Справа № 755/14298/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2017 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н. О.

при секретарях Гноілек М.В., Бовкун О.М., Бородіні А.А., Бондаревій Ю.Ю., Бабченко Ю.Ю., Івашко О.Л., Грінкевич А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ», треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним,

в с т а н о в и в:

В червні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 11.05.2007 року ПАТ "СЕБ Банк" (правонаступником є ПАТ "Фідобанк") та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу-1 кредит в сумі 115000,00 доларів США на строк до 11.05.2027 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11.05.2007 року було укладено договори поруки №478/1 з ОСОБА_2 та №478/2 з ОСОБА_4 В подальшому між ПАТ "Фідобанк" та ТОВ "Скай Кепітал" був укладений договір факторингу № 7 від 28.08.2012 року. За укладеним договором факторингу ТОВ "Скай Кепітал" набуло право вимоги до відповідачів. Крім того, між ТОВ "Скай Кепітал" та ТОВ «Фінанс Траст Груп» був укладений договір факторингу № 363 від 22.10.2015 року, за яким ТОВ «Фінанс Траст Груп» набуло право вимоги до відповідачів. В подальшому, між ТОВ «Фінанс Траст Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ» був укладений договір факторингу № 130 від 24.02.2017 року, за яким ТОВ «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ»набуло право вимоги до відповідачів. Відповідачі свої зобов'язання не виконують належним чином, у зв'язку з чим, станом на 16.03.2016 року, у відповідачів виникла заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості за кредитом - 114920,59 доларів США, що за курсом НБУ на зазначену дату еквівалентно 3089688,21грн., та заборгованості за відсотками - 9759,95 доларів США, що за курсом НБУ на зазначену дату еквівалентно 263368,22грн. Тому, збільшивши позовні вимоги в порядку, передбаченому ст.31 ЦПК України, позивач просить суд стягнути з відповідачів заборгованість в розмірі 124716,54 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.03.2016 року складає 3353056,43грн. (т.1 а.с.220)

Відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір поруки від 11 травня 2007 року № 478/2 укладений між Відкритим акціонерним товариством «СЕБ Банк» та ОСОБА_4. Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що зазначений відповідач вищевказаного договору поруки не укладала та не підписувала, не вчиняла дій, спрямованих на виникнення відповідних правовідносин. (т.2 а.с.44)

Представник позивача ТОВ«Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ» в судовому засіданні вимоги первісного позову, з урахуванням збільшення позовних вимог, підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з викладених у позовній заяві підстав, у задоволенні зустрічного позову заперечував. Додатково пояснив, що

Відповідач ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом) та її представник в судовому засіданні в задоволенні вимог первісного позову до відповідача ОСОБА_3 просили відмовити, а зустрічний позов задовольнити. Додатково пояснили, що

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2в судове засідання неодноразово не з'явились, причини неявки суду не повідомили, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, заяв чи клопотань не подали.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом) та її представника, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, позичальник зобов'язаний крім повернення позикодавцеві позики, сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством "СЕБ Банк" (правонаступником є ПАТ "Фідобанк") та ОСОБА_1 11 травня 2007 року був укладений кредитний договір № 478 (а.с.7-14), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 115000,00 доларів США на придбання земельної ділянки площею 0,0945га та житлового будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, з кінцевим терміном повернення 11 травня 2027 року, зі сплатою відсотків за плаваючою ставкою, яка розраховується як сума значення LIBOR та фіксованого відсотку, який складає 7,6% річних, а з моменту надання банку копії Державного акту на право власності на вищевказану земельну ділянку - за плаваючою ставкою, яка розраховується як сума значення LIBOR та фіксованого відсотку, який складає 6,6% річних. А позичальник приймає на себе зобов'язання належним чином виконати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, що визначені в цьому договорі. Погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки визначені у графіку погашення заборгованості за кредитом (Додаток №1 а.с.15-19).

Судом встановлено, що ВАТ «СЕБ Банк» були виконані зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 та надано кредит в сумі 115000,00 доларів США, що не заперечується стороною відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 525 ЦК України встановлена неприпустимість односторонньої відмови від зобов'язання або одностороння зміна його умов.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати належних йому процентів.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством «СЕБ Банк» (правонаступником є ПАТ "Фідобанк"), ОСОБА_2 та ОСОБА_4 11 травня 2007 року були укладені договори поруки №478/1 та №478/2, відповідно до умов яких ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зобов'язались відповідати за невиконання відповідачем ОСОБА_1 усіх його зобов'язань (а.с.21-23, 24-26).

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як визначено ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до положення п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Між ПАТ "Фідобанк" та ТОВ "Скай Кепітал" 28 серпня 2012 року був укладений договір факторингу № 7 (т.1 а.с.27-31, 34), за яким кредитор ПАТ "Фідобанк" передав у власність ТОВ "Скай Кепітал", а останній прийняв права вимоги за плату, у тому числі й за вказаним вище кредитним договором №478 від 11.05.2007р., за яким відступлене право вимоги в розмірі загальної заборгованості в сумі 124762,75 доларів США (еквівалент за курсом НБУ - 997228,66грн), з якої: заборгованість за основним зобов'язанням - 114920,59 доларів США (еквівалент за курсом НБУ - 918560,28грн); нараховані але не сплачені на дату відступлення права вимоги проценти - 9842,16 доларів США (еквівалент за курсом НБУ - 78668,38грн) (т.1 а.с.33).

Також, між ПАТ "Фідобанк" та ТОВ "Скай Кепітал" 28 серпня 2012 року був укладений договір відступлення прав вимоги за договорами поруки (т.1 а.с.35-36), за яким ПАТ "Фідобанк" відступив ТОВ "Скай Кепітал" право вимоги за договорами поруки, укладеними з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (т.1 а.с.37-38)

Крім того, між ТОВ «Скай Кепітал» та ТОВ «Фінанс Траст Груп» був укладений договір про відступлення права вимоги (факторингу) № 363 від 22.10.2015 року, за яким ТОВ «Фінанс Траст Груп» набуло право вимоги до відповідачів за вказаними вище кредитним договором та договорами поруки (т.1 а.с.207-212).

В подальшому, між ТОВ «Фінанс Траст Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ» був укладений договір про відступлення права вимоги факторингу № 130 від 24.02.2017 року, за яким ТОВ «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ»набуло право вимоги до відповідачів за вказаними вище кредитним договором та договорами поруки (т.2. а.с.79-81).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)

Нормами ст. 525 ЦК України встановлена неприпустимість односторонньої відмови від зобов'язання або одностороння зміна його умов.

Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

ОСОБА_1 порушив свої зобов'язання за кредитним договором щодо поверненя кредитних коштів та сплати процентів за їх користування в розмірі та строки, визначені кредитним договором.

За правилами ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту, суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Відповідно до п.2.9.1. кредитного договору, незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником чи/та поручителем чи/та майновим поручителем своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за цим договором або у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником чи/та майновим поручителем умов договору іпотеки чи/та договору іпотеки (майнової поруки). При цьому дострокове виконання боргових зобов'язань повинне бути проведене позичальником протягом 7 (семи) банківських днів з дати надіслання банком відповідної вимоги.

09.04.2013 року ТОВ "Скай Кепітал" на адресу відповідачів було направлено вимогу про усунення порушень за вих.№17 від 09.04.2013 року (т.1.а.с.39), яку отримано адресатом 25.04.2013 року (т.1 а.с.40).

Проте, умови кредитного договору позивальником залишаються не виконинами, доказів протилежного стороною відповідачів суду не надано.

Отже, як убачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору, забезпеченого порукою в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у зв'язку з чим станом на день проведення розрахунку заборгованості - 16.03.2016 року загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 124716,54 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.03.2016 року складає 3353056,43грн., з яких: заборгованість за кредитом - 114920,59 доларів США, що за курсом НБУ на зазначену дату еквівалентно 3089688,21грн., та заборгованість за відсотками - 9795,95 доларів США, що за курсом НБУ на зазначену дату еквівалентно 263368,22грн. (т.1 а.с.221)

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З огляду на викладене, в розрізі даного спору вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним кредитним договором та Договорами поруки, та у зв'язку із неналежним виконанням боржником умов кредитного договору, забезпечених порукою у позивача виникло право дострокової вимоги на стягнення заборгованість по кредиту, по відсоткам за користування кредитом.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України)

Правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. (ст. 204 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, загальними вимогами чинності правочину є, серед іншого те, що: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом.

При цьому, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (яким є договір поруки) вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст.547 ЦК України) та вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2 ст.207 ЦК України).

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №9139/9140/16-32 від 06.12.2016р., підписи від імені ОСОБА_3 в договорі поруки №478 від 11.05.2017р., укладеному від імені ВАТ «СЕБ Банк» та ОСОБА_4, що розміщені у правих кутах першого і другого аркушів, а також підпис від її імені у графі «поручитель» на третьому аркуші вказаного договору поруки, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 (т.2 а.с.3-9)

Відповідно до частини першої ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави. (ст.1 Цивільного процесуального кодексу України)

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, враховуючи, що судом достовірно встановлено, що договорі поруки №478 від 11.05.2017р. ОСОБА_3 не підписувався, з чого випливає відсутність її волевиявлення на набуття з банком правовідносин в розрізі даного договору, суд убачає визначені законом підстави для задоволення зустрічного позову та визнання недійсним договору поруки від 11 травня 2007 року № 478/2, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «СЕБ Банк» та ОСОБА_4.

З цих же підстав не підлягають задоволенню вимоги первісного позову про стягнення заборгованості до зазначеного відповідача.

Як убачається з позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по тілу кредиту та процентам в іноземній валюті - доларах США із зазначенням еквівалента у гривні. Згідно умов кредитного договору №478 від 11.05.2007 року, валютою кредитування був долар США.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року № 5, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач ТОВ «Фінансова компанія» ІННОВАЦІЯ», хоч і є фінансовою установою, проте не надано суду доказів наявності у даного товариства дозволів та ліцензій на здійснення валютних операцій, як і наявності валютного рахунку, суд не вбачає передбачених законом підстави для стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам в іноземній валюті - доларах США.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» ІННОВАЦІЯ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, а саме підлягає солідарному стягненню з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» ІННОВАЦІЯ» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 3 353 056 (три мільйони триста п'ятдесят три тисячі п'ятдесят шість) грн. 43 коп..

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» ІННОВАЦІЯ» 1720,50грн. судових витрат по сплаті судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 11, 15, 16, 203, 207, 215, 525, 526, 530, 533, 543, 546, 553, 554, 610, 611, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 31, 57-60, 88, 179, 208-210, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» ІННОВАЦІЯ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» ІННОВАЦІЯ» (КОД ЄДРПОУ 39409610) заборгованість у розмірі 3 353 056 (три мільйони триста п'ятдесят три тисячі п'ятдесят шість) грн. 43 коп..

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» ІННОВАЦІЯ» (КОД ЄДРПОУ 39409610) 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору з кожного.

В решті позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» ІННОВАЦІЯ», треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання поруки недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки від 11 травня 2007 року № 478/2 укладений між Відкритим акціонерним товариством «СЕБ Банк» та ОСОБА_4.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н. О. Яровенко