Справа №702/1384/16-а

Провадження №2-а /702/122/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року м.Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді: Чорненької Д.С.

при секретарі: Шковира А.М.

позивач: ОСОБА_1 не з"явилася,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідачів: виконавчого комітету Монастирищенської міської ради та Монастирищенської міської ради-Шевчук Ю.В.,

представника третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та ПП "АВТОТРЕЙД-СЕРВІС": ОСОБА_4,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Монастирище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, Монастирищенської міської ради, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ПП "АВТОТРЕЙД-СЕРВІС" про скасування рішень органів місцевого самоврядування,

в с т а н о в и в :

Позивач 30.12.2016 року звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору про скасування рішень органів місцевого самоврядування. Підставою для звернення вважає те, що рішенням за №110 виконкому Монастирищенської міської ради від 30.09.2015 року було затверджено детальний план території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище. Вона, з вищезазначеним рішенням виконкому Монастирищенської міської ради не погоджується та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено порядок розробки, оприлюднення та прийняття детального плану території; належним чином не дотримано вимог щодо проведення громадських слухань з метою врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації; відповідачем не виконано вимоги пунктів 4 та 10 Порядку розроблення містобудівної документації щодо інформування громадян про розроблення проектів містобудівної документації та не надано доказів наявності передбачених цим Порядком підстав для внесення змін у містобудівну документацію, а необхідність внесення змін до містобудівної документації нічим не обґрунтована. Згідно положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Детальний план території розробляється у відповідності до Закону України від 17.02.2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі Закон №3038-VI), ст.19 якого визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції. На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території. Детальний план території визначає: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі. Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів. Матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування. Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території відповідною сільською, селищною, міською радою. Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території. Підстави для внесення змін у містобудівну документацію визначені розділом V Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16 листопада 2011 року № 290; зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1468/20206, відповідно до підпунктів 5.1 та 5.2 якого рішення щодо внесення змін у містобудівну документацію приймається на підставі результатів моніторингу її реалізації, який проводиться відповідно до Порядку проведення містобудівного моніторингу; виникнення умов для зміни масштабів та характеру розвитку населеного пункту; змін у видах функціонального використання окремих територій; необхідності вирішення екологічних та інженерних питань; виникнення потреби у розміщенні об'єктів державного, регіонального значення, а також таких, що забезпечують громадські інтереси; необхідності реалізації інвестиційних програм і проектів. Необхідність внесення змін до містобудівної документації обґрунтовується відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури. Статтею 21 №3038-VI передбачено, що громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється. Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов'язані забезпечити: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні. Оприлюднення проектів генеральних планів, планів зонування територій, детальних планів територій здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування. Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування. Порядок проведення громадських слухань визначає Кабінет Міністрів України. Механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій (далі-містобудівна документація) визначає Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 р. №555 (надалі Порядок). Цим Порядком передбачено, зокрема, проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації, оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення); оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації. Також, Порядок визначає строки і порядок оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації; повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації; подання, розгляд та врахування пропозицій громадськості. Зокрема, пропозиції громадськості підлягають реєстрації органом місцевого самоврядування та розглядаються розробником і замовником проектів містобудівної документації у місячний строк. Відповідно ч.3 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Порядок зміни цільового призначення земельних ділянок визначений ст.20 Земельного кодексу України, відповідно до якої зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, провадиться сільською, селищною, міською радою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки; в порядку, встановленому законом та погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. При цьому, відповідачем не було враховано усі обставини, що мали значення для прийняття рішень, не дотримано принципу пропорційності між інтересами ОСОБА_3 та інтересами громади, адже мешканці вулиць Шевченка та Івана Франка м.Монастирище, неодноразово зверталися до Монастирищенської міської ради, до Монастирищенської районної ради, до Монастирищенської районної державної адміністрації, до управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області, до державної архітектурно-будівельної інспекції України з приводу самовільного будівництва станції технічного обслуговування на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 громадянином ОСОБА_3, за що останній неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, окрім того, громада зазначених вулиць заперечувала проти зміни цільового призначення земельних ділянок, внесення змін до детального плану забудови території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка. Отримавши відповідь на депутатський запит №140/557-235038 від 05.10.2016 року народного депутата ОСОБА_6 від управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області від 11.11.2016 року за №1023-3ів-1, 14- С/530 вона дізналась про оскаржуване рішення та про те, що на підставі цього рішення затверджено проект зміни цільового призначення земельних ділянок кадастровий номер, НОМЕР_1, площею 0,1 га, яка знаходилася у власності ОСОБА_3 та кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0439 га, яка знаходилась в оренді ОСОБА_3, з цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, після об'єднання в одну земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 площею 0,1439 га на цільове призначення, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій. З огляду на неправомірну зміну містобудівної документації є неправомірною і зміна цільового призначення земельної ділянки, оскільки за приписами Законів України «Про державний земельний кадастр» та «Про регулювання містобудівної діяльності» така повинна відповідати детальному плану території та/або плану зонування території. За приписами ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч.3 ст.2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. За правилами ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Просить визнати недійсним та протиправним рішення виконкому Монастирищенської міської ради від 30.09.2015 року за №110 «Про затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище.

08.02.2017 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну (доповнення позовних вимог) предмету спору, відповідно до якої в провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області знаходиться адміністративна справа №702/1384/16-а за позовом ОСОБА_1 до Монастирищенської міської ради, третя особа ОСОБА_3, про визнання недійсним та протиправним рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 30.12.2016 року за №110 «Про затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирище». Адміністративний позов містить наступні вимоги до зазначеного суб'єкту владних повноважень: визнати недійсним та протиправним рішення виконкому Монастирищенської міської ради від 30.09.2015 року за №110 «Про затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирище. Згідно зі ст.137 КАС України позивач може доповнити позовні вимоги до початку судового розгляду справи, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Керуючись зазначеною нормою процесуального закону, хоче внести наступні зміни до позовних вимог шляхом викладення позовної вимоги у наступній редакції: скасувати рішення виконкому Монастирищенської міської ради від 30.09.2015 року за №110 «Про затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирище. Доповнити позов наступною вимогою: скасувати рішення тридцять першої сесії Монастирищенської міської ради за №31-6 «Про надання дозволу на розробку проекту детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирищі Черкаської області». Оскаржувані рішення безпосередньо порушують її права та законні інтереси є незаконними, тому, що не відповідають нормам законодавства. Частиною 2 ст.71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, а ч.4 тієї ж статті зобов'язує суб'єкта владних повноважень подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. До зазначених документів слід віднести завірене рішення тридцять першої сесії Монастирищенської міської ради за №31-6 «Про надання дозволу на розробку проекту детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирищі Черкаської області» з протоколом засідання, та технічну документацію щодо детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище, копію проекту землеустрою, щодо зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 площею 0,1439 га по АДРЕСА_1. На підставі викладеного вище, просить суд приєднати дану заяву про зміну позовних вимог до матеріалів справи та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На адресу суду від виконавчого комітету Монастирищенської міської ради надійшло заперечення, відповідно до якого Монастирищенська міська рада вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних причин. Позивачем визначено підсудність суду адміністративної юрисдикції. Предметом адміністративного позову є рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 30.09.2015 №110 «Про затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та І.Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирищі Черкаської області». Відповідно до ст.18 КАСУ предметна підсудність даної справи належить місцевим загальним судам як адміністративним судам, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам. 30.11.2015 року ОСОБА_1 зверталася в Монастирищенський районний суд з позовними вимогами до Монастирищенської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень міської ради, в тому числі і рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 30.09.2015 №110 «Про затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та І.Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирищі Черкаської області», яке і є предметом спору у даній справі. 12.03.2016 року ухвалою Монастирищенського районного суду залишено позовну заяву ОСОБА_1 до виконкому Монастирищенської міської ради, Монастирищенської міської ради, третьої особи: ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень органів місцевого самоврядування без розгляду. Таким чином, ОСОБА_1 було достовірно відомо про прийняте рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 30.09.2015 №110 «Про затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та І.Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирищі Черкаської області». Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поданий 30.12.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Монастирищенської міської ради про визнання недійсним та протиправним рішення виконавчого комітету від 30.09.2015 №110 «Про затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та І.Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирищі Черкаської області» з порушеннями строків, установлених законом (ст.100 КАСУ). Просить залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Монастирищенської міської ради про визнання недійсним та протиправним рішення виконавчого комітету від 30.09.2015 року №110 «Про затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та І.Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирищі Черкаської області».

На адресу суду 02.03.2017 року від Монастирищенської міської ради надійшло заперечення, відповідно до якого розглянувши заяву про зміни (доповнення позовних вимог) про скасування рішення Монастирищенської міської ради від 31.07.2015 №31-6 «Про надання дозволу на розробку проекту детального плану території обмеженої вулицями Шевченка і І.Франка у м.Монастирищі Черкаської області» Монастирищенська міська рада вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних причин. 30.11.2015 року ОСОБА_1 зверталася в Монастирищенський районний суд з позовними вимогами до Монастирищенської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень міської ради, в тому числі і рішення Монастирищенської міської ради від 31.07.2015 №31-6 «Про надання дозволу на розробку проекту детального плану території обмеженої вулицями Шевченка і І.Франка у м.Монастирищі Черкаської області», яке і є предметом спору у даній справі. 12.03.2016 року ухвалою Монастирищенського районного суду залишено позовну заяву ОСОБА_1 до виконкому Монастирищенської міської ради, Монастирищенської міської ради, третьої особи: ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень органів місцевого самоврядування без розгляду. Таким чином, ОСОБА_1 було достовірно відомо про прийняте рішення Монастирищенської міської ради від 31.07.2015 №31-6 «Про надання дозволу на розробку проекту детального плану території обмеженої вулицями Шевченка і І.Франка у м.Монастирищі Черкаської області». Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поданий 30.12.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Монастирищенської міської ради про визнання недійсним та протиправним рішення Монастирищенської міської ради від 31.07.2015 №31-6 «Про надання дозволу на розробку проекту детального плану території обмеженої вулицями Шевченка і І.Франка у м.Монастирищі Черкаської області» з порушеннями строків, установлених законом (ст.100 КАСУ). Просить залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Монастирищенської міської ради про скасування рішення Монастирищенської міської ради від 31.07.2015 №31-6 «Про надання дозволу на розробку проекту детального плану території обмеженої вулицями Шевченка і І.Франка у м.Монастирищі Черкаської області.

У судові засідання позивач ОСОБА_1 не з»явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, з участю її представника.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав повністю, просить його задоволити та надав суду пояснення, відповідно до яких вважає, що оскаржуване рішення виконкому Монастирищенської міської ради від 30.09.2015 року за №110 «Про затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище», прийняте з перевищенням повноважень та порушує Закони України, адже зважаючи на те, що план зонування території м.Монастирище, який би відповідав Генеральному плану забудови м.Монастирище відсутній, а тому відповідно до вищевказаних Законів України, виконавчий комітет Монастирищенської міської ради, відповідно до своїх повноважень в даному випадку мав би опублікувати проект детального плану на офіційному веб-сайті міської ради та в печатному органі Монастирищенської міської ради для обговорення, організувати відповідно до законодавства громадські слухання та утворити організаційний комітет, який би на своїх засіданнях враховував та розглядав зауваження громадськості до плану, а потім постановити рішення, яким виніс би на розгляд Монастирищенської міської ради проект рішення про затвердження детального плану забудови території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище і тільки затвердження б даного плану на сесії Монастирищенської міської ради надало б законних підстав для внесення змін до Генерального плану забудови м.Монастирище (зміни категорії землі з громадської забудови на землі промисловості), що в подальшому і надало б право ОСОБА_3 на законних підставах змінити цільове призначення ділянки, яка належить йому на праві власності. Вважає, що зі змісту оскаржуваного рішення можна зрозуміти, що це не є остаточне рішення «Про затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище», а є проект рішення підготовлений для затвердження на сесії Монастирищенської міської ради, про що і зазначено в самому рішенні в п.4, а також затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище сесією Монастирищенської міської ради передбачено в самому плані, а саме в розділі 19. Тому, позивач і не зверталась з позовом до суду про скасування цього рішення, а позов який було подано залишила, фактично без розгляду, так як не усунула недоліків на які вказав суд. І лише коли дізналася про зміну цільового призначення земельної ділянки третьої особи, то тоді зрозуміла, що на підставі рішення, яким фактично відповідно до Закону не можна було затвердити детальний план території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище, а лише подати його на сесію міської ради в якості проекту, було внесено зміни до Генерального плану забудови м. Монастирище. Позивач ОСОБА_8 не уповноважена представляти інтереси громади в суді, вона виступає як позивач самостійно, хоча і приймала участь у проведенні зборів жителів вулиць Франка та Шевченка, підписувала колективні звернення. Яким чином проводились збори жителів цих вулиць йому не відомо. На збори запрошувались жителі, які проживають неподалік від земельної ділянки ОСОБА_3 Скільки всього жителів проживає по вулиці Франка та Шевченка в м.Монастирище, йому невідомо. Коли отримала позивач інформацію про опублікування детального плану вулиць Франка та Шевченка, йому невідомо. На його усне звернення, працівники архітектури повідомили, що генеральний план м.Монастирище не розроблявся, є лише план, який був затверджений у 1967 році. ОСОБА_1 є суміжним користувачем земельної ділянки ОСОБА_3

У судовому засіданні представник відповідача - виконавчого комітету Монастирищенської міської ради ОСОБА_9 підтримала, надане Монастирищенською міською радою заперечення та пояснила, що рішення виконавчого комітету № 110 від 30.09.2015 року прийнято в межах та у відповідності до наданих законом повноважень. Пункт 4 цього рішення про затвердження його на сесії міської ради є помилковим. Про визнання пункту помилковим, виконавчий комітет рішення не приймав. Генеральний план м.Монастирище був розроблений і затверджений у 1987 році. Виконавчий комітет уповноважений приймати рішення про затвердження детального плану. Детальний план території був опублікований на сайті Монастирищенської РДА 08.10.2015 року та на стенді Монастирищенської міської ради. Всі прийняті міською радою рішення вивішуються на стенді міської ради та знаходяться там не менше місяця. Зауваження до детального плану не надходили. Просить відмовити у задоволенні позову, так як рішення законне, а позов поданий з пропуском строку, передбаченого ст.99 КАС України.

У судовому засіданні представник відповідача - Монастирищенської міської ради ОСОБА_9 підтримала, надане Монастирищенською міською радою заперечення та пояснила, що оскаржуване рішення міської ради 31-6 від 30.07.2015 року є законним та прийнято в межах наданих повноважень. Монастирищенська міська рада не має свого друкованого органу та не має у зв»язку з цим можливості публікувати рішення у друкованих засобах. Монастирищенська міська рада не має свого вебсайту, а тому вся інформація публікується на сайті Монастирищенської РДА. При проведенні сесії протокол ведеться і він є в наявності. Просить відмовити у задоволенні позову, так як рішення законне, а позов поданий з пропуском строку, передбаченого ст.99 КАС України.

У судовому засіданні представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_4 вважає, що позовна заява повинна бути залишена без розгляду, у зв»язку із пропуском позивачем строку звернення із позовом до суду. Вважає, що встановлення в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 року обставини, що строк звернення до суду з адміністративним позовом для позивача не пропущений, недопустимими. Згідно ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, які саме рішення має право приймати виконавчий комітет та міська рада. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено затвердження рішення виконавчого комітету на засіданні сесії. Вважає, що рішення виконавчого комітету прийнято і воно вступило в дію, є виконаним. Якщо виходити з ухвали Київського апеляційного адміністративного суду, то рішення виконкому не вступило в силу і до цього часу, так як дане рішення не затверджувалась на жодній сесії Монастирищенської міської ради, а тому предмет спору відсутній. Рішенням Ради Європи щодо здійснення правосуддя у пункті 22 зазначено, що принцип незалежності судді при розгляді справи означає незалежність його від будь-якого впливу, в тому числі і від внутрішньої організації судової системи. У п.23 цього ж рішення зазначено, що жодний вищий суд не має права давати вказівки суду, не у спосіб встановлений законом. 30.06.2016 року ніяким чином сесією Монастирищенської міської ради не затверджувалось рішення виконавчого комітету, про що свідчить його зміст. ВАС у своєму рішенні щодо преюдиції рішень вказав, що сторони можуть надавати докази на спростування обставин, встановлених у судовому рішенні. Неодноразові звернення позивача протягом 2015-2016 років свідчать про те, що вона знала про рішення і вона стверджує, що це було у день їх прийняття. Про наявність рішення та детального плану, їх розташування на сайті Монастирищенської РДА позивач знала ще з 03.11.2015 року: з відповіді, копію якої вона надала у іншій судовій справі. Вважає, що за даних обставин суд першої інстанції позбавлений можливості розглянути спір по суті, так як позивачем пропущено строки звернення до суду, встановлені КАС України. Позивач і представник позивача у позові не зазначають, чим саме порушені їх права при прийнятті відповідачами оскаржуваних рішень, так як її права нічим не порушені. Конституційний Суд України у рішенні за 1997 рік зазначив, що особа має право на звернення до суду та за захистом лише при наявності порушенного права. Яким чином скасування цих двох рішень відновить права позивача та які? Скасування цих рішень може лише порушити права її довірителя, який з 2015 року, будучи власником земельної ділянки, провів будівництво пункту технічного обслуговування автомобілів, зареєстрував право власності на це будівництво. Вважає, що прийняття рішення про скасування рішень органів місцевого самоврядування потягне за собою порушення ст.1 Конвенції - право власності її довірителя на вільне володіння і розпорядження його приватною власністю. При розгляді таких спорів суд повинен виходити із 3 критеріїв втручання у право власності: чи є таке втручання законним; чи це втручання має великий суспільний інтерес та чи є пропорційним втручання порушенню правам сторони, яка звернулася за захистом. Вважає, що у данному випадку позивач не відновить ніякого права, а її довіритель може втратити право власності на своє майно. На виконання Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Генеральний план Монастирищенською міською радою не затверджувався. Було надано право органам місцевого самоврядування до затвердження нових Генеральних планів використовувати попередні генеральбні плани міст. Тому 28.03.2013 року Монастирищенською міською радою прийнято рішення про ауктилізацію Генерадьного плану за 1987 рік, який був затверджений у 1989 році. Цей Генеральний план м.Монастирище має зони, які встановлюють ті чи інші території, тобто містить план зонування територій та обмеження на використання тих чи інших територій. Тому, вважає, що виконавчий комітет не порушив жодних норм законодавства, затвердивши детальний план території, обмеженої вулицями Шевченка та Франка в м.Монастирище, оскільки план зонування тариторії є в наявності. Вважає, що апеляційний суд невірно витлумачив ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», поновивши строк звернення до суду позивачу. Закон передбачає два види актів, які приймають органи місцевого самоврядування : нормативно-правові та акти індивідуальної дії. Оскільки, оскаржувані акти є актами індивідуальної дії, вони виконані, а тому вичерпали свою дію. Крім цього, в рішенні апеляційного суду зазначено, що суд дійшов помилкового рішення про залишення позовної заяви без руху, тому невідомо, яке саме рішення суду першої інстанції , судом скасовувалось та обговорювалось. Стверджує, що вказані рішення є актами індивідуальної дії, оскільки стосується лише земельної ділянки, яка належить її довірителю. Вважає, що публічне обговорення вканого детального плану проведено, заяви та звернення розглянуто і на них надано вичерпні відповіді, та рішення прийнято з врахуванням тих зауважень, які подавали скаржники та позивач з часу придбання її довірителем житлового будинку з земельними ділянками та до прийняття рішення про затвердження детального плану. Створення узгоджувальної комісії не є обов»язковим і орган місцевого самоврядування може прийняти рішення з відмовою скаржникам, якшо їх вимоги є незаконними. Вважає, що позов повинен бути залишений без розгляду, а якщо суд прийде до висновку про ухвалення рішення по суті вимог, просить в його задоволенні відмовити як безпідставного.

У судовому засіданні представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПП «АВТОТРЕЙД-СЕРВІС» - ОСОБА_4 пояснила, що вважає, що адміністративний позов позивачем подано з пропуском строків давності, встановленого ст.99 КАС України, а тому повинен бути залишений без розгляду. З оспорюваними рішеннями позивач була ознайомлена ще з часу їх прийняття, мала їх копії в наявності, про що свідчать, в тому числі її заяви та звернення, додані нею особисто до позовної заяви. Вважає, що ухвала Київського апеляційного адміністративного суду не має преюдиціального значення для суду першої інстанції. Рішення Монастирищенської міської ради від 30.06.2016 року, на підставі якого апеляційний суд встановив позивачу початок перебігу строку позовної давності, не стосується затвердження рішення виконавчого комітету № 110, дане рішення виконавчого комітету не затверджувалося і на час розгляду справи, а тому виходить, що відсутній предмет спору. Рішення сесії від 30.06.2016 року стосується зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1. Позивач клопотання про поновлення строку не подала. Вказані рішення не стосуються інтересів позивача, не порушують її права, а їх скасування порушить права її довірителя. У судовому засіданні жоднм чином не доведено порушення прав позивача. Вважає, що позов повинен бути залишений без розгляду, а якщо суд прийде до висновку про ухвалення рішення по суті вимог, просить в його задоволенні відмовити як безпідставного.

У судові засідання третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 не з»явився, по невідомій суду причині. Про дату час та місце розгляду справи, повідомлений у встановленому законом порядку. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Щодо тверджень представника відповідачів та представника третіх осіб в частині, що позовні вимоги повинні бути залишені судом без розгляду, так як подані з пропуском строку, встановленого ст.99 КАС України, суд вважає, що вони не можуть бути задоволенні судом, виходячи з наступного.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04 липня 2017 року (т.2 а.с.92- 94) у даній справі судом позовні вимоги позивача було залишено без розгляду з підстави - подання адміністративного позову після закінчення строків, встановлених ст.99 КАС України.

Дана ухвала була оскаржена в апеляційному порядку та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 року скасована з підстави наявності у прозивача поважних причин його пропуску та справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 року оскарженню не підлягає та набрала законної сили (т.2 а.с.164-168).

Відповідно до ст.129-1 Конституції України «Судове рішення є обов'язковим до виконання».

Згідно ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виходячи із вищезазначених норм, виконання рішення суду, яке набрало законної сили, є обов»язком всіх суб»єктів та території Украни, в тому числі і судів, а тому на виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 року судом постановляється рішення по суті позовних вимог, у зв»язку з чим підстави для залишення позовної заяви позивача без розгляду на підставі ст.ст.99-100 КАС України, вудсутні.

Щодо позовних вимог позивача, суд приходить до наступних висновків.

Згідно частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України надає громадянам право безпосередньо звертатися до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

У пункті 8 частини першої статті 3 КАС України позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно частини першої статті 6 цього КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, підставою для звернення особи до суду з позовом є переконання позивача у порушенні своїх прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.

Згідно з ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач, звертаючись до суду, мотивує позовні вимоги тією обставиною, що оскаржувані рішення суперечить вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», порушують її право на участь в громадських слуханнях, прийняті з порушенням санітарних норм щодо заборони будівництва СТО в межах житлової зони.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішення сесії Монастирищенської міської ради від 31.07.2015 року № 31-6 «Про надання дозволу на розробку проекту детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирищі Черкаської області» суд приходить до наступних висновків.

Рішенням тридцять першої сесії Монастирищенської міської ради від 31.07.2015 року № 31-6 :

1) надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку детального плану території обмеженої вулицями Шевченка і І.Франка з розміщення пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище,

2) замовником розроблення містобудівної документації визначено виконавчий комітет Монастирищенської міської ради;

3) фінансування робіт розроблення проекту детального плану території обмеженої вулицями Шевченка і І.Франка з розміщення пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище покладено на ОСОБА_3

4) контроль за виконанням рішення покладено на постійну комісію з питань економічної політики, житлово-комунального господарства, розвитку підприємництва та земельних ресурсів.

Суд вважає, що вказане рішення відповідає вимогам діючого законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.42 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, із змінами і доповненнями в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення ( далі - Закон № 280/97-ВР), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» № 3038-VІ від 17.02.2011 року із змінами і доповненнями в редакції чинній на час прийняття рішення (далі Закон № 3038-VІ) управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, в тому числі, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.4.1.Розділу ІV Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 16.11.2001 року № 290 «Про затвердження Порядку розроблення містобудівної документації» із змінами і доповненнями в редакції чинній на час прийняття рішення, рішення про розроблення детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Згідно ч.ч.3-4 ст.10 Закону № 3038-VІ фінансування робіт з розроблення необхідної проектної документації, планування та забудови окремих земельних ділянок на яких їх власники або користувачі мають намір здійснити нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів будівництва (далі - будівництво), та внесення відповідної інформації до містобудівного кадастру здійснюється за рахунок коштів таких осіб або інших джерел, не заборонених законом. За рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування для розроблення плану зонування, детального плану території крім коштів державного та місцевих бюджетів можуть

залучатися кошти з інших джерел, не заборонених законом, за умови виконання функцій замовника відповідним органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.21 Закону № 3038-VІ громадські слухання проводяться щодо розроблених в установленому законом порядку проектів містобудівної документації , а не надання дозволу на розробку проекту.

Згідно п. 1.1 - 1.2 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених Наказом МОЗ України N 173 від 19.06.96, із змінами і доповненнями, витяг з яких надано позивачем ( т.1 а.с.98), Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (далі - Правила) включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення. Дотримання цих Правил повинно забезпечити найбільш сприятливі в гігієнічному відношенні умови життєдіяльності населення. Ці Правила є обов'язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав. При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів

необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров'я України, що використовуються для вказаних цілей.

Відповідно до п.5.28 цих Правил Станції технічного обслуговування і ремонту автомобілів, автозаправочні станції (АЗС) слід розміщувати в промислових і комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за межами житлового району.

Згідно таблиці 9.2 «Класифікація міських вулиць і доріг» ДБН 360-92* - магістрльні вулиці - це вулиці загальноміського значення : безперервного руху (Транспортний зв'язок між житловими, промисловими районами і громадськими центрами в найзначніших, значних і великих містах, а також з іншими магістральними вулицями, міськими і зовнішніми автомобільними дорогами. Забезпечення руху транспорту по основних напрямках у різних рівнях); регульованого руху (Транспортний зв'язок між житловими, промисловими районами і центром міста, центрами планувальних районів; виходи на магістральні вулиці та дороги і зовнішні автомобільні дороги. Пересікання з магістральними вулицями і дорогами, як правило, в одному рівні); а також магістральні вулиці районного значення - транспортно -пішохідні (Транспортний зв'язок між житловими районами, а також житловими і промисловими районами, громадськими центрами, виходи на інші магістральні вулиці).

Житлові вулиці - це вулиці, де передбачено транспортний (без пропуска вантажного і громадського транспорту) і пішохідний зв'язок на території житлових районів (мікрорайонів), виходи на магістральні вулиці й дороги регульованого руху.

Відповідно до п.3.6. Розділу 3 Пояснювальної записки до Детального плану «Характеристика транспорту» ( т.1 а.с.221) - по вулицях І.Франка та Шевченка курсує громадський трансорт, вантажні автомобілі та приватний легковий транспорт, що свідчить про віднесення даної вулиці не до житлової, а саме до магістральної.

Тому, суд вважає, що надання дозволу на розробку проекту даної території як території для будівництва СТО відповідає як санітарним, так і будівельним нормам, передбачених діючим законодавством України.

Крім цього, рішенням надано дозвіл на будівництва ПТО - пункту технічного обслуговування автомобілів, а не СТО - станції технічного обслуговування автомобілів.

Ні санітарні норми, ні ДБН 360-92* не містять обмежень щодо будівництва ПТО.

ПТО та СТО - це різні види об»єктів дорожнього сервісу відповідно до Наказу Державної служби автомобільних доріг від 29.09.2005 року № 414 , який хоча і втратив чинність на час прийняття спірних рішень, разом з тим діяв на час затвердження Санітарних норм .

Щодо тверджень позивача порушення відповідачем при прийнятті даного рішення вимог п.5.1 та п.5.2 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України № 290 від 16.11.2011 року, в частині відсутності обґрунтування необхідності внесення змін до детального плану, суд вважає, що позивачем помилково застосовано положення цих підпунктів до рішення від 31.07.2015 року, оскільки ці обставини враховуються при прийнятті рішення щодо внесення змін у містобудівну документацію, необхідність внесення змін обґрунтовується не органом місцевого самоврядування, а відповідним органом містобудування та архітектури ( п.п.5.1 та 5.2 вище зазначеного положення).

Тому, суд вважає, що рішення про надання дозволу на розробку проекту детального плану не порушує ні норм діючого законодавства, ні прав позивача, оскільки замовником розробки документації виступає виконавчий комітет Монастирищенської міської ради ( ч.5 ст.17 Закону № 3038-VІ), фінансування розробки проекту проводиться третьою особою ОСОБА_3 ( ч.3-4 ст.10 Закону № 3038-VІ), проведення громадських слухань не передбачено (ч.1 ст.21 Закону № 3038-VІ), контроль за виконанням рішення покладено на постійну комісію, а не на позивача, проект стосується земельної ділянки, яка належала ОСОБА_11, можливість розроблення проекту Детального плану щодо будівництва ПТО не суперечить вимогам бідівельних та санітарних норм .

У зв»язку з чим, суд вважає, що підстави для скасування рішення тридцять першої сесії Монастирищенської міської ради від 31.07.2015 року № 31-6 «Про надання дозволу на розробку проекту детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м. Монастирищі Черкаської області» відсутні, у зв»язку з чим адміністративний позов у цій частині не підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішення виконкому Монастирищенської міської ради № 110 від 30.09.2015 року «Про затвердження детального плану території, обмеженої вулицями Шевченка та Івана Франка з розміщення пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище, суд вважає, що вони підлягають чатковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради № 110 від 30.09.2015 року:

1)затверджено Детальний план території обмеженої вулицями Шевченка і І.Франка з розміщення пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище Черкаської області,

2)прийнято рішення про його оприлюднення,

3)вирішено примірник Детального плану території обмеженої вулицями Шевченка і І.Франка з розміщення пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище надати сектору регіонального розвитку, містобудування та архітектури державної адміністрації з метою архівного збереження та використання,

4)вирішено затвердити рішення черговому засіданні сесії міської ради,

5)покладено контроль за виконанням рішення на заступника міського голови ОСОБА_12

Суд вважає, що п.4 рішення № 110, підлягає скасуванню як протиправний, оскільки, жодним нормативно-правовим актом не передбачено затвердження рішення виконавчого комітету сесією міської ради, а також права виконавчого комітету зобов»язувати сесію міської ради це робити ( виходячи із дослідного тексту рішення - затвердити рішення черговому засіданні сесії міської ради), в тому числі, ні Конституцією України, ні Законом 280/97-ВР, ні Законом № 3038-VІ. Суд вважає, що прийняття даного пункту рішення порушило право позивача на чітке визначення часу порушення, на її думку, її прав щодо оскарження рішення в цілому, а тому в цій частині рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради № 110 від 30.09.2015 року підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування інших пунктів рішення № 110, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.8 ст.19 Закону № 3038-VІ Детальний план території в межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом міської ради, а за відсутності плану зонування території - відповідною міською радою.

Відповідно до листа сектору регіонального розвитку, містобудування та архітектури Монастирищенської РДА № 45/11-14-1 від 23.11.2017 року, рішенням сесії Монастирищенської міської ради від 28.03.2013 року № 14-27 Генеральний план м.Монастирище, який був затверджений рішенням сесії Монастирищенської міської ради № 77 від 17.05.1989 року, актуалізовано. План зонування території м.Монастирище окремо не розроблявся, проте у складі Генерального плану міста наявна містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Згідно ст.18 Закону № 3038-VІ - план зонування території розробляється на основі Генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Відповідно до п.3.8 Розділу 3 Пояснювальної записки, згідно якої зазначені існуючі обмеження - ширина вулиць згідно генплану вулиць, охоронні зони високовольтних повітряних вулиць та проектні планувальні обмеження : санітарно-захисна зона, ширина вулиць ( т.1 а.с.222).

Тому, суд вважає, що актуалізований генеральний план містить документацію про умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, план зонування території м.Монастирище на час прийняття спірного рішення був в наявності, а тому дане рішення в частині затвердження Детального плану прийнято виконавчим комітетом Монастирищенсьої міської ради у межах наданих їм повноважень відповідно ст.19 Закону № 3038-VІ.

Щодо відповідності рішення в цій частині вимогам п.42 ч.1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР, суд вважає, що застосуванню підлягають саме норми ст.19 Закону № 3038-VІ, оскільки він прийнятий в часі пізніше. Надаючи перевагу Закону № 3038-VІ, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Тому, суд вважає, що п.1 оспорюваного рішення прийнято уповноваженою особою та в межах, наданих діючим законодавством.

Щодо п.2 рішення № 110 про оприлюднення даного рішення, воно відповідає вимогам законодавства, зокрема п.1.4 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України № 290 від 16.11.2011 року, ч.3 ст.21 Закону № 3038-VІ, відповідно до яких міські ради та їх виконавчі комітети повинні забезпечити оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації, проектів містобудівної документації.

Щодо п.3 рішення № 110 про надання одного примірника Детального плану сектору регіонального розвитку, містобудування та архітектури державної адміністрації з метою архівного збереження та використання відповідає повноваженням сектора регіонального розвитку, містобудування та архітектури державної адміністрації з метою архівного збереження та використання, зокрема п.24 Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 р. № 887 , відповідно до якого сектор організовує роботу з укомплектування, зберігання, обліку та використання архівних документів.

Щодо п.5 рішення № 110 про покладення контролю за виконанням рішення на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, суд вважає, що даний пункт рішення відповідає п.п.1 п.б ч.1 ст.33 Закону № 280/97-ВР, відповідно до якого до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням, в тому числі, земельного законодавства.

Суд вважає, що п.1-3, 5 рішення № 110 відповідають також вимогам санітарних та будівельних норм.

Згідно п. 1.1 - 1.2 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених Наказом МОЗ України N 173 від 19.06.96, із змінами і доповненнями, витяг з яких надано позивачем ( т.1 а.с.98), Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (далі - Правила) включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення. Дотримання цих Правил повинно забезпечити найбільш сприятливі в гігієнічному відношенні умови життєдіяльності населення. Ці Правила є обов'язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав. При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів

необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров'я України, що використовуються для вказаних цілей.

Відповідно до п.5.28 цих Правил Станції технічного обслуговування і ремонту автомобілів, автозаправочні станції (АЗС) слід розміщувати в промислових і комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за межами житлового району.

Згідно таблиці 9.2 «Класифікація міських вулиць і доріг» ДБН 360-92* - магістрльні вулиці - це вулиці загальноміського значення : безперервного руху (Транспортний зв'язок між житловими, промисловими районами і громадськими центрами в найзначніших, значних і великих містах, а також з іншими магістральними вулицями, міськими і зовнішніми автомобільними дорогами. Забезпечення руху транспорту по основних напрямках у різних рівнях); регульованого руху (Транспортний зв'язок між житловими, промисловими районами і центром міста, центрами планувальних районів; виходи на магістральні вулиці та дороги і зовнішні автомобільні дороги. Пересікання з магістральними вулицями і дорогами, як правило, в одному рівні); а також магістральні вулиці районного значення - транспортно -пішохідні (Транспортний зв'язок між житловими районами, а також житловими і промисловими районами, громадськими центрами, виходи на інші магістральні вулиці).

Житлові вулиці - це вулиці, де передбачено транспортний (без пропуска вантажного і громадського транспорту) і пішохідний зв'язок на території житлових районів (мікрорайонів), виходи на магістральні вулиці й дороги регульованого руху.

Відповідно до п.3.6. Розділу 3 Пояснювальної записки до Детального плану «Характеристика транспорту» ( т.1 а.с.221) - по вулицях І.Франка та Шевченка курсує громадський трансорт, вантажні автомобілі та приватний легковий транспорт, що свідчить про віднесення даної вулиці не до житлової, а саме до магістральної.

Тому, суд вважає, що затвердження Детального плану даної території як території для будівництва ПТО відповідає як санітарним, так і будівельним нормам, передбачених діючим законодавством України.

Крім цього, рішенням затверджено Детальний план з будівництвом ПТО - пункту технічного обслуговування автомобілів, а не СТО - станції технічного обслуговування автомобілів.

Ні санітарні норми, ні ДБН 360-92* не містять обмежень щодо будівництва ПТО.

ПТО та СТО - це різні види об»єктів дорожнього сервісу відповідно до Наказу Державної служби автомобільних доріг від 29.09.2005 року № 414 , який хоча і втратив чинність на час прийняття спірних рішень, разом з тим діяв на час затвердження Санітарних норм .

Щодо порушення відповідачем вимог в частині не проведення громадських слухань та порушення процедури опублікування проектів містобідівної документації, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст.21 Закону № 3038-VІ громадські слухання проводяться щодо розроблених в установленому законом порядку проектів містобудівної документації та без проведення громадських слухань затвердження документації забороняється.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов'язані забезпечити: реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення).

На виконання вимог закону відповідачем опубліковано проект детального плану та рішення виконавчого комітету № 110 про його затвердження на сайті Монастирищенської районної державної адміністрації 08.10.2015 року та згідно пояснень представника відповідача - на дошці оголошень Монастирищенської міської ради, які представником позивача та позивачем у судовому засіданні спростовані не були.

Згідно ч. 4 та ч. 5 ст. 21 Закону № 3038-VІ оприлюднення проектів генеральних планів, планів зонування територій, детальних планів територій здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування та є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.

Тобто, розміщення на стенді оголошень міської ради та опублікування 08.10.2015 року на сайті Детального плану у відповідності до Закону № 3038-VІ є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2011 № 555 затверджено Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні (далі - Порядок № 555), що визначає механізм подання, розгляд та врахування пропозицій громадськості, а також проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій.

Відповідно до п.7.ч.5 Розділу 1 Порядку № 555 пропозиції до проектів містобудівної документації мають право подавати:

1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

2) юридичні особи, об'єкти нерухомого майна яких розташовані на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях;

4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію;

5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад.

Пропозиції, подані особами, не визначеними пунктом 7 цього Порядку, або подані після встановленого органом місцевого самоврядування строку, залишаються без розгляду.

Згідно ст.8 Закону України «Про органи самоорганізації населення» №2626-ІІІ від 11.07.2001 року із змінами і доповненнями станом на час прийняття спірного рішення (далі - Закон №2626-ІІІ) з ініціативою про створення органу самоорганізації

населення до сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради можуть звернутися збори (конференція) жителів за місцем проживання за умови, якщо в них брало участь (було представлено) не менше половини жителів відповідної

території, які мають право голосу.

Відповідно до протоколу від 13.11.2015 року Зборів виборців округу № 3 жителів вулиць Шевченка та Франка ( т.1 а.с.68-74) у них приймало участь 19 осіб.

Суду доказів всієї кількості жителів вулиць І.Франка та Шевченка на час проведення зборів 13.11.2015 року стороною позивача не надано.

На даний час на території вулиць Шевченка та Франка зареєстровано 320 виборців ( т.2 а.с.244).

Згідно ст. 9 Закону №2626-ІІІ Дозвіл на створення органу самоорганізації населення надається сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою. Питання про створення органу самоорганізації населення, внесене на розгляд сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, розглядається на найближчому засіданні відповідної ради за участю членів ініціативної групи зборів

(конференції) жителів за місцем проживання. У рішенні ради про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення мають бути обов'язково визначені його назва, основні напрями діяльності, повноваження та умови їх здійснення, територія, в межах якої має діяти орган самоорганізації населення. Рішення сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення доводиться до відома жителів у встановленому порядку.

Суду доказів створення органу самоорганізації населення жителів вулиць І.Франка та Шевченка м.Монастирище у встановленому законом порядку не надано.

Тому, суд вважає, що пропозиції, які б підлягали розгляду, по даному проекту могли подати власник земельної ділянки - ОСОБА_3, Монастирищенська міська рада- як суміжний землекористувач, ОСОБА_1 - як суміжний землекористувач, згідно кадастрового плану (т.2 а.с.238), народні депутати та депутати відповідних місцевих рад, виходячи з положень Порядку № 555.

Згідно ст.2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Орган місцевого самоврядування як представницький орган територіальної громади та суміжний землекористувач висловив свою позицію щодо необхідності внесення змін до Детального плану в інтересах громади м.Монастирище.

Позивач стверджує, що не знав про те, що рішення виконкому № 110 не вступило в законну силу, разом з тим йому було достовірно відомо про опублікування детального плану та рішення № 110, виходячи із наданої суду копії відповіді від 03.11.2015 року Монастирищенської райдержадміністрації (т.2 а.с.220-221) та із протоколу Зборів від 13.11.2015 року виборців округу № 3 жителів вулиць Шевченка та Франка ( т.1 а.с.68-74), де вказане рішення та план були предметом обговорення.

Відповідно до положень ч.5 ст.21 Закону № 3038-VІ час для надання пропозицій до проекту Детального плану розпопочався з часу опублікування Детального плану та рішення, оскільки, Закон № 3038-VІ має вищу юридичну силу, і тому до застосування підлягають положення саме даного Закону, а не ч.7 Розділу 1 Постанови КМ № 555 - з часу повідомлення про початок процедури їх розгляду, яка є підзаконним нормативним актом та повинна відповідати Закону.

Разом з тим, починаючи з 13.11.2015 року і до часу розгляду справи в суді та ухвалення рішення, позивач не надав свої пропозиції щодо Детального плану, які би відповідали вимогам ч.6 ст.21 Закону № 3038-VІ та п.9 Постанови № 555 - у письмовому вигляді із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові, місця проживання, особистим

підписом, які обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Особисті та колективні звернення, підписані та подані, в тому числі позивачем, копії яких містяться в матеріалах справи, містять інформацію про необхідність знесення самочинного будівництва, необхідність звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва, заборону зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_3 , притягнення ОСОБА_13 до відповідальності, які не відповідають вимогам ч.5 ст.21 Закону № 3038-VІ, а тому не є підставою для їх розгляду як пропозиції громадськості, які б мали бути враховані при затверджені Детального плану.

Також, при вирішення питання щодо законності оспарюваного рішення виконавчого комітету суд враховує вимоги пунктів 11-14 Порядку №555, яким передбачено, що рішення щодо врахування або неврахування пропозицій громадськості приймають розробник і замовник. В разі неможливості самостійно прийняти таке рішення або виникнення спірних питань, в тижневий строк після закінчення строку подання пропозицій громадськості, утворюється погоджувальна комісія, яка у двотижневий строк розглядає спірні питання та приймає рішення про врахування або мотивоване відхилення таких пропозицій.

Крім того, відповідно до пункту 8 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» погоджувальна комісія, може утворюватись для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань.

Тобто, законодавством встановлюється, що лише у разі неспроможності розробника та замовника врегулювати спірні питання відповідний орган місцевого самоврядування приймає рішення про створення погоджувальної комісії.

Як вбачається із матеріалів справи, пропозиції громадськості не надходили, отже погоджувальна комісія в даному випадку не створювалась, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» погоджувальна комісія утворюється для розгляду спірних питань, які виникають в процесі громадських слухань.

Суд вважає, що виконавчий комітет, затверджуючи Детальний план 30.09.2015 року, опублікувавши його лише 08.10.2017 року, порушив порядок його затвердження, оскільки затвердженню має передувати його опублікування та можливість надання пропозицій громадськості, а також процедуру узгодження даної містобудівної документації.

Разом з тим, відповідно до ст. 20 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" для професійного обговорення проектних рішень у сфері містобудування уповноважені органи містобудування та архітектури можуть утворювати архітектурно-містобудівні ради як дорадчі органи, що діють на громадських засадах.

Згідно положень Типового положення про архітектурно-містобудівні ради, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №108 від 07.07.2011 (далі - Типове положення), рада є дорадчим органом для професійного колегіального розгляду й обговорення містобудівних, архітектурних та інженерних рішень містобудівної та проектної документації.

За розділом 2 п.2-1-2-4 Типового положення архітектурно-містобудівна рада згідно з наданими чинним законодавством повноваженнями у сфері містобудування та архітектури розглядає містобудівну та проектну документацію і надає рекомендації з питань планування, забудови та іншого використання територій відповідному органу містобудування та архітектури.

Рекомендації надаються на підставі їх оцінки відповідно до вимог законодавства, державних будівельних норм, особливостей містобудівної ситуації, результати розгляду Радою проектів містобудівної документації враховуються під час подальшого доопрацювання та затвердження таких проектів.

Враховуючи досліджені судом обставини справи, а також те, що розроблений проект Детального плану відповідає вимогам діючого законодавства, в тому числі і тих, на які посилається позивач та його представник, погоджений спеціалістами, які мають відповідні спеціальні знання в галузі будівництва, архітектури, містобудування, земельних ресурсів, екології та природних ресурсів, з організації дорожнього руху, Держсанепідслужби, та інших ( протокол № 9 засідання архітектурно-містобудівної ради при управлінні містобудування та архітектури Черкаської облдержадміністрації т.1 а.с.208-212), відсутність пропозицій громадськості, які б підлягали розгляду, в тому числі і позивача ОСОБА_8, та які могли б бути враховані при його затвердженні, підтримку даного рішення органом місцевого самоврядування м.Монастирище як представника всієї територіальної громади м.Монастирище, а також не надання позивачем доказів порушення її прав, суд вважає, що підстави для скасування рішення № 110 в частині затвердження Детального плану відсутні.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Зокрема, підставами для визнання акта органу місцевого самоврядування недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Позивач та її представник не навели в обґрунтування позовних вимог конкретних прав та законних інтересів її, як фізичної особи, які були порушені оскаржуваним рішенням виконавчого комітету № 110, а також порушенням по затвердженню містобудівної документації, суд дійшов висновку, що дії виконавчого комітету при ухваленні рішення щодо затвердження Детального плану не були спрямовані на порушення прав, свобод та законних інтересів позивача.

Ні в оскаржуваних рішеннях, ні в зібраних матеріалах справи, не вбачається, в чому саме виразилось порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1, яка звернулась до суду як фізична особа- суміжний землекористувач.

Також слід зазначити, що прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету №110 не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення її прав, та безпосередньо не породжує для позивача будь-яких обов'язків, а тому суд приходить до висновку про відсутність порушених прав, а отже, і відсутність підстав для судового захисту, оскільки матеріалами справи не встановлено, що позивач дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради у публічно-правових відносинах, так як спір розглядається адміністративним судом лише в межах цих відносин.

Відсутність доказів наявності порушення прав, свобод та законних інтересів позивача є підставою для відмови у задоволенні позову, що передбачено нормами законодавства, а також про вказаний факт свідчить і судова практика (Постанова ВАС України від 09.06.2015 року в справі № К/800/7471/15).

Крім цього, суд вважає, що і в разі надання пропозицій позивачем, які відповідатимуть вимогам ч.6 ст.21 Закону № 3038-VІ, а також наявності законодавчих підстав для їх врахування, відповідач - виконавчий комітет не позбавлений можливості їх розглянути та врахувати шляхом внесення змін у прийняте рішення.

Відповідно до ст.90 ЗК України власники земельних ділянок мають право, в тому числі самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Скасування рішення, яке прийняте за заявою власника земельної ділянки та стосується права власності та права користування своєю земельною ділянкою на власний розсуд, за відсутності підстав для заборони такого використання, матиме наслідком порушення права власності ОСОБА_3 та права використання майна на власний розсуд, в тому числі здійснювати господарську діяльність його ПП, гарантоване ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Забезпечення прав і свобод людини є головним обов"язком держави, відповідно ст.3 Конституції України, та, оскільки, судом не встановлено порушення прав та свобод ОСОБА_1 суд не вбачає підстав для скасування рішення в частині затвердження Детального плану, оскільки його скасування може мати наслідком порушення права вільно володіти та розпоряджатися своїм майном третіх осіб.

Судові витрати стягнути на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. Оскільки позивачем оспорювалось два рішення, які в цілому складаються з 9 пунктів, судом задоволено 1 вимогу з 9, тому судові витрати підлягають стягненню в цій частині та з відповідача - виконавчого комітету, оскільки рішення саме даного відповідача частково підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3,6, 14, 71, 99-100, 104, 158-163 КАС України, Протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 19, 55, 129-1 Конституції України, рішенням від 03.10.1997 року №4-зп Конституційного Суду України, ЗК України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, із змінами і доповненнями, Законом України «Про органи самоорганізації населення» №2626-ІІІ від 11.07.2001 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про регулювання містобудівної документації» № 3038-VІ від 17.02.2011 року із змінами і доповненнями, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2011 № 555 Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 16.11.2001 року № 290 «Про затвердження Порядку розроблення містобудівної документації», Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затверджених Наказом МОЗ України N 173 від 19.06.96, із змінами і доповненнями, ДБН 360-92* , Типовим положенням про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 р. № 887, Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України № 290 від 16.11.2011 року, Наказом Державної служби автомобільних доріг від 29.09.2005 року № 414 , Типовим положенням про архітектурно-містобудівні ради, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №108 від 07.07.2011 року, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задоволити частково.

Скасувати п.4 рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради № 110 від 30.09.2015 року «Про затвердження детального плану території обмеженої вулицями Шевченка та І.Франка з розміщенням пункту технічного обслуговування автомобілів у м.Монастирище Черкаської області", а саме: "Затвердити рішення черговому засіданні сесії міської ради."

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з виконавчого комітету Монастирищенської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 533 (п"ятсот тридцять три) гривні 85 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з моменту отримання копії повного тексту постанови.

Суддя: Д.С.Чорненька

Повний текст постанови виготовлено 18.12.2017 року