Справа № 712/14193/17

Провадження 2з/712/81/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого /судді Романенко В.А.

при секретарі Таран А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення цивільного позову за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділу майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділу майна подружжя. Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення цивільного позову ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділу майна подружжя, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках: в ПАТ КБ «Приватбанк», вклад «Депозит плюс» строковий на 12 місяців на ім’я ОСОБА_3 згідно договору № SAMDNWFD0071444945200 від 11.01.2017 року; в ПАТ КБ «Приватбанк», вклад «Депозит плюс» строковий на 12 місяців на ім’я ОСОБА_3 згідно договору № SAMDNWFD0071442305500 від 09.01.2017 року, оскільки кошти на вказаних депозитах є спільною сумісною власністю з відповідачем, однак вони можуть і будуть відчужені без її згоди на користь будь-якої іншої особи в будь-який момент. Також невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Сторони до суду не викликались, в порядку ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа в день її надходження без виклику відповідача та інших осіб, які беруть участь в справі.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя встановлено, що в ПАТ КБ «Приватбанк» на ім’я ОСОБА_3 відкриті депозитні рахунки на яких обліковуються значні суми коштів: грошові кошти (вкладення) на ім’я ОСОБА_3 згідно договору № SAMDNWFD0071444945200 від 11.01.2017 року; грошові кошти (вкладення) на ім’я ОСОБА_3 згідно договору № SAMDNWFD0071442305500 від 09.01.2017 року.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього. Піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат.

З огляду на викладене, вбачається висновок, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на кошти, співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв’язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову буде спроможній забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Так, у випадку арешту рахунку ним неможливо користуватися взагалі, адже заблоковані як надходження на нього, так і списання з нього коштів. У випадку ж арешту коштів у певній сумі на цьому рахунку, останній можна використовувати за умови, що залишок коштів на ньому не є меншим арештованої суми (вказане випливає з листа НБУ від 18.04.2006 р. № 25-211/909-4220).

Крім цього, як слідує з листа НБУ від 25.10.2001 р. N 18-211/3950 положеннями ст. 59 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» заборонено накладення арешту на кореспондентські рахунки комерційних банків без зазначення конкретної суми, оскільки, враховуючи специфіку комерційних банків, кошти, які знаходяться на їх кореспондентських рахунках, належать не тільки банку і припинення усіх операцій на них зачіпає інтереси як банку, так і його клієнтів. Утім за постановами, зокрема, державного виконавця можливе накладення арешту на кошти, які знаходяться на кореспондентському рахунку банку, в конкретно визначеній сумі.

Також, можливість накладення арешту на певні грошові суми, які знаходяться на кореспондентському рахунку банку, передбачена Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за № 910/15601.

Крім цього, відповідно ст. 59 ч.1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

Також, відповідно до п.10.1 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Так, з наданих позивачем документів до позовної заяви вбачається, що між сторонами дійсно існує спір щодо поділу спільного майна подружжя.

Таким чином, суд погоджується з обґрунтованим припущенням заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до створення додаткових труднощів у виконанні судового рішення, запобігти яким можливо шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідача ОСОБА_3

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд також звертає увагу на те, що у разі задоволення позову, рішення суду виконуватиметься в порядку передбаченому для виконання судових рішень з урахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких стягнення за виконавчими документами звертатиметься в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Отже, зважаючи на те, що забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів і задоволених вимог позивача (заявника), які носять тимчасових характер, та з огляду на зазначені вище обставини, суд доходить висновку, що в майбутньому рішення суду може утруднитись чи взагалі бути неможливим, що є підставою для забезпечення такого позову.

Разом з зазначеним, суд вважає за необхідне вказати, що доводи, наведенні в даній ухвалі про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, жодним чином не свідчать про доведеність позовних вимог, що в цілому підлягає перевірці та оцінці під час розгляду та вирішення справи по суті.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках: в ПАТ КБ «Приватбанк», вклад «Депозит плюс» строковий на 12 місяців на ім’я ОСОБА_3 згідно договору № SAMDNWFD0071444945200 від 11.01.2017 року; в ПАТ КБ «Приватбанк», вклад «Депозит плюс» строковий на 12 місяців на ім’я ОСОБА_3 згідно договору № SAMDNWFD0071442305500 від 09.01.2017 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

З метою забезпечення позову по справі 686/14573/16-ц накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках:

- в ПАТ КБ «Приватбанк», вклад «Депозит плюс» строковий на 12 місяців на ім’я ОСОБА_3 згідно договору № SAMDNWFD0071444945200 від 11.01.2017 року;

- в ПАТ КБ «Приватбанк», вклад «Депозит плюс» строковий на 12 місяців на ім’я ОСОБА_3 згідно договору № SAMDNWFD0071442305500 від 09.01.2017 року.

Ухвалу направити на виконання до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом п’яти днів з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без участі особи, яка її оскаржує, протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий: