ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року справа № 823/464/17

м. Черкаси

10 год. 15 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді: Паламаря П.Г.,

за участю секретаря: Дудки Г.О.,

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника позивача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника відповідача – ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інкуба” до Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося з позовом ТОВ “Інкуба” (далі-позивач) в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) від 09.11.2016 № НОМЕР_1.

Позов мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято за відсутності порушення позивачем податкового законодавства. Представник відповідача зазначив, що відповідач неправомірно нарахував податкове зобов’язання за операції, які не є господарською діяльністю платника податку, оскільки витрати від браку включені до собівартості основної продукції, що впливає на сплату податку. Крім того, відповідачем неправомірно донараховані зобов’язання за операціями з надання транспортних послуг, оскільки такі послуги надані позивачу нерезидентом, що на підставі норм податкового законодавства виключає їх оподаткування.

Відповідач заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято із-за виявленого допущення позивачем податкового порушення у формі заниження податкових зобов’язань з ПДВ. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що підлягає до задоволення, з огляду на таке.

ТОВ “Інкуба” утворене як юридична особа з 26.10.2006 (код ЄДРПОУ 34603817).

Суд встановив, що на підставі наказу від 22.08.2016 №335 та направлень від 05.09.2016 службові особи відповідача провели документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 до 30.06.2016. За наслідками перевірки складений акт від 24.10.2016 №66/23-14-22-00/34603817 (далі – акт перевірки).

В акті зафіксовано допущення порушення позивачем:

підп. “б” п.185.1. ст.185, підп. “ж” п.186.3. ст.186, абз.3 п.187.8 ст.187, п.198.1., 198.5., 198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (далі – ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 5120864,00грн, у т.ч.: за квітень 2013 року на суму 68557 грн, за травень 2013 року на суму 19925 грн, за червень 2013 року на суму 7170 грн, за липень 2013 року на суму 10068 грн, за серпень 2013 року на суму 55601 грн, за листопад 2013 року на суму 38159 грн, за січень 2014 року на суму 62675 грн, за квітень 2014 року на суму 337113 грн, за травень 2014 року на суму 93676 грн, за червень 2014 року на суму 80776 грн, за липень 2014 року на суму 55224 грн, за серпень 2014 року на суму 39884 грн, за жовтень 2014 року на суму 263061 грн, за листопад 2014 року на суму 79845 грн, за лютий 2015 року на суму 279427 грн, за березень 2015 року на суму 252805 грн, за квітень 2015 року на суму 293701 грн, за травень 2015 року на суму 55858 грн, за червень 2015 року на суму 168138 грн, за липень 2015 року на суму 285610 грн, за серпень 2015 року на суму 135645 грн, за вересень 2015 року на суму 277791 грн, за листопад 2015 року на суму 368895 грн, за грудень 2015 року на суму 321243 грн, за січень 2016 року на суму 283306 грн, за лютий 2016 року на суму 217526 грн, за березень 2016 року на суму 359281 грн, за квітень 2016 року на суму 228736 грн, за травень 2016 року на суму 284803 грн, за червень 2016 року на суму 93366 грн;

п.138.2, підп.138.8.1 п.138.8 ст.138, підп.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування в 2014 році в сумі 13708 грн, п.44.1 ст.44 ПК України в результати чого завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування в 2015 році в сумі 449 566 грн,

п.17 підрозділу ХХ “Перехідні положення” ПК України в результати чого завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування в 2015 році в сумі 170750 грн;

п.119.2 ст.119 ПК України, в результаті чого встановлено подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за формою 1 ДФ.;

п.103.9 ст.103 ПК України в частині не подачі Розрахунку (звіту) податкових зобов’язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (додатку ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013, 2014 рік та додатку ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік, І квартал, півріччя 2016 року).

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржуване ППР, яким збільшив позивачу грошове зобов’язання з ПДВ за загальну суму 6199428,00 грн (4959543,00 грн – основний платіж та 1239885,75 грн – штрафна (фінансова санкція).

Не погоджуючись з прийнятим рішення позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 2.6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених наказом Міністерсва фінансів України від 29.12.2006 №1315 за цільовим призначенням, господарською цінністю, економічними вигодами від використання сільськогосподарська продукція поділяється на основну, супутню та побічну.

Основною є сільськогосподарська продукція, використання якої може приносити найбільші економічні вигоди підприємству, і отримання якої є метою утримання біологічних активів, здатних давати таку сільськогосподарську продукцію (у рослинництві - зерно, овочі, фрукти, насіння соняшнику, виноград, коренеплоди тощо; у тваринництві - молоко в молочному скотарстві, приріст живої маси при вирощуванні і відгодівлі тварин, вовна основного стада овець, мед, товарна риба тощо).

Супутньою є сільськогосподарська продукція, яка одержана від біологічного активу або їх групи одночасно з основною продукцією, відповідає встановленим стандартам або технічним умовам і призначена для подальшої переробки або реалізації (у рослинництві - насіння льону і конопель; у тваринництві - приріст живої маси тварин основного стада, молоко від основного стада овець, віск у бджолярстві тощо).

Побічною є сільськогосподарська продукція, яка одержується від одного біологічного активу або їх групи одночасно з основною, але має другорядне значення, а економічні вигоди від її використання є несуттєвими (у рослинництві - солома, гичка, бадилля; у тваринництві - гній, пташиний послід тощо).

Згідно п. 9.2 наказу Міністерства аграрної політики України № 132 від 18.05.2001 Інша побічна продукція, така як: вовна-линька, пух, перо, міражні яйця, м'ясо півників яєчних курей, забитих в добовому віці, м'ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин, оцінюється за цінами можливої реалізації чи іншого використання. Її вартість відноситься на зменшення витрат на утримання відповідних видів і груп худоби (птиці).

Разом з тим, методичні рекомендації не містять застереження про те, що отримання побічної продукції не є господарською діяльністю.

Суд встановив, що основним видом діяльності позивача є інкубація яєць бройлерів та курей яєчної породи “Ломан Браун”, які товариство закуповує в Liaharensky Podnik Nitra A.S. (Словацька Республіка). Основними видами продукції, яку отримує ТОВ “Інкуба” від інкубації є добові курчата бройлерів та курочки яєчної породи “Ломан Браун”.

В результаті інкубації ТОВ “Інкуба” отримує побічну продукції – міражні яйця та півників яєчних курей, які не використовуються в господарській діяльності (не реалізуються), а відправляються на утилізацію на “Тальнівський ветсанзавод” з виробництва м’ясо-кісткового борошна, що підтверджується актами про сортування та закладку інкубаційних яєць, актами про утилізацію пошкоджених яєць та актами на вихід і сортування добового молодняку птиці (сільгоспоблік, форма ПБАСГ-5).

Згідно з даними актів про сортування та закладку інкубаційних яєць, які затверджуються директором товариства, акти складаються комісією у складі заступника директора, лікаря ветмедицини, бухгалтера та майстра інкубаційного цеху, проводиться сортування та закладка інкубаційних яєць.

Відповідно до актів про утилізацію пошкоджених яєць, які затверджуються директором ТОВ “Інкуба”, акти складаються комісією у складі заступника директора, лікаря ветмедицини, бухгалтера та майстра інкубаційного цеху, проводиться сортування інкубаційних яєць. В результаті сортування проводиться вилучення пошкоджених яєць (бій, насічка), які відправляються для утилізації на “Тальнівський ветсанзавод” з виробництва м’ясо-кісткового борошна.

В бухгалтерському обліку дана операція відображається бухгалтерською проводкою - Дт 24 “Брак у виробництві” Кт 25 “Напівфабрикати”.

Згідно актів на вихід і сортування добового молодняку птиці (форма №ПБАСГ-5, який затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 21 лютого 2008 року №73), акт складений комісією в складі лікаря ветмедицини, бухгалтера та майстра інкубаційного цеху після виводу півники, слабкі курчата та всі відходи інкубації відправляються на утилізацію на “Тальнівський ветсанзавод” з виробництва м’ясо-кісткового борошна.

В бухгалтерському обліку дана операція відображається бухгалтерською проводкою - Дт 24 “Брак у виробництві” Кт 26 “Готова продукція”.

Судом також досліджено накази про облікову політику ТОВ “Інкуба” за 2013, 2014, 2015, 2016, якими визначено зокрема змінні витрати підприємства, але не включно до яких віднесено витрати на утилізацію добових півників (відходи інкубації) та утилізацію вилучених при сортуванні яєць разом з яйцями які залишаються після виводу (незапліднені, з кров’яними кільцями, завмерлі, задохлики).

Відповідно до п. 1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 року № 790 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.12.2005 року за № 1456/11736 (далі - Положення 30), норми Положення (стандарту) 30 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) щодо сільськогосподарської діяльності.

Пунктом 4 Положення передбачено, що біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди. Біологічні перетворення - процес якісних і кількісних змін біологічних активів. Додаткові біологічні активи - біологічні активи, одержані в процесі біологічних перетворень.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248 (далі - Положення 16), визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

В силу п. 11 Положення 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 14 Положення 16 передбачено, що до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Аналізуючи приписи зазначеного вище Положення, включаючи і Методичні рекомендації, облікова політика підприємства щодо включення до собівартості продукції вартості міражних яєць та півників яєчних курей, які є забракованими з технологічних причин, не суперечить їх вимогам.

Таким чином, у відповідності до пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, міражні яйця та півники яєчних курей, обліковуються як “брак у виробництві” та утилізуються, а тому відповідні суми не повинні бути включені до податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд не погоджуэться з твердженнями представника відповідача, що відповідно до п.180.2. ст.180 ПК України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Пунктом 180.3. ст.180 ПК України передбачено, що особи, зазначені у пункті 180.2 цієї статті, мають права, виконують обов'язки та несуть відповідальність, передбачену законом, як платники податку.

Відповідно до підп. “б” п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з підп. “ж” п. 186.3 ст. 186 ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, надання транспортно-експедиторських послуг.

Відповідно до абзацу третього п. 187.8 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Нормами п. 190.2. ст.190 ПК України встановлено, що для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

На підставі п. 208.2. ст.208 ПК України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу. При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в отримувача послуг - платника податку. Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 208.3. ст.208 ПК України, якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов’язань декларації за відповідний звітний період.

Проте, в силу ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону; транспортно-експедиторські послуги - послуги, пов'язані з підготовкою та відправленням вантажів, організацією та забезпеченням перевезень, контролем за проходженням і одержанням вантажів, проведенням взаєморозрахунків.

Відповідно до пп. «а» пп.195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг: міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Отже, нульова ставка ПДВ не поширюється на інші послуги, які надаються при перевезенні, зокрема на ті, які надає експедитор.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та вантажу конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до Закону України від 01.07.2004 N 1955-IV "Про транспортно- експедиторську діяльність" (далі - Закон N 1955-IV) транспортно- експедиторська діяльність визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних,, імпортних, транзитних або інших вантажів.

При цьому, міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Відповідно до статті 9 Закону України № 1955-IV факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Суд встановив, що ТОВ “Інкуба” були укладені договори на перевезення вантажу у міжнародному сполученні з GERMES s.r.o. (Словацька Республіка) №0312/12 від 03.12.2012, SLOVTRANSAVTO s.r.o. (Словацька Республіка) №0103/13 від 01.03.2013, №0512/13 від 05.12.2013, №0505/14 від 05.05.2014, №1912/14 від 19.12.2014, №0712/15 від 07.12.2015, №04/1 від 24.01.2016, №15/1 від 10.03.2016, №25/1 від 05.05.2016 та заявка №11 від 21.07.2015 та з RADUMA s.r.o. (Словацька Республіка) договір №3004/16 від 30.04.2016.

У свою чергу, факт постачання транспортно-експедиційні послуги по маршруту м. Нітра (Словацька республика) - с. Петрушки, Корсунь-Шевченківського р-ну, Черкаської обл. (Україна) та с. Петрушки, Корсунь-Шевченківського р-ну, Черкаської обл. (Україна) – м. Нітра (Словацька республіка) нерезидентами на адресу позивача підтверджено міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) в графі 16 яких містять дані про перевізника GERMES s.r.o., SLOVTRANSAVTO s.r.o. і RADUMA s.r.o.

Загальна вартість отриманих послуг становить 384 700,00 євро або 7 957 624,12 грн в еквіваленті на день виплати коштів.

Оплата отриманих послуг проводилась по факту на протязі 10 робочих днів з моменту завершення перевезення на підставі акта здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Зведені дані про отримані позивачем транспортно-експедиційні послуги та суми податкових зобов’язань з ПДВ за період з 01.01.13 до 30.06.16 наведено в акті перевірки (стор. 28-31).

Суд зазначає, що нульова ставка ПДВ, визначена підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Кодексу, застосовується до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України, за умови, що таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом, зокрема – міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Таким чином, у відповідача відсутні підстави для включення в зобов’язання з ПДВ послуги з перевезення вантажів.

Суд також враховує висновок експерта № 16/06-2017 від 16.06.2017, яким проводилося експертно-економічне дослідження обгрунтованості акту перевірки від 24.10.2016 №66/23-14-22-00/34603817 та висновком якого, не підтверджені висновки акта перевірки щодо заниження ТОВ «Інкуба» ПДВ і не встановлено документальне обгрунтування висновків акта перевірки щодо заниження податкових зобов’язань з ПДВ.

Відповідно до абз. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що під час вчинення дій, з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу положень ст. 94 КАС України з відповідача стягуються судові витрати.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 09.11.2016 № НОМЕР_1.

Стягнути з бюджетних асигнувань Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (ідентифікаційний код 39620821) на користь ТОВ “Інкуба” (код ЄДРПОУ 34603817) ), судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 92991,44 (дев’яносто дві тисячі дев’ятсот дев’яносто одну) грн. 44 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлено 04.12.2017