ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року

Справа № 916/1359/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Сибіги О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"

на рішення господарського суду Одеської області від 27 червня 2017 року

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2017 року

у справі № 916/1359/17

господарського суду Одеської області

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"

про стягнення 899 893,06 грн.

за участю представників:

позивача: Любимова О.В., Косенчук В.Ю.

відповідача : Коновалова Н.О.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" про стягнення заборгованості за договором про забезпечення доступу портового оператору до причалів № УП-414/109-П-ЮЖФ-15 від 24 грудня 2015 року у розмірі 899 893,06 грн., яка складається з: 668 946,97 грн. - основний борг, 15 751,05 грн. - три відсотки річних, 151 042,64 грн. - пеня, 64 152,40 грн. - інфляційні витрати.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного з відповідачем договору про забезпечення доступу портового оператору до причалів № УП-414/109-П-ЮЖФ-15 не здійснив повної оплати наданих позивачем послуг з надання портовому оператору доступу до причалів в частині податку на додану вартість.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27 червня 2017 року (суддя Цісельський О.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2017 року (склад колегії суддів: Колоколов С.І. - головуючий, Разюк Г.П., Принцевська Н.М.), позов задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" суму заборгованості за договором у розмірі 668 946,97 грн., три відсотки річних в розмірі 15 751,05 грн., пеню в розмірі 80 000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 64 152,40 грн. та 13 498,40 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до норм чинного законодавства, послуги із забезпечення портовому оператору доступу до причалу для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт із транзитними вантажами не є такими, що безпосередньо пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України, а тому операції платників податку з їх постачання звільненню від оподаткування не підлягають і оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу у розмірі 668 946,97 грн., та заявлені позивачем пеня, інфляційні нарахування та відсотки річних. Крім того суди зменшили розмір пені, який підлягає стягненню до 80 000,00 грн. відповідно до положень ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, оскільки докази, які б свідчили про понесення позивачем збитків у зв'язку з неправомірними діями відповідача відсутні, а розмір заявленої до стягнення пені є неспіврозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.

Не погодившись із зазначеними рішенням та постановою, Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 27 червня 2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 24 грудня 2015 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація, позивач) та Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" (Портовий оператор) укладено договір про забезпечення доступу портового оператору до причалів №УП-414/109-П-ЮЖФ-15 (далі за текстом - договір), згідно з п. 1.1. якого, Адміністрація зобов'язується забезпечити доступ Портового оператора до причалів №5, №6, №7, №8, №9, №38 (надалі - Послуга), що перебувають у господарському віданні Адміністрації, а Портовий оператор зобов'язується сплатити Адміністрації за доступ до причалів.

Послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт із використанням причалів у межах їх паспортних довжин та ширини.

Відповідно до п.6.3. договору, за порушення Портовим оператором термінів оплати, вказаних у цьому договорі, Адміністрація має право стягнути з Портового оператора пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день оплати. Оплата пені і штрафу не звільняє Портового оператора від обов'язку сплатити суму заборгованості.

Цей договір набирає чинності з 01 січня 2016 року і діє до 31 грудня 2016 року включно (п.7.1. договору), а Додатковою угодою №3 від 20 жовтня 2016 року сторони внесли зміни до п. 7.1. договору та визначили, що договір діє до 31 грудня 2017 року включно.

Додатковою угодою №1 від 05 серпня 2016 року сторони виклали п.3.4. договору в іншій редакції, відповідно до якої оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів Портовим оператором на поточний рахунок Адміністрації протягом 20 банківських днів з дати виставлення Адміністрацією рахунку на оплату послуг. Датою надання послуг вважається дата оформлення документів визначених у Додатку №2.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги із забезпечення доступу до причалів №5, №6, №7, №8, №9, №38 на загальну суму 4 013 681,67 грн., що підтверджується актами про надання послуг, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, проте підписані відповідачем із зауваженнями щодо безпідставного нарахування до сплати ПДВ, від сплати якого він є звільнений відповідно до п.197.8. ст.197 Податкового кодексу України.

З метою отримання оплати наданих послуг, позивач виставив відповідачу рахунки за фактично надані послуги, а саме:

- №А20240 від 02 квітня 2017 року на суму 570 571,14 грн. та №А20239 від 30 березня 2017 року на суму 77 360,88 грн., які надісланні на адресу відповідача супровідним листом №1951/115-17 від 07 квітня 2017 року;

- №А20167 від 09 березня 2017 року на суму 213 518,98 грн., який надісланий на адресу відповідача супровідним листом №1588/115-17 від 22 березня 2017 року;

- №А20794/1 від 21 жовтня 2016 року на суму 33,89 грн. та рахунок №А20795/1 від 21 жовтня 2016 року на суму 11 963,68 грн., які надісланні на адресу відповідача супровідним листом №6262/115-16 від 27 жовтня 2016 року;

- №А20811 від 24 вересня 2016 року на суму 33 075,88 грн., який надісланий на адресу відповідача супровідним листом №5628/115-16 від 03 жовтня 2016 року;

- №А20684 від 29 липня 2016 року на суму 117 111,70 грн., який надісланий на адресу відповідача супровідним листом №4378/115-16 від 03 серпня 2016 року;

- №А20674 від 20 липня 2016 року на суму 607 456,94 грн., який надісланий на адресу відповідача супровідним листом №4245/115-16 від 28 липня 2016 року;

- №А20619 від 08 липня 2016 року на суму 10 703,32 грн., який надісланий на адресу відповідача супровідним листом №3953/115-16 від 15 липня 2016 року;

- №А20487 від 08 червня 2016 року на суму 628 724,62 грн., який надісланий на адресу відповідача супровідним листом №3261/115-16 від 15 червня 2016 року;

- №А20467 від 03 червня 2016 року на суму 119 043,34 грн. та рахунок №А20468 від 04 червня 2016 року на суму 79 362,23 грн., які надісланні на адресу відповідача супровідним листом №3134/115-16 від 09 червня 2016 року;

- №А20445 від 29 травня 2016 року на суму 11 214,58 грн., який надісланий на адресу відповідача супровідним листом №2998/115-16 від 02 червня 2016 року;

- №А20389 від 15 травня 2016 року на суму 70 615,20 грн., який надісланий на адресу відповідача супровідним листом №2757/115-16 від 20 травня 2016 року;

- №А20372 від 11 травня 2016 року на суму 78 007,24 грн., який надісланий на адресу відповідача супровідним листом №2710/115-16 від 19 травня 2016 року;

- №А20344 від 29 квітня 2016 року на суму 84 795,98 грн., рахунок №А20343 від 28 квітня 2016 року на суму 49 993,97 грн., рахунок № А20345 від 30 квітня 2016 року на суму 63 293,24 грн. та №А20347 від 04 травня 2016 року на суму 637 321,26 грн., які надіслані на адресу відповідача супровідним листом №2556/115-16 від 11 травня 2016 року;

- №А20312 від 27 квітня 2016 року на суму 549 513,60 грн., який надісланий на адресу відповідача супровідним листом №2371/115/16 від 28 квітня 2016 року.

Крім того, між сторонами підписані акти коригування здачі-приймання послуг до рахунків №А20794/1 від 21 жовтня 2016 року, №А20795/1 від 21 жовтня 2016 року.

Проте, відповідачем вартість отриманих від позивача послуг було оплачено частково на суму 3 344 734,70 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 668 946,97 грн., якою є вартість несплаченого відповідачем ПДВ за зазначеними вище рахунками.

15 лютого 2016 року позивач на підставі статті 52 ПК звернувся до Державної фіскальної служби України з листом про надання податкової консультації з питання, чи є об'єктом оподаткування ПДВ послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу для здійснення процесу навантаження або вивантаження із залученням засобів, що перебувають у власності або використовуються портовим оператором для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт із вантажем, який знаходиться у митному режимі транзиту.

Державна фіскальна служба України у листі № 766816/99-99-19-03-07-15 від 06 квітня 2016 року надала позивачу відповідь, де зазначила, що здійснення портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт із транзитними вантажами звільняється від оподаткування податком на додану вартість, оскільки такі послуги є пов'язаними з перевезенням (переміщенням) вантажів транзитом через митну територію України. Послуги із забезпечення оператору доступу до причалу для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з транзитними вантажами не є такими, що безпосередньо пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України, а тому операції платників податку з їх постачання звільненню від оподаткування не підлягають і оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 %.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив повної оплати наданих позивачем послуг з надання портовому оператору доступу до причалів в частині податку на додану вартість, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та за порядком, що встановлені договором.

Порядок розрахунків між сторонами за договором №УП-414/109-П-ЮЖФ-15 від 24 грудня 2015 року визначений в розділі 3 договору.

Відповідно до п. 3.1. договору нарахування плати за послуги із забезпечення доступу Портового оператору до причалів, що перебувають у господарському віданні Адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до чинного законодавства України.

Для нарахування плати Портовий оператор надає Адміністрації протягом 2-х робочих днів після завершення обробки суднової партії інформацією та документи, передбачені Додатком №2 до цього договору.

Адміністрація здійснює виставлення рахунку по кожній судновій партії протягом 3-х робочих днів з дати отримання від Портового оператора документів та інформації, передбачених Додатком №2 до цього договору.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним податковим законодавством України.

Зі змісту п.3.4. договору вбачається, що оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів Портовим оператором на поточний рахунок Адміністрації протягом 15 банківських днів з дати виставлення Адміністрацією рахунку на оплату послуг. Датою надання послуг вважається дата оформлення документів визначених у додатку №2.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Судами встановлено, що позивачем на виконання умов договору у період з 25 квітня 2016 року по 02 квітня 2017 року були надані послуги відповідно до п.1 договору та виставлені рахунки на їх оплату на загальну суму 4 013 681,67 грн. Однак відповідач лише частково оплатив надані послуги, перерахувавши на поточний рахунок позивача 3 344 734,70 грн., залишивши непогашеною суму боргу 668 946,97 грн.

Відповідач заперечує наявність у нього перед позивачем боргу та посилається на те, що несплачена ним сума боргу є податком на додану вартість, від сплати якого він звільнений на підставі п.197.9 ст.197 Податкового кодексу України у зв'язку зі здійсненням діяльності, пов'язаної з перевезенням (переміщенням) вантажів транзитом через митну територію України.

Відповідно до п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транзит вантажів" транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України, а транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо; при цьому учасниками транзиту є вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено, що транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту. Договори (контракти) про надання (виконання) транзитних послуг (робіт) укладаються як між резидентами і нерезидентами, так і між самими резидентами і нерезидентами, які вільно обирають комплекс транзитних послуг (робіт), їх надавачів (виконавців), а також засоби транзиту залежно від умов перевезень.

Згідно з Переліком спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 405 від 03 червня 2013 року, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 07 липня 2015 року, до таких послуг з 01 січня 2016 року віднесено, зокрема, забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні Адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується Портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, є законодавчо самостійною та відокремленою послугою від здійснення портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт транзитного або іншого вантажу на підставі окремого договору, зокрема з вантажовласником, щодо надання відповідних послуг, з огляду на те, що ці послуги регулюються різними нормативно-правовими актами та на підставі договорів, які є відмінними за своєю правовою природою та суб'єктним складом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про погодження тарифів на спеціалізовану послугу із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні Адміністрації морських портів України" № 1331-р від 14 грудня 2015 року погоджено встановлені Міністерством інфраструктури України в установленому порядку тарифи на спеціалізовані послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні Адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

Наказом Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України" № 541 від 18 грудня 2015 року, затверджено відповідні тарифи, розрахунок плати тощо, зокрема пунктом 5 розділу 1 загальних положень передбачено, що ПДВ за надання спеціалізованої послуги нараховується та сплачується відповідно до вимог Податкового кодексу України.

В пункті 3.3. укладеного між сторонами договору про забезпечення доступу портового оператору до причалів, передбачено, що нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним податковим законодавством України.

Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що послуги із забезпечення портовому оператору доступу до причалу для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт із транзитними вантажами не є такими, що безпосередньо пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України, а відтак операції платників податку з їх постачання звільненню від оподаткування не підлягають і оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 916/1288/16.

Таким чином колегія суддів вважає, що суди правильно задовольнили позовні вимоги та стягнули з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 668 946,97 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, перевіривши проведений позивачем та заявлений до стягнення розрахунок сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних, правильно задовольнили позовні вимоги про стягнення зазначених сум з відповідача, оскільки відповідач порушив строк оплати наданих послуг (мало місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання) та розмір сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних визначені позивачем правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В пункті 6.3 договору сторони визначили, що за порушення портовим оператором термінів оплати, вказаних у цьому договорі, адміністрація має право стягнути з портового оператора пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день сплати. Оплата пені і штрафу не звільняє портового оператора від обов'язку сплатити суму заборгованості.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, врахувавши те, що мало місце порушення відповідачем термінів оплати, встановлених в договорі, та в договорі передбачено право позивача на нарахування пені, як захід відповідальності боржника за порушення виконання грошового зобов'язання, дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені з відповідача. Судами також встановлено, що позивачем правильно визначено період її нарахування з 24 травня 2016 року по 12 червня 2017 року, оскільки зобов'язання по рахунку № А 20312 (перший рахунок, на підставі якого заявлені позовні вимоги) мало бути виконане 23 травня 2016 року та, відповідно, прострочення виконання якого відповідачем почалося з 24 травня 2016 року.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені частково, скориставшись наданим законом суду правом на зменшення її розміру (п. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п.3 ч.1 ст.83 ГПК України), оскільки докази, які б свідчили про понесення позивачем збитків у зв'язку з неправомірними діями відповідача відсутні, а розмір заявленої до стягнення пені є неспіврозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. Постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам закону, а посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права під час винесення оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111^{5, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2017 року у справі № 916/1359/17 залишити без змін.

Головуючий І.А. Плюшко

Судді М.М. Малетич

О.М. Сибіга