Справа № 192/2935/16-ц

Провадження № 2/192/53/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2017 р. СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого – судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Савчукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач , з урахуванням уточнень до позову від 04 травня 2017 року звернулася до суду з позовом про зобов’язання усунути перешкоди у користуванні житловим будинком № 47 по вул. Центральній в с. Новоселівка Солонянського району Дніпропетровської області шляхом примусового вивезення пасіки із вуликами для бджіл з території домогосподарства по вул. Центральній, 36 а в с. Новоселівка Солонянського району Дніпропетровської області на спеціально відведену для цього територію за місцем реєстрації ОСОБА_4 та про стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень.

В судових засіданнях позивачка свої вимоги підтримала та пояснила суду будучи також допитана в якості свідка, що на території домоволодіння № 36а мається 51 вулик з бджолами, а будинок розташований навпроти будинку позивачки. Тому бджоли постійно залітають на її подвір’я, жалять її, худобу, заважають займатися домашнім господарством, до неї не приїздять друзі, родичі через те, що можуть будуть вжалені бджолами, а сама вона в 2000 році зверталася за медичною допомогою з приводу жаління бджолою. Іноді цілі рої бджіл сідають на траву, що перешкоджає позивачці займатися домашнім господарством, лякає її, вона вимушена вдягати влітку додаткову одежу, з метою захиститися від бджіл. Відповідачі ніколи не попереджували її про правила поводження з бджолами, їй не відомо коли у бджіл активний період льоту, а коли вони перестають літати та збирати мед. Також позивачка зазначає, що вулики повинні бути розташовані за 300 м від її будинку та огороджені парканом висотою не менш як 2,5 м. Не заперечувала той факт, що восени 2016 року ОСОБА_4 вивіз всі вулики, проте наполягала на задоволенні позову.

Представник позивачки – адвокат ОСОБА_5, який діє на підставі договору на представництво інтересів від 11 серпня 2016 року (а.с.10-11) в судових засіданнях позов підтримав з підстав, зазначених в позові та в уточненому позові. Вважав, що існують перешкоди в користуванні позивачкою будинком, що доведено навіть діями самих відповідачів, які після отримання позову вивезли пасіку, а показами свідків вважає було доведено жаління бджолами. На підставі того що необхідно дотримуватися правил добросусідства, належно доглядати за пасікою, чого не робили відповідачі, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судові засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, згідно поданої заяви просив здійснювати розгляд справи за його відсутності (а.с.41). Згідно поданих письмових заперечень вважав позов необґрунтованим, оскільки будинок та земельна ділянка належать його матері – ОСОБА_3, а вулики були встановлені в саду зі згоди ще його бабусі та дідуся, які померли в 2000 році. Просив відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_3 в судових засіданнях позов не визнала, пояснивши що між нею та позивачкою мається давній особистий конфлікт, пасіка була встановлена з дозволу її батьків 30 років тому, а крім них вулики мають також і інші мешканці села. За пасікою завжди доглядав ОСОБА_4 зі своїм племінником, а позивачка ніколи не скаржилася на жаління бджолами. Будь-яких перевірок пасіки ніхто не здійснював, а восени 2016 року ОСОБА_4 за власним бажанням вивіз пасіку в інше місце. На даний час на її подвір’ї немає ніяких вуликів. Також надала письмові заперечення проти позову (а.с.42-44).

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_6, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 08 листопада 2016 року (а.с.49), в судових засіданнях позов не визнала, надавши і письмові пояснення проти позову (а.с.45-48). Зазначила, що пасіка була зареєстрована ОСОБА_4 у встановленому законом порядку, що підтверджується Ветеринарно-санітарним паспортом пасіки №343/4, виданим Управлінням ветеринарної медицини з Держветінспекцією Дніпропетровської облдержадміністрації 10 лютого 1998 року (а.с.47-48,176-180), згідно якого ветеринарне обслуговування покладено на головного державного інспектора ветеринарної медицини Солонянського району, який регулярно перевіряв стан пасіки та не виявив жодних порушень в її утриманні. Щодо посилань позивачки на жаління бджолами, то позивачка не довела, що в 2000 році її вжалила саме бджола, оскільки в медичних документах зазначено про укус комахи, а з того часу минуло 16 років та за цей період позивач не надала доказів жаління бджолами як її, так і її худоби. Вважала також, що посилання позивача на Додаток № 5 ч. 1 п. Б Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України № 173 від 19 червня 1996 року, як на нормативний документ, що регулює розмір санітарно-захисної зони від об’єктів бджільництва до житлової забудови, не можуть бути прийняті судом, оскільки цей документ не регулює відносини щодо розташування пасік в межах населених пунктів, володільцями яких є фізичні особи. Згідно ОСОБА_7 України «Про бджільництво» право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Зайняття бджільництвом здійснюється без окремого дозволу органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, а кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується. Пасіка підлягає реєстрації за місцем проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка займається бджільництвом, у місцевих державних адміністраціях або сільських, селищних, міських радах у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Відповідно до Порядку реєстрації пасіки ОСОБА_4 була зареєстрована пасіка, оформлений відповідний паспорт, а жодних приписів від органів ветеринарної медицини щодо неналежного утримання бджіл чи розміщення пасіки на адресу відповідачів не надходило. Зазначила, що пасіка розташована за 50 м від будинку позивачки, огороджена парканом вистою 2 м, а позивачка взагалі стала власником будинку в 2004 році, а тому її посилання на жаління бджолами в 2000 році – не обґрунтовані. Просила відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_4 в судових засіданнях позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що протягом останніх 20 років його пасіка розташована та території будинку, який належить ОСОБА_3 Він та його племінник щонеділі доглядали за пасікою, ніяких порушень не було, а в селі також є мешканці які тримають бджіл. Чия саме бджола вжалила позивачку, йому не відомо, але ніяких нарікань протягом 20 років від мешканців села не було. Проте восени 2016 року він самостійно вивіз пасіку, на даний час вона розташована в іншому місці. Вважає, що підставою позову є особисті неприязні відносини з позивачкою. Просив відмовити задоволенні позову, надавши і письмові пояснення (а.с.234-240).

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він мешкає в с. Новоселівка вже 13 років та є сусідом сторін у справі. ОСОБА_1 мешкає на протилежній стороні вулиці через хату від нього. З відповідачами вони безпосередньо сусіди дворами, які розділяє їхній паркан вистою 2,5-3 метри. У відповідачів у дворі стоять вулики з бджолами. Особисто йому бджоли не заважають, в двір не залітають, хоча декілька раз і кусали. ОСОБА_1 восени 2016 року скаржилася йому, що її та її козу покусали бджоли.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що він мешкає в с.Новоселівка з 1979 року, є депутатом селищної ради. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - його сусіди зліва, а ОСОБА_1 – сусідка навпроти. Наприкінці літа 2016 року ОСОБА_1 звернулася до нього зі скаргою, що їй заважає пасіка бджіл, яка знаходиться в дворі відповідачів. Дану скаргу він передав старості селищної ради, який приїхав з представниками фітослужби, які спілкувалися із сусідами. В дворі відповідачів нарахували 45 вуликів. ОСОБА_1 наполягала на проведенні перевірки щодо правомірності того, що відповідачі утримують у своєму дворі пасіку, та повідомила, що буде звертатися з даним питанням до суду. Чи була якась відповідь з фітослужби – свідку не відомо, але на місці вони сказали, що пасіку не облаштовано відповідно до ОСОБА_7 України «Про бджільництво». Йому особисто бджоли заважали, неодноразово жалили його та членів його сім’ї. Два роки тому він скаржився на це відповідачам, оскільки рої бджіл літали через його двір до акації в першій половині літа. В одному рою 15 тисяч бджіл. Він просив сусідів вивезти пасіку на літо, на що вони просили відкласти це питання. Свідок вважає, що пасіка, яка складається більше ніж з п’яти вуликів, це вже підприємство, а тому вона повинна бути розташована за 300 метрів від житлової забудови. Рої бджіл могли по 2-3 дні кружляти над його двором, бо ОСОБА_4 хворів, і більше ніхто не міг за ними доглядати. Сусід ОСОБА_8 говорив, що бджоли заважали йому косити траву, а інші сусіди - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 скаржилися, що в них загинули гусята через укусів бджіл. Пояснив також, що в селі через шість подвір’їв від позивачки ОСОБА_1 люди також тримають 3-4 вулики. На даний час вуликів у дворі відповідачів немає, вони вивезли пасіку на початку жовтня 2016 року. Влітку 2017 року мешканці села, а саме: сім’я Адріанових, завезли пасіку, з ними з цього приводу також були сварки. Свою пасіку вони вивезли через 2-3 дні після скарги на них.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, що вони подружжя та мешкають по сусідству з ОСОБА_1, а відповідачі - сусіди навпроти. У них на городі росте малина, яка займає 30 соток. Врожай малини вони не могли збирати через бджіл, які зліталися на неї та жалили в руки. Також не можливо було підійти до крану з водою, до них перестали їздити онуки, яких жалили бджоли. Також загинуло багато качок, які не могли підійти, щоб попити води, або ж ковтали бджіл і помирали. Коза після жаління бджіл почала давати молоко з кров’ю. До ветеринара вони не зверталися, а зверталися до депутата ОСОБА_9 Приїздила комісія, представники якої повідомили, що повинно бути 5 вуликів у дворі, а у відповідачів їх нарахували 45 чи 55 вуликів, і що паркан повинен бути висотою в 2,5-3 метри. На даний час вуликів у відповідачів немає, вони вивезли їх в 2016 році.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що він є чоловіком позивачки. Вулики відповідачів розташовані на відстані 7 метрів від їх будинку, від будинку ОСОБА_9 – 8 м, а від будинку їх з позивачкою – 35 метрів. Пасіка відповідачів нараховує 1 250 000 бджіл. За городом позивачки розташоване поле з соняшником, на яке через їх з позивачкою двір пролітали бджоли. На городі не можливо було щось робити, оскільки бджоли їх жалили. Особисто його вкусили три бджоли одразу, через що він не виходив два тижні в двір. В 2000 році жінку вкусили, через що вона довго лікувалася, і тепер боїться виходити на вулицю, а коли виходить то щільно вдягається, аби захиститися від укусів. Бджоли кусають також качок та кіз, а бджолина отрута схожа до отрути змії. ОСОБА_1 просила відповідачів вивезти бджіл, тому що в неї відмирає сітчатка ока і нервувати їй не можна. ОСОБА_4 почав вивозити бджіл після того, як отримав судову повістку, при цьому він нікого не запрошував, а тому він не вірить, що останній дійсно їх вивіз. Наразі бджоли відповідачів знаходяться в с.Червонокам’яному, на території безхазяйного будинку, за якими хтось приглядає, а після рішення суду відповідачі знову привезуть пасіку до себе в двір.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона є сусідкою сторін у справі. Бджоли у відповідачів з’явилися приблизно 10 років тому. За цей час її одного разу вкусила бджола, було таке, що рой сидів у траві. Сусід ОСОБА_11 говорив, що його качка проковтнула бджолу і померла від цього. Особисто у неї худоба від бджіл не гинула. Їй та її чоловіку бджоли не заважали, скільки їх було у відповідачів їй не відомо. На даний час пасіки у відповідачів немає, вони вивезли її восени 2016 року десь за село. Чи є там бджоли їй не відомо.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що він рідний племінник відповідача у справі ОСОБА_4 вони разом з ним 15 років займаються бджільництвом. Конфлікт з позивачкою виник в минулому році через те, що вони хотіли придбати у неї вулики за 100 гривень за один, оскільки вони були поганими, а позивачка просила 150 гривень за вулик. Він сказав, що віддасть медом. ОСОБА_1 потім сказала забрати вулики і повідомила, що він їй винен 1000 гривень і 500 гривень медом. Але вони так не домовлялися, тому і виник конфлікт. Діючих вуликів спочатку було 25, а потім 30. Всі вони були повернуті в сторону городу. В 2013 році проводилася перевірка пасіки, порушень не було виявлено. Восени 2016 року вони вивезли пасіку в інше місце. В дворі ОСОБА_3 вона була розташована зі згоди останніх, та на умові, що вони з ними розраховувалися.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що вона являється почесним апітерапевтом України та 20 років працювала заступником головного лікаря Синельниківської ЦРЛ. Пояснила, що Закон України «Про бджільництво» регулює займання бджільництвом. В закон в 2013 році вносилися зміни. Наразі він не регулює кількість сімей, які повинні бути на присадибній ділянці. Висота огорожі ділянки повинна складати 2,5 метрів, або ділянка повинна бути густо засадженою, щоб бджоли не змогли літати нижче такої висоти. У своєму дворі вулики можуть бути розташовані і біля самого будинку, від сусідів – на відстані 5 метрів від жилого приміщення. На території пасіки повинна бути як прісна вода, так і підсолена. Повинен бути також ветеринарний паспорт, де зазначено, що пасіка обстежена у ветеринарній лікарні. Свідок особисто займається пасікою, яка налічує близько 100 вуликів. Її тварини, а також сусіди не страждають від укусів бджіл. Качки та гуси ніколи не вип’ють бджолу разом з водою. Якщо бджолу не займати та не ганяти, вона ніколи не вкусить. Її сусіди ніколи не скаржилися на те, що вона тримає пасіку. Вона завжди попереджає сусідів, коли качатиме мед, щоб поряд не було дітей. Також повідомила суду, що негативні наслідки після жаління бджоли можуть настати тільки у випадку, коли людину або травину вкусить понад 500 бджіл одночасно.

Суд, заслухавши позивачку та її представника, відповідачів та їх представників, свідків, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку №47 по вул. Центральній в с. Новоселівка Солонянського району Дніпропетровської області на підставі договору дарування жилого будинку від 04 лютого 2004 року (а.с.14-19).

Сторони в судовому засіданні не заперечували, що за усною згодою ОСОБА_3 на земельній ділянці, що знаходиться по вул. Центральній, 36а в с. Новоселівка Солонянського району Дніпропетровської області, до осені 2016 року була розміщена пасіка відповідача ОСОБА_4, яка була взята на облік у визначеному законодавством порядку, про що видано ветеринарно-санітарний паспорт пасіки № 343/4 головним державним інспектором ветеринарної медицини Солоняського району (а.с.47).

Відповідно до змісту ч. 1 ст.103, ст.104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров"я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

За змістом ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правила розведення бджіл регулюються ОСОБА_7 України «Про бджільництво», Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини №9 від 30.01.2001 року, Порядком реєстрації пасік, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук №184/82 від 20.09.2000 року.

Відповідно до ст. 11, 12 ОСОБА_7 України «Про бджільництво» право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується.

Відповідно до ст. 15 цього ОСОБА_7 фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарних-санітарних правил. Розміщення пасік на земельних ділянках інших власників або користувачів здійснюється за їх згодою. З метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт. Пасіка підлягає реєстрації за місцем проживання фізичної особи або за місцем знаходження юридичної особи, яка займається бджільництвом у місцевих державних адміністраціях або сільських, селищних, міських радах у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики. (ст. 13 ОСОБА_7).

Відповідно до п. 2 Додатку № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173 розмір санітарно-захисної зони від бджільницьких підприємств до житлової забудови встановлений у 300 метрів, однак такі вимоги на індивідуальну пасіку відповідача ОСОБА_4 не розповсюджуються, оскільки зазначена пасіка не є бджільницьким підприємством. ОСОБА_7 України «Про бджільництво», Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб та отруєння бджіл, затвердженої наказом №9 від 30.01.2001 року, а також норми "Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки" та "Порядку реєстрації пасік", затверджених спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 року №184/82, не містять обмежень у відстані розміщення індивідуальної пасіки фізичної особи від межі суміжної земельної ділянки, жилих будівель та заборони її розташування на присадибних ділянках, а тим більше заборони розташування пасіки в межах населеного пункту. Таким чином, судом не встановлено порушень відповідачами чинних норм ОСОБА_7 України «Про бджільництво» чи ветеринарних-санітарних правил при розміщенні пасіки.

В судових засіданнях ОСОБА_1 визнала факт того, що восени 2016 року відповідач ОСОБА_4 вивіз пасіку та на час розгляду справи, як і на час подання уточненого позову, пасіка відсутня, що також підтвердили відповідачі та допитані в судових засіданнях свідки. Тому суд вважає, що вимоги позивачки про зобов’язання усунути перешкоди у користуванні житловим будинком № 47 по вул. Центральній в с. Новоселівка Солонянського району Дніпропетровської області шляхом примусового вивезення пасіки із вуликами для бджіл з території домогосподарства по вул. Центральній, 36 а в с. Новоселівка Солонянського району Дніпропетровської області на спеціально відведену для цього територію за місцем реєстрації ОСОБА_4 не підлягають задоволенню з огляду на відсутність спору.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень, суд зазначає, що позивачка не надала суду доказів проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 в 2000 році коли саме її начебто вжалила бджола та вона зверталася за медичною допомогою з цього приводу. Тому суд критично ставиться до її посилань щодо жаління бджолами саме на території цього будинку в 2000 році, не зважаючи на те, що позивачка мешкає в с. новоселівка з 1999 року.

Крім того, згідно медичної картки позивачки, вона зверталася в 2000 році за медичною допомогою саме через укус комахи. Надані в якості доказів жаління бджолами медичні документи не містять таких посилань. Інших доказів жаління бджолами позивачки, її домашніх тварин, худоби – суду не надано.

Крім того, свідки в судовому засіданні підтвердили факт утримання вуликів також і іншими мешканцями с. Новоселівка Солонянського району Дніпропетровської області. Належних та допустимих доказів жаління саме бджолами ОСОБА_4 та перешкоджання саме цими бджолами у веденні домашнього господарства позивачці суду також надано не було, а відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надана суду Інформація Управління Держпродспоживслужби в Солонянському районі Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року адресована в.о. селищного голови ОСОБА_16, а не відповідачам по справі (а.с.13, зворот), а лист виконавчого комітету Солонянської селищної ради №680 від 27 липня 2016 року лише підтверджує факт утримання пасіки ОСОБА_4 та іншою особою – ОСОБА_17 Доказів складання відповідних приписів та направлення їх відповідачам суду не надано.

Відповідно до положень ст.ст. 22, 23 ЦК України, особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, в тому числі і відшкодування моральної шкоди, а відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, при цьому згідно ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово чи шляхом здійснення місячних платежів.

Згідно роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

При визначені розміру моральної шкоди суд враховує ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.

Суд, з врахуванням пояснень допитаних свідків, а також документів, що підтверджують наявність на території села за місцем проживання позивача інших пасік, критично оцінює посилання позивачки щодо спричинення укусів бджіл їй та членам сім’ї, які б стали підставою для задоволення позовних вимог у обраний позивачем спосіб. При цьому, судом враховується, що звернення за медичною та ветеринарною допомогою можливо і мали місце. Разом з тим, однозначних та переконливих доказів того, що саме з вини відповідача, і що саме бджоли з пасіки ОСОБА_4 спричинили такі укуси - не надано. Тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є недоведеними та правові підстави для їх задоволення – відсутні.

В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи в сукупності вищенаведені обставини, суд вважає, що позивачем не доведено, що її права підлягають захисту в обраний нею спосіб, а суд позбавлений можливості вийти за межі заявлених позовних вимог, тому у задоволенні вимог слід відмовити.

На підставі ОСОБА_7 України «Про бджільництво», ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.ст.103, 104 ЗК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60,61,88, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, стягнення моральної шкоди в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду складений 08 грудня 2017 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина