ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.2017

Справа № 904/9223/17

За позовом Фізичної особи - підприємця Крєтової Людмили Сергіївни, м. Оріхів, Запорізька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕРОВА ФАБРИКА", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 43 314,51 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники :

Від позивача: Кравченко С.І. - представник за довіреністю № 3637 від 08.11.2017

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Крєтова Людмила Сергіївна звернулась до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕРОВА ФАБРИКА" суму основного боргу у розмірі 35 891,00грн., пеню - 3 854,59 грн., 3% річних - 719,79 грн., інфляційні втрати - 2 849,13 грн. за договором поставки № 34Мп/14 від 27.08.2014.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов не надав.

Суд вважає, що відповідач про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином на підставі наступного.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.(п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.)

Так, ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав, про що свідчить поштове повідомлення № 4909803778631 (а.с. 44).

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Отже, приймаючи до уваги, що відповідач знав про наявність в господарському суді справи, він не був позбавлений можливості після отримання ухвали про порушення провадження у справі з'ясувати як в телефонному режимі, так і на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень про стан розгляду справи та надати свої заперечення на позов та докази в їх обґрунтування.

Також в ухвалі про порушення провадження у справі, яка була отримана відповідачем зазначено, що інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\.

Всупереч цьому, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами та відзиву на позов не надав.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 14.11.2017 розгляд справи відкладався до 11.12.2017.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

У судовому засіданні 11.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАПЕРОВА ФАБРИКА" (далі - відповідач, покупець) та Фізичною особою - підприємцем Крєтовою Людмилою Сергіївною (далі - позивач, постачальник) укладено договір поставки № 34Мп/14 (далі - Договір).

Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товарну продукцію (надалі іменується товар), що що зазначений у специфікації, яка є додатком №1 до цього договору (надалі іменується специфікація) та є його невід'ємною частиною (п. 1.1. Договору).

Найменування товару: Макулатура марок МС-5Б та МС-7Б згідно ДСТУ 3500:2009 (п.п. 1.1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна та асортимент товару, що поставляється за цим договором, вказані в специфікації і являються договірними.

Поставка товару здійснюється партіями на умовах автомобільним транспортом постачальника, або автомобільним транспортом покупця на умовах само вивозу (п. 3.1. Договору).

Строк поставки: згідно специфікації (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору перехід права власності та ризиків на товар відбувається з моменту передачі його у розпорядження покупця у повному обсязі в місці поставки. Датою поставки вважається дата складання Акту приймання товару по кількості та якості на складі покупця.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України шляхом оплати на основі виставлених постачальником рахунків-фактур на протязі 10 календарних днів з моменту передачі товару на склад покупця.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 9.1. Договору).

У відповідності до п. 9.2. Договору строк дії цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання, та закінчується 31.12.2014 року., але у будь-якому випадку не припиняє свою дію раніше дати здійснення остаточного розрахунку між сторонами. У разі відсутності в термін за 30 календарних днів письмового повідомлення про припинення договірних відносин, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

На виконання умов договору сторонами підписано Специфікації: № 15 від 03.06.2015 та № 16 від 27.08.2014 (а.с. 22-23).

Відповідно до зазначених специфікацій термін поставки: 2015 рік.

Пунктом 4 зазначених Специфікацій встановлено, що оплата за відвантажену продукцію здійснюється покупцем на підставі виставлених рахунків-фактури не пізніше 10 календарних днів за кожну поставлену партію товару.

Як зазначено в позовній заяві, відповідно до умов договору та специфікацій позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 165 832,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та виставленими рахунками (а.с. 24-35).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 35 891,00 грн., що і стало причиною спору.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 08.09.2017 з вимогою оплатити суму боргу у семиденний термін (а.с. 36). Направлення претензії підтверджується описом та фіскальним чеком (а.с. 37).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не оплатив.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 35 891,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3 854,59 грн. за період з 21.02.2017 по 18.10.2017, 3 % річних - 719,79 грн. за період з 21.02.2017 по 23.10.2017 та інфляційні втрати - 2 849,13 грн. за період з березня по вересень 2017 року.

Відповідно до п.6.1. Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору (надалі - порушення договору) сторона несе відповідальність згідно з чинним в Україні законодавством.

Згідно п. 6.4. Договору за кожен день порушення покупцем строків розрахунків визначених пунктом 4.1. дійсного договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % простроченої суми за кожен день прострочення.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунки Позивача, судом встановлено, що пеню необхідно нараховувати за період з 05.02.17 по 12.08.2017 та її сума становить 4 700,47 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 3 854,59 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що їх необхідно рахувати в період з 05.02.2017 по 18.10.2017 та їх сума становить 739,74 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 719,79 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зазначена позиція суду узгоджена з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах № 905/707/16 від 26.10.2016р., № 905/711/16 від 22.11.2016р. та № 904/6149/16 від 27.12.2016р.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з березня по вересень 2017р. становлять 2 849,13 грн.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача суми основного боргу у розмірі 35 891,00 грн., пені - 3 854,59 грн., 3 % річних - 719,79 грн., інфляційних втрат - 2 849,13 грн.

За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 267 525, 526, 527, 530, Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34, 36, 38, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕРОВА ФАБРИКА" (49000, м. Дніпро, вул. Каспійська, 2, код ЄДРПОУ 39265179) на користь Фізичної особи - підприємця Крєтової Людмили Сергіївни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 35 891,00 грн. (тридцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто одна грн. 00 коп.), пені - 3 854,59 грн. (три тисячі вісімсот п'ятдесят чотири грн. 59 коп.), 3 % річних - 719,79 грн. (сімсот дев'ятнадцять грн. 79 коп.), інфляційних втрат - 2 849,13 грн. (дві тисячі вісімсот сорок дев'ять грн. 13 коп.), витрати по сплаті судового збору - 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 12.12.2017

Суддя

Н.Г. Назаренко