-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2017 року Справа № 908/24/16
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.07.2017 (головуючий суддя Стойка О.В., судді Марченко О.А., Радіонова О.О.)на рішенняГосподарського суду Запорізької області від 23.03.2017 (суддя Азізбекян Т.А.)у справі№ 908/24/16 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Мотор Січ"доТовариства з обмеженою відповідальністю Підприємство "Движение"простягнення 443.944,50 грн.,
за участю представників:позивачане з'явились,відповідачаКисіль В.І.,
В С Т А Н О В И В:
До господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Мотор Січ" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство "Движение" про стягнення з відповідача 443.944,50 грн., в т.ч. - сума, сплачена за поставлену продукцію, в розмірі 403.585,75 грн. та штраф в розмірі 40.358,75 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.02.2016 у справі №908/24/16 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2016 рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2016 у справі № 908/24/16 скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2016 рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 908/24/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.03.2017 у справі № 908/24/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2017, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанції неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосували норми матеріального та процесуального права, зокрема положення ст.ст. 679, 688 ЦК України, ст.ст. 32, 33 ГПК України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.04.2010 між сторонами був укладений договір № 3449/10-Д(УЗ) на поставку продукції (далі - Договір), за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого позивач зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію (товар): спецпідшипники, вільні деталі. Розгорнута номенклатура (асортимент) продукції (товару) зазначається в специфікаціях, що є додатками до Договору та є його невід'ємними частинами.
Згідно з п.п. 2.2, 2.4 Договору позивач гарантує, що продукція (товар), яка поставляється відповідатиме ДСТУ, ТУ, ОСТ № ЕТУ 100, ТУ 3900-А, та підтверджуватиметься документом якості заводу-виробника, а також копією сертифікату відповідності за ДСТУ 3498-96, затвердженою у встановленому порядку. Гарантійний строк продукції (товару) становить 24 місяці.
Пунктом 2.5 Договору встановлено, що у випадку недопоставки або виявлення виробничих дефектів в отриманій продукції (товарі), позивач здійснює допоставку продукції (товару), усунення дефекту або заміну на якісну продукцію (товар) в 30-денний строк за свій рахунок. Відповідач має право вимагати від позивача повернення сплачених за продукцію (товар) грошових коштів. Позивач зобов'язаний повернути на рахунок відповідача суму оплати протягом 10 календарних днів.
Відповідно до п. 3.3 Договору разом з продукцією (товаром) позивач направляє відповідачу рахунок-фактуру, документ якості заводу-виробника, засвідчений підписом, із вказівкою прізвища та печаткою підприємства Постачальника із зазначенням дати, товарно-транспортну накладну, податкову накладну.
Згідно з п. 5.1 Договору форма розрахунків за заявлену партію продукції (товару) - за фактом поставки протягом 10 днів.
Пунктом 9.2 Договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % вартості забракованої продукції (товару), якщо не усуне дефект або не замінить забраковану продукцію на якісну у строк, передбачений п. 2.5 цього Договору.
Претензії щодо кількості та якості поставленої продукції (товару) можуть бути заявлені відповідачем позивачу протягом 30 днів з моменту виявлення невідповідності отриманої продукції (товару) документам (п. 9.4 Договору).
На виконання умов Договору відповідач поставив позивачу за накладними № 07 від 20.04.2011, № 09 від 22.04.2011, № 13 від 23.05.2011, № 14 від 25.05.2011, № 15 від 27.05.2011, № 16 від 28.05.2011, № 17 від 29.05.2011 товар - підшипники 35-126128р на суму 755.382,89 грн. з ПДВ, а відповідач - оплатив його, що підтверджується платіжними дорученнями № 7373 від 08.04.2011 на суму 220.982,40 грн., № 9466 від 28.04.2011 на суму 220.982,40 грн. та банківською випискою від 26.05.2011 на суму 313.418,09 грн.
Відповідачем 28.03.2013 та 11.07.2013 на заміну раніше поставлених підшипників поставлено позивачу нові підшипники 35-126128р у загальній кількості 21 шт. за видатковими накладними № 3 та № № 1, 2 відповідно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на, те що під час подальшої експлуатації ним були виявлені виробничі дефекти в продукції та в продукції, яка була поставлена на заміну, про що був складений рекламаційний акт № 201 від 13.11.2013.
Також позивач посилався на факт неодноразового звернення до відповідача з листами вих. № УЗ/16-33487 від 21.11.2013 та вих. № УЗ/16-34512 від 05.12.2013 про підтвердження отримання вищезазначених підшипників з підприємства позивача, а також на претензію № 714/СПО від 23.12.2013 щодо здійснення заміни поставленого товару неналежної якості або сплати збитків від браку в сумі 403.585,75 грн. До претензії позивачем був долучений рекламаційний акт № 201 від 13.11.2013.
Оскільки вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 403.585,75 грн., сплачених за поставлену забраковану продукцію, та 40.358,75 грн. штрафу за поставку продукції неналежної якості на підставі п. 9.2 Договору.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що матеріали справи не містять належних доказів фактичного отримання відповідачем відповідної вимоги (повідомлення) в порядку ст. 680 ЦК України у зв'язку з виявленими недоліками товару від позивача. Також суди зазначили, що позивач не надав доказів поставки відповідачем неякісного товару, чи того, що товар не відповідає стандартам виробника.
Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.
Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
Приписами ст. 680 ЦК України передбачено право покупця пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які буди виявлені протягом цього строку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суди для правильного вирішення даного спору, серед іншого, мали обов'язково встановити наявність чи відсутність недоліків поставленого відповідачем товару.
У свою чергу згідно зі ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Таким чином, положення вказаної статті покладають обов'язок доведення обставин щодо моменту виникнення недоліків як на покупця, так і на продавця.
Відтак, висновок судів про те, що факт поставки відповідачем неякісного товару має доводитись лише покупцем, є помилковим.
Крім того, відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи відповідач посилався на те, що він поставив якісний товар, однак відповідних доказів на підтвердження вказаних доводів відповідач суду не надав.
У свою чергу позивач в апеляційній скарзі зазначав про доцільність призначення судом у справі судової експертизи для з'ясування вказаних обставин.
У п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суди в оскаржуваних рішенні та постанові не зазначили доказів, які були долучені ними до справи та свідчили б про наявність чи відсутність недоліків поставленого товару.
В той же час, не зважаючи на відсутність у матеріалах справи таких доказів, суди не скористались своїм правом на призначення у справі судової експертизи та не встановили відповідних обставин щодо якості товару, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення спору.
Також колегія суддів відзначає, згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Суди, встановивши факт неповідомлення позивачем відповідача про виявлення неякісного товару, помилково виходили з необхідності доведення саме факту отримання відповідачем такого повідомлення, а не факту надіслання позивачем повідомлення за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, адже законодавство України не зобов'язує сторону договору, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі, якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою ст. 93 ЦК України.
В п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Таким чином, суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності, зокрема, факту наявності чи відсутності недоліків товару.
Як визначено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки в сукупності з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2017 у справі № 908/24/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова
скопійовано
-
скопійовано
-
