Справа № 2514/5497/12 провадження № 11/795/1/2017 Категорія - ч. 3 ст. 365 КК України Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

за участю:

прокурора ОСОБА_8

потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10

представника потерпілої ОСОБА_11

захисника ОСОБА_12

засуджених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , прокурора та потерпілої ОСОБА_10 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 березня 2016 року:

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Старий Білоус, Чернігівського району, Чернігівської області, українець, громадянин України, розлучений, який має на утриманні малолітню дитину, з вищою освітою, не працюючий, раніше не судимий,

проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

засуджений:

за частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на

2 (два) роки,

за частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 3 статтею 365, статтею 54 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком 3 (три) роки, з позбавленням спеціального звання підполковник міліції,

за частиною 3 статтею 27, частиною 2 статті 127 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбування ОСОБА_13 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком 3 (три) роки, з позбавленням спеціального звання підполковник міліції.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_13 вирішено обчислювати з дня його фактичного виконання.

У відповідності до частини 5 статті 72 КК України, у строк відбування покарання засудженому ОСОБА_13 зарахувати термін попереднього ув`язнення в період з 30 грудня 2008 року по 06 жовтня 2011 року включно, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Чернігова, українець, громадянин України, одружений, який має на утриманні неповнолітню дитину, з вищою освітою, не працюючий, раніше не судимий,

проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,

засуджений:

- за частиною 2 статті 28, частиною 3 статті 365, статтею 54 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком 3 (три) роки, з позбавленням спеціального звання майор міліції.

- за частиною 2 статті 127 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_14 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк

8 (вісім) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки, з позбавленням спеціального звання майор міліції.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_14 визначено обчислювати з дня його фактичного виконання.

У відповідності до частини 5 статті 72 КК України, у строк відбування покарання засудженому ОСОБА_14 зараховано термін попереднього ув`язнення у період з 03 жовтня 2008 року по 06 жовтня 2011 року, із розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець міста Чернігова, росіянин, громадянин України, одружений, який має на утриманні малолітню дитину, з вищою освітою, працюючий оперуповноваженим в ГУНП в Чернігівській області, раніше не судимий,

проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 ,

зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

засуджений:

- за частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком 2 (два) роки,

- за частиною 2 статті 127 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_15 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на

4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.

На підставі статті 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_15 від відбування призначеного покарання, в частині основної міри, з випробуванням, з призначенням іспитового строку 2 (два) роки.

На підставі статті 76 КК України покладено на засудженого обов`язки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

У відповідності до частини 5 статті 72 КК України, у строк відбування покарання засудженому ОСОБА_15 зараховано термін його попереднього ув`язнення в період з 16 грудня 2009 року по 06 жовтня 2011 року, із розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець міста Чернігова, українець, громадянин України, одружений, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, з вищою освітою, працюючий старшим уповноваженим в ГУНП в Чернігівській області, раніше не судимий, який проживає за адресою: АДРЕСА_5 ,

засуджений:

- за частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком 2 (два) роки,

- за частиною 2 статті 127 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) рокииів.

На підставі частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_16 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.

На підставі статті 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_16 від відбування призначеного покарання, в частині основної міри, з випробуванням, з встановленням іспитового строку терміном 2 (два) роки.

На підставі статті 76 КК України покладено на засудженого обов`язки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

У відповідності до частини 5 статті 72 КК України, у строк відбування покарання засудженому ОСОБА_16 зарахувано термін попереднього ув`язнення в період з 16 грудня 2009 року по 06 жовтня 2011 року, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець селища міського типу Любеч, Ріпкинського району, Чернігівської області, українець, громадянин України, одружений, який має на утриманні двох малолітніх дітей, з вищою освітою, працюючий старшим інспектором УКОРД в ГУНП в Чернігівській області, не судимий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_6 ,

засуджений:

- за частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 365 КК України і призначено покарання, із застосуванням статті 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі статті 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_17 від відбування призначеного покарання з випробуванням та визначено іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі статті 76 КК України покладено на засудженого обов`язки:

1) не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець міста Чернігова, росіянин, громадянин України, одружений, освіта середня спеціальна, не працюючий, пенсіонер, не судимий,

який проживає за адресою: АДРЕСА_7 ,

зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 ,

засуджений:

- за частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком 2 (два) роки,

- за частиною 2 статті 127 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_18 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк

3 (три) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.

На підставі статті 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_18 від відбування призначеного покарання, в частині основної міри, з випробуванням, з призначенням іспитового строку 1(один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі статті 76 КК України покладено на засудженого обов`язки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , до дня набрання вироком законної сили, залишено у вигляді підписки про невиїзд.

Питання про речові докази вирішено в порядку статті 81 КПК України.

Як встановлено вироком місцевого суду, 01 жовтня 2008 року, згідно розпорядження начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ) Управління міністерства внутрішніх справ України у Чернігівській області № 29/1-3977 від 30 вересня 2008 року ОСОБА_13 , як старший групи, разом з іншими працівниками УБОЗ та відділу швидкого реагування "Сокіл" УБОЗ УМВС України в Чернігівській області, прибув у відрядження до міста Прилуки, з метою проведення оперативно-розшукових заходів.

Працівники УБОЗ УМВС України в Чернігівській області та відділу швидкого реагування "Сокіл" УБОЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , ігноруючи інтереси служби, порушуючи принципи міліції та оперативно-розшукової діяльності, перебуваючи з 01 по 02 жовтня 2008 року у відрядженні у місті Прилуки, під час проведення оперативно-розшукової діяльності та забезпечення силової підтримки при проведенні оперативно-розшукових заходів, вчиняли до громадян дії, які явно виходять за межі наданих їм владних повноважень.

Так, 1 жовтня 2008 року, близько 10 години, до орендованого приміщення УБОЗ УМВС України в Чернігівській області, яке розташоване в місті Прилуки, вулиця Соборна, будинок 31, працівниками вищевказаного управління був доставлений мешканець міста Прилуки ОСОБА_19 .

ОСОБА_13 , перевищуючи свої владні повноваження, явно виходячи за межі наданих йому ст. 11 Закону України "Про міліцію" прав та повноважень, почав до останнього застосовувати психічне насильство, а саме погрожував ОСОБА_19 фізичною розправою, якщо останній не зізнається в скоєнні злочинів. При цьому ОСОБА_13 , під час застосування психічного насильства до ОСОБА_19 , говорив, що у них всі зізнаються та пишуть, що їм потрібно, але деякі залишаються інвалідами. При цьому потерпілий ОСОБА_19 сприйняв дані слова як реальну загрозу заподіяння йому фізичного насильства, але будь-яких зізнань у скоєнні злочинів працівникам міліції не розповів.

Близько 14 години, ОСОБА_13 , продовжуючи перевищувати свої владні та організаційно-розпорядчі повноваження, як організатор, дав незаконну вказівку, невстановленій в ході досудового слідства особі в масці, надягнути на голову ОСОБА_19 поліетиленовий пакет, що не передбачено нормативними актами України, оскільки це ображає гідність людини, та насильно відвезти останнього до Ніжинського міського районного відділу міліції, де до потерпілого застосувати фізичне насильство, з метою отримання від нього зізнання в скоєнні злочинів.

Після 14 години, за незаконною вказівкою ОСОБА_13 , яка явно виходила за межі наданих йому повноважень, ОСОБА_19 насильно, з пакетом на голові та закованим у наручниках, оперуповноважений в особливо важливих справах УБОЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_15 , оперуповноважений в особливо важливих справах відділу УБОЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_16 , помічник оперуповноваженого відділення супроводження спеціальних операцій відділу швидкого реагування "Сокіл" УБОЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_18 та невстановлена в ході досудового слідства особа, перевищуючи свої владні повноваження, оскільки були у змові з ОСОБА_13 та знали мету виїзду до м. Ніжина, Чернігівської області, на легковому автомобілі привезли ОСОБА_19 в Ніжинський міський районний відділ міліції та завели на третій поверх вказаної установи, де розташовані кабінети співробітників УБОЗ УМВС України в Чернігівській області. В одному з кабінетів три невстановлені в ході досудового слідства особи в масках, які були у змові з ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 , з метою отримати від ОСОБА_19 визнання у скоєнні злочину, почали потерпілого катувати, вийшовши за межі домовленості з ОСОБА_13 щодо застосування до ОСОБА_19 насильства без ознак катування.

При цьому, невстановлені в ході досудового слідства особи повалили потерпілого ОСОБА_19 на підлогу, де в подальшому дві особи його утримували, а третя - одягала на голову протигаз та перекривала доступ повітря. І це продовжувалося на протязі тривалого проміжку часу. В результаті цього ОСОБА_19 неодноразово втрачав свідомість, у нього самовільно виникло виділення мочі та калових мас. Невстановлені в ході досудового слідства особи в масках припинили катувати ОСОБА_19 тільки тоді, коли останній погодився зізнатися у скоєнні злочину та написати явку з повинною про участь у підпалі помешкання громадянки ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_9 .

В кабінеті № 301 ОСОБА_19 написав явку з повинною, яку в нього прийняв ОСОБА_15 в присутності ОСОБА_16 та невстановленої в ході досудового слідства особи в масці. Після цього невстановлена в ході досудового слідства особа в масці одягла на голову ОСОБА_19 поліетиленовий пакет, та закованого у наручниках вивела з приміщення Ніжинського міського районного відділу міліції. В подальшому ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та невстановлена в ході досудового слідства особа, близько 19 години, привезли ОСОБА_19 до орендованого приміщення УБОЗ УМВС України в Чернігівській області в місті Прилуки.

ОСОБА_13 , продовжуючи перевищувати свої владні повноваження, в порушення п. 5 ст. 11 Закону України " Про міліцію", як організатор, дав незаконну вказівку ОСОБА_16 та начальнику відділу організації діяльності відділу швидкого реагування "Сокіл" УБОЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_17 , здійснити охорону ОСОБА_19 , відносно якого в цей день було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП та протокол про адміністративне затримання, в зазначеному приміщенні. ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , будучи у змові з ОСОБА_13 , достовірно знаючи, що відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про міліцію" затримані в адміністративному порядку громадяни можуть утримуватися тільки у спеціально відведених для цього приміщеннях, перевищуючи свої владні повноваження, в ніч з 01 на 02 жовтня 2008 року в кабінеті № 1, орендованого приміщення УБОЗ УМВС України в Чернігівській області в місті Прилуки, здійснювали охорону ОСОБА_19 , який був прикутий наручниками до віконної решітки, що завдавало потерпілому болісних відчуттів.

02 жовтня 2008 року, у період часу з 14 по 15 години, до кабінету № 2, орендованого приміщення УБОЗ УМВС України в Чернігівській області у місті Прилуки, працівниками вищевказаного управління, за вказівкою ОСОБА_13 , був доставлений мешканець міста Прилуки ОСОБА_21 .

Перебуваючи в кабінеті № 2 вищевказаної установи ОСОБА_13 , продовжуючи скоювати службові злочини, як організатор, у змові із заступником начальника відділу УБОЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_22 та невстановленою у ході досудового слідства особою в масці, явно виходячи за межі наданих їм владних повноважень, безпідставно, в порушення ст. 14 Закону України "Про міліцію" та п. 3 "Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку", затверджених постановою № 49 від 27 лютого 1991 року Радою Міністрів Української РСР, протягом тривалого часу, з 14 години 30 хвилин до 20 години, утримували ОСОБА_21 в наручниках. Крім того, на протязі вказаного часу вищевказані особи, з метою отримати від ОСОБА_21 визнання у скоєнні злочину, ногами, руками та іншими твердими предметами наносили ОСОБА_21 удари в область голови та тулуба, а також принижували його честь і гідність, що виражалося в спусканні штанів потерпілому, чим заподіяли ОСОБА_21 сильного фізичного болю та морального страждання.

В період часу з 19 до 20 години, коли від насильницьких дій ОСОБА_13 , ОСОБА_22 та невстановленої в ході досудового слідства особи в масці, ОСОБА_21 був знесилений та не міг утримуватись на ногах, а також, будучи незаконно закованим в наручниках, що унеможливлювало потерпілому спружинити руками своє падіння, останній впав на підлогу потиличною областю голови, чим спричинив собі ушкодження у вигляді крововиливу в м`які покрови голови правої потиличної області, крововиливів під м`які мозкові оболонки в області полюсу та випуклої частини лівих лобної та скроневої долей, крововилив під м`яку мозкову оболонку правої долі мозочка, крововиливів під м`яку мозкову оболонку в області стовбура головного мозку, крововиливи у підпільному просторі та у прилеглих м`яких мозкових оболонках, дрібні інфільтративного типу у поверхневому шарі кори, стовбурі та мозку, які потягли за собою смерть потерпілого, тобто настання тяжких наслідків.

Також 02 жовтня 2008 року, після 19 години, до орендованого приміщення УБОЗ УМВС України в Чернігівській області в місті Прилуки працівниками вищевказаного управління був доставлений мешканець міста Прилуки, ОСОБА_9 .

ОСОБА_13 , перевищуючи свої владні повноваження, явно виходячи за межі наданих йому ст. 11 Закону України "Про міліцію" прав та повноважень, застосував до ОСОБА_9 психічне насильство, а саме погрожував потерпілому фізичною розправою, та сказав, якщо останній не зізнається в скоєнні злочину, то відчує "каток системи", і дані слова потерпілий сприйняв як реальну загрозу заподіяння йому фізичного насильства.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_21 , останньому під час катування вищевказаними особами було спричинено тілесні ушкодження у вигляді крововиливів у шкіру верхніх повік обох очей, з крововиливом в сполучнотканинну оболонку зовнішнього кута, лівого ока. Садна спинки носа, в області нижньої щелепи зліва та в правій виличній області. Крововиливи на губах та язиці. Чотири синці на правому плечі. В області правого променево-зап`ясного суглобу два садна. На тильній поверхні першого пальця правої кисті два аналогічних садна. По передньо-внутрішній поверхні лівого плеча синець, в області лівого променево-зап`ясного суглоба два садна. На тильній поверхні правої ступні чотири синці, по передній поверхні правої гомілки три синці. По розгинальній поверхні лівого колінного суглобу три синці, в нижній третині лівої гомілки по передній поверхні п`ять синців, по тильній поверхні лівої ступні три синці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_16 подав апеляцію, в якій просив скасувати вирок суду, а справу направити до прокуратури Чернігівської області для проведення додаткового розслідування, вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на недоведеність його вини у вчиненому, ґрунтування вироку на припущеннях та показаннях, які не узгоджуються з іншими доказами у справі, на порушення вимог КПК під час проведення відтворення обстановки та обставин події, а також на те, що не було встановлено об`єктивної сторони злочину, передбаченого частиною 2 статті 28 КК України. Також зазначає про порушення судом норм процесуального закону, які виразилися у проведенні двох судових засідань у відсутність підсудних, та на невиконання вимог судового рішення апеляційної інстанції, яким справу було направлено на додаткове розслідування. Вказує на невиконання місцевим судом ухвали апеляційного суду Сумської області про направлення справи на досудове розслідування (Т25 а.с. 70).

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_14 порушив питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, вказуючи на ряд процесуальних порушень, допущених місцевим судом, зокрема оголошення показань свідків, які суд не взяв до уваги і не виклав у вироку, на невідповідність показань свідків фактичним обставинам справи, відсутність речових доказів у справі, порушення вимог КПК при проведенні впізнання, відтворення обстановки та обставин події, те, що судом не дано належної оцінки клопотанням, заявленим підсудними та на недоведеність стороною обвинувачення та судом конкретними доказами його вини. Викладені у вироку показання експерта не відповідають матеріалам справи і не можуть бути доказом вини підсудних. Також зазначив, що не було знайдено та вилучено речових доказів по справі та не встановлено місце скоєння злочинів відносно ОСОБА_19 . У вироку відсутні ознаки об`єктивної сторони злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 28 КК України. Суддя у вироку не надав належної оцінки заявленим клопотанням, щодо неправомірності застосування частини 3 статті 365 КК України (Т. 25 а.с.7).

Аналогічні вимоги та обґрунтування необхідності скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд містить і апеляція засудженого ОСОБА_13 . Крім того в апеляції зазначено, що викладені у вироку показання ОСОБА_16 та ОСОБА_14 не відповідають фактичним показанням, які були надані ними в суді першої інстанції (Т. 25 а.с. 20).

Засуджений ОСОБА_15 в поданій апеляції, просив скасувати вирок суду першої інстанції, а справу у відношенні нього закрити, обґрунтовуючи вимоги невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Судом не дана оцінка та не взято до уваги докази, які спростовують обвинувачення. Викладені у вироку докази не доводять його вини. Вирок суду ґрунтується на припущеннях та сумнівних доказах (Т 25 а.с.75).

Не погодившись із вироком суду, засуджений ОСОБА_17 , у поданій апеляції просив вирок скасувати, а справу відносно нього закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу будь-якого злочину, вказуючи при цьому, що обвинувачення, в якому його визнано винуватим не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки висновки суду про наявність злочинної змови на утримання ОСОБА_23 не відповідають ані фактичним обставинам справи, ані показанням свідків. Також зазначив на неналежність таких доказів як протокол відтворення обставин, пред`явлення фотознімків для впізнання (Т. 25 а.с. 44).

В апеляції засуджений ОСОБА_18 просив скасувати вирок суду, а справу відносно нього закрити, оскільки висновки про причетність його до вчинення злочину не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються будь-якими доказами.(т.25 а.с. 49)

Прокурор, не погодившись із рішенням суду, подав апеляцію, в якій, не оспорюючи кваліфікацію дій, доведеність вини обвинувачених, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості та особам засуджених внаслідок м`якості. Зазначив, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_15 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 не застосував додаткове покарання, передбачене статтею 54 КК України, а саме позбавлення спеціального звання (Т25 а.с.42).

В поданій апеляції потерпіла ОСОБА_10 просила вирок суду першої інстанції скасувати, внаслідок м`якості призначеного засудженим покарання, та постановити новий вирок, яким призначити засудженим покарання в межах максимальної санкції інкримінованих їм статей (Т 25

а.с. 59)

Не погодившись із поданою потерпілою апеляцією засуджені ОСОБА_16 , ОСОБА_15 ОСОБА_14 та ОСОБА_13 подали заперечення, в яких просили залишити апеляцію потерпілої без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, доводи засуджених, які підтримали апеляції з викладених в них підстав і заперечували проти апеляцій потерпілої та прокурора з мотивів їх безпідставності; думку потерпілих та їх представника, які підтримали вимоги поданої апеляції та апеляції прокурора, просили їх задовольнити, у задоволенні апеляцій засуджених просили відмовити; думку прокурора, яка підтримала вимоги поданих прокурором та потерпілою апеляцій, просила їх задовольнити з вказаних в них підстав, в апеляціях же засуджених просила відмовити з мотивів їх необґрунтованості; провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , прокурора та потерпілої ОСОБА_10 підлягають частковому задоволенню. Апеляції засуджених ОСОБА_14 та ОСОБА_13 слід задовольнити.

Допитана в суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_10 підтвердила дані нею в суді першої інстанції показання де показала, що

02 жовтня 2008 року зранку вона бачила свого сина, ніяких тілесних пошкоджень на ньому не було. Надвечір на вулиці вона зустріла свою невістку ОСОБА_25 , яка повідомила про те, що її сина, ОСОБА_21 затримали працівники Чернігівського УБОЗ. Вона відразу пішла до приміщення УБОЗ у м. Прилуки щоб дізнатися причини затримання та місце його перебування. Але в приміщення її не пустили, про сина нічого не говорили. В цей час вона почула, як хтось у приміщенні говорив про те, що потрібні носилки. Невдовзі з приміщення УБОЗ вийшла жінка в білому халаті та з чемоданом, і яка в неї запитала, чи хворів її син на епілепсію. Вона відповіла що ні. Після цього лікар пішла. Вона стала кричати де її син, та намагалася потрапити до приміщення, але її не пускали. Потім з приміщення вийшов її молодший син ОСОБА_26 , якого, як виявилося, також затримували в той день, але відпустили, в області серця у нього був синець. Син повідомив їй про те, що її син ОСОБА_27 також тут, і вони стали чекати. Коли стемніло на вулиці, в приміщенні ОБОЗ погасло світло, і до приміщення під`їхав автобус, працівники міліції стали в шеренгу, закриваючи те, що когось винесли у покривалі. Вона намагалася потрапити до автобуса, але її не пустили, після чого їй стало зле. До неї викликали швидку медичну допомогу, приїхала та, що і до сина, коли їй надавали допомогу, то від лікарів вона дізналася, що на момент їх приїзду, її син був вже мертвий і їх просили вивезти його. Її син ОСОБА_27 був фізично здоровим, займався спортом, ніяких захворювань у нього не було. Коли ОСОБА_27 хоронили, то на його тілі були численні тілесні ушкодження (Том 23 а.с. 211-213).

Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду потерпілий ОСОБА_9 також підтвердивши показання, які надавав в суді першої інстанції та показав, що 02 жовтня 2008 року, їх з ОСОБА_28 в с. Березова Рудка, де вони працювали, затримали співробітники УБОЗ, після чого близько 19 години вечора доставили до приміщення УБОЗ м. Прилуки, де завели до одного з кабінетів, наручники не знімали. Із сусіднього кабінету він чув глухі звуки та стони, характерні тому, що когось там катували. Також зазначив, що до кабінету зайшов ОСОБА_13 та погрожуючи казав йому говорити правду, про що не уточнював, але вказував, що в противному випадку заведуть в інший кабінет, він зрозумів, що той, з якого він чув стони, де він мав відчути „каток системи. ОСОБА_29 його не примушував зізнаватися у вчиненні злочину, однак ці слова він сприймав як погрозу. В цей час на вулиці він чув плач своєї матері. Згодом по коридору почалася біготня, і ОСОБА_30 , поговоривши з кимось по телефону, його відпустив. Коли він йшов по коридору, то в сусідньому кабінеті він побачив лежачого на підлозі чоловіка, але не впізнав у ньому брата. А коли він вийшов на вулицю, то побачив там матір, з якою вони чекали на брата. Потім до приміщення ОБОЗу під`їхав катафалк та до нього в покривалі винесли його брата ОСОБА_31 , якого він впізнав по светру. Коли брата ховали, то ньому були численні тілесні ушкодження (том 23 а.с. 230-232).

Засуджений ОСОБА_18 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції вину свою не визнав та показав, що 01 жовтня 2008 року, перебуваючи на посаді помічника оперуповноваженого УБОЗ УМВС України в Чернігівській області, знаходився у м. Прилуки, Чернігівської області для виконання оперативно-розшукових заходів.

02 жовтня 2008 року група, в числі якої він знаходився, затримувала ОСОБА_21 , в затриманні приймали участь він, ОСОБА_17 , ОСОБА_14 та ОСОБА_32 , при цьому застосовували силові дії, зокрема захват, утримання в положенні лежачі, заламування рук за спину та одягання наручників. Після затримання ОСОБА_21 був оглянутий і доставлений в Прилуцьке відділення УБОЗ УМВС України в Чернігівській області, де переданий оперативним співробітникам Управління боротьби з організованою злочинністю УМВС України в Чернігівській області.

Стверджував, що з ОСОБА_19 він не спілкувався і не доставляв його у Ніжинський районний відділ УМВС України в Чернігівській області, про перебування останнього у відділі міліції йому нічого не відомо. Взагалі в м. Ніжин з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 він не виїжджав. Телефоном своїм він не користувався, тому не може пояснити яким чином сигнал його телефону був зафіксований у м. Ніжині, хто міг скористатися його телефоном також не може пояснити. ОСОБА_19 він бачив в приміщенні Прилуцького відділу УБОЗ УМВС України в Чернігівській області 01 жовтня 2008 року в післяобідній час, його проводили по коридору співробітники УБОЗ УМВС України в Чернігівській області, чи був він при цьому у наручниках він не пам`ятає. Вдруге бачив його близько 18 години, його також виводили.

Щодо вчинення ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 дій, які виходять за межі наданих їм владних повноважень йому нічого не відомо, оскільки вважав, що такі дії ними не вчинялись.

Засуджений ОСОБА_15 в апеляційному суді вину у вчиненні злочинів, в яких він обвинувачується не визнав та показав, що 1 жовтня 2008 року, будучи оперуповноваженим УБОЗ УМВС України в Чернігівській області знаходився у м. Прилуки, Чернігівської області у складі оперативної групи для затримання осіб, підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів.

Безпосереднє затримання ОСОБА_19 в м. Прилуки здійснювали працівники відділу „Сокіл УБОЗ УМВС України в Чернігівській області, хто саме він не знає. ОСОБА_19 був оглянутий на місці, його затримання було оформлено документально, після чого його було доставлено до Прилуцького відділу УБОЗ УМВС України в Чернігівській області. Він ОСОБА_19 не доставляв, так як в цей час знаходився на обшуку квартири, де проживав останній, та заповнював протокол. Пояснив, що ОСОБА_19 ніхто до Ніжинського відділу УБОЗ України в Чернігівській області не доставляв, останній там взагалі не знаходився. Після обшуку квартири, де мешкав ОСОБА_19 , в приміщенні Прилуцького відділу УБОЗ УМВС України в Чернігівській області він приймав явку з повинною ОСОБА_19 у вчиненні ним ряду злочинів, за які він в даний час засуджений.

Також зазначив, що на момент затримання на ОСОБА_19 одягались наручники, в приміщенні ж Прилуцького відділу УБОЗ УМВС України в Чернігівській області він був без наручників, пакет ні при затриманні ні в приміщенні не одягався. Катування співробітниками УБОЗу ОСОБА_19 не було, тілесних ушкоджень на ньому він не бачив, при ньому взагалі вони не чинили ніяких дій, які б виходили за межі наданих їм владних повноважень.

Свою присутність у м. Ніжині заперечував, а наявність сигналу з його мобільного телефону пояснив тим, що його телефон брав співробітник ОСОБА_33 , який їздив до м. Ніжина.

Засуджений ОСОБА_17 вину не визнав та суду апеляційної інстанції показав, що перебуваючи на посаді начальника відділення організації службової діяльності відділу швидкого реагування „Сокіл УБОЗ УМВС України в Чернігівській області 1 жовтня 2008 року знаходився у м. Прилуки, Чернігівської області для здійснення затримання членів злочинної групи.

В ніч з 1 на 2 жовтня 2008 року, перебуваючи в приміщенні Прилуцького відділу УБОЗ УМВС України в Чернігівській області, бачив через відкриті двері кабінету № 1, що ОСОБА_16 розмовляв із якимось громадянином, який був без наручників, слідів побоїв також не мав. В подальшому, з матеріалів справи дізнався, що то був ОСОБА_19 . Здійснювати охорону затриманого його ніхто не просив, він не охороняв ОСОБА_19

02 жовтня 2008 року близько 20 години до кабінету № 4 Прилуцького відділення УБОЗ, де відпочивали співробітники УБОЗ УМВС України в Чернігівській області, зайшов оперуповноважений УБОЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_32 та зателефонував до швидкої медичної допомоги, повідомивши, що людина втратила свідомість. Йому ОСОБА_32 пояснив, що погано стало ОСОБА_21 , після чого він пішов до кабінету № 2, куди ОСОБА_18 доставив ОСОБА_21 , де і побачив останнього, який лежав на підлозі без свідомості. Він перевірив його та встановив відсутність пульсу, відкрив кватирку, почав вчиняти дії по реабілітації, зокрема непрямий масаж серця та штучне дихання. В подальшому йому в цьому став допомагати ОСОБА_14 , який також був у кабінеті. У ОСОБА_21 він бачив тілесні ушкодження, зокрема на обличчі була гематома, язик був прикушений та синюшний. Коли приїхала швидка медична допомога, то лікарі констатували смерть ОСОБА_21 .

Зазначив, що відповідно до наказу МВС України № 230 під час здійснення оперативно-розшукових заходів працівники міліції перебувають у масках, чим спростовував впізнання його ОСОБА_19 по фотокартках.

Засуджений ОСОБА_16 в судовому засіданні апеляційного суду вину в тому, що 01 жовтня 2008 року він разом з ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та невстановленими особами у масках вивозили ОСОБА_19 до м. Ніжин, як зазначено у обвинувальному висновку, не визнав та суду показав, що ОСОБА_19 затримували оперативні співробітники ОСОБА_34 та ОСОБА_35 , а він з ОСОБА_15 протягом дня 1 жовтня 2008 року спілкувався з ОСОБА_19 у приміщенні Прилуцького відділу УБОЗ УМВС України в Чернігівській області, куди останній був доставлений з 10 до 11 години. ОСОБА_19 написав явку з повинною про вчинення злочинів.

Стверджував, що ні ним ні іншими співробітниками УБОЗ УМВС України в Чернігівській області ні фізичного ні психологічного тиску на затриманого не чинилося. Заперечував здійснення охорони ОСОБА_19 в приміщенні Прилуцького відділу УБОЗ УМВС України в Чернігівській області, пояснюючи, що ОСОБА_13 попросив його бути присутнім з останнім у приміщенні Прилуцького відділу УБОЗ УМВС України в Чернігівській області в кабінеті № 1 з 23 години 1 жовтня 2008 року, оскільки не було можливості утримувати затриманого в приміщенні Прилуцького районного відділу міліції УМВС України в Чернігівській області . При цьому зазначив, що ОСОБА_19 був без наручників, пакету на його голові також не було.

Засуджений ОСОБА_13 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції вину свою не визнав та показав, що 01 жовтня 2008 року, перебуваючи на посаді начальника відділу УБОЗ УМВС України в Чернігівській області, згідно розпорядження разом з працівниками свого відділу та відділу швидкого реагування „Сокіл УБОЗ УМВС України в Чернігівській області відбули у відрядження до м. Прилуки з метою затримання членів організованої злочинної групи.

Заперечував будь-який вплив на затриманого ОСОБА_19 в орендованому УБОЗ УМВС України в Чернігівській області приміщенні у м. Прилуки як з його боку так і інших працівників та наголошував, що ані психологічного ані фізичного насильства до ОСОБА_19 не застосовував, як і не висловлював погроз фізичної розправи задля зізнання останнього у вчиненні злочинів, стверджував, що ніяких вказівок як щодо одягання пакету на голову з метою зізнання у вчиненнях злочинів, так і на вивезення ОСОБА_19 до м. Ніжина він не давав, у змову з іншими працівниками міліції не вступав.

Оскільки у райвідділі міліції м. Прилуки не було можливості утримувати ОСОБА_19 , на якого було складено протокол про адміністративне правопорушення, то він просив ОСОБА_16 побути з ОСОБА_19 в приміщенні Прилуцького відділу УБОЗ УМВС України в Чернігівській області. Щодо охорони останнього ОСОБА_17 ніяких вказівок не давав. Про перебування ОСОБА_19 в наручниках йому нічого не відомо, такої вказівки він не давав.

За його вказівкою 2 жовтня 2008 року до орендованого приміщення УБОЗ УМВС України в Чернігівській області в м. Прилуки був доставлений затриманий ОСОБА_21 . Заперечував будь-яке побиття чи приниження як ним так і ОСОБА_14 затриманого. У ОСОБА_21 він бачив припухлість на щоці біля ока, але з останнім він не спілкувався, ні ним ні іншими співробітниками УБОЗ до нього ні психологічного ні морального тиску не вчинялося, взагалі заперечував будь-які дії, які б виходили за межі наданих їм повноважень.

Засуджений ОСОБА_14 в апеляційному суді вину не визнав та показав, що станом на 1 жовтня 2008 року працював на посаді заступника начальника відділу УБОЗ УМВС України в Чернігівській області та мав у провадженні оперативно-розшукову справу відносно мешканця м. Прилуки ОСОБА_21 , ОСОБА_28 та інших.

1 жовтня 2008 року співробітники УБОЗ УМВС України в Чернігівській області у кількості 15 осіб, серед яких були і співробітники відділу швидкого реагування „Сокіл ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_35 , ОСОБА_34 були направлені у відрядження в м. Прилуки для проведення оперативно-розшукових заходів. У м. Прилуки були сформовані дві групи, перша - під його керівництвом, до складу якої увійшли ОСОБА_32 та співробітники спецпідрозділу „Сокіл ОСОБА_18 та ОСОБА_17 . До другої групи увійшли ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та співробітники „Сокіл ОСОБА_34 та ОСОБА_36 .

Заперечував будь-який психологічний чи фізичний вплив на затриманого 01 жовтня 2008 року ОСОБА_19 , який був без наручників. Пакет на голову йому ніхто не одягав

Від ОСОБА_19 надійшли п`ять чи шість явок з повинною у вчиненні злочинів, які були передані до м. Чернігова для реєстрації.

02 жовтня 2008 року до орендованого УБОЗ УМВС України в Чернігівській області приміщення у Прилуцькому УБОЗ УМВС України в Чернігівській області оперативними працівниками був доставлений ОСОБА_21 .

В кабінеті № 2 він разом з оперуповноваженим ОСОБА_37 спілкувався з ОСОБА_21 щодо оперативно розшукової справи. Через хвилин 40 спілкування, з останнього були зняті наручники, через хвилин 5-10 прийшов ОСОБА_13 , який запитав у затриманого чи знає той за що його затримано та вийшов із кабінету.

Протягом всього часу перебування ОСОБА_21 в приміщенні орендованому УБОЗ УМВС України в Чернігівській області в м. Прилуки у його присутності ніхто його не бив, не принижував, заходів ні фізичного ні психологічного тиску не чинили.

Коли ОСОБА_21 погодився дати свідчення, то попросився до туалету, він та ОСОБА_32 одягли на нього наручники та повели коридором до туалету, розташованого на „задньому дворі приміщення, орендованого УБОЗ УМВС України в Чернігівській області. Відбувалося це після 19 години. Коли його вивели із приміщення, то його почало „трусити, після чого останнього завели знову в приміщення. По дорозі на сходах ОСОБА_21 упав. Вони затягли його в кабінет № 2 і намагалися посадити на стілець, але він не тримався, тому його положили на підлогу та намагалися привести до тями, поливаючи водою. ОСОБА_32 пішов викликати швидку медичну допомогу.

У ОСОБА_21 були тілесні ушкодження у виді слідів на руках від наручників, садно на підборідді, біля рота була піна. До приїзду лікарів він будь-яких ушкоджень на ОСОБА_21 не бачив.

Заперечував застосування до затриманих будь-яких заходів фізичного впливу на протязі часу перебування працівників УБОЗ УМВС України в Чернігівській області у м. Прилуки.

Також зазначив, що про вивезення ОСОБА_19 до м. Ніжина йому нічого не відомо.

Згідно висновку від 09 жовтня 2008 року, за результатами, проведеного старшим оперуповноваженим в ОВС ВВБ в Чернігівській області СВБ ГУБОЗ МВС України ОСОБА_38 службового розслідування по факту смерті гр. ОСОБА_21 в приміщенні ВБОЗ м. Прилуки та причетності до цього працівників УБОЗ УМВС України в Чернігівській області було визнано факти такими, що знайшли своє підтвердження в частині перевищення своїх службових повноважень з боку працівників УБОЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_14 , ОСОБА_39 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .

За вкрай слабку організацію роботи по проведенню оперативно-розшукових заходів по затриманню підозрюваних у скоєнні злочинів, що призвело до надзвичайної події, начальника відділу боротьби з організованими групами і злочинними організаціями УБОЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_13 було визначено притягнути до суворої дисциплінарної відповідальності, а щодо його підлеглих, за скоєння вчинку, який дискредитує звання працівника ОВС, що виразилось у перевищенні наданих службових повноважень, які призвели до настання тяжких наслідків, а саме смерті ОСОБА_21 було прийнято рішення про притягнення до суворої дисциплінарної відповідальності ОСОБА_14 , ОСОБА_39 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (том 1, а.с. 132-137), про що начальником УМВС України в Чернігівській області 09 жовтня 2008 року було видано наказ № 716 (том 1, а.с. 138-140).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 02 жовтня 2008 року, в ході якого в приміщенні по вул. Соборній, 31, м. Прилуки, яке орендується УБОЗ УМВС України в Чернігівській області, було виявлено труп чоловіка з явними тілесними ушкодженнями на обличчі та кистях обох рук у вигляді кільцеподібних саден (том 1, а.с. 185-194).

Згідно протоколу огляду трупу ОСОБА_21 у морзі від

03 жовтня 2008 року, на трупі виявлені тілесні ушкодження (том 1, а.с. 195).

Відповідно до протоколу про адміністративне затримання серії ЧН

№ 000142 від 01 жовтня 2008 року, 01 жовтня 2008 року о 22 годині 40 хвилин був затриманий гр. ОСОБА_19 у зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП (том 1, а.с. 241).

За змістом довідки, виданої лікарем Прилуцької центральної міської лікарні, ОСОБА_19 на момент огляду здоров, перебувати в ІТТ може. (том 1, а.с. 243).

Відповідно до Розпорядження начальника УБОЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_40 від 30 вересня 2008 року з метою реалізації справи оперативного обліку щодо документування злочинної діяльності членів організованого злочинного угрупування, з 01 жовтня 2008 року для проведення оперативно-розшукових заходів було визначено відрядити до м. Прилуки, Чернігівської області групу з числа працівників УБОЗ УМВС України в Чернігівській області, старшим серед яких визначено ОСОБА_13 , членами групи: ОСОБА_14 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_16 , ОСОБА_43 , ОСОБА_15 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 . Для забезпечення силової підтримки також вирішено відрядити працівників ВШР „Сокіл УБОЗ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_17 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_18 та ОСОБА_50 . Контроль за виконанням розпорядження покладено на заступника начальника ОБОЗ УМВС області ОСОБА_51 (том 1, а.с. 207-208).

Згідно плану-завдання на проведення спецзаходів силами ВШР „Сокіл, затвердженого першим заступником начальника УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_52 30 вересня 20008 року, видом заходів, з огляду на інформацію по матеріалах ОРС, було визначено затримання підозрюваних, які підозрюються у вимаганні коштів, підпалі майна громадян на території м. Прилуки та району, а також можливого зберігання у них вогнепальної зброї (том 1, а.с. 265).

В матеріалах справи маються явки з повинною гр. ОСОБА_19 в яких останній зізнавався у підпалі на прохання ОСОБА_21 кафе „Старий двір, квартири батьків ОСОБА_53 по АДРЕСА_10 , автомобіля гр. Карася, а також у підпалі у матері ОСОБА_54 (Том 1 а.с. 282-287).

Постановою Першого заступника голови апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_55 від 28 жовтня 2008 року було скасовано постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2008 року та рішення цього ж суду від 07 жовтня 2008 року щодо притягнення ОСОБА_19 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП, а провадження у справі закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (том 2, а.с. 112-113).

Відповідно до витягу із списку особового складу УБОЗ УМВС України в Чернігівській області станом на 01 січня 2008 року, ОСОБА_13 належав мобільний телефон за номером НОМЕР_1 , домашній 69-68-50; ОСОБА_14 мобільний НОМЕР_2 , домашній 5-78-14; ОСОБА_15 мобільний НОМЕР_3 , домашній 4-06-77; ОСОБА_16 мобільний НОМЕР_4 , домашній 624-054; ОСОБА_18 мобільний НОМЕР_5 , домашній 4-96-51; ОСОБА_17 мобільний НОМЕР_6 , домашній 62-12-59 (том 2, а.с. 121-123).

Згідно постанови в.о. голови апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_55 від 20 жовтня 2008 року було зобов`язано оператора мобільного зв`язку life:) надати прокуратурі Чернігівської області роздруківки вхідних та вихідних дзвінків абонентів, ряду номерів за період з 01 жовтня 2008 року по 03 жовтня 2008 року (том 2, а.с. 126). Серед яких зазначено про здійснення дзвінка з номеру телефону НОМЕР_5 , який відповідно до витягу із списку особового складу УБОЗ УМВС України в Чернігівській області станом на 01 січня 2008 року, належав ОСОБА_18 , на номер телефону НОМЕР_7 , який являвся його домашнім номером. Даний телефонний дзвінок, згідно роздруківки, відбувся 01 жовтня 2008 року о 17 годині 59 хвилин з Чернігівської області, м. Ніжина, пров. Лікарський, 7в, тривала розмова 22 хвилини (том 2, а.с. 177).

В суді апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_18 , пояснив, що телефону у нього не було, він не знав де його залишив. Хто телефонував з його телефону йому невідомо.

Відповідно до висновків експерта № 337 від 03 жовтня 2008 року судово-медичної експертизи трупа гр. ОСОБА_21 , комісійної судово-медичної експертизи № 235 від 11 грудня 2008 року та додаткової комісійної експертизи № 236 від 12 грудня 2008 року до висновку № 235 від 11 грудня 2008 року, проведених за матеріалами справи було встановлено, що смерть гр. ОСОБА_21 настала від закритої черепно-мозкової травми, що підтверджується рядом характерних ушкоджень крововиливом в лоскут м`яких тканин голови верхньої частини потиличної ділянки справа з крововиливом в поверхневих шарах кори мозочка з права та в прилеглих мозкових оболонках, в стовбурі мозку, з вогнищевими ділянками проти забою мозку на полюсах лівої лобної та більше виражені на полюсі лівої скроневої долі із захопленням попередньо-зовнішньої частки, які ускладнились набряком головного мозку і явились безпосередньою причиною смерті.

Вищевказані тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок падіння потерпілого з положення стоячи, чи при ході та ударі потиличною ділянкою голови об предмет з переважаючою поверхнею, носять характер тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в мить спричинення та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Смерть могла настати через 1-2 години після отриманих тілесних ушкоджень в період з 20.00 год. до 21.00 год. 02 жовтня 2008 року.

Не виключена і можливість того, що при наданні своєчасної висококваліфікованої допомоги одразу після отримання травми, потерпілий міг би залишитись живим.

На думку комісії експертів виявлена черепно-мозкова травма не могла утворитись внаслідок падіння потерпілого після надання тілу прискорення (удару по тулубу або голові ногою, рукою та іншими твердими предметами), удару чи ударів пластиковою пляшкою, наповненою водою або іншим твердим предметом, в наслідок удару чи ударів головою об стінку. Утворилась дана черепно-мозкова травма не менш як за одну годину до смерті потерпілого і не більше як за три години до його смерті, отже не могла утворитись при падінні потерпілого на сходах за 20-30 хвилин до його смерті.

Разом з тим, на тілі трупа ОСОБА_21 мались інші тілесні ушкодження: крововиливи в шкіру верхніх повік обох очей з крововиливом в сполучнотканинну оболонку зовнішнього кута лівого ока. Садна спинки носа, в області нижньої щелепи зліва та в правій виличній області. Крововиливи на губах та язиці. Чотири синці на правому плечі. В області правого променево-зап`ясного суглоба два садна. На тильній поверхні першого пальця правої кисті два аналогічних садна. По передньо-внутрішній поверхні лівого плеча синець, в області лівого променево-зап`ясного суглобу два садна. На тильній поверхні правої ступні чотири синці, по передній поверхні правої гомілки три синці. По розгинальній поверхні лівого колінного суглобу три синці. В нижній третині лівої гомілки по передній поверхні п`ять синців, по тильній поверхні лівої ступні три синці. Які виникли від дії тупих предметів, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень відносно живої людини. Частина з яких могла утворитися при транспортуванні потерпілого (тягли обличчям донизу) від ударів об виступаючі предмети, якими можуть бути східці, а крововилив в області грудини міг утворитися при проведенні закритого масажу серця.

Окрім ушкоджень мались захворювання: слабо виражений коронарокардіосклероз, хронічний інтерстиціальний гепатит, хронічний нефрит, катаральний ларингіт, які сприяли більш швидкому настанню смерті. (том 3, а.с. 55-62, 102-111, 139-145).

Відповідно до висновку судово-медичного (токсикологічного) дослідження № 3262 від 10 жовтня 2008 року крові та сечі від трупа ОСОБА_21 етиловий сприт не виявлений (том 3, а.с. 67).

За висновком судово-медичної експертизи № 789 від 13 жовтня 2008 року гр. ОСОБА_19 у останнього мали місце тілесні ушкодження: садно по тильній поверхні правого променево-зап`ясного суглобу, які виникли від дії твердих, тупих предметів, по давності могли відповідати 1-2 жовтня 2008 року і відносилися до категорії легких тілесних ушкоджень. (том 3, а.с. 169).

Відповідно до висновку експерта № 794 від 10 жовтня 2008 року в ході проведеної судово-медичної експертизи ОСОБА_9 у останнього мали місце тілесні ушкодження: синець на передній поверхні грудної клітки зліва на рівні 3-5 ребер по ключній лінії, синець в області крила здухвинної кістки зліва, рана на тильній поверхні 5-го пальця дистальної фаланги лівої кисті, які виникли від дії твердих, тупих предметів, по давності могли відповідати 2 жовтня 2008 року.

Тілесні ушкодження: синець на передній поверхні грудної клітки зліва на рівні 3-5 ребер по ключній лінії, синець в області крила здухвинної кістки зліва відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а тілесні ушкодження у вигляді рани на тильній поверхні 5-го пальця дистальної фаланги лівої кисті відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. (том 3, а.с. 231).

Згідно протоколу допиту потерпілого ОСОБА_19 від 29 січня 2009 року останній показав, що 01 жовтня 2008 року його доставляли з м. Прилуки до м. Ніжина, де він у кабінеті, з якого видно купола церкви під фізичним впливом писав явки з повинною, які у нього відбирали ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , а його охорону здійснювали ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Також вказував про перебування там ОСОБА_13 , після розмови з яким працівники міліції у масках застосовували до нього фізичний вплив. (том 4, а.с. 26-27).

Відповідно до протоколу допиту потерпілого ОСОБА_28 від 18 лютого 2009 року вбачається, що останнього було затримано разом з ОСОБА_9 та доставлено до приміщення УБОЗу у м. Прилуки, де до нього застосовували заходи фізичного впливу та погрожували у каб № 1. Після цього ОСОБА_13 разом з працівником у камуфляжній формі відвів його до кабінету № 2, де він побачив ОСОБА_21 , який перебував у наручниках за спиною, ліва сторона його обличчя була припухла, він стогнав, хитався та ледве стояв на ногах. В цьому ж кабінеті знаходився ОСОБА_14 , який перебував у комбінезоні без верхнього одягу, виглядав наче після фізичних вправ, оскільки був спітнілим. Крім нього, там знаходився чоловік у масці. Потім ОСОБА_14 застосовував до нього фізичний вплив, після чого ОСОБА_13 перевів його до кабінету № 1, де застосовував фізичний вплив та дав зрозуміти, що в разі незізнання, з ним буде те, що з ОСОБА_56 (том 4, а.с. 32-36).

Постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Чернігівської області ОСОБА_57 від 23 лютого 2009 року було закрито кримінальну справу за частиною 2 статті 121 КК України в частині умисного заподіяння гр. ОСОБА_21 тяжкого тілесного пошкодження за відсутністю складу злочину (том 7, а.с. 1).

Відповідно до положень статті 323 КПК України (в редакції 1960 року), вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

За змістом статті 334 КПК України (в редакції 1960 року), суд у мотивувальній частині вироку повинен оцінити всі докази, які досліджені в судовому засіданні і які стосуються всіх можливих версій, з`ясувати і оцінити всі суперечності, які існують між ними, мотивувавши висновок про винність кожного з підсудних і зазначивши, які саме докази і чому він бере до уваги, а які відкидає.

Згідно статті 369 КПК України (в редакції 1960 року), вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, коли висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності.

Як вбачається з протоколу судового засідання, суд першої інстанції заслухав пояснення свідків ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , проте не проаналізував їх та не надав їм оцінки, обмежившись у вироку лише викладенням їх показань, а показання свідка ОСОБА_62 , також допитаного в судовому засіданні (том 24, а.с.93), суд, не виклав у вироку та не зазначив, чому не взяв їх до уваги.

В пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 листопада 2003 року № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», роз`яснено, що порушення при складання вироку статей 332-335 КПК України (в редакції 1960 року) може бути підставою для його скасування.

Відповідно до статті 275 КПК України (в редакції 1960 року), розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред`явленого їм обвинувачення.

Засудження підсудного за обвинувачення, за яким його не було віддано до суду, є істотним порушенням вимог кримінального-процесуального закону (в редакції 1960 року), що гарантують обвинуваченому право на захист, і є підставою для скасування вироку згідно частини 1 статті 370 КПК України.

Проте в порушення зазначеної норми закону, суд, розглянув справу щодо ОСОБА_13 , ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в більшому обсязі пред`явленого їм обвинувачення.

Згідно постанов про притягнення як обвинуваченого та обвинувального висновку (том 7 а. с. 10-114, том 23 а.с. 127-132, том 7 а.с. 17-23, том 7 а.с. 89-93, том 7 а.с. 71-75, том 20, а.с. 50-92), зокрема

дії ОСОБА_13 , які виразились в організації перевищення влади, тобто в умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувалось насильством, болісним і таким, що ображає особисту гідність потерпілих вчиненими, як самостійно так і за попередньою змовою групою осіб, були кваліфіковані за частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 365 КК України,

дії ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ОСОБА_17 та ОСОБА_18 які виразились в перевищення влади, тобто в умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувалось насильством, болісним і таким, що ображає особисту гідність потерпілих вчиненими, як самостійно так і за попередньою змовою групою осіб були кваліфіковані за частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 365 КК України.

Формулюючи обвинувачення, визнаного судом доведеним, та кваліфікуючи дії ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , суд першої інстанції, вийшов за межі пред`явленого обвинувачення та безпідставно доповнив кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого частиною 2 статі 365 КК України, як «заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян», яка не була встановлена органом досудового розслідування.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пунктах 6,7 постанови Пленуму Верховного Суду України в постанові № 15 від 26 грудня 2003 року «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень», обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину,

передбаченого статті 365 КК, є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Відповідальність за кваліфіковані види перевищення влади настає лише за наявності всіх ознак злочину, передбачених частиною 1 статті 365 КК, і хоча б однієї кваліфікуючої ознаки, передбаченої частиною 2 або частиною 3 зазначеної статті.

При цьому необхідно мати на увазі, що перевищення влади або

службових повноважень, супроводжуване насильством, застосуванням

зброї або болісними й такими, що ображають особисту гідність

потерпілого, діями (ч. 2 ст. 365 КК ), як правило, вже за змістом цих дій свідчить про заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадян.

Слід зазначити, що, оскільки, саме розмір шкоди спричиненої злочином є однією з обов`язкових ознак об`єктивної сторони та кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого статтею 365 КК України, то встановлення розміру шкоди (настання чи ненастання тяжких наслідків), є обов`язковим.

У вироку має бути чітко встановлено і доведено, що саме вчинення того чи іншого службового злочину стало причиною відповідних наслідків. Обчислення їх розміру також має бути належним чином підтверджено (в т.ч. цивільним позовом, як підтвердження факту та розміру реальної майнової шкоди) та не викликати сумніву.

За змістом частини 1 статті 368 КПК України (в редакції 1960 року) однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Неповнота дізнання, попереднього і судового слідства означає, що орган дізнання, слідчий прокурор, суд чи суддя, який одноособово розглядав справу, не повною мірою встановили обвини, що входять до предмета доказування і визначають основний зміст істини у справі.

Судом першої інстанції дані вимоги кримінально-процесуального закону не були дотримані, оскільки суд не дослідив істотні обставини справи, від з`ясування яких залежить вирішення питань, визначених в статті 324 КПК України (в редакції 1960 року).

Відповідно до статті 54 КК України, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

За змістом пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України в постанові № 15 від 26 грудня 2003 року «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» при розгляді справ про злочини, передбачені ч. 2 або ч. 3 ст. 365 КК, суди повинні з`ясовувати, чи є у підсудного військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, і відповідно до статті 54 КК вирішувати питання про доцільність позбавлення засудженого звання, рангу, чину, класу і зазначати про це у вироку.

Проте суд першої інстанції під час складання вироку залишив дані роз`яснення поза увагою.

Частиною 1 статті 370 КПК ( в редакції 1960 року), передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

З огляду на наведене, враховуючи, що місцевим судом під час розгляду справи допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі вироку, даний вирок підлягає скасуванню з поверненням кримінальної справи на новий судовий розгляд.

Оскільки внаслідок скасування оскаржуваного вироку призначається новий судовий розгляд в суді першої інстанції, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості розгляду решти апеляційних вимог, що обумовлює часткове задоволення поданих апеляцій ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , прокурора, потерпілої ОСОБА_10 та чітко узгоджується з вимогами норм частини 3 статті 374 КПК України ( в редакції 1960 року).

Якщо при новому розгляді справи підтвердиться обсяг обвинувачення, за яким ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , визнано винуватими, і не буде встановлено інших пом`якшуючих покарання обставин, призначене їм покарання слід вважати м`яким, оскільки не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засуджених.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно, всебічно з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального закону проаналізувати докази в кримінальній справі, перевірити доводи викладені в апеляціях та відповідно до вимог статті 323 КПК України (в редакції 1960 року) ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 365, 366, 370, 377 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960 року),

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засуджених ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , прокурора та потерпілої ОСОБА_10 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 березня 2016 року задовольнити частково.

Апеляції засуджених ОСОБА_14 та ОСОБА_13 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 березня 2016 року задовольнити.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від

28 березня 2016 року щодо ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , залишити у вигляді підписки про невиїзд.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4