АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Прокопчук Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Станішевській Б.В.

за участю: представника відповідача Фадєєва О.П.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказів про звільнення незаконними, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказів про звільнення незаконними, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 15 квітня 2016 року наказом №194ос/тр його було прийнято на посаду заступника начальника Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» ПАТ «Українська залізниця».

22 грудня 2016 року наказом (розпорядженням) № 756-ос/тр Філії та наказом №2425/ос від 22 грудня 2016 року ПАТ «Українська залізниця» його звільнено у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи згідно п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, про що в його трудову книжку внесено відповідний запис.

22 грудня 2016 року він отримав трудову книжку та розрахунок щодо виплати одноразової грошової допомоги з виплатою вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку, відповідно до норм встановлених ст. 44 КЗпП України, що підтверджується розрахунковим листком за грудень від 22.12.2016 року.

Справа №757/6221/17-ц

№ апеляційного провадження:22-ц-796/11606/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Гладун Х.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.

Разом з тим, його звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є неправомірним, оскільки, він, працюючи на посаді заступника начальника філії, не був посадовою особою Відповідача, не був призначений головою чи членом наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізором Відповідача, а також іншим головою та членом іншого органу Відповідача.

З урахуванням зазначеного просив суд: - визнати незаконними та скасувати: наказ (розпорядження) №756-ос/тр від 22 грудня 2016 року Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» ПАТ «Українська залізниця», наказ №2425/ос від 22 грудня 2016 року ПАТ «Українська залізниця»; - поновити Позивача на посаді заступника начальника Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» ПАТ «Українська залізниця»; - стягнути з ПАТ «Українська залізниця» на користь Позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 20000 гривень.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказів про звільнення незаконними, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, є недоведеними обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 29 листопада 2017 року представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_6, підтримали доводи апеляційної скарги.

В судове засідання 12 грудня 2017 року представники позивача, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, не з'явилися. Від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про відмову від апеляційної скарги, в задоволенні якої було відмовлено.

Представник відповідача Фадєєв О.П., який діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ «Українська залізниця», проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15 квітня 2016 року наказом №194ос/тр Позивача було прийнято на посаду заступника начальника Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» ПАТ «Українська залізниця», що також підтверджується відповідним записом в його трудовій книжці.

22 грудня 2016 року наказом (розпорядженням) № 756-ос/тр Філії та наказом №2425/ос від 22 грудня 2016 року ПАТ «Українська залізниця» позивача було звільнено у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи згідно п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а у трудову книжку внесено відповідний запис.

22 грудня 2016 року позивач отримав трудову книжку та розрахунок щодо виплати одноразової грошової допомоги з виплатою вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку, відповідно до норм встановлених ст. 44 КЗпП України, що підтверджується розрахунковим листком за грудень від 22 грудня 2016 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання наказів про звільнення незаконними, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що правління ПАТ «Українська залізниця», як колегіальний орган, ухвалило рішення про звільнення позивача у відповідності до статуту товариства та чинного законодавства.

Колегія суддів вважає такий висновок суду вірним, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: припинення повноважень посадових осіб.

При цьому, ця норма не містить жодних вказівок на її застосовність виключно до тих чи інших категорій посадових осіб.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського кодексу України, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Відповідно до п. 6 глави 1 розділу III Положення № 2826, до інформації про зміну складу посадових осіб емітента належить інформація про звільнення або призначення (обрання, набуття повноважень або припинення повноважень) голови та членів наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізора акціонерного товариства, головного бухгалтера, а також інших посадових осіб згідно із законодавством та статутом емітента.

Отже, наведені норми права кореспондуються між собою і свідчать про те, що поняття «посадові особи» є ширшим, ніж поняття «посадові особи органів акціонерного товариства», оскільки у ч. 1 ст. 89 Господарського кодексу України йдеться про управління товариством не тільки органами товариства, але й окремими посадовими особами, і не тільки обраними, але й призначеними посадовими особами. Окрім того, у Положенні № 2826 йдеться не тільки про голову та членів наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізора акціонерного товариства, але й головного бухгалтера, який може і не бути членом органів товариства, а також і про інших посадових осіб, які можуть і не бути членом органів товариства. Незазначення Відповідачем таких осіб у поданій звітності не доводить, що ці особи не є посадовими особами, а може свідчити про помилку у поданій звітності, оскільки безпосередньо Положення № 2826 вимагає інше.

Позивач та його представники обґрунтовують свою правову позицію також посиланням на Закон України від 13.05.2014 року № 1255-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів», стверджуючи, що приймаючи цей закон законодавець мав на увазі виключно посадових осіб органів управління товариством. Натомість таке припущення суперечить змісту пояснювальної записки до проекту цього Закону. Так, в абзаці 3 розділу 2 цієї пояснювальної записки вказано: «…проектом вносяться зміни стосовно відповідальності як членів наглядової ради акціонерного товариства (ч. 3 ст. 51 Закону України «Про акціонерні товариства», при цьому усувається внутрішнє протиріччя із ч. 2 ст. 63 Закону) так і загалом посадових осіб будь-якого господарського товариства (ст. 89 Господарського кодексу України).

При цьому, ч. 1 ст. 89 Господарського кодексу України визначає посадовими особами товариства не тільки обраних, але й призначених посадових осіб. Такої ж позиції, зокрема, дотримується і Державна інспекція України з питань праці, яка на питання «Які категорії працівників можна віднести до категорії «посадових осіб» у розумінні п. 5 ст. 41 КЗпП України?» дала відповідь «Перелік посадових осіб, з якими може бути припинений трудовий договір на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України… законодавством не передбачено».

Крім того, редакція ч. 2 ст. 89 Господарського кодексу України, на яку позивач посилаєтеся як на підставу заявленого позову та згідно якої посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради, на день звільнення Позивача, 28 грудня 2016 року, та на час розгляду справи у суді є нечинною.

Як зазначається у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво», «…для вирішення питання щодо визначення поняття «посадова особа» необхідно виходити з правозастосовної практики, яка зазначає, що головним критерієм віднесення особи до кола посадових осіб є наявність в неї органiзацiйно-розпорядчих або адмiнiстративно-господарських функцій».

Зокрема, у цій постанові роз'яснено:

- організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо);

- адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Виходячи з цього, наявність у позивача статусу саме посадової особи як заступника начальника Філії, який є структурним підрозділом Відповідача, на думку суду, повністю підтверджується посадовою інструкцією Позивача, що долучена до матеріалів справи, та покладеними на нього цією Інструкцією, посадовими обов'язками.

Як вбачається з матеріалів справи прийняттю оскаржуваних Позивачем наказу та розпорядження передувало рішенням Правління ПАТ «Укрзалізниця» від 20-21.12.2016 року, оформлене протоколом рішення правління № 87, пунктом 30.12 якого, припинені повноваження позивача. Дане рішення ніким не оспорене і є чинним.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», виконавчим органом ПАТ «Укрзалізниця», який здійснює управління його поточною діяльністю, є правління. Відповідно до ч. 2 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Відповідно до підпунктів 35, 41 пункту 99 Статуту ПАТ «Укрзалізниця», до компетенції правління належить: 35) прийняття рішень з питань керівництва роботою юридичних осіб, засновником, співзасновником та/або учасником яких є товариство, а також філій, представництв, інших відокремлених підрозділів товариства, здійснення контролю за виконанням покладених на них завдань; 41) здійснення інших повноважень, передбачених законодавством, цим Статутом, внутрішніми документами товариства, рішеннями вищого органу та наглядової ради. Правління вирішує інші питання, пов'язані з поточною діяльністю товариства, внесені на його розгляд головою правління, наглядовою радою, що не належать до компетенції вищого органу та наглядової ради.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5.1 Положення про філію у редакції від 26.02.2016 року, призначення та звільнення начальника Філії та інших працівників філії, посади яких зазначені в затвердженій Номенклатурі посад ПАТ «Укрзалізниця», на які призначення та звільнення працівників проводяться за рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця», здійснюється правлінням Товариства відповідно до статуту на внутрішніх документів Товариства. Усі інші керівники призначаються начальником Філії.

Чинна на момент звільнення позивача Номенклатура посад, призначення на які та звільнення з яких здійснюється за рішенням правління, яка затверджена Наказом № 045 від 01.02.2016 року, згідно з рішенням правління від 26.01.2016 року, протокол № 4, включає посади начальника філії, його першого заступника та заступників, головного інженера Філії. Встановлений Порядок вирішення окремих питань з управління персоналом, відповідно до якого призначення та звільнення працівників, посади яких зазначені в номенклатурі посад, призначення на які та звільнення з яких здійснюється за рішенням правління, проводиться після прийняття відповідного рішення правління ПАТ «Укрзалізниця».

Таким чином, відповідно до законів України, Статуту ПАТ «Укрзалізниця», внутрішніх документів товариства, правління ПАТ «Укрзалізниця» має право «припиняти повноваження» позивача як заступника начальника Філії в розумінні п. 5 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше. Отже, чинність рішення Правління відповідача про припинення повноважень позивача виключає скасування прийнятих на основі цього рішення наказів про звільнення, оскільки Відповідачем виконана умова щодо «припинення повноважень» Позивача, передбачена п. 5 ст. 41 КЗпП України.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: