ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

30 листопада 2017 року справа № 823/1677/17

16 год. 09 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гаращенка В.В.,

секретаря: Савости С.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 – особисто;

представника позивача: ОСОБА_2 – за довіреністю;

представника відповідача: ОСОБА_3 – за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Черкаській області про визнання неправомірною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці в Черкаській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №23-24-46/1002-508 від 05.10.2017, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 64000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 15.09.2017 здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1. За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування №23-24-46 від 15.09.2017. На підставі акту відповідачем винесено припис №23-24-46 від 15.09.2017. При цьому позивач зазначає, що номер акту не відповідає повноті та має суперечності з актом на підставі якого прийнята спірна постанова.

Також позивач зазначила, що посадові особи ГУ Держпраці в Черкаській області фактично не мали повноважень для проведення інспектування та оформлення його документально, оскільки фактично проведено позапланову перевірку, при цьому висновки про порушення позивачем вимог трудового законодавства є хибними, оскільки інспектором не враховано всіх суттєвих обставин.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що відповідно до вимог Конвенції Міжнародної організації праці №81, яка ратифікована Законом України від 08.09.2014 №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці №129, яка ратифікована Законом України від 08.09.2014 №1986-IV, ст.259 Кодексу законів про працю України, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, та на підставі листа Чигиринського відділенні ГУ ДФС в Черкаській області від 31.08.2017, посадовою особою ГУ Держпраці в Черкаській області проведений позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1. За результатами проведення інспекційного відвідування позивача, встановлено порушення позивачем законодавства про оплату праці, а саме ст. 107 КЗпП. За фактом виявленого порушення, на підставі акту перевірки складений припис, який на час розгляду справи виконаний, що є підтвердженням виявленого порушення законодавства про оплату праці. Враховуючи, що позивачем відносно 2-х працівників допущено порушення законодавства про оплату праці, заступником начальника ГУ Держпраці в Черкаській області винесено постанову №23-24-46/1002-508 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 64000 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 04.09.2017 на адресу ГУ Держпраці в Черкаській області надійшов лист Чигиринськго відділення ГУ ДФС в Черкаській області від 31.08.2017 №610/23-27-13-22 про надання інформації щодо суб’єктів господарювання, які використовують найману працю для перевірки дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, в т.ч. щодо позивача.

На підставі наказу №201-Н від 12.09.2017 відповідача головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів ОСОБА_4 доручено у період з 13.09.2017 по 26.09.2017 здійснити інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин та інших питань законодавства про працю ФОП ОСОБА_1.

12.09.2017 для здійснення інспекційного відвідування позивача головним управлінням Держпраці в Черкаській області видано направлення №1907 на проведення інспекційного відвідування.

За результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 відповідачем складено акт перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування №23-24-46/1002 від 15.09.2017.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог ст. 107 КЗпП та ст. 12 Закону України «Про оплату праці» щодо працівників позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 які в березні, травні, червні та серпні працювали у святкові дні, при цьому заробітна плата їм нараховувалась без подвійного розміру.

Так, згідно з табелями обліку робочого часу за березень 2017 року працівники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відпрацювали кожна по 5 годин 8 березня 2017 року, в травні 2017 ОСОБА_5 відпрацювала 11 годин 2 травня 2017 року та 5 годин 9 травня 2017 року, в червні 2017 року працівник ОСОБА_6 відпрацювала 11 годин 4 червня 2017 року (Трійця) та 5 годин 28 червня 2017 року. На день незалежності 24 серпня 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відпрацювали по 6 годин кожна.

У зв’язку з наявністю такого порушення відповідачем винесено припис від 15.09.2017 №23-24-46, яким зобов’язано позивача забезпечити дотримання вимог статті 107 КЗпП шляхом нарахування та виплати всіх належних найманим працівникам сум за відпрацьовані години у святкові дні та подати звіт про виконання припису.

Судом встановлено, що постановою від 05.10.2017 №23-24-46/1002-508 на позивача накладено штраф у розмірі 64000 грн.

На виконання вимог припису позивачем донараховано та виплачено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заробітну плату за роботу у святкові дні в загальній сумі 827,73 грн., про що повідомлено відповідача листом від 21.09.2017.

В матеріалах справи наявні копії заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про надання додаткового дня для відпочинку вказаним особам до щорічної основної відпустки за 2017 рік. Вказані обставини не заперечуються сторонами.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.11р. № 386/2011 (надалі - Положення), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п. 7 Положення).

Підпунктом 3 пункту 3 Положення визначено, що органи Держпраці України відповідно до покладених на них завдань здійснюють, зокрема, державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Черкаської області.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, встановлених частиною другої статті 265 Кодексу законів про працю України, передбачений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Частиною другої статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", «Про альтернативну (невійськову) службу", «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п'ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.

У відповідності до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Судом встановлено, що постанова про накладення штрафу від 05.10.2017 №23-24-46/1002-508 в розмірі 64000 грн. винесена в заявку з виявленим порушенням вимог статті 107 КЗпП, тобто в десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного працівника, по якому виявлено порушення. Такий штраф накладено заступником начальника Головного управління Держпраці у Черкаській області, тобто уповноваженою на це посадовою особою контролюючого органу.

Відповідно до статті 107 КЗпП робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Згідно з абзацом 5 частини 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» на бажання працівника, який працював у святковий або неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку за умови, що робота виконувалась понад установлену місячну норму робочого часу.

З урахуванням вказаних положень законодавства та висновків Верховного Суду України суд погоджується з твердженням відповідача, що компенсація за роботу у святковий день у вигляді надання працівнику іншого дня відпочинку можлива лише в тому випадку, якщо така робота виконувалась понад встановлену місячну норму робочого часу.

Разом з тим суд зазначає, що законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві, установі організації (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях норма тривалості робочого часу визначається самостійно з дотриманням вимог статей 50-53, 67 і 73 КЗпП України.

Як правило норми тривалості робочого часу розраховуються за календарем п’ятиденним робочим тижнем з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів.

При проведенні перевірки відповідачем взято за обрахунок 40-годинний робочий тиждень працівників позивача, що при нормі тривалості робочого часу в годинах за березень 2017 становить 175 годин, за травень 2017 – 159, за червень 2017 – 159 і за серпень 2017 року – 175 годин.

Згідно з табелями обліку робочого часу за березень 2017 року працівники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відпрацювали по 170 годин кожна, в травні 2017 по 159 годин кожна, в червні 2017 року по 159 годин кожна та в серпні 2017 року ОСОБА_5 відпрацювала 170 годин, а ОСОБА_6 171 годину відповідно.

В свою чергу, відповідач дійшов висновку, що оскільки робота виконувалась в межах встановленої місячної норми робочого часу, а тому у відповідності ст. 107 КЗпП названим працівникам не може бути надано інший день відпочинку.

Проте суд звертає увагу, що робочий графік за тиждень у позивача встановлений таким чином, що працівник працює три дні по 11 годин та три дні має вихідні, при такому графіку тривалість одного робочого тижня в середньому становить 38,5 годин.

Норма тривалості робочого часу в годинах при 38,5-годинному робочому тижні становить: в березень 2017 - 154 год., в травні 2017 – 154, в червні 2017 – 154, в серпні 2017 року – 169,4 годин.

Отже суд дійшов висновку, що в даному випадку, працівники позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виконували свою роботу у святкові дні згідно з графіком, понад встановлену місячну норму робочого часу, а тому правомірно погодили з працедавцем надання їм інших днів відпочинку з приєднанням їх до щорічної відпустки.

З урахуванням викладеного, висновок відповідача про порушення позивачем вимог статті 107 КЗпП суд вважає необґрунтованим.

Щодо доводів позивача про порушення позивачем процедури проведення перевірки суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 5 п. 6 Положення №8 управління Держпраці у Черкаській області для виконання покладених на нього завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного Нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) передбачено, що відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, регулюються цим Законом. Відповідно до ст. 1 зазначеного закону, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 2 Закону України № 877-V, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві» ратифіковано Конвенцію Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві. Нормами Конвенції, зокрема статтями 14, 16, 20 передбачено проведення контролюючого заходу у формі інспекційного відвідуваний.

З огляду на викладене вбачається, що інспекційне відвідування є позаплановим заходом державного контролю, що є іншою формою перевірки, яка відрізняється від планової та позапланової перевірки. Таким чином, доводи позивача, що перевірка яка проведена у позивача є позаплановою не знайшли свого підтвердження. Крім того доводи позивача щодо нумерації акту перевірки тощо є несуттєвими і не дають підстав для висновку про проведення протиправного контрольного заходу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 17, 70, 71, 89, 94, 159 – 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області від 05.10.2017 №23-24-46/1002-508 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Черкаській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 5 грудня 2017 року.

Суддя В.В. Гаращенко