УХВАЛА

іменем україни

06 грудня 2017 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І.,

суддів: Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.,

МостовоїГ.І., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Бердянського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення допомоги по безробіттю, отриманої незаконним шляхом,

за касаційною скаргою Бердянського міського центру зайнятості на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 року Бердянський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення допомоги по безробіттю, отриманої незаконним шляхом.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 червня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Повідомлено Бердянський міський центр зайнятості, що розгляд справ зазначеної категорії віднесений до юрисдикції адміністративних судів у порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 червня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Бердянський міський центр зайнятості просить скасувати ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У звʼязку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що Бердянський міський центр зайнятості звернувся до Бердянського міськрайонного суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 отриману шляхом обману допомогу по безробіттю у розмірі 11 882,91 грн та судові витрати в сумі 1378 грн.

Відмовляючи у відкритті провадження у вищевказаній справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що міський центр зайнятості як орган державної влади має право на звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю з метою реалізації наданих йому частиною третьою статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» повноважень, якою передбачено, що сума виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Оскільки у такому разі виникає спір за зверненням суб'єкта владних повноважень із приводу реалізації наданих йому законом функцій та у випадку, встановленому законом, такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте з указаними висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.

За змістом ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

За змістом ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

За правилами п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України в адміністративному позові позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи адміністративного судочинства є одночасно: суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Однак суд не звернув достатньої уваги на характер спірних правовідносин та положення п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, згідно з яким адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, а не спір про стягнення незаконно отриманої допомоги із безробіття у зв'язку з наданням недостовірних відомостей.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 18 червня 2013 року у справі № 21-124а13 згідно з ч. 4 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За п. 4 ч. 4 ст. 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є субєктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Оскільки позов заявлений про стягнення грошових коштів, що стали власністю відповідача, він не підпадає під дію п. 4 ч. 4 ст. 50 КАС України та цей спір не підлягає розгляду в порідку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі за зверненням Бердянського міського центру зайнятості із позовом про стягнення допомоги по безробіттю без поєднання зазначених вимог з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього, на підставі ст. ст. 36, 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. 1166 ЦК України свідчать про їхній цивільно-правовий характер, а Бердянський міський центр зайнятості бере участь у такій категорії справ не на виконання передбачених законодавством владних повноважень, а з підстав, передбачених цивільним законодавством, і за нормами ЦПК України розгляд таких справ повинен відбуватися за правилами цивільного судочинства.

Всупереч вимогам ст. ст. 212-215, 303, 315 ЦПК України суд не звернув достатньої уваги на предмет і підстави поданого позову, характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, чим порушив норми процесуального права.

Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а допущені судами порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм процесуального права уваги не звернув.

Ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій не можуть вважатись законними та підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Бердянського міського центру зайнятості задовольнити.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

О.І. Євтушенко

Судді:

Є.П. Євграфова І.М. Завгородня Г.І. Мостова О.В. Попович