-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" грудня 2017 р. Справа № Б-7/219-21/159
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючий суддя Желік М.Б.
Суддів Костів Т.С.
Марко Р.І.
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного Управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області вих.№46/09-19-10-03/13 від 22.08.2017 року
на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2017 року
у справі № Б-7/219-21/159
за заявою: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ,
про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Агромаш", м. Івано-Франківськ,
за участю представників:
апелянта: Лаврук В.В.,
заявника: не з'явився,
боржника: не з'явився.
Учаснику процесу роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід складу суду не надходило. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.
У судовому засіданні 13.12.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2017 року у справі № Б-7/219-21/159 (суддя Ткаченко І. В.) провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Агромаш" (ідентифікаційний код 13644584) та обов'язки арбітражного керуючого Фатули Т. В. припинено.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2017 року у справі № Б-7/219-21/159, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного Управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області подала апеляційну скаргу вих.№46/09-19-10-03/13 від 22.08.2017 року (вх.№01-05/4965/17 від 23.10.2017 року). Апелянт стверджує, що провадження у справі припинено, хоча жодних правових підстав для цього суд не вказав, а також суд не врахував висновок суду апеляційної інстаніції в ухвалі від 29.05.2017 року про те, що заявником дотримано норм Закону при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство. Тому просить скасувати ухвалу суду від 03.08.2017 року.
Згідно з автоматизованим розподілом справ КП "Документообіг господарських судів", 23.10.2017 року справу за № Б-7/219-21/159 розподілено до розгляду раніше визначеному складу суду: головуючому судді Желіку М.Б., суддям Костів Т.С., Марко Р.І.
Ухвалами суду від 01.11.2017 року апелянту поновлено строк на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.11.2017 року. 29.11.2017 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.12.2017 року з підстав, зазначених у відповідній ухвалі суду.
У судове засідання 13.12.2017 року з'явився представник апелянта, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати оскаржувану ухвалу суду. Інші учасники справи про банкрутство явки представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, клопотань, заяв щодо розгляду справи не подавали.
Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату і час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за участю представника, що з'явився, та за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
28 вересня 2006 року господарським судом Івано-Франківської області порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Агромаш". Постановою суду від 23 травня 2007 року ВАТ "Агромаш" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Як зазначалося вище, 03.08.2017 року суд дійшов висновку про безпідставність порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Агромаш", що унеможливлює подальше провадження в цій справі, та припинив на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України провадження і задоволив заяву арбітражного керуючого Фатули Т. В. про дострокове припинення обов'язків ліквідатора у даній справі. Суд, перевіривши матеріали справи, установив, що до заяви ДПІ в м. Івано-Франківську про порушення справи про банкрутство ВАТ "Агромаш" взагалі не долучено жодного передбаченого законом належного документу на підтвердження безспірності вимог до боржника, окрім податкових декларацій, корінців податкових повідомлень-рішень, акту податкової перевірки тощо. Також суд зазначив, що із змісту наявної у справі постанови про зупинення виконавчого провадження від 23 жовтня 2006 р. вбачається, що на виконанні в органі ДВС знаходився наказ № 1994 про стягнення з боржника у дохід державного бюджету 5 655 грн 81 коп. державного мита. Будь-яких інших документів, які б належним чином свідчили про безспірність заявлених вимог ініціюючого кредитора до боржника, матеріали справи не містять.
Переглядаючи вказане судове рішення на відповідність вимогам закону та обставинам справи, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до п.1-1 перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Постанова про визнання боржника банкрутом прийнято 23 травня 2007 року. Відповідно, застосуванню підлягають положення закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19 січня 2013 року, за винятком положень, що регулюють продаж майна.
Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній станом на дату звернення ініціюючого кредитора з завою про порушення справи про банкрутство, передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Відповідно до ч.ч.9,10 ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до заяви кредитора додаються відповідні документи:
рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника;
копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів;
докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.
До заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
Ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був чинним станом на момент звернення заявника із заявою про порушення справи про банкрутство та був спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.5.4.1 ст.5).
Як зазначено в п.3.2 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про порядок порушення справ про банкрутство за заявами органів державної податкової служби», за Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинним станом на 2006 рік, змінено правовий механізм стягнення не сплачених у строк обов'язкових платежів, тому змінилося як визначення поняття безспірної вимоги органів стягнення таких платежів, так і порядок підтвердження цієї вимоги. Безспірними вимогами органів стягнення слід вважати узгоджену суму податкового зобов'язання, не сплачену платником податків у строки, визначені статтею 5 Закону.
З долучених до заяви документів вбачається, що заявник на підтвердження заявлених вимог долучив податкові декларації, податкові повідомлення-рішення, податкові розрахунки. Суд погоджується, що вказаними документами підтверджено безпірність вимог станом на дату їх заявлення, однак, заявником не дотримано іншої вимоги закону - щодо підтвердження вжиття заходів для отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
Так, статтею 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Законом розмежовано джерела самостійної сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу (п.7.1) та джерела погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення (п.7.2). Зокрема, вбачається можливість погашення податкового боргу шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань або за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами.
Крім цього, п.8.2.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено право податкової застави, яке виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, та несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено також можливість продажу активів, що перебувають у податковій заставі. Так, у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги. Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним податковим органом.
Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного Управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області не було надано доказів вжиття заходів, спрямованих на стягнення податкового боргу, зокрема, судових рішень чи рішень органу стягнення, не зазначено та не долучено доказів реєстрації податкової застави у державному реєстрі застав, не зазначено про вжиття заходів по продажу активів і не подано доказів їх вчинення. У заяві зазначено, що орган податкової служби звертався до суду про стягнення податкового боргу і 02.03.2006 року було винесено рішення, однак, вказане твердження заявника не було підтверджене жодними доказами. Відтак, заявником при зверненні з відповідною заявою не подано доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку. Відповідно, місцевий суд дійшов правильного та законного висновку про безпідставність порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Агромаш", що на даному етапі має наслідком припинення провадження у даній справі.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України у постанові від 17.05.2011 N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи (п.12 постанови).
Оскаржуваною ухвалою також задоволено заяву ліквідатора боржника Фатули Т.В. про дострокове припинення обов'язків ліквідатора у даній справі. Заява обгрунтовувалась тим, що ним понад один рік виконуються повноваження ліквідатора ВАТ «Агромаш» без отримання жодної винагороди, передбаченої законом, з постійними значними витратами.
Згідно зі ст.3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий має право подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх обов'язків.
Відтак, суд задоволив заяву арбітражного керуючого Фатули Т.В. з дотриманням вимог закону.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам відповідає. Заперечення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську, наведені в апеляційній скарзі з посиланням на постанову Львівського апеляційного господарського суду у даній справі від 29.05.2017 року, не спростовують законності прийнятого місцевим судом рішення, оскільки визначення лише суми податкового боргу для порушення справи про банкрутство є недостатнім, пред'явлення до виконання наказу про стягнення судового збору з боржника в дохід державного бюджету не доводить вжиття заявником заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку
Сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір залишається за скаржником.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного Управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області вих.№46/09-19-10-03/13 від 22.08.2017 року залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2017 року у справі № Б-7/219-21/159 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 18.12.2017 року.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Костів Т.С.
суддя Марко Р.І.
скопійовано
-
скопійовано
-
