ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 р.

м.Одеса

Справа № 815/2488/17

Категорія: 6.2

Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Романішина В.Л.,

секретар –Ханділян Г.В.,

за участю: представника апелянта ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 управління ДКС України в Одеській області про зобов’язання Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити документацію із землеустрою та передати ОСОБА_4 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га, стягнення з ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Одеській області на користь позивача компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. та матеріальної шкоди в розмірі 2694,00 грн., –

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом про зобов’язання Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити документацію із землеустрою та передати ОСОБА_4 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га, стягнення з ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Одеській області на користь позивача компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. та матеріальної шкоди в розмірі 2694,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач протиправно всупереч судового рішення, яке набрало законної сили повторно відмовив позивачу в затвердженні документації із землеустрою та передачі зазначеної земельної ділянки у власність, в зв’язку із чим, враховуючи, що позивач є інвалідом ІІ групи йому спричинена моральна шкода, розмір компенсації якої представник позивача оцінює в 5000,00 грн. та позивач поніс додаткові матеріальні збитки на суму 2694,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача, оскільки вони пов’язані із приїздом до м. Одеси та подачі відповідних заяв та документів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року зобов’язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити документацію із землеустрою та прийняти наказ про передачу ОСОБА_4 (68521, Одеська область, Тарутинський район, с.Калачівка, вулиця Калініна 34, ІПН НОМЕР_1) у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5124783800:01:001:0074) для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,25 га.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, на підставі статей 15,202,203 Земельного Кодексу України, Закону України «Про державний земельний кадастр», постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 є місцевим підрозділом центрального органу виконавчої влади у сфері земельних відносин, якому статтею 125 ЗК України, статтею 23 Закону України «Про державний земельний кадастр» надані певні повноваження щодо оформлення (державну реєстрацію) прав осіб на земельні ділянки, у тому числі й шляхом видачі відповідних документів, що посвідчують це право, а тому спори щодо оскарження їх рішень, дій або бездіяльності з цього питання, відповідно до положень статті 55 Конституції України пункту 1 частини 2 статті 17,104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року по справі №815/4059/16, яка набрала законної сили 22.11.2016 року були встановлені наступні обставини, які не підлягають повторному доведенню під час розгляду цієї справи.

Розпорядженням Тарутинської РДА Одеської області №215/А-2005 від 04.08.2005 року “Про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Калачівської сільської ради” надана згода на виготовлення вказаної документації громадянам згідно зі списком, що додається, у тому числі ОСОБА_4 0,25га пасовищ.

На підставі договору №59 від 16.08.2011 року між замовником ОСОБА_4 та ПП “Паралель-Т” останнім виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4, для ведення особистого селянського господарства що розташована на території Калачівської сільської ради (та за межами населеного пункту) Тарутинського району Одеської області.

27.01.2016 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства площею 0,25га, що розташована на території Калачівської сільської ради (за межами населеного пункту) Тарутинського району Одеської області.

09.02.2016 року позивач був повідомлений відповідачем листом за №Ш-588/0-384/6-16 про відмову у затвердженні проекту землеустрою, у зв’язку з наявними зауваженнями, які позивачу необхідно усунути для повторного звернення з вказаним клопотанням.

Відповідно до вказаного листа в наданому на розгляд проекті землеустрою виявлені наступні зауваження:

- акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376, а саме: відсутні кроки межових знаків; - в акті перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель передбачене, але відсутнє погодження спеціаліста-землевпорядника Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області; - у складі проекту землеустрою наявна довідка Одеської гідрогеолого-меліоративної експедиції “Про ґрунтову характеристику земельних ділянок” від 22.09.2011 № 153/03, в якій зазначено, що обстеження земельної ділянки проведено згідно аналізів та матеріалів ґрунтових досліджень, але до складу проекту не долучені матеріали ґрунтових обстежень;

- у матеріалах землевпорядного проектування не зазначена організація території масиву.

Також в листі від 09.02.2016 року зазначено, що за наявної інформації ГУ ДЗК, земельна ділянка представлена угіддями - пасовища та яри, а в наданому проекті землеустрою - пасовища.

У пункті 1 розпорядження Тарутинської РДА Одеської області від 04.08.2005 № 1121/А-2005 “Про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Калачівської сільської ради” вказано наступне: “дати згоду на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок”, що не відповідає вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, відповідно до якої відповідна місцева державна адміністрація в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки.

30.05.2016 року позивач повторно звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства площею 0,25га, що розташована на території Калачівської сільської ради (за межами населеного пункту) Тарутинського району Одеської області.

Розпорядження Тарутинської РДА №115/А-2016 від 18.04.2016 року “Про внесення змін до розпорядження голови РДА від 08.08.2005 року №215/А-2005”, згідно якого назва та п.1 розпорядження були викладені у новій редакції.

Однак позивач був повідомлений відповідачем листом від 05.07.2016 року за №Ш8715/0-3512/6-16 про відмову у затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,25га, що розташована на території Калачівської сільської ради (за межами населеного пункту) Тарутинського району Одеської області.

Підставами для відмови у задоволенні клопотання позивача щодо затвердження проекту землеустрою зазначено:

- за наявної інформації ГУ ДЗК, земельна ділянка представлена угіддями – “пасовища та яри”, а в наданому проекті землеустрою – “пасовища”;

- наданий проект землеустрою розроблений на підставі розпорядження Тарутинської РДА Одеської області від 04.08.2005, у резолютивній частині якого відсутня інформація щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- необхідно долучити до проекту другий сертифікат інженера-землевпорядника, оскільки відповідно до статті 26 Закону України “Про землеустрій” розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Постановою суду від 19.10.2016 року по справі №815/4059/16, яка набрала законної сили 22.11.2016 року, судом визнана вказана відмова відповідача протиправною та зобов’язано відповідача розглянути повторно клопотання від 30.05.2016 року про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,25га, що розташована на території Калачівської сільської ради (за межами населеного пункту) Тарутинського району Одеської області, з урахуванням обставин, викладених у мотивувальній частині постанови суду.

На виконання вказаного судового рішення відповідачем 24.11.2016 року на адресу позивача був направлений лист №Ш-17248/0-6882/6-16, яким позивачу відмовлено у затвердженні документації та передачі земельної ділянки у власність з тих саме підстав, які раніше вже визнавалися судом протиправними у постанові від 19.10.2016 року по справі №815/4059/16.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прийнявши рішення від 24.11.2016 року, що міститься в листі №Ш-17248/0-6882/6-16 про відмову позивачу у задоволенні його заяви від 30.05.2016 року з аналогічних підстав, які вже визнавались протиправними постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року по справі №815/4059/16, відповідач фактично не виконав судове рішення по зазначеній справі.

Колегія суддів часткового погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

За змістом приписів статті 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права.

На підставі частини 1 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 8 Конституції України та статтею 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно частини 1 статті 6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року держава України гарантує громадян доступ до правосуддя та право на суд, головною складовою якого є обов’язковість судових рішень.

За правилами статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, які набрали законної сили є обов’язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, їхніми службовими й посадовими особами, а також громадянами.

Таким чином, прийнявши рішення від 24.11.2016 року, що міститься в листі №Ш-17248/0-6882/6-16 про відмову позивачу у задоволенні його заяви від 30.05.2016 року з аналогічних підстав, які вже визнавались протиправними постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року по справі №815/4059/16, відповідач фактично не виконав судове рішення по зазначеній справі, в порушення прав особи, яка гарантувала йому Держава Україна положеннями частини 1 статті 6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року та ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а відтак вказана відмова не є правовою.

Водночас передчасним є висновок суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про зобов’язання відповідача затвердити документацію із землеустрою та прийняти наказ про передачу ОСОБА_4 (68521, Одеська область, Тарутинський район, с.Калачівка, вулиця Калініна 34, ІПН НОМЕР_1) у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5124783800:01:001:0074) для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,25 га.

Так , відповідно до частини дев'ятої статті 118 Земельного Кодексу України Рада міністрів Автономної республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина 10,11 статті 118 ЗК).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ст. 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Таку правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 10.12.2013 року, справа № 21-358а13, номер судового рішення в ЄДРСРУ 36475602.

Судом першої інстанції не наведено правових підстав які б надали право суду зобов’язати відповідача прийняття рішення про прийняття наказу про передачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5124783800:01:001:0074) для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,25 га.

Таким чином, належним способом захисту є зобов’язання відповідача розглянути заяву з урахуванням правових висновків, викладених у постанові постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року по справі №815/4059/16 з відповідною матеріальною компенсацією.

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації заподіяної моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. та компенсації збитків, пов’язаних із поїздками у м. Одесу для подання відповідних заяв в розмірі 2694,00 грн., колегія суддів зазначає, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому відповідно до пункту 13.1. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013, № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції у відповідній частині позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року у справі 815/2488/17 - в частині позовних вимог про зобов’язання відповідача затвердити документацію із землеустрою та прийняти наказ про передачу ОСОБА_4 у власність земельну ділянку - скасувати.

Ухвалити в цій частині позову нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково, зобов’язати розглянути заяву з рахуванням правових висновків, викладених у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року по справі №815/4059/16.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року у справі 815/2488/17 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду – 15 грудня 2017 року.

Головуючий : О.І. Шляхтицький

Суддя : Г.В. Семенюк

Суддя: В.Л. Романішин