Справа №489/1568/17 04.12.2017 04.12.2017 04.12.2017

Провадження №22-ц/784/2445/17

Справа №489/1568/17

Провадження № 22 Ц- 784/2445/ 17 Головуючий першої інстанції: Кирильчук О.І.

Категорія-48 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

РІШЕННЯ

Іменем України

04 грудня 2017 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Самчишиної Н.В.

Серебрякової Т.В.

із секретарем: Яценко Л.В.

з участю:

відповідачки ОСОБА_3

представників:

позивача - ОСОБА_4

третьої особи - ОСОБА_5

відповідачки - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.10.2017 р. у справі за

позовом

Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради ( далі Орган опіки виконкому Миколаївської міськради) до ОСОБА_3 про звільнення від повноважень опікуна над малолітніми дітьми,

встановила:

28.03.2017р. Орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міськради звернувся з позовом до ОСОБА_3 про звільнення від повноважень опікуна над малолітніми дітьми.

Позивач зазначав, що малолітні діти ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. нар., ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. нар. та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 р. нар. позбавлені батьківського піклування, оскільки їх батьки ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 р., а мати - ОСОБА_11 позбавлена батьківських прав на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.11.2013 р.

Тимчасово вони були улаштовані у сім'ю їх бабусі ОСОБА_3

В подальшому органом опіки було прийняте рішення від 13.12.2013 р. про влаштування дітей до Миколаївського обласного будинку дитини на повне державне забезпечення, оскільки ОСОБА_3 не забезпечила належні побутові умови проживання дітей їх догляд і лікування.

Адже під час вивчення умов передачі дітей під її опіку виходами на місце проживання було неодноразово встановлено, що житло та місця для прийому їжі знаходиться в антисанітарному стані, діти мають ряд захворювань, а бабуся не вживає заходів для їх медичного обстеження та лікування.

За сприянням Миколаївського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_3покращила умови проживання та працевлаштувалася на посаду двірника ЖЕК № 10 ЖКП «Південь».

З врахуванням цих обставин Органом опіки було прийняте рішення від 28.02.2014 р. про призначення ОСОБА_3 опікуном малолітніх дітей ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. нар., ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. нар. та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 р. нар.

При цьому опікун була ознайомлена з правами та обов'язками опікуна, які передбачають виховання ним дітей, забезпечення їх догляду і лікування, піклування про їх здоров'я, психічний стан, фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, створення належних побутових умов та умов здобуття дітьми повної загальної середньої освіти.

Опікун також зобов'язана щорічно звітувати про свою діяльність.

Численими перевірками, здійсненими спеціалістами служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради встановлено, що ОСОБА_3 не виконує цих обов'язків належним чином.

Вона не звітує про свою діяльність, відмовляється від влаштування дітей до навчальних дошкільних закладів, не здійснює їх медичне обстеження та лікування, яке показано дітям, відповідно до виставлених діагнозів, нею не створені належні побутові та санітарні умови проживання дітей, в приміщеннях будинку брудно, не прибрано, відчувається неприємний запах.

Подвір'я будинку захаращено сміттям.

В той же час, на утримання дітей вона отримала за час піклування значні кошти, достатні для належного матеріального забезпечення піклування.

Посилаючись на ці обставини та вимоги ст. ст. 67, 75 ЦК України, Конвенції про права дитини, позивач просив про задоволення позовних вимог.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.10.2017 р. ухвалено про задоволення позову та звільнення ОСОБА_3 від повноважень опікуна над малолітніми дітьми ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. нар., ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. нар. та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 р. нар..

Цим же рішенням стягнуто з відповідачки 640 грн. судового збору в доход держави.

В апеляційній скарзі відповідач вимагає скасувати рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на необгрунтованість та незаконність висновків суду.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах вимог позивача і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з таких підстав.

Відповідно до завдань опіки та піклування, визначених статтею 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Статтею 59 ЦК України передбачено, що піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Відповідно до положень ч.1 та 4 статті 63 ЦК опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.

Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

При цьому, згідно з приписами ст..67 ЦК опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.

Наведені норми Цивільного кодексу є загальними по відношенню до особливих положень опіки над малолітніми дітьми, що врегульовані статтями Сімейного кодексу України.

У даній справі мова йде про правовідносини опіки, що виникли на підставі сімейних стосунків опікуна з малолітніми онуками, які до позбавлення батьківського піклування проживали з нею однією сім'єю.

Згідно з положеннями ст. ст. 3, 4 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

При цьому, кожна особа має право на проживання у сім'ї та має право на повагу до свого сімейного життя.

Згідно з вимогами ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини.

Такі приписи сімейного законодавства ґрунтуються на конституційних положеннях щодо обов'язку держави забезпечувати охорону сім'ї та утримання і виховання дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування (ст. ст. 51, 52 Конституції України.)

При цьому, держава у питаннях регулювання сім'ї та захисту дітей, у відповідності до вимог ст.8 Конвенції про захист прав людини та ст. 3 Конвенції про права дитини повинна забезпечувати право на повагу до сімейного життя та не допускати протизаконного втручання.

Протизаконним у контексті цих міжнародних норм є таке втручання, яке здійснюється всупереч вимогам національного чи міжнародного законодавства, яке держава зобов'язалася виконувати, воно не є необхідним у демократичному суспільстві та яке здійснюється не в інтересах національної чи громадської безпеки чи економічного добробуту країни та не пов'язане з необхідністю запобігання заворушенням чи злочинам, чи для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Захист прав дітей, обов'язки та права щодо їх виховання та утримання, відповідно до приписів ст.ст. 150,151, 152, 154, 155 СК України здійснюють насамперед їх батьки, як за походженням так і усиновителі.

Такими ж правами та обов'язками наділені відповідно до вимог сімейного законодавства і особи, на яких відповідно до рішень органу опіки покладені такі обов'язки.

До цих осіб належать опікуни, права та обов'язки яких ґрунтуються на рішенні зазначеного органу, яке ухвалене у відповідності до приписів ст. ст.59, 63 ЦК та норм статей 243, 244 Сімейного кодексу України.

Саме нормами Сімейного кодексу України визначаються особливості здійснення опіки над малолітніми дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Практичне застосування цих особливостей визначено «Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 р. « Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» ( далі - Порядок).

Як норми Сімейного кодексу (глави 18-20-2 ) так і положення Порядку передбачають декілька форм та видів влаштування дітей позбавлених батьківського піклування.

Зокрема, такі діти можуть бути передані для усиновлення, під опіку фізичної дієздатної особи або у формі патронату, прийомної сім'ї чи дитячого будинку сімейного типу Усі наведені форми влаштування дітей передбачають наявність згоди осіб, які бажають прийняти дітей для влаштування, закладів куди передаються діти або органів, які приймають рішення про влаштування ( ст., ст. 223, 244, 252, 256-2, 256-5 СК України).

Норми Сімейного кодексу в багатьох випадках однією з обов'язкових підстав для припинення правовідносин, які виникли після влаштування дитини, передбачають винну поведінку, (у тому числі у формі бездіяльності) осіб, яким передані діти для влаштування ( ч.2 ст.236, п.1 ч.1 та ч.2 ст.238, 251, ч.2 ст.256 СК України)

В той же час, ні приписи ч. 3 ст. 75 ЦК України, ні відповідні положення СК України не встановлюють чітких критеріїв, який же ступінь вини опікуна є достатньою підставою для припинення його повноважень. Адже на опікуна покладається значний перелік обов'язків.

Зокрема, згідно з пунктами 42-47 Порядку опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

У разі призначення опікуна, піклувальника враховується бажання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування.

Опікун, має право:

самостійно визначати способи виховання з урахуванням думки дитини і рекомендацій органу опіки та піклування;

самостійно здійснювати витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок призначеної державної допомоги, пенсії, аліментів, доходів від майна підопічного;

представляти інтереси підопічного в установах, організаціях і закладах.

Опікун, піклувальник зобов'язаний:

виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, психічний стан, фізичний і духовний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечувати її догляд і лікування;

створити належні побутові умови та умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти;

вживати заходів до захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Таким чином, висновок про ступінь виконання опікуном його зобов'язань, які виникли з рішення органу опіки про встановлення опіки та виникнення підстав для його звільнення від повноважень має зробити суд з врахуванням фундаментальних положень ст.8 Конвенції про захист прав людини та ст. 3 Конвенції про права дитини щодо забезпечення права на повагу до сімейного життя та недопустимості протизаконного втручання.

Крім того, слід враховувати рекомендації Rec (2006)19 комітету міністрів ради Європи «Про політику на підтримку позитивного виховання дітей батьками», прийнятою 13 грудня 2006 року, згідно з якими у програмах і заходах з підтримки виховання дітей батьками має враховуватися важливість забезпечення певних стандартів матеріально-побутових умов, достатніх для реалізації завдань позитивного виховання дітей. Урядам належить подбати і про те, щоб діти та батьки мали доступ до належного обсягу різноманітних ресурсів (матеріальних, психологічних, соціальних і культурних). Виходячи з інтересів дитини, необхідно також приділяти першорядну увагу забезпеченню таких прав батьків, як право на відповідну підтримку з боку державних органів у виконанні своїх батьківських обов'язків. Особливу увагу слід приділяти сім'ям, які опинилися в складних соціально-економічних умовах і потребують більш конкретної підтримки. Необхідно також, щоб загальні програми доповнювалися адресними цільовими заходами.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням органу опіки Миколаївської міської ради від 28.02.2014 р. ОСОБА_3 було призначено опікуном малолітніх дітей ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. нар., ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. нар. та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 р. нар., в сім'ю, в якій вони проживали до позбавлення батьківського піклування.

При цьому опікун була ознайомлена з правами та обов'язками опікуна, які передбачають виховання ним дітей, забезпечення їх догляду і лікування, піклування про їх здоров'я, психічний стан, фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, створення належних побутових умов та умов здобуття дітьми повної загальної середньої освіти.

Опікун також зобов'язана щорічно звітувати про свою діяльність.

Численними перевірками, здійсненими спеціалістами служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради до звернення з позовом, встановлено що ОСОБА_3 не в повному обсязі виконувала покладені на неї обов'язки.

В той же час, на момент судового розгляду справи, вона виконала рекомендації органу опіки та влаштувала двох старших дівчаток ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на навчання до школи.

Діти проходять щорічні медичні обстеження.

Опікун здійснила частковий ремонт будинку в частині санвузла, що значно поліпшило санітарні умови проживання дітей. У будинку налагоджене пічне опалення, для якого заготовлено достатньо твердого палива.

Матеріали справи не містять доказів того, що опікун згубно впливає на дітей, не піклується про здоров'я дівчаток та що стан їх здоров'я погіршився після встановлення опіки.

Надані під час судового розгляду фотоматеріали із зображенням приміщень будинку, опікуна разом з дітьми на прогулянці, покази свідків та інші письмові докази не дають підстав вважати, що встановлені неодноразовими перевірками служби у справах дітей недоліки виховання та утримання дітей можуть бути достатньою підставою для такого непропорційного втручання у справи сім'ї, наслідком якого має стати припинення повноважень опікуна та вилучення дітей з його сім'ї.

Адже у даній справі не встановлено, що діти не бажають проживати з бабусею, яка позитивно характеризується в суспільстві, що продовження опіки буде загрожувати їх моральному та психічному здоров'ю, суперечити їх інтересам та зашкоджувати їх належному вихованню та розвитку.

При цьому, допитана в судовому засіданні старша онука ОСОБА_7, яка здатна формулювати свої думки, висловила бажання проживати з бабусею.

Не може бути підставою для такого втручання і несистематичність звітів опікуна про свою діяльність, оскільки такий обов'язок є лише формальним письмовим оформленням витрат на опіку, а не доказом її нездійснення по суті.

Невлаштування молодшої онуки - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 р. нар. до офіційного дошкільного закладу також не може бути достатньою підставою для висновку про позбавлення повноважень опікуна, оскільки по-перше,

опікун як законний представник, має право самостійно визначати способи виховання з урахуванням думки дитини і рекомендацій органу опіки та піклування; по друге,

Закон України «Про дошкільну освіту» (ст..9) передбачає декілька типів та форм дошкільної освіти, у тому числі, за сімейною( домашньою) формою здобуття такої освіти.

В той же час, на орган опіки покладається обов'язок щодо контролю за виконанням опікуном його повноважень, включаючи і якість їх виконання.

В межах таких повноважень опікун влаштувала ОСОБА_9 до центру дошкільного розвитку «Смарт», раніше у 2014- 2015 роках вона відвідувала дитячу денну ігрову групу «Ладушки» батьківського клубу «Лада» і таким чином не можна вважати, що опікун не здійснює дошкільний розвиток дитини та не забезпечує виконання базового компоненту дошкільної освіти.

Посилання на бруд у приміщеннях будинку неприємний запах, захаращенність подвір'я сміттям також не дають підстав вважати, що бездіяльність опікуна в цій сфері побуту, є критичною та дає підстави для її звільнення від покладених на неї повноважень.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що звільнення опікуна, за встановлених обставин, від покладених на нього обов'язків, що буде мати наслідком вилучення малолітніх дітей з її сім'ї, призведе до протизаконного втручання у справи сім'ї, яке не є необхідним у демократичному суспільстві та яке здійснюється не в інтересах національної чи громадської безпеки чи економічного добробуту країни та не пов'язане з необхідністю запобігання заворушенням чи злочинам, чи для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Оскільки суд цих обставин та вимог національного і міжнародного законодавства не врахував у достатній мірі, то його рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, відповідно до приписів ч.1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову органу опіки.

При цьому колегія вважає необхідним зауважити, що віддаючи належне зусиллям органу опіки та його службі у справах дітей, у здійсненні контролю за належним виконанням опікуном його повноважень, вони все ж таки, мають більш активно здійснювати заходи з підтримки виховання дітей опікуном, щоб вони мали доступ до належного обсягу різноманітних ресурсів (матеріальних, психологічних, соціальних і культурних), відповідно до Rec (2006)19 комітету міністрів ради Європи «Про політику на підтримку позитивного виховання дітей батьками».

І це має дати шанс відповідачці виправити та покращити становище, в якому перебувають діти під її опікою.

Крім того, колегія вважає за необхідне попередити ОСОБА_3 про недопустимість неналежного виконання обов'язків опікуна.

.Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.10.2017 р.- скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_3 про звільнення від повноважень опікуна над малолітніми дітьми ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. нар., ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. нар. та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 р. нар. - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про недопустимість неналежного виконання обов'язків опікуна.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І.Галущенко

Судді: Н.В. Самчишина Т.В. Серебрякова