ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2017 року Справа № 904/7375/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів - Вечірка І.О., Подобєда І.М.,

секретар судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників:

від позивача: Оніщенко Г.В., представник, довіреність № 3423/18 від 31.12.2016 р.,

від відповідача: Антіпов С.Г., представник, довіреність № б/н від 15.08.2017 р.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "МАГНАТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2017р. у справі №904/7375/17

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "МАГНАТ", м.Дніпро

про стягнення 177108грн.40 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2017р. у справі №904/7375/17 (суддя Ніколенко М.О.) позов приватного акціонерного товариства (далі-ПрАТ) "Страхова компанія "АХА Страхування" задоволено, з товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Транспортна компанія "Магнат" на користь позивача стягнуто 177108грн.40коп. збитків;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що наявність страхового акту від 21.12.2016р., платіжного доручення №292778 від 22.12.2016р., розрахунку суми страхового відшкодування, рахунку №ДПС-003051 від 01.12.2016р. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної події, правомірного відшкодування позивачу ПрАТ"СК"Перша", в межах встановленого полісом ліміту, 49490грн., у зв"язку з чим, різниця невідшкодованих збитків в сумі 177108грн.40коп. підлягає стягненню з юридичної особи, працівник якої завдав збитки, а також з того, що виплативши страхове відшкодування у визначеному розмірі за договором страхування цивільно-правової відповідальності винної особи, позивач відповідно до положень ст.ст.993, 1166, 1187 Цивільного кодексу України набув право суброгаційного позову до відповідача;

- не погодившись з рішенням суду, ТОВ"Транспортна компанія "Магнат" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність висновків, викладених в рішенні фактичним обставинам справи та на неправильне застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог;

- у поданій скарзі йдеться про те, що в дійсності у дорожньо-транспортній пригоді постраждав автомобіль Skoda Octavia A7, державний номер НОМЕР_1 і належить він ТОВ"Українська лізингова компанія", а не ОСОБА_5, як зазначив господарський суд, винуватцем цієї події і є ОСОБА_5, а не ОСОБА_6, як зазначив суд, позивачем було перераховано страхове відшкодування в сумі 226598грн.40коп., а не 2256598грн.40коп., як зазначив господарський суд, про помилкові посилання господарського суду на Закон України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки правовідносини між сторонами виникли не з договору обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників таких засобів, а з договору добровільного страхування і лише майна, наслідки цих договорів різняться, про те, що правовідносини сторін по даній справі дійсно є суброгаційними, а не регресними і посилання господарського суду на відшкодування в порядку регресу є помилковими, про те, що позивачем та ТОВ"Український лізинговий фонд" не було досягнуто згоди з істотних умов договору, в договорі відсутні розміри грошової суми, в межах якої страховик зобов"язаний провести виплату у разі настання страхового випадку, розмір страхового платежу і строки його виплати, для підтвердження набрання чинності договором позивач мав надати докази сплати страхувальником страхового платежу відповідно до вимог ст. 983 Цивільного кодексу України, про те, що генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту №30/11/2015 від 30.11.2015р. було підписано директором ОСОБА_7, а реєстр застрахованих транспортних засобів від 31.03.2016р. - особою без посади ОСОБА_8 без підтвердження повноважень, про те, що позивач уклав договір 31.03.2016р. з терміном початку його дії 03.03.2016р., про те, що договір добровільного страхування наземного транспорту №30/11/2015 від 30.11.2015р. є таким, що не було укладено, про те, що відповідно до розрахунку страхового відшкодування та страхового акту як договір страхування зазначено договір №57253а6в від 02.03.2016р., який відсутній у позовній заяві, про розбіжності в сумі страхового відшкодування у розрахунку страхового відшкодування та страховому акті, а також про те, що відповідачу не запропонували на огляд пошкодженого транспортного засобу і він не мав можливості упевнитися, що під час складання акту огляду та ремонту було описано і відремонтовано саме ці ушкодження, які були завдані внаслідок дорожньо-транспортної події;

- позивач вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що на виконання вимог ст.983 Цивільного кодексу України страхувальник вніс оплату страхового платежу, що підтверджується доданими до відзиву банківськими виписками, на те, що ОСОБА_8 є уповноваженою особою на підписання реєстру застрахованих транспортних засобів від 31.03.2016р., що підтверджується довіреністю №182 від 12.06.2015р., на те, що застрахований транспортний засіб відповідає номеру додатку до договору ? 57253а6в від 02.03.2017р., а також на те, що відповідно до ст.ст.993, 1188 Цивільного кодексу України з моменту виплати страхового відшкодування позивач отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2015р. ПАТ "АХА Страхування" (страховиком) та ТОВ "Український лізинговий фонд" (страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 30/11/2015, згідно з п.9 якого до страхових ризиків (з урахуванням умов 24.2. договору) відносяться, у тому числі, збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В п.п.18.1-18.4 договору сторонами узгоджені дата початку дії договору - 01.12.2015р., дата закінчення дії договору - 30.11.2016р.. Строк дії цього договору щодо окремих транспортних засобів, прийнятих до страхування відповідно до умов договору, зазначається у відповідному реєстрі застрахованих транспортних засобів. Реєстри застрахованих транспортних засобів, укладені на підставі цього договору, протягом строку його дії не припиняють свою дію з дати закінчення дії договору та продовжують діяти до дати закінчення строку їх дії або до моменту виконання страховиком своїх зобов"язань в повному обсязі.

Відповідно до п.п.24.1, 24.2 договору страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п.24.2 цього договору. До страхових випадків відносяться, у тому числі, збитки внаслідок ДТП ? будь-яке пошкодження або знищення автомобіля, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у даному випадку, автомобіля марки Octavia A7, державний номер НОМЕР_1.

В п.п.28.1, 28.10 договору зазначено, що страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування і страхового акту, який складається страховиком. При пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу, в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт.

Матеріали справи свідчать також про те, що 16.11.2016 о 08:50 год. на 140 км + 182 м автодороги Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода (далі-ДТП) за участю транспортних засобів: автомобілем марки Skoda Octavia A7, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 та сідельним тягачем "DAF Ф XF 105.410" державний номер НОМЕР_2 з напівпричепом "Шмітс СКО24" державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, який є працівником (водієм) відповідача - ТОВ "Транспортна компанія "Магнат" і в момент ДТП знаходився при виконанні службових обов'язків, що підтверджується довідкою взводу з обслуговування стаціонарного поста №3 "Лубенський" роти ДПС ДАІ від 16.11.2016 № 106177890 (а.с. 24).

Постановою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 08.12.2016р. у справі №318/2778/16-п встановлено, що вказана ДТП сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_5 (а.с. 25).

Внаслідок даної ДТП автомобілю марки Skoda Octavia A7, державний номер НОМЕР_1, були спричинені механічні пошкодження, а його власнику ОСОБА_9 завданий матеріальний збиток.

У зв'язку з цим страхувальником 16.11.2016р. подано до ПрАТ"Страхова компанія "АХА Страхування" заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Вказана заява прийнята ПрАТ"Страхова компанія "АХА Страхування" та за нею здійснено дії по встановленню всіх обставин події, визначенню розміру збитку та виплаті страхового відшкодування.

Згідно з розрахунком страхового відшкодування та страховим актом №АХА2182592 від 21.12.2016р. сума відшкодування склала 226598грн.40коп. (а.с. 40) .

Платіжним дорученням №292778 від 22.12.2016р. страхове відшкодування в сумі 256598грн.40 коп. було сплачено позивачем на користь страхувальника (а.с. 41).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_4, тобто відповідача ? ТОВ"Транспортна компанія "Магнат" була застрахо-вана ПрАТ "Страхова компанія "Перша", що підтверджується полісом №АІ 8656532, ліміт відповідальності якого складає 50000грн. та франшиза в сумі 510грн. (а.с. 26).

В межах ліміту ПрАТ "Страхова компанія"Перша" було здійснено виплату з урахуванням франшизи в сумі 49490грн..

Отже, сума виплати страхового відшкодування, яке повинен сплатити відповідач, на думку позивача, складає 177108грн. 40 коп..

З метою досудового врегулювання спору позивач, посилаючись на ст.1172 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" надіслав на адресу відповідача лист № 2292АХА/АГ від 14.04.2017р. з вимогою відшкодувати збитки у вказаній вище сумі, який залишено останнім без відповіді та задоволення (а.с. 42).

Викладені обставини слугували визначальними для звернення ПрАТ"Страхова компанія "АХА страхування" з позовом до господарського суду про стягнення з ТОВ"Транспортна компанія "Магнат" страхового відшкодування в сумі 177108грн.40коп..

Як на правові підстави для такого звернення позивач посилався на положення ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування".

За змістом ч.1 ст.355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст.993 названого Кодексу та ст.27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

З наведених норм випливає, що страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати з моменту заподіяння шкоди та у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.

Відповідно до ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Матеріалами справи підтверджується наявність трудових відносин між відповідачем та ОСОБА_5, який працював водієм на підприємстві на момент дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки відповідач є власником транспортного засобу, яким під час ДТП керував його працівник, у зв"язку з чим, особою, відповідальною за завдані у цьому разі збитки, з огляду на положення ст.1172 Цивільного кодексу України є саме відповідач.

Враховуючи викладене, господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування засобів наземного транспорту перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

У цьому зв"язку позовні вимоги правильно визнані господарським судом такими, що підлягають задоволенню.

Тому підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Доводи скаржника про невірне визначення господарським судом осіб, які стали учасниками ДТП, суми, яка була виплачена як страхове відшкодування та про посилання господарського суду на ст.1191 Цивільного кодексу України, положеннями якої регулюються підстави відшкодування шкоди в порядку регресу визнані колегією суддів безпідставними, оскільки відповідні помилки не вплинули на правильність судового висновку щодо вирішення спору.

Доводи скаржника відносно підписання договору добровільного страхування наземного транспорту та реєстру застрахованих транспортних засобів до вказаного договору різними посадовими особами не спростовують факт укладення договору, тому, що повноваження ОСОБА_8, яким підписано реєстр, підтверджується наданою позивачем довіреністю №182 від 12.06.2015р., якою названій особі надані відповідні повноваження (а.с.169).

Фактичне виконання сторонами умов договору свідчить про його укладення.

Посилання скаржника на зазначення у розрахунку страхового відшкодування та страховому акті договору №57253а6в від 02.03.2016р. колегією суддів не прийняті до уваги, як вбачається з пояснень позивача вказаний номер є додатком до договору, якому відповідає даний транспортний засіб (а.с.21), при цьому реєстр містить інформацію про складення останнього на підставі договору №30/11/2015р. від 30.11.2015р..

Посилання скаржника на те, що його не запрошували на огляд пошкодженого транспортного засобу є необґрунтованими, оскільки присутність представників особи, відповідальної за завдані збитки внаслідок скоєння ДТП при проведенні такого огляду чинним законодавством не визнана обов"язковою. Жодний нормативно-правовий акт України не вказує на те, що невиклик іншої особи на огляд робить оцінку недійсною.

Керуючись ст. ст.101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2017р. у справі №904/7375/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.О.Вечірко

Суддя І.М.Подобєд

Повна постанова складена 04.12.2017р.