Справа № 453/1208/17

№ провадження 2-а/453/68/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2017 року м. Сколе

Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Курницької В.Я.,

секретаря судового засідання - Трембач М.М.,

за участі:

позивача – ОСОБА_1;

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

09.11.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управляння Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області про визнання протиправними дій управління щодо відмови у нарахуванні до розміру довічного грошового утримання 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського, зобов’язання управління продовжувати проводити нарахування та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання в збільшеному на 20 відсотків розмірі, як жителю населеного пункту, що має статус гірського, з 26.07.2017 року відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та про стягнення з відповідача понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 12.02.1993 року по 14.05.2003 року працював народним суддею Стрийського міського суду Львівської області, з 15.05.2003 року по 26.03.2004 року - суддею Стрийського міського суду Львівської області, з 27.03.2004 року - Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя №1643/0/15-17 від 20.06.2017 року його звільнено з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку.

25.07.2017 року наказом голови суду № 111/К його було відраховано зі штату суду на підставі вказаного рішення Вищої ради правосуддя.

З 26.07.2017 року відповідачем йому призначено виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону «Про судоустрій і статус суддів» №24-53-VI від 07.07.2010 в сумі 23232,00 грн., виходячи зі стажу 24 роки 5 місяців 14 днів.

06.10.2017 року позивач у відповідь на свою заяву від 22.09.2017 року (а.с. 20) отримав лист від Стрийського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про відмову у нарахуванні доплати у розмірі 20%, як жителю гірського населеного пункту з огляду на те, що нормиЗакону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» на щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці не поширюється.

Вважає дії відповідача протиправними, оскільки позивач проживає постійно в м. Сколе, Львівської області, має статус особи, що проживає на території гірського населеного пункту, а отже, має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», зокрема, на збільшення грошового утримання на 20 відсотків. Просить задовольнити позов в повному об'ємі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просить позовні вимоги задоволити, з підстав, наведених у ньому.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, надав суду заперечення на позовну заяву (а.с. 34-35), в якому зазначає, що позивач перебуває на обліку в Стрийському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 26.07.2017 року відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. В цьому переліку щомісячного довічного грошового утримання не зазначено. Оскільки позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання, а не пенсію, тому підстав для виплати підвищення у вигляді 20% за проживання у гірському населеному пункті не може мати місце в даному випадку, оскільки щомісячне довічне грошове утримання судді не включено у перелік соціальних виплат, передбачених ст.6 Закону №56/95-ВР, до яких воно може застосовуватись. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 13.11.2017, поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження у справі, попереднє судове засідання призначено на 07.12.2017. Розгляд справи відкладався на 11.12.2017 в зв’язку з перебуванням судді у відрядженні (а.с. 31).

В попередньому судовому засіданні задоволено заяву позивача про заміну відповідача -Управляння Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області - належним відповідачем – Стрийським об’єднаним Управлінням Пенсійного фонду Львівської області .

Крім того, у попередньому судовому засіданні сторонами подано спільну письмову заяву про проведення у цей день судового розгляду справи. Зважаючи на те, що всі необхідні для розгляду питання в попередньому засіданні вирішено, вказану заяву задоволено, ухвалено проводити 11.12.2017 судовий розгляд справи у зв’язку з наявністю підстав, передбачених в ч. 3 ст.121 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 12.02.1993 року по 14.05.2003 року працював народним суддею Стрийського міського суду Львівської області, з 15.05.2003 року по 26.03.2004 року - суддею Стрийського міського суду Львівської області, з 27.03.2004 року - Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

01.08.2016 року був обраний на посаду заступника голови Стрийського міськрайонного суду Львівської області. Рішенням Вищої ради правосуддя №1643/0/15-17 від 20.06.2017 року його звільнено з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку (а.с. 10-17).

25.07.2017 року наказом голови суду № 111/К його було відраховано зі штату суду на підставі вказаного рішення Вищої ради правосуддя (а.с.19).

З 26.07.2017 року відповідачем призначено позивачу виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% суддівської винагороди.

Згідно копії паспорта позивача серії КА №837536, виданого Стрийским МВУМВС України у Львівській області 21.05.1998 року, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8-9).

Копією посвідчення від 13.08.2013 серії А № 165453, підтверджується те, що ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживає на території гірського населеного пункту, що дає право на отримання пільг, передбачених Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (а.с.18).

При призначенні щомісячного довічного грошового утримання позивачу відмовлено у нарахуванні доплати у розмірі 20%, як жителю гірського населеного пункту на підставі ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (а.с. 22).

Частиною 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 року №18-рп/2011 зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов’язків та особливою формою його соціального забезпечення.

Пунктом 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 передбачено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід’ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

Стаття 5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» передбачає, що статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку видів державної матеріальної допомоги, які підлягають збільшенню на 20 відсотків. У цій нормі не приведено також переліку будь-яких виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету України, збільшення яких на зазначені 20 відсотків не допускається.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що усі державні пенсії, стипендії, інші види державної матеріальної допомоги, у тому числі і щомісячне довічне грошове утримання суддів, для осіб, які проживають на території населеного пункту, якому надано статус гірського, підлягають збільшенню на 20 відсотків.

Фінансування збільшення розміру пенсій, передбачене цією частиною, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.1 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, суд дійшов висновку, що приписи ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» свідчать про те, що її нормами встановлено можливість вибору суддею одного з двох варіантів соціального забезпечення за настання зазначеного юридичного факту (оформлення виходу у відставку) - отримання щомісячного довічного грошового утримання або пенсії на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що право на нарахування підвищення у розмірі 20% до щомісячного довічного грошового утримання судді позивач набув 26.07.2017 року. Враховуючи, що позивачу відмовили у нарахуванні до розміру довічного грошового утримання 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського, то такі дії відповідача є протиправними, а позовні вимоги позивача є підставними.

Правилами ст.5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів» передбачено, що будь-які види державної матеріальної допомоги, передбачені законами України, підлягають підвищенню на 20%. Вказана норма не передбачає, що щомісячне довічне грошове утримання судді не підлягає підвищенню на 20%. Відповідач не вказав, яким законом України визначено, що щомісячне довічне грошове утримання судді не підлягає підвищенню на 20%. Тому висновок відповідача про те, що щомісячне довічне грошове утримання судді не підлягає підвищенню на 20%, не ґрунтується на законі і не є законним. Відповідач відмовив у виплаті 20% підвищення до щомісячного довічного грошового утримання судді не на підставі закону, а на підставі необґрунтованого припущення.

Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до правил ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Враховуючи те, що відповідач перелічених положень закону не виконав, суд дійшов висновку, що дії Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області є протиправними, а позовні вимоги позивача - обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в сумі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 117, 118, 158-160, 165 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати дії Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області протиправними в частині відмови ОСОБА_1 у нарахуванні до розміру щомісячного довічного грошового утримання 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського.

Зобов`язати Стрийське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату довічного грошового утримання у відповідності з вимогами ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» з 26.07.2017 року.

Стягнути зі Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (ЄДРПОУ 37870392) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН № НОМЕР_1, 640, 00 (шістсот сорок) гривень понесених судових витрат.

Постанова відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, встановленого цим Кодексом.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сколівського районного суду

Львівської області ОСОБА_3