Справа № 629/4408/17

Номер провадження 2/629/1903/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи служби у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації Харківської області про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третьої особи служби у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації Харківської області про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що вона перебувала з відповідачем по справі в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний на підставі рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11.12.2014 року. Від даного шлюбу є неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач після розлучення вихованням сина не займається, не турбується про його духовний та фізичний розвиток, не відвідує його, матеріальної допомоги на його утримання не надає, тому позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно сина.

Позивач в судове засідання не з'явилася, але надала суду свою заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, але надав суду свою заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує, правові наслідки позбавлення його батьківських прав йому відомі.

Представник третьої особи служби у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації Харківської області Кара Я.В. в судове засідання не з'явилася, але надала суду свою заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

В постанові № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 19 грудня 2008 року), а саме в пункті 15 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. В пункті 16 даної постанови зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Приписами статті 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач по справі сторони знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 28 грудня 2013 року. Даний шлюб було розірвано на підставі рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 серпня 2015 року. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Батьком дитини є відповідач по справі ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1, виданим виконавчим комітетом Єлизаветівської сільської ради Лозівського району Харківської області 20 червня 2014 року.

11 грудня 2014 року з відповідача по справі ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_2 з сином не спілкується, участі у його вихованні не бере, матеріальної допомоги на його утримання не надає, його життям та здоров'ям не цікавиться.

В теперішній час неповнолітній ОСОБА_3 знаходиться на утриманні позивача по справі.

Відповідач на даний час не працює, з сином не спілкується на протязі тривалого часу, матеріально його не забезпечує, аліменти не сплачує. Син мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з позивачем по справі.

Відповідач ОСОБА_2 життям сина не цікавиться, не турбується про його духовний та фізичний розвиток, його навчанням та підготовкою до самостійного життя, матеріально його не утримує, тобто відсторонився від виховання дитини. В теперішній час не бажає виховувати свого неповнолітнього сина. Згідно висновку служби у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації Харківської області № 12-40/1203 від 06.12.2017 року є доцільним позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина, оскільки він не забезпечує належне його утримання та виховання, самостійно відсторонився від виконання своїх батьківських обов'язків щодо неповнолітньої дитини.

Відповідно до ст. 39 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави - учасниці вживають всіх необхідних заходів для сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою будь-яких видів нехтування, експлуатації чи зловживань, катувань чи будь-яких жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження, покарання чи збройних конфліктів. Таке відновлення і реінтеграція мають здійснюватися в умовах, що забезпечують здоров'я, самоповагу і гідність дитини.

Відповідно до положень принципу № 6, принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, дитина заради повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та порозуміння. Вона має, коли це є можливим, зростати під опікою і відповідальністю її батьків і в будь-якому випадку в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її навчання; ця відповідальність покладена переш за все на батьків.

Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В зв'язку з вищевикладеним, суд вважає необхідним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 62, 63, 209, 212, 214-215, 218, 367 ЦПК ст.ст. 164, 166, 167, 170, 243, 244 Сімейного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис про народження № 03 від 20 червня 2014 року, складений виконавчим комітетом Єлизаветівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова