виконані не були.

Справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 була призначена судом до розгляду на 15 червня 2017 року та розгляд справи було відкладено на 23 червня 2017 ріку у зв’язку з поданою ОСОБА_3 14.06.2017 року заявою про відкладення розгляду справи (а.с. 58).

23 червня 2017 року ОСОБА_3 подав клопотання в якому просив розгляд справи проводити без його участі, вину визнав, та просив призначити покарання ближче до мінімального (а.с.63) та цього ж дня справу було розглянуто по суті, без участі ОСОБА_3

Разом з цим, суд в порушення приписів ст. 268 КУпАП, не відклав розгляд справи для обов’язкового виклику ОСОБА_3 та розглянув її по суті, тим самим обмеживши право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на доступ до правосуддя та реалізацію права на захист.

Окрім того, відповідно до вимог ст. 250 КУпАП при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4-172-9 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов’язковою, однак, в постанові суду не зазначено прізвище прокурора, який приймав участь в розгляді адміністративної справи.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 про порушення судом норм процесуального права є обґрунтованими, та приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови з прийняттям нового судового рішення.

Згідно ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов’язаний повно, всебічно та об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.

З матеріалів справи та змісту постанови вбачається, що цих вимог закону при розгляді даної справи і постановленні рішення районний суд дотримався. Згідно вимог ст. 245, 252 КУпАП вжив всіх заходів, передбачених законом, для всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відповідальність за цією статтею настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами у справі.

Доводи захисника ОСОБА_4 стосовно того, що постановляючи рішення, суд не з’ясував усіх обставин справи, апеляційний суд визнає безпідставними.

За змістом ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи зазначені у п. 1, п. п. "а" і "в" п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно з протоколу № 264 від 30.05.2017 року встановлено, що ОСОБА_3 подав декларацію за 2016 рік до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування лише 13 квітня 2017 року (а.с.11-17).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи ОСОБА_3 знав про те, що йому необхідно подати електронну декларацію осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік шляхом внесення її до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування до 01 квітня 2016 року до 00 годин 00 хвилин.

Окрім того ОСОБА_3, свою вину у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення визнав повністю.

Будь-яких поважних причин які унеможливлювали подати вказану декларацію до 01.04.2017 року (хвороба, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), судом не встановлено.

Тому, не подання ОСОБА_3 декларації у встановлений законом строк – до 01 квітня 2016 року, а подання її лише через тривалий проміжок часу - 13.04.2017 року, ставить під сумнів його доводи про те, що він не зміг подати декларацію у встановлений законом строк лише по причині великого обсягу роботи на займані посаді (а.с. 24).

Не впливають на правильність висновків суду першої інстанції твердження захисника ОСОБА_2 про те, що судом не було встановлене фактичне місце проживання ОСОБА_3, так як, в протоколі про адміністративне правопорушення оперуповноважений міжрайонного відділу № 2 Управління захисту економіки в Дніпропетровській області ДЗЕ Національної поліції України капітан поліції ОСОБА_5 вказав адресу місця проживання ОСОБА_3 з його слів, зазначену адресу також ОСОБА_3 вказав в своїй заяві про розгляд справи за його відсутності в суді першої інстанції (а.с. 63), інших відомостей місця проживання ОСОБА_3 в матеріалах адміністративної справи не містяться.

Апеляційний суд не може погодитись з доводами захисника ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції при розгляді справи не з’ясовано та не відображено відомості щодо майнового стану ОСОБА_3, оскільки згідно його заяви, яка міститься в матеріалах адміністративної справи (а.с. 63), постанова суду була винесена без його участі, і суд врахував в якості пом’якшуючих вину обставин – щире каяття, обтяжуючих відповідальність ОСОБА_3 обставин судом не вбачається, інших даних, стосовно сімейного стану, наявність утриманців, характеристику за місцем роботи, будь-яких доказів з цього приводуОСОБА_3 суду не було надано.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 щодо відсутності у ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення не можуть бути прийняті до уваги як такі, що не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки останній був обізнан про свій обов’язок, що випливає положень ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції».

Інші доводи захисника ОСОБА_2 мають характер формальних міркувань та правильності оскаржуваної постанови суду не спростовують.

Отже, вказані встановлені обставини і докази в їх сукупності, які є належними і допустимими та узгоджуються з положеннями ст. 266 КУпАП, підтверджують винність ОСОБА_3 в скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення, суд апеляційної інстанції, враховує той факт, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції сплинув трьохмісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП, оскільки правопорушення мало місце 30 травня 2017 року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова скасуванню з винесенням нової постанови, якою ОСОБА_3 необхідно визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та закрити провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв’ язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушеня, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п’ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп. - скасувати.

Винести нову постанову суду апеляційної інстанції, якою ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 - закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв’ язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Дніпропетровської області ОСОБА_1