ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4564/11

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 року

м . Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Захаренкова А.В. ( на підставі статуту товариства)

відповідача: Сидоришина М.М. (довіреність від 10.11.2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області, за участю прокуратури Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Макарді" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмільницької ОДПІ та ГУДКУ у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання бездіяльності Хмільницької ОДПІ за лютий та березень 2011 року протиправною закрито на підставі п.4 ч.1 ст. 157 КАС України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Хмільницькою ОДПІ не було надано у встановлений законом термін органу Державного казначейства висновків із зазначенням сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що підлягає сплаті з бюджету на користь ТОВ "Макарді" за червень 2011 року на суму 24514 грн. Вважаючи такі дії безпідставними, просили визнати бездіяльність податкового органу протиправною та стягнути на їх користь суму бюджетного відшкодування. На підставі заяви від 02.11.2011 року (а.с. 54) у справ бере участь прокурор Вінницької області.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача - ГУДК України у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином. Явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Прокурор Вінницької області в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Колегія суддів, заслухавши думку представників сторін, які не заперечили проти розгляду апеляційної скарги по суті за даної явки сторін, а також враховуючи те, що явка в судове засідання прокурора та представника ГУДК України у Вінницькій області не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для її вирішення в даному судовому засіданні, визнала за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами без участі представника позивача згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Макарді" зареєстроване як юридична особа згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради 04.03.2003 року, ідентифікаційний код - 32407672 (а.с.7), перебуває на податковому обліку в Хмільницькій ОДПІ з 11.03.2003 року та являється платником податку на додану вартість з 17.03.2003 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100274023 (а.с.8).

У червні 2011 року позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за відповідний звітний період, які були прийняті Хмільницькою ОДПІ. Відповідно до поданої декларації з ПДВ за червень 2011 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 24514 грн.. Крім того, платником податків подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (а.с.27), а також заява про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.28).

18-19 серпня 2011 року Хмільницькою ОДПІ було проведено камеральну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2011 року.

Висновки даної перевірки викладені в акті/довідці від 19.08.2011 року №3/6/32407672 (а.с. 37-38), в якому зазначено, що перевіркою підтверджено відображене ТОВ "Макарді" у декларації за червень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 24514 грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 200.7. ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

У відповідності до п. 200.10. ст.200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

На підставі п. 200.12. ст. 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судом першої інстанції встановлено, що податковий орган, в порушення вищезазначених вимог Податкового кодексу України, на подав органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неправомірності такої бездіяльності Хмільницької ОДПІ.

Доводи апеляційної скарги щодо часткового вирішення спору між тими ж сторонами повторно, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Так, позивачем дійсно початково заявлялись вимоги про визнання бездіяльності Хмільницької ОДПІ протиправною за лютий, березень та червень 2011 року та стягнення суми бюджетного відшкодування за ті ж періоди. Однак, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання бездіяльності Хмільницької ОДПІ за лютий та березень 2011 року протиправною було закрито на підставі п.4 ч.1 ст. 157 КАС України, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з того ж спору між тими ж сторонами (а.с. 39-43). Зокрема, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2011 року було визнано протиправною бездіяльність Хмільницької ОДПІ щодо своєчасного ненадання висновків органу Державного казначейства щодо суми бюджетного відшкодування за лютий та березень 2011 року. З урахуванням вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу про стягнення суми бюджетного відшкодування за лютий 2011 року в сумі 31 361 грн., за березень 2011 року в сумі 57 088 грн. та за червень 2011 року на суму 24514 грн., оскільки такі вимоги в судовому порядку раніше не розглядались, а неправомірність бездіяльності податкового органу за лютий і березень 2011 року встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

В решті доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 лютого 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.