Провадження № 2-а/500/129/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Адамова А.С.,

при секретарі - Івановій Ю.П. ,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду Одеської області - Щербини О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції ГУДФС в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

20.09.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду Одеської області, Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції ГУДФС в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинення певних дій, в якому (з урахуванням уточнення від 01.11.2017 року) просить: визнати дії Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо відмови у перерахунку пенсії (переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ «Про державну службу» № 3723-Х11 від 16.12.1993 р. (в редакції 13.06.2012 року) неправомірними; скасувати рішення Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №55 від 13.06.2017 року про відмову у перерахунку пенсії (переведенні з пенсії за віком пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ «Про державну службу» № 3723-Х11 від 16.12.1993р. (в редакції 13.06.2012 року); зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 р. (в редакції 13.06.2012 року) в розмірі у розмірі 89 % середньомісячного заробітку відповідно до довідок Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області від 06.06.2017 року № 2080/Ц/15-02-05 та 06.06.2017 року №2081/Ц/15-02-05, починаючи з 01.06.2017року із врахуванням вже виплачених за цей період сум, та виплачувати призначену пенсію в подальшому згідно вказаного розміру; зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області заплатити 10 місячних окладів відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-Х11 від 16.12.1993 р. (в редакції 13.06.2012 року). ОСОБА_1 мотивувала свої позовні вимоги наступним. 06.06.2017 року вона звернулась до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області з заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 р. (в редакції від 13.06.2012 року) із розрахунку 90% середнього заробітку державного службовця, відповідно до довідок, наданих Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління державної фіскальної служби в Одеській області № 2080/Ц/15-02-05 від 06.06.2017 року та № 2081/Ц/15-02-05 від 06.06.2017 року та виплатити їй грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів у зв'язку з виходом на пенсію з 03.05.2017 року. Рішенням Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 13.06.2017 року №55 їй було протиправно відмовлено у перерахунку пенсії (переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності по Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889). Відмова Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області обґрунтована тим, що посадовим особам контролюючих органів згідно ст.343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, і відповідно ці посади не належать до категорії посад державних службовців, визначених ст.25 ЗУ №3723, для призначення пенсії за нормами ЗУ «Про державну службу» № 889. Вважає вказане рішення незаконним, оскільки її стаж державної служби складає 22 роки 8 місяців 14 днів до набуття чинності ЗУ «Про державну службу» № 889-У111, до 01.05.2016 року і тому повинен обчислюватися у порядку та на умовах, установлених законодавством на той час, а саме: згідно з Постановою КМУ від 03.05.1994 р. № 283 «Про порядок обчислення стажу державної», та має бути зарахований до стажу державної служби, який надає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.. 37 ЗУ №3723-ХІІ від 16.12.1993 р. Протягом періоду роботи в органах податкової служби їй були присвоєні спеціальні звання, про що зроблені відповідні записи в трудовій книжці. У періоді роботи в Державній податковій адміністрації в Одеській області вона займала посади шостої категорії, в Ізмаїльській ОДПІ - посади сьомої категорії державних службовців згідно зі ст. 25 Закону № 3723. У вересні 2012 року їй встановлено інвалідність (2 група загального захворювання), та відповідно до ст. ст. 30-34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначено пенсію по інвалідності у розмірі 90 % від пенсії за віком. На час встановлення інвалідності вона перебувала на державній службі та мала право на отримання пенсії по інвалідності державного службовця згідно зі ст.. 37 ЗУ від 16.12.1993 р. № 3723-Х11. Оскільки вперше інвалідність була встановлена строком на 1 рік, потім на 2 роки, вона продовжувала працювати на посаді державного службовця. На даний згідно ст..37 Закону момент має право на призначення їй пенсії по інвалідності як держ.службовцю за порядком, що був чинний на момент встанвоелння їй інвалідності у 2012р. Вважає, що Ізмаїльське об'єднане державне управління ПФУ Одеської області, відмовляючи їй в переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу», діяло неправомірно, порушивши норми права, що діють в системі пенсійного забезпечення. Вважає, що посадові особи податкових органів є державними службовцями і відповідно мають право на призначення пенсії на умовах передбачених ст.37 Закону України «Про державну службу».

Згідно заперечень та додаткових пояснень по справі, наданих представником Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, відповідач наголошує на безпідставності позовних вимог з огляду наступного. Пунктом 5 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії /щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до ЗУ «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного Кодексів України, тобто з 01.06.2015 року пенсії відповідно до ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993року № 3723 не призначаються, а призначені раніше не перераховуються. Також, з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015року № 889. Відповідно до ст. 90 зазначеного Закону, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з п. 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про державну службу» втратив чинність Закон № 3723, крім ст. 37, що застосовується у зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Діюче законодавство України не містить положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність. При цьому Закони № 76-VII, №213-VIIІ та №889-VIIІ не визнані неконституційними, тому підлягають застосуванню. Позивач помилково посилається на день досягнення нею пенсійного віку (02.05.2017 року) як на дату виникнення у неї права на пенсію по інвалідності розраховану відповідно до норм ЗУ «Про державну службу» та помилково посилається на те, що станом на цю дату її стаж роботи на державній службі становить 22 роки 08 місяців 14 днів. Пунктом 10 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 ЗУ «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців та п. 12 цього розділу - для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 ЗУ «Про державну службу» та актами КМУ, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 ЗУ Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, законодавець виникнення права на пенсію державного службовця пов'язує з наявністю 20-річного стажу роботи на 01.05.2016 року, а не на наявність стажу державної служби на день досягнення пенсійного віку позивачем. Також зазначає, що служба у податковій службі не відноситься до державної служи для визначення стажу для призначення пенсії за ЗУ «Про державну службу». Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60% суми їх заробітної платі з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Рішенням №55 від 13.06.2017 року управлінням відмовлено в перерахунку пенсії (переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ «Про державну службу») ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, адже надані до заяви від 06.06.2017 року документи не підтверджують пільговий стаж роботи, як того вимагають норми ст. 37 ЗУ «Про державну службу» і тому відсутні підстави для набуття права на пенсію по інвалідності розраховану відповідно до ЗУ Про державну службу». Стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання управління виплатити 10 місячних окладів відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу» №3723, відповідач зазначив, що таке передбачене для осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»- «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (зі змінами) та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІ від 02.03.2015 року. Право на пенсію за вислугу років визначається тільки за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту, затвердженого постановою КМУ від 04.11.1993 року №909. Відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 31.10.2012 року звернулася до управління з заявою про призначення пенсії по інвалідності у відповідності до норм ЗУ « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме ст. 30, якою визначено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрати працездатності внаслідок загального - захворювання за наявності страхового стажу, передбаченого ст. 32 цього Закону. Відповідно до норми ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності. Право на призначення пенсії виникає з моменту звернення з відповідною заявою до органу Пенсійного Фонду, тому доводи позивача стосовно того, що у 2012 році вона мала право на призначення пенсії по інвалідності, розраховану відповідно до ЗУ «Про державну службу» і тому у 2017 році їй має бути призначено пенсію державного службовця на підставі ЗУ «Про державну службу» №3723, в редакції, що діяла з 13.06.2012 року є безпідставними та не відповідають нормам Закону. Оскільки в 2012 році позивач вирішила продовжувати працювати в органі Податкової служби, обравши спосіб участі у пенсійній системі шляхом призначення їй пенсії по інвалідності, розраховану відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то питання про призначення пенсії державного службовця не вирішувалося. Лише 06.06.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області з заявою про перерахунок їй пенсії через перехід з виду на вид (переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до норм ЗУ «Про державну службу»), тому при розгляді питання щодо визначення права на пенсію по інвалідності, розраховану відповідно до норм ЗУ «Про державну службу» застосуванню підлягають норми законів, які діють на червень 2017 року. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов.

В судовому засіданні представник відповідача Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду Одеської області позов не визнав у повному обсязі, просив відмовити.

Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція ГУДФС в Одеській області була повідомлена належним чином, однак у судове засідання не з'явилася, будь-яких заяв, клопотань, пояснень, заперечень до суду не направила.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримую пенсію за віком.

Згідно витягу з акту огляду медико-соціальною комісією №779993 ОСОБА_1 є інвалідом другої групи (безстроково).

З 2012р. позивачці була призначена пенсії по інвалідності за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 26.05.2017р. позивачка перейшла з пенсії по інвалідності на пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

06.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком призначену відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами) на пенсію розраховану відповідно до норм ЗУ «Про державну службу».

Рішенням №55 від 13.06.2017 року Ізмаїльським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду Одеської області відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії (переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ «Про державну службу») у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, адже надані до заяви від 06.06.2017 року документи не підтверджують пільговий стаж роботи, як того вимагають норми ст. 37 ЗУ «Про державну службу».

Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення позивач звернувся до суду, посилаючись на його протиправність.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України закріплено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Стаття 58 Конституції України закріплює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

Згідно п.1.1 Податкового кодексу України державна податкова справа - сфера діяльності контролюючих органів, передбачена Податковим кодексом і іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборі; платежів.

Відповідно до ст.41.1 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні орган.

Відповідно до норм, закріплених у Податковому кодексі України - посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Згідно статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 10 серпня 2016 року у справі №К/800/54011/13 дійшов до висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже перебувають на державній службі та є державними службовцями. Період державної служби в податкових органах у спеціальному званні має бути зарахований до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Згідно п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-УІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Тобто, до 01.05.2016 року діяла Постанова КМУ від 03.05.1994 р. № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби».

Обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії. Цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації, Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Згідно ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про державну службу» при встановленні категорій посад державних службовців зроблено посилання на «інші прирівняні до них посади». Відповідно до п.5 розпорядження КМУ № 333-р від 09.08.2005 р. «Про віднесення посад керівних працівників апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрації відповідних категорій посад державних службовців, посади спеціалістів територіальних органів виконавчої влади віднесено до шостої категорії посад державних службовців відповідно до ст.25 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993р.№ 3723-ХІІ.

Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області посилалось на відсутність необхідного спеціального стажу роботи, оскільки надані до заяви від 06.06.2017 року документи не підтверджують пільговий стаж роботи, як того вимагають норми ст. 37 ЗУ «Про державну службу» і тому відсутні підстави для набуття права на пенсію по інвалідності розраховану відповідно до ЗУ Про державну службу».

Відповідно до ч. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Згідно із записами в трудовій книжки ОСОБА_1 стаж державної служби складає 22 роки 8 місяців 14 днів, а саме: з 21.04.1993 р. по 25.11.1996 р. ОСОБА_1 займала посади державного податкового інспектора, старшого державного податкового інспектора, головного державного податкового інспектора; 12.04.1994 р. їй присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби Ш рангу»; 04.07.1994р. - прийнята присяга державного службовця; 26.11.1996 р. по 28.09.2006 р. - займала посаду держподатінспектора в Ізмаїльській державній податковій адміністрації; після перейменування 05.02.1998р. Ізмаїльську державну податкову адміністрацію в Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Одеської області - займала посади старшого держподатінспектора, головного держподатревізора-інспектора; 05.12.2001 р. - присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби 2 рангу»; 17.01.2005 р. - присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби 1 рангу»; з 29.09.2006 р. по 06.04.2009 р. - займала посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації в Одеській області; з 07.04.2009 р. по 29.02.2012 р. - займала посади податкового інспектора, заступника начальника відділу контролю за відшкодуванням ПДВ, головного державного податкового інспектора відділів Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області; 16.09.2009 р. присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби 3 рангу»; 01.03.2012 р. по 26.06.2013 р. - займала посаду старшого державного податкового інспектора Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області ДПС; з 27.06.2013 р. по 25.03.2015 р. - займала посаду головного державного ревізора інспектора Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області; 27.06.2013р. - присвоєно 13 ранг державного службовця; 23.12.2013 р. - присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи 3 рангу»; з 25.03.2015 р. по 04.01.2016 р. - займала посаду головного державного ревізора-інспектора Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області.

Наказом №2-0 від 04.01.2016р. Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції ГУДФС в Одеській області 04.01.2016р. ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області у зв'язку зі скороченням чисельності.

Згідно наданої позивачем посадової інструкції, посади на яких працювала ОСОБА_1, були визначені структурою та штатним розписом Державної податковою служби України, на неї були покладені певні службові повноваження, які вона виконувала протягом 22 років 8 місяців відповідно до ЗУ «Про державну службу», Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Податковим кодексом України.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про державну податкову службу Україні» № 83/98-ВР від 05.02.1998р. видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів Украйни і фінансуються з державного бюджету.

Тобто, працівники податкової служби, серед яких працювала і ОСОБА_1, з 21.04.1993 року по 04.01.2016 року в Державній податковій служби України (Ізмаїльська ОДПІ та Державна податкова адміністрація в Одеській області), одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» № 83/98-ВР від 05.02.1998 р., ст.342.6 Податкового кодексу України, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу" (3723-ХІІ від 16.12.1993 р.) та іншими Законами.

Факт прийняття присяги державного службовця 04.07.1994 р. відповідно до ст.17 ЗУ «Про державну службу» та ст. 342.4 Податкового кодексу України підтверджує статус позивача як державного службовця та поширює норми даного Закону на весь зазначений період її роботи.

Згідно розрахункових листів ОСОБА_1 як державний службовець, у період роботи в податковій службі сплачувала збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою, встановленою для платників збору, які мають статус державного службовця, та до 2011р. розмір збору складав 4.5 %, а з 2011 року ЄСВ зарплати держслужбовця - 6%.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII).

Згідно Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами, далі - Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

Пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції Закону України 1993 року) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних положень Закону № 889-VIII та ст. 37 Закону № 3723-ХІІ можна зробити висновок, що із набранням чинності Закону № 889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Разом із тим, законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01.05.2016 року (день набрання чинності Законом № 889-VIII) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, або які мають не менш як 20 років стажу на таких посадах. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески).

Згідно з пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону.

Пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідні категорії посад державної служби, робота на яких зараховуються до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до умов Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ визначені статтею 25 цього Закону. Цією ж статтею передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ, стаж державної служби обраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби".

Державним службовцям, яким присвоєно ранг відповідно до Закону України від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ "Про державну службу ", присвоюється ранг у межах відповідної підгрупи, до якої належить посада, з урахуванням раніше присвоєного рангу і відпрацьованого часу на займаній посаді.

Згідно зі ст. 25 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-Х11 встановлюються такі категорії посад державних службовців: шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних,Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади; сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у сетах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь відділів, інші прирівняні до них посади.

Постановою КМУ від 25.07.2012 р. № 680 «Питання присвоєння рангів державним службовцям та визначення співвідношень між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» затверджено порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями та іншими спеціальними званнями.

Згідно Додатку 6 до Постанови № 680 спеціальне звання Радник Податкової служби Ш рангу відповідає 6 рангу державного службовця.

Посади, на яких перебула ОСОБА_1 в Державній податковій адміністрації в Одеській області відноситься до шостої категорії, а в Ізмаїльській ОДПІ - до сьомої категорії державних службовців згідно зі ст. 25 Закону № 3723.

Суд зазначає, що аналізом вищенаведених норм вбачається необхідність зарахування до стажу державної служби перебування ОСОБА_1 на посаді у Державній податковій адміністрації в Одеській області, який не враховано Управлінням Пенсійним фонду.

Вказане також кореспондується із ч.18 ст.37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 р., згідно якої період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця та надала необхідний пакет документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу України», маючи при цьому необхідний стаж державної служби за періоди роботи до набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. № 889- VIII (1 травня 2016 року).

Отже наявні всі підстави для переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».

При цьому, твердження щодо невизнання відповідачем довідок, поданих позивачем, не приймаються до уваги, так як не ґрунтуються на приписах чинного законодавства. Так, щодо необхідності надання відомостей за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, то суд зазначає, що така вимога стосується згідно Постанови Правління ПФУ від 17.01.2017 №1-3 тільки Довідки Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області за №2081/Ц/15-02-05 від 06.06.2017 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, а щодо Довідки за №2081/Ц/15-02-05 від 06.06.2017, то таких вимог Постановою не визначено. Отже подані позивачем довідки, копії яких наявні у матеріалах справи, відповідають приписам чинного законодавства.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, у спірних правовідносинах відповідач діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність рішення, що оскаржується.

Щодо посилання позивача на ч.12 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 1993р. та вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити їй пенсію у розмірі 89 % середньомісячного заробітку, а не у розмірі 60%, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 12 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 1993р.,якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

З аналізу 2 речення вказаної частини вбачається, що то суд зазначає, що ч. 12 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 1993р. у даному випадку не застосовується, оскільки позивач звільнена з державної служби 04.01.2016р., в той час як із заявою про призначення пенсії по інвалідності за ЗУ «Про державну службу» звернулася тільки 06.06.2017р. Безпосередньо після свого звільнення з державної служби з подібною заявою вона не зверталася, тобто неможливо сказати, що вона відноситься до, визначеної у другому реченні ч. 12 ст. 37 Закону України "Про державну службу", категорії осіб, яким пенсія по інвалідності на умовах, передбачених ЗУ «Про державну службу» 1993р., не була призначена у зв'язку з продовженням перебування цих осіб на державній службі, тобто необхідно застосовувати Закон, який діє на момент звернення до ПФУ, а отже застосуванню підлягає норма щодо призначення пенсії у розмірі саме 60 % середньомісячного заробітку.

Право на призначення пенсії виникає з моменту звернення з відповідною заявою до органу Пенсійного Фонду, тому доводи позивача стосовно того, що у 2012 році вона мала право на призначення пенсії по інвалідності, розраховану відповідно до ЗУ «Про державну службу» і тому у 2017 році їй має бути призначено пенсію державного службовця на підставі ЗУ «Про державну службу» №3723, в редакції, що діяла з 13.06.2012 року, не відповідають нормам Закону. Оскільки в 2012 році позивач вирішила продовжувати працювати в органі Податкової служби, обравши спосіб участі у пенсійній системі шляхом призначення їй пенсії по інвалідності, розраховану відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то питання про призначення пенсії державного службовця на той момент не вирішувалося. 06.06.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області з заявою про перерахунок їй пенсії через перехід з виду на вид (переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до норм ЗУ «Про державну службу»), тому при розгляді питання щодо визначення права на пенсію по інвалідності, розраховану відповідно до норм ЗУ «Про державну службу» застосуванню підлягають норми законів, які діють на червень 2017 року.

Наявність станом на 2012р. права у позивача вибору виходу на пенсію за інвалідністю або на достроковий вихід на пенсію за віком не свідчить, про те, що станом на 06.06.2017р. (дату звернення до ПФУ), на позивачку розповсюджуються норми про пенсійне забезпечення в редакції станом на 2012р., так як у 2012р. вона таким правом не скористалася, та їй не була призначена раніше пенсія за зазначеними умовами. Умови, за якими пенсіонеру виплачується пенсія, у разі зміни законодавства, можуть зберігатися лише у тому випадку, коли за цими умовами пенсіонеру вже була призначена пенсія, і коли такі умови передбачалися чинним на той час законодавством.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області заплатити їй 10 місячних окладів відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-Х11 від 16.12.1993 р. (в редакції 13.06.2012 року), то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 13 статті 37 Закону № 7323-ХІІ державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачувалась грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.11.2013 року № 11-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону України «Про державну службу» в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» - надано офіційне тлумачення положенню частини 13 стаття 37 Закону України №3723-XII.

Так, відповідно до вказаного Рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2013, грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років.

Відтак Конституційний Суд України зазначає, що грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця.

В Роз'ясненні Головного управління державної служби України від 16.12.2009 року № 9142/10-09 щодо виплати 10 посадових окладів у випадках припинення державної служби, вказується на те, що обов'язковою умовою для виплати вказаної допомоги є звільнення працівника з посади державного службовця у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що виплата вказаної грошової допомоги пов'язувалась з наявністю у працівника такої умови як вихід на пенсію з державної служби.

З огляду на те, що позивач ОСОБА_1 отримала статус пенсіонера по інвалідності ще у 2012р., задовго до її звільнення з Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції ГУДФС в Одеській області, та була звільнений не у зв'язку з виходом на пенсію, а за скороченням штатів, а право на пенсію за віком отримала пізніше, ніж звільнена була з державної служби, то суд дійшов висновку, що підстави для виплати їй грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відсутні.

Що стосується позовної вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виплачувати призначену пенсію в подальшому згідно вказаного розміру, то суд зазначає, що суд не може приймати рішення на майбутнє, оскільки як зазначено у статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

З таких обставин, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст.9-11, 69 -71, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції ГУДФС в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо відмови у перерахунку пенсії (переведенні з пенсії за віком на пенсію по інвалідності) відповідно до Закону України «Про державну службу».

Скасувати рішення Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №55 від 13.06.2017р. про відмову у перерахунку ОСОБА_1 пенсії.

Зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно довідок Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції ГУДФС в Одеській області від 06.06.2017 року №2080/Ц/15-02-05 та від 06.06.2017 року за №2081/Ц/15-02-05, починаючи з 01.06.2017 року; здійснити перерахунок пенсії та її виплату з врахуванням вже виплачених за цей період сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 18.12.2017р.

Суддя:

А.С.Адамов