ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року

Справа № 910/23989/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Кролевець О.А. (доповідач у справі),

суддів:

Євсікова О.О., Попікової О.В.,

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк"

на рішення

Господарського суду міста Києва від 26.04.2017

та постанову

Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2017

у справі

№910/23989/16 Господарського суду міста Києва

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенсифт" (правонаступник ТОВ "Ріелтор Легасі")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

2. ОСОБА_4, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтор 7К"

про

визнання недійсним договору відступлення права вимоги та застосування наслідків його недійсності

за участю представників сторін

від позивача:

Шпак Т.Г.

від відповідача:

не з'явився

від третьої особи-1:

не з'явився

від третьої особи-2:

не з'явився

від третьої особи-3:

Мельник О.Д.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенсифт" (правонаступник ТОВ "Ріелтор Легасі") про: визнання недійсним укладеного між сторонами у справі договору про відступлення права вимоги від 30.10.2014 та зобов'язання відповідача повернути позивачу оригінали договорів, переданих на виконання договору про відступлення права вимоги від 30.10.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 (суддя Гумега О.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 (колегія суддів у складі: Жук Г.А., Дикунської С.Я., Мартюк А.І.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 111^{4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач, третя особа-1 і третя особа-2 не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.}

^{Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-3, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.}

^{Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 03.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта" (банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", та ОСОБА_4 (позичальник) укладено Договір кредитної лінії №HKЛ-920784 (далі - Кредитний договір), до якого в подальшому були внесені зміни та доповнення Додатковим договором №1 від 31.07.2012.}

^{За умовами Кредитного договору кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 4764000,00 грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 01.06.2014 включно зі сплатою за користування кредитними коштами 17,0 процентів річних.}

^{Виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором забезпечується іпотекою відповідно до укладених між ТОВ "Комерційний банк "Дельта" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" (іпотекодатель) Іпотечного договору №б/н від 03.04.2009 (далі - Іпотечний договір-1) та Іпотечного договору №б/н від 31.07.2012 (далі - Іпотечний договір-2), згідно з якими предметом іпотеки є нерухоме майно.}

^{У подальшому згідно з постановою Правління Національного банку України від 26.02.2014 №102/БТ "Про надання кредиту для збереження ліквідності" (зі змінами, внесеними постановою від 12.06.2014 № 348/БТ) ПАТ "Дельта Банк" було надано кредит рефінансування та застосовано до банку обмеження у його діяльності, визначені п. 12 Положення про надання Національним банком України кредитів банкам України для збереження їх ліквідності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 24.02.2014 року №91.}

^{Також правлінням Національного банку України були прийняті постанови: №560/БТ від 11.09.2014 "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Правління НБУ шляхом визначення куратора" та №692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних".}

^{Зокрема, згідно з п. 4 постанови Правління Національного банку України від 11.09.2014 №560/БТ зобов'язано банк здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий центр"). У зв'язку з цим перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків Банку, відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.}

^{Однак 30.10.2014 між ПАТ "Дельта Банк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелтор Легасі" (новий кредитор), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенсифт", укладено Договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B. та зареєстрований в реєстрі за №1245 (далі - Договір відступлення).}

^{За умовами Договору відступлення ПАТ "Дельта Банк" передало новому кредитору право вимоги належного виконання зобов'язань ОСОБА_4 за Кредитним договором та права за всіма договорами забезпечення до Кредитного договору: Іпотечним договором-1 і Іпотечним договором-2.}

^{Відповідно до положень п.п. 1.1, 1.3, 1.4 Договору відступлення загальна сума вимог, які виникли та нараховані за Кредитним договором склала 6826348,02 грн.; ціна відступлення права вимоги за Кредитним договором, що підлягає сплаті новим кредитором на користь первісного кредитора не пізніше 30.10.2014, становить 6826348,02 грн.}

^{Ціна відступлення права вимоги за Кредитним договором була сплачена первісному кредитору новим кредитором 30.10.2014 з його поточного рахунку, відкритого в ПАТ "Дельта Банк", що підтверджується платіжним дорученням №16 від 30.10.2014.}

^{У подальшому на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" на строк з 03.03.2015 до 02.09.2015 (з урахуванням змін, внесених рішенням №71 від 08.04.2015), який рішенням №147 від 03.08.2015 продовжений до 02.10.2015 включно.}

^{На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з 05.10.2015 до 04.10.2017 включно.}

^{Згідно з наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" №67 від 11.03.2015 "Про перевірку правочинів (договорів) в АТ "Дельта Банк" у банку створена комісія з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, в ході якої здійснено перевірку Договору відступлення та прийнято рішення, оформлене протоколом №64 від 24.09.2015, про віднесення вказаного договору до нікчемних на підставі п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".}

^{Повідомленнями про нікчемність №№1092-1095 від 29.10.2015 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" сповістила ТОВ "Ріелтор Легасі" (правонаступником якого є ТОВ "Тенсифт"), ОСОБА_4, ТОВ "Ріелтор 7К", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова A.B. про нікчемність Договору відступлення. Зокрема, у повідомленні №1092 міститься вимога до ТОВ "Ріелтор Легасі" повернути всі отримані ним згідно з умовами Договору відступлення оригінали документів (кредитні договори, договори забезпечення, всі інші документи).}

^{У зв'язку з викладеними обставинами ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Дельта Банк" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі про визнання недійсним Договору відступлення; а також зобов'язання ТОВ "Тенсифт" (правонаступник ТОВ "Ріелтор Легасі") повернути йому оригінали договорів, переданих на виконання Договору відступлення.}

^{Зокрема, за доводами позивача, оплата за Договором відступлення відбувалась за рахунок кредиторської заборгованості проблемного банку перед платником, у зв'язку з чим реальних грошових надходжень до банку не відбувалось; на момент погашення заборгованості очевидною була обмеженість у використанні ТОВ "Ріелтор Легасі" коштів на його рахунках та неможливість банку виконувати свої зобов'язання перед кредиторами (вкладниками, клієнтами); уклавши Договір відступлення та в подальшому прийнявши оплату за ним без реальних грошових надходжень, фактично відмовився від власних майнових вимог та окремому кредитору - ТОВ "Ріелтор Легасі" - було передано майно (майнові права) банку, через що останнім отримані переваги, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку.}

^{Згідно з положеннями ч.ч. 2, 4, 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті; уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.}

^{Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; але у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.}

^{За змістом частини другої ст. 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним (п. 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013).}

^{Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.}

^{У силу ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.}

^{Так, за приписами п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка передбачає заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.}

^{Відчуження майнових прав передбачено, зокрема, положеннями п. 1 ст. 512 ЦК України, згідно з якою кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).}

^{Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору. При цьому договір відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним.}

^{Разом з тим згідно з положеннями ч.ч. 2, 4 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції на момент укладення спірного договору) Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.}

^{Відповідно до п.п. 7.1.3, 7.1.4 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.}

^{Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 №280, за дебетом балансового рахунку 1200 "Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України" проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів; суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; у випадках, обумовлених договором між Національним банком України та банком.}

^{На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Тобто всі кошти, які надходять на користь банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.}

^{У ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки визначені як рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.}

^{З аналізу наведеної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак за відсутності коштів у банку платника такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.}

^{Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою НБУ №22 від 21.01.2004, визначено у п. 1.4 безготівкові розрахунки як перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. При цьому розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Зокрема, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.}

^{Згідно з п.п. 1.19, 1.191 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" міжбанківський розрахунковий документ - документ на переказ, сформований банком на підставі розрахункових документів банку, клієнтів та документів на переказ готівки або виконавчого документа; а меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.}

^{У силу п. 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (у відповідній редакції) банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку" (додаток 23); ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.}

^{Тобто за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується.}

^{Як вбачається з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, на виконання передбачених ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повноважень уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" здійснила перевірку спірного в справі Договору відступлення, укладеного 30.10.2014, тобто протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, та повідомила про нікчемність цього договору його сторін. Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач заперечує нікчемність спірного договору.}

^{Однією з підстав нікчемності Договору відступлення уповноваженою особою визначено п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", адже, за доводами позивача, банк фактично відмовився від власних майнових вимог, здійснивши по суті безоплатне відчуження прав вимоги за Кредитним договором та забезпечувальними договорами, адже оплата за Договором відступлення відбувалась за рахунок кредиторської заборгованості проблемного банку перед платником, а реальних грошових надходжень до банку не відбувалось.}

^{Відхиляючи вказані доводи позивача, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що умови Договору відступлення не передбачають безоплатне відступлення права вимоги новому кредитору, а сплата відповідачем позивачеві на виконання Договору відступлення суми грошових коштів, яка відповідає сумі заборгованості позичальника за Кредитним договором, підтверджується платіжним дорученням №16 від 30.10.2014.}

^{При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені обставини не оспорюються позивачем, але водночас зазначив, що, за доводами позивача, сплачена з рахунку відповідача згідно з платіжним дорученням №16 від 30.10.2014 сума була переведена банком на транзитний рахунок 373980012 трьома окремими внутрішньобанківськими операціями: на суму 4734000,00 грн. (меморіальний ордер №89055017 від 31.10.2014), на суму 1358124,07 грн. (меморіальний ордер №89056324) та на суму 734223,95 грн. (меморіальний ордер №89058292), а відтак зазначені операції відбувались в межах самого АТ "Дельта Банк" шляхом переобліковування коштів на різних рахунках без надходження грошових коштів до банку, тобто здійснення погашень за вказаними операціями відбулось без проведення їх через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.}

^{Не перевіривши по суті відповідність фактичним обставинам наведених позивачем доводів про здійснення вказаних розрахункових операцій поза кореспондентським рахунком, відкритим у Національному банку України, суди першої та апеляційної інстанцій відхилили їх, виходячи з того, що зазначені спірні операції відбувались в межах самого АТ "Дельта Банк" та не є міжбанківськими операціями, у зв'язку з чим з огляду на визначення кореспондентського рахунку порушення п. 4 постанови Правління Національного банку України №560/БТ від 11.09.2014 не вбачається.}

^{Однак визначення кореспондентського рахунку як рахунку, що відкривається одним банком іншому для здійснення міжбанківських переказів, не виключає здійснення банком операцій з переказу коштів з рахунку платника на рахунок отримувача коштів, відкритих у цьому банку, із застосуванням кореспондентського рахунку, відкритого у Національному банку України. Водночас п. 4 постанови Правління Національного банку України №560/БТ від 11.09.2014, зобов'язуючи ПАТ "Дельта Банк" здійснювати розрахунки у національній валюті лише через кореспондентський рахунок у Національному банку України, не передбачає виключення з цього правила для розрахункових операцій між клієнтами банку або між банком та його клієнтом. Положення наведеного пункту не обмежується застереженням щодо перерахування коштів з прямих кореспондентських рахунків ПАТ "Дельта Банк" у банках-кореспондентах.}

^{Отже, відповідно до припису наведеної постанови жодні розрахунки (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий центр") ПАТ "Дельта Банк" не мають здійснюватись поза кореспондентським рахунком у Національному банку України, у тому числі й ті, що за звичайних обставин здійснюються за правилами внутрішньобанківських переказів.}

^{За відсутності належного встановлення обставин щодо здійснення спірної операції з дотриманням приписів п. 4 постанови Правління Національного банку України №560/БТ від 11.09.2014 висновок суду апеляційної інстанції про фактичне виконання банком платіжного доручення №16 від 30.10.2014 є передчасним. Адже наявність на вказаному платіжному дорученні відмітки банку про проведення банківської операції та відсутність взяття цього розрахункового документу на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком з повідомленням клієнта про причини невиконання у даному випадку не може бути достатньою підставою для висновку про надходження відповідної суми грошових коштів одержувачу за відсутності встановлення наявності чи відсутності необхідної суми на кореспондентському рахунку ПАТ "Дельта Банк", через який мали здійснюватися усі розрахунки банку. Доводи ж позивача щодо недостатності коштів на відповідному кореспондентському рахунку для проведення спірної операції відхилені судами першої та апеляційної без зазначення підстав такого відхилення.}

^{Зважаючи на викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо відхилення доводів позивача про безоплатність відступлення та відмову ПАТ "Дельта Банк" від своїх вимог до позичальника за Кредитним договором не заснований на належному встановленні обставин щодо фактичного надходження позивачу грошових коштів на виконання Договору відступлення.}

^{Відтак судами передчасно відхилено доводи позивача щодо нікчемності спірного договору відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також п.п. 2, 7 наведеної правової норми щодо неплатоспроможності ПАТ "Дельта Банк", у тому числі внаслідок виникнення зобов'язань за Договором відступлення, надання окремим кредитором переваг (пільг) шляхом проведенням розрахунків без дотримання вимог п. 4 постанови Правління Національного банку України №560/БТ від 11.09.2014.}

^{Зокрема, висновок судів про те, що з огляду на дані позивача про укладення 78 договорів на загальну суму близько 20 млрд. грн. укладення виключно оспорюваного договору не могло привести до визнання ПАТ "Дельта Банк" неплатоспроможним, не заснований на належному з'ясуванні наявності чи відсутності обставин, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", щодо неможливості виконання банком внаслідок укладення спірного договору його грошових зобов'язань на суму, передбачену Договором відступлення.}

^{Відтак колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України, тобто рішення і постанова не відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню.}

Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин.

Керуючись ст.ст. 111^{5, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України}

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 у справі №910/23989/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О.Попікова