ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2017 р. Справа № 922/1720/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.,

при секретарі судового засідання Кохан Ю.В.,

за участю представників:

позивача - Жмарьова О.М., довіреність № 2 від 23.05.2017;

відповідача - Чернишов Б.С., договір про надання правової допомоги № 16/06 від 16.06.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3039Х/3-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 11 вересня 2017 року по справі № 922/1720/17

за позовом Приватного підприємства "Логістік Компані", м. Дніпро;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", м. Харків;

про стягнення 659965,04 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ПП "Логістік компані" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Азотфострейд", в якій (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 07.09.2017 за вх. № 28861) просить стягнути 660599,38 грн за договором транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 573 від 18.01.2017, в т.ч.: 451008,93 грн заборгованості за вантажні перевезення; 70174,77 грн пені; 100967,60 грн штрафу; 8086,91 грн 3% річних; 30361,17 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.09.2017 у справі № 922/1720/17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Байбак О.І.; суддя Мамалуй О.О.; суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача: 451008,93 грн заборгованості за вантажні перевезення; 70174,77 грн пені; 100967,60 грн штрафу; 8086,91 грн 3% річних та 30361,17 грн інфляційних втрат.

Представник відповідача - ТОВ "Азотфострейд" в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до скарги від 30.10.2017 за вх. № 10975 та від 28.11.2017 за вх. № 12238 просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на недотримання судом першої інстанції положень ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Зазначає, що відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тому їх одночасне застосування є неможливим.

Крім того, представник відповідача 20.11.2017 за вх. № 11848 та 28.11.2017 за вх. № 12237 подав клопотання, в яких зазначає, що відповідачем після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення погашено основну заборгованість за договором транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 573 від 18.01.2017 на загальну суму 451008,93 грн, яку було стягнуто оскаржуваним рішенням та на підтвердження сплати заборгованості надав копії платіжних доручень № 1543 від 24.10.2017 на суму 200000,00 грн, № 1746 від 20.11.2017 на суму 51008,93 грн та № 1745 від 24.11.2017 на суму 200000,00 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 23.10.2017 за вх. № 10709 не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено на 24.10.2017.

В судових засідання 24.10.2017 та 20.11.2017 оголошено перерву.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача в судових засіданнях, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 18.01.2017 між ПП "Логістік компані" (експедитором) та ТОВ "Азотфострейд" (замовником) укладено договір транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 573, за умовами якого експедитор зобов'язується від власного імені здійснювати організацію доставки вантажів міжнародними сполученнями, залучаючи для здійснення перевезень третю особу на підставі договору, укладеного між експедитором та третьою особою (т. 1 а. с. 19-21).

Пунктом 2.6. договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 573 від 18.01.2017 передбачено, що замовник з метою перевезення його вантажу зобов'язаний надавати експедитору оригінали або факс-копію транспортної заявки, які є невід'ємною частиною договору, за 48 год. до дати завантаження з підписом відповідальної особи та печаткою в довільній формі із зазначенням наступної інформації: маршрут; найменування вантажу; вага та об'єм вантажу (на один автомобіль); митне оформлення; кількість автомобілів; дата та час завантаження; адреса завантаження; вантажовідправник; контактна особа під час завантаження та її телефон; адреса відвантаження; контактна особа під час відвантаження та її телефон; прикордонперехід; вартість послуг, строк доставки, додаткові умови (вантаж у складі збірного - за необхідності), інші умови, які сторони домовляться вважати істотними.

За умовами п. п. 3.3, 3.4 зазначеного договору, експедитор зобов'язався забезпечити подачу третьою особою під завантаження транспортного засобу; своєчасну (перед завантаженням) подачу необхідних документів (TIR, CMR, довідка перевізника стосовно транспортних витрат від (до) кордону України) за домовленістю сторін; правильність завантаження, приймання вантажу від вантажовідправника в цілісній упаковці та за кількістю місць; перевірку правильності зроблених в перевізних документах записів відносно числа вантажних місць, їх маркування та нумерації; надати довірений вантаж вантажоотримувачу в указані в заявці строки.

Пунктами 4.1-4.2 договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 573 від 18.01.2017 встановлено, що плата за послуги транспортного експедирування на кожне перевезення фіксується в заявці. Взаєморозрахунки за цим договором проводяться в гривні. Для виконання послуг замовник перераховує експедитору суму, вказану в транспортній заявці, з врахуванням умов оплати, передбачених п. 4.1 договору. Сума включає в себе вартість послуг з перевезення та вартість послуг експедирування, розмір яких відображається в двосторонньому акті.

Відповідно до п. 8.1 договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 573 від 18.01.2017, договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2018, а в частині виконання сторонами обов'язків - до повного їх виконання.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 573 від 18.01.2017 замовник здійснив замовлення виконавцеві послуг з експедирування за заявками: № 8 від 01.08.2017 на суму 58146,48 грн, № 7 від 01.03.2017 на суму 58146,48 грн, № 2 від 01.03.2017 на суму 56271,53 грн, № 9 від 01.03.2017 на суму 52389,41 грн, № 1 від 01.03.2017 на суму 50950,14 грн, № 6 від 01.03.2017 на суму 50950,14 грн, № 5 від 01.03.2017 на суму 50950,14 грн, № 4 від 01.03.2017 на суму 53828,68 грн, № 3 від 01.03.2017 на суму 53828,68 грн, № 16 від 18.01.2017 на суму 61629,73 грн, № 9 від 01.03.2017 на суму 59646,48 грн, № 14 від 18.01.2017 на суму 59629,73 грн, № 10 від 01.03.2017 на суму 58146,48 грн, № 11 від 01.03.2017 на суму 58146,48 грн, № 17 від 01.03.2017 на суму 58146,48 грн, № 15 від 18.01.2017 на суму 59629,73 грн, № 7 від 18.01.2017 на суму 59629,73 грн, № 3 від 18.01.2017 на суму 59629,73 грн, № 1 від 18.01.2017 на суму 1920 євро на р/с в гривнях по курсу НБУ.

Зазначені заявки містять умови щодо порядку розрахунків за надані експедиційні послуги, а саме: 50% - передоплата в день митного оформлення, та 50% - після розвантаження автомобіля протягом 1-2 днів.

Позивач належним чином виконав зазначенні перевезення , що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) та підписаними представниками сторін актами здачі-приймання робіт (наданих послуг): № 57 від 21.03.2017 на суму 58146,48 грн, № 56 від 21.03.2017 на суму 58146,48 грн, № 66 від 27.03.2017 на суму 56271,53 грн, № 54 від 17.03.2017 на суму 52389,41 грн, № 50 від 16.03.2017 на суму 50950,14 грн на суму 50950,14 грн, № 47 від 15.03.2017 на суму 50950,14 грн, № 55 від 20.03.2017 на суму 50950,14 грн, № 49 від 15.03.2017 на суму 53828,68 грн, № 48 від 15.03.2017 на суму 53828,68 грн, № 46 від 15.03.2017 на суму 61629,73 грн, № 45 від 13.03.2017 на суму 59646,48 грн, № 36 від 07.03.2017 на суму 59626,73 грн, № 39 від 09.03.2017 на суму 58146,48 грн, № 43 від 10.03.2017 на суму 58146,48 грн, № 38 від 09.03.2017 на суму 58146,48 грн, № 40 від 10.03.2017 на суму 59629,73 грн, № 34 від 06.03.2017 на суму 59629,73 грн, № 33 від 06.03.2017 на суму 59629,73 грн, № 29 від 28.02.2017 на суму 58177,77 грн.

Позивачем у відповідності до вимог п. 4.3 договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 573 від 18.01.2017 виставлено відповідачу рахунки на оплату наданих послуг (т. 1 а.с. 41-59).

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач неодноразово змінював розмір позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основної заборгованості. На момент прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем складала 451008,93 грн, тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 451008,93 грн є правомірним. Оплата суми заборгованості була здійснена в процесі апеляційного провадження по платіжним дорученням № 1543 від 24.10.2017 на суму 200000,00 грн, № 1746 від 20.11.2017 на суму 51008,93 грн та № 1745 від 24.11.2017 на суму 200000,00 грн, тому ці обставини не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а враховуються державною виконавчою службою в процесі примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого документу.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 8086,91 грн 3% річних та 30361,17 грн інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми також передбачені сторонами в пункті 5.3 договору та не являються штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора. При цьому інфляційні нарахування полягають у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а сплата трьох процентів річних є отриманням від боржника компенсації за користування коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8086,91 грн 3% річних та 30361,17 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 03.03.2017 р. по 04.09.2017.

На підставі пункту 5.3 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки платежу в сумі 70174,77 грн та на підставі пункту 4.6 договору нараховано 100967,60 грн штрафу за прострочку оплати, більше ніж 5 днів, суми кожного фрахту, зокрема, оплати за надані послуги доставки вантажу та інше здійснює особа, яка замовила перевезення. Тобто, сторонами в договорі визначено різні види відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 6, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Право встановлення сторонами в договорі розміру та поряду нарахування штрафу встановлено в ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, згідно з якою розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що переглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу (пункти 4.6 та 5.3 договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 573 від 18.01.2017).

З огляду на зазначене апелянт безпідставно посилається на неможливість одночасного стягнення штрафу та пені.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу та пені, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 100967,60 грн штрафу та 70174,77 грн пені.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11 вересня 2017 року по справі № 922/1720/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 04.12.2017.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.