ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року

Справа № 907/823/16

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:

Поляк О.І. (доповідач), Алєєвої І.В., Корсака В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Заступника прокурора Закарпатської області

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017

у справі

№ 907/823/16 Господарського міста Києва

за позовом

Виконуючого обов'язки керівника Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області

до

1. Закарпатської обласної ради; 2. Закарпатської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства; 2. Сернянська сільська рада; 3. Ракошинська сільська рада; 4. Бистринська сільська рада; 5. Мукачівська районна державна адміністрація; Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації

про

скасування рішення та визнання недійсним договору

за участю представників:

від позивача: Попенко О.С. - прокурор відділу ГПУ;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: Яворський Г.Л.

від третіх осіб 1, 2, 3, 4, 5, 6 : не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Виконуючий обов'язки керівника Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Закарпатської обласної ради (далі - відповідач-1) та Закарпатської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок (далі - відповідач-2)про визнання недійсним та скасування рішення Закарпатської обласної ради №571 від 16.11.2012 "Про надання мисливських угідь у користування громадській організації Мукачівська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок", а також про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 23.11.2012, укладеного між Закарпатським обласним управлінням лісового та Мукачівською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.12.2016 матеріали позовної заяви направлено за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 (головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.) в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішенням та постановою Заступник прокурора Закарпатської області звернувся із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24, ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 10, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", ст.ст. 4², 4³, 4⁷, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати прийняті судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення прокурора відділу Генеральної прокуратури України та представника відповідача-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 16.11.2012 Закарпатською обласною радою прийнято рішення №571 "Про надання мисливських угідь у користування громадській організації Мукачівська районна організація Українського товариства мисливців га рибалок", відповідно до якого відповідачу-2 надано у користування строком на 15 років мисливські угіддя Мукачівського району площею 20 333 га згідно із додатком до рішення №571, наведено перелік мисливських угідь громадської організації Мукачівська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок, відповідно до якого територіями мисливських угідь є, зокрема, землі на території: Держлісфонд частини ДП "Мукачівське ЛГ" Чинадієвське лісництво: кв. 13-23; 25; 27-28; 30-41 площа - 3325 га; Кленовецьке лісництво: кв. 2-31; 33; 34 площа 4085 га; Майданське лісництво: кв. 1-37 (за винятком 1-10 виділів у кв. 26) плоша 4468; Мукачівське лісництво кв. 1-6 площа 662 га; Всього по ДП "Мукачівське ЛГ" 12543 га; Мукачівське міжрайонне управління водного господарства 529,9 га; Радгосп-завод "Мукачівський" - 302 га; Агропромислово-торгове підприємство "Бобовище" - 795 га; Західний центр радіотехнічних спостережень - 124,83 га: землі запасу в межах населених пунктів селищних та сільських рад - Чинадіївська селищна рада - 180,4 га, Бобовищанська сільська рада - 18,72 га, Дерценська сільська рада - 88,98 га, Верхньовизницька сільська рада - 178,81 га, Форношська сільська рада - 17,84 га, Ракошинська сільська рада - 230,82 га, Чомонинська сільська рада - 52,0 гa, Івановецька сільська рада - 68,33 га. Копиновецька сільська рада - 352,31 га, Сернянська сільська рада - 352,31 га, Сернянська сільська рада 11034 га, Бистрицька сільська рада 59,34 га. всього - 13557,89 га; землі на території Бистрицької сільської ради згідно наданих погоджень власників земельних ділянок в кількості 1 шт. площею - 0,89 га; Дерценської сільської ради згідно наданим погоджень в кількості 956 шт. площею - 1625,75 га; Чомонинської сільської ради згідно наданих погоджень в кількості 311шт. площею - 330,385 га; Зняцівської сільської ради згідно наданих погоджень власників земельних ділянок в кількості 394 шт. площею - 671,12 га; Рівнянської сільської ради згідно наданих погоджень з кількості 83 шт. площею - 278 га; Івановецької сільської ради згідно наданих погоджень власників земельних ділянок в кількості 75 шт. площею - 76,0886 га; Форношської сільської ради згідно наданих погоджень в кількості 117 шт. площею 542,425 га, Кольчинської сільської ради в кількості 71 шт. площею - 25,2088 га, Бобовищанської сільської ради в кількості 135 шт. - площею 152,9873 га, Макарівської сільської ради 104 шт. - площею 501,1837 га (загальна площа - 4 680,28 га).

23.11.2012 між Мукачівською районною організацією Українського товариства мисливців і рибалок (далі - Мукачівська районна організація УТМР) та Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства було укладено типовий договір про умови ведення мисливського господарства (далі - договір), згідно умов якого у відповідності рішення Закарпатської обласної ради №571 від 16.11.2012 надано Мукачівській районній організації УТМР терміном до 16.11.2027 мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 20,333 тис. га, у тому числі: лісові угіддя 12 543 га, польові 7 260 га, водно-болотні 530 га. Карта - схема угідь і опис меж додаються користувачем (п. 1.1. договору).

Згідно п. 2.1. договору Мукачівська районна організація УТМР має право у встановленому порядку за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

У відповідності до п. 2.2. договору Мукачівська районна організація УТМР зобов'язується:

а) використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням;

б) вести мисливське господарство на закріплених за ним мисливських дотриманням вимог Закону України "Про тваринний світ", Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року № 780, інших нормативно-правових актів у галузі та використання тваринного світу, ведення мисливського господарства;

в) забезпечити мисливське впорядкування угідь в термін до листопада 2013 року, визначити в натурі межі цих угідь та відтворювальних ділянок, єгерських обходів тощо;

г) раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану середовища перебування мисливських тварин внаслідок власної діяльності;

д) проводити первинний облік чисельності і використання мисливських тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь, де перебувають дані тварини, і в установленому порядку подавати цю інформацію органам, що здійснюють державний облік мисливських тварин та облік їх використання;

е) забезпечувати проведення комплексних заходів, спрямованих на охорону і відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на дані цілі з розрахунку на 1 тис. га. лісових угідь не менше 30, польових - 25, водно-болотних - 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

є) здійснювати охорону державного мисливського фонду, сформувати єгерську службу з розрахунку не менше одного єгеря па 5 тис, га лісових, 10 тис. га польових угідь, в термін 01 грудня 2012 року згідно з штатним розписом, який додається користувачем;

ж) дотримуватись режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і до переліку видів тварин, які підлягають особливій охороні в межах наданих в користування мисливських угідь;

з) негайно інформувати природоохоронні органи, органи мисливського та лісового господарства, органи ветеринарної медицини, санітарно-епідеміологічної служби про виявлення захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та випадки загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями;

и) самостійно припиняти використання мисливських тварин у разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворюючої здатності та чисельності, виникнення загрози їх знищення, негайно вживати заходів до усунення негативних факторів впливу на тварин і середовище їх перебування;

і) виконувати інші обов'язки щодо охорони і використання об'єктів тваринного світу та користування мисливськими угіддями відповідно до чинного законодавства.

Зазначаючи про те, що рішення обласної ради про надання мисливських угідь у користування відповідачу-2 було прийнято з порушенням визначеної законодавством процедури, без отримання згоди усіх землекористувачів, а саме: Бистрицької сільської ради, Ракошинської сільської ради, Сернянської сільської ради, та без погодження територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, Виконуючий обов'язки керівника Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області звернувся до господарського суду з цим позовом.

Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції встановивши, що відповідачами було надано до матеріалів справи листи Бистрицької сільської ради №02-07/291 від 21.09.2012, Ракошинської сільської ради №02-13/249 від 06.09.2012, довідку Сернянської сільської ради №02-13/1056 від 05.07.2012 та лист державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області №2208/06/02 від 17.10.2012, в яких містяться погодження щодо користування відповідачем-2 спірними мисливськими угіддями, дійшли висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ).

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про тваринний світ" охорона тваринного світу включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання об'єктів тваринного світу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь;

мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь;

мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва;

мисливські угіддя - це ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Статтею 10 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено повноваження сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання до яких належить: організація та здійснення заходів щодо охорони державного мисливського фонду, поліпшення середовища перебування мисливських тварин; вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь; реалізація інших питань у межах своїх повноважень.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими угіддями та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" у редакції, що діяла на час прийняття спірних актів, мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування, зокрема, обласними радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим з обласними державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Статті 78, 79 Земельного кодексу України передбачають, що право власності на землю є правом володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земельна ділянка є частиною земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правилами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Згідно з зазначеним вище законодавством та оспорюваним рішенням відповідача-1, відповідач-2 отримав в користування саме ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини. Тобто відповідач-2, є вторинним користувачем земель і лише в той час коли там є тварини. Факт отримання в користування мисливських угідь відповідачем-2 не перешкоджає фактичним власникам, первинним користувачам, використовувати землі за їх цільовим призначенням.

Таким чином, дані правовідносини регулюються Законом України "Про мисливське господарство та полювання" і не потребують застосування норм Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування", які регулюють земельні відносини, зокрема, щодо передачі земельних ділянок.

Закон України "Про мисливське господарство та полювання" передбачає необхідність отримання погодження з власниками або користувачами земельних ділянок, що входять до складу мисливських угідь, на відсутність якого посилається прокурор як на підставу визнання недійсними спірних рішення та договору.

Проте, відповідачами було надано до матеріалів справи листи Бистрицької сільської ради №02-07/291 від 21.09.2012, Ракошинської сільської ради №02-13/249 від 06.09.2012, довідку Сернянської сільської ради №02-13/1056 від 05.07.2012 та лист державного управління охорони навколишнього природнього середовища в Закарпатській області №2208/06/02 від 17.10.2012, в яких містяться погодження щодо користування відповідачем-2 спірними мисливськими угіддями.

Також, подання Закарпатського ОУЛМГ від 22.10.2012 №04/01-1739 "Про надання у користування мисливських угідь Мукачівській районній організації Українського товариства мисливців і рибалок" містить посилання на реквізити документів, якими землевласники та постійні землекористувачі надали своє погодження відповідачу-2 на користування мисливськими угіддями.

Отже, рішення Закарпатської обласної ради від 16.11.2012 №571 "Про надання мисливських угідь у користування громадській організації Мукачівська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок" прийнято у відповідності до вимог законодавства та за наявності всіх необхідних погоджень землевласників та постійних землекористувачів.

Доводи скаржника про відсутність згоди Бистрицької сільської ради, Ракошинської сільської ради, Сернянської сільської ради на користування мисливськими угіддями з тих підстав, що така згода мала бути оформлена їх рішеннями, а не листами, колегією суддів відхиляються, оскільки по-перше, законодавство не містить вимог щодо форми погодження про надання мисливських угідь у користування і не містить вимог, що такі погодження повинні оформлятися рішенням сесії відповідного органу місцевого самоврядування, а тому вказані погодження могли бути надані вищевказаними листами підписаними посадовими особами місцевого самоврядування і не потребують обов'язкового погодження у вигляді саме рішення рад, як при вирішенні питання щодо виділення і передачі земельних ділянок; по-друге, вказані доводи якщо б і могли засвідчувати порушення, то не прав держави, на захист яких подано цей позов, при тому, що жодна із територіальних громад в указаних сільських радах про порушення своїх прав не зазначала та з відповідним позовом не зверталася; по-третє, рішенням Європейського суду з права людини "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" від 24.06.2003 № 44277/98 встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", тому визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим. Відтак, в даному випадку, незалежно від підставності вказаних доводів, припущення про недотримання саме компетентним органом вимог законодавства щодо форми погодження, за відсутності прямої вказівки закону про таку форму, могло б свідчити про допущені порушення вказаними органом, а не особою, а отже задоволення позову лише з таких підстав є неприпустимим; по-четверте, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, майнове право особи, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства. Разом з тим, обмежившись виключно загальними доводами про необхідність формального дотримання процедури погодження набуття мисливських угідь, прокурором не зазначено конкретних підстав щодо того, в чому саме полягає шкода державі, завдана спірним рішенням та укладеним договором: чи надані угіддя відповідно до закону не можуть використовуватися з метою, наведеною в рішенні та договорі, а також яким чином буде змінено наявну ситуацію в бік державних/суспільних інтересів щодо використання земельних ділянок, на яких знаходяться спірні угіддя, в разі задоволення позовних вимог.

Зазначене вище щодо неприпустимості позбавлення особи майнових прав з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, спростовує також доводи прокурора про необхідність задоволення позову з огляду на відсутності погодження Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації.

Крім того, оскільки вказаний департамент є структурним підрозділом адміністрації, остання, надавши подання, тим самим підтвердила, зокрема, і спірне погодження.

Поряд з цим, колегія суддів також зазначає, що вказаний прокурором орган не є суб'єктом, який наділений правомочностями щодо спірних угідь, а отже задоволенню позовних вимог з таким їх обґрунтуванням, мало б обов'язково передувати зазначення прокурором та встановлення судами обставин, які засвідчували об'єктивні підстави для відмови в такому погодженні, чого не доводилось.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі №907/823/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області - без задоволення.

В силу приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі № 907/823/16 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі № 907/823/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді І.В. Алєєва

В.А. Корсак