ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року

Справа № 906/1320/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді

Поляк О.І.(доповідач), Ходаківська І.П., Яценко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області

на постанову

Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2017

у справі

№ 906/1320/15 Господарського суду Житомирської області

за позовом

Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району

до

Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Управління Державної казначейської служби України у Радомишльському районі Житомирської області

про

стягнення 29 744 488, 47 грн відшкодування різниці в тарифах

у судовому засіданні взяли участь представники

від позивача: Швець Р.Г., Гаврилюк М.Я. Тєплов Є.О.- МОУ;

від відповідача: Любарець А.Ю. Сопурко О.А.;

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: не з'явились;

від прокуратури: Корішко В.М. - старший прокурор відділу ГПУ;

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року військовий прокурор Житомирського гарнізону звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району до Господарського суду Житомирської області із позовом до Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області про стягнення 29744488,47 грн грошових коштів в рахунок компенсації різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення за період січень 2013 року - липень 2015 року.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.11.2015 у справі №906/1320/15 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 (головуючий суддя - Маціщук А.В., судді Гулова А.Г., Петухов М.Г.) рішення Господарського суду Житомирської області від 25.11.2015 скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено, присуджено до стягнення з Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області на користь Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району 29 744 488,47 грн шкоди. Присуджено до стягнення з Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області в доход Державного бюджету України 73 080,00 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 80 388,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою апеляційного суду, Городоцька селищна рада Радомишльського району Житомирської області звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій, з урахуванням доповнень від 16.11.2017 №700, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема статей 7, 17, 19, 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 142-144 Конституції України, статей 60, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2017, а рішення Господарського суду Житомирської області від 25.11.2015 залишити в силі.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Міністерства оборони України в особі Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району, у якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін з мотивів, у ній викладених.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2017 продовжено строк розгляду касаційної скарги Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області на п'ятнадцять днів та відкладено її розгляд до 21.11.2017.

Відповідно до протоколу Вищого господарського суду України від 17.11.2017, у зв'язку із призначенням судді Бакуліної С.В. суддею Верховного Суду на підставі Указу Президента України № 357/2017 від 10.11.2017, для розгляду касаційної скарги Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області у справі №906/1320/15, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляк О.І., судді - Ходаківська І.П., Яценко О.В.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до постанови Верховної Ради України від 05.07.2012 № 5173-VI населеному пункту Радомишльського району Житомирської області присвоєно найменування - селище Городок. У зв`язку з прийняттям постанови Верховної Ради України від 05.07.2012 № 5173-VI Житомирською обласною радою прийнято рішення від 16.08.2012 № 653 про утворення Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області.

Макарівська квартирно-експлуатаційна частина району - державна установа, заснована згідно директиви Міністра оборони України від 19.08.1997 № Д-07 та створена Міністерством оборони України.

Відповідно до п.1 Положення про Макарівську квартирно-експлуатаційну частину району, затвердженого ТВО начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністрерства оборони України 19.12.2012, Макарівська квартирно-експлуатаційна частина району є юридичною особою, яка підпорядкована за територіальним принципом Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністрерства оборони України з питань надання методичної допомоги керівництву КЕЧ за своїм призначенням. Утримання і експлуатація казарменого фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, територій військових містечок здійснюється за рахунок коштів Макарівської КЕЧ району, яке є розпорядником 3 ступеню і здійснюється нею в межах кошторисних призначень, що виділяються на ці цілі та затверджуються в встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п.3 Положення про Макарівську квартирно-експлуатаційну частину району до основних завдань Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району відносяться зокрема, але не виключно:

- забезпечення військових частин, установ, організацій та інших суб`єктів господарської діяльності дислокованих у зоні відповідальності КЕЧ комунальними послугами, енергоносіями та технічним обслуговуванням електроустаткування комунально-побутового призначення в межах ведення господарської діяльності.

Згідно з п.4 Положення про Макарівську квартирно-експлуатаційну частину району, КЕЧ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, але не виключно, забезпечує об`єкти в зоні відповідальності енергоносіями, комунальними послугами, котельним паливом.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, Макарівська квартирно-експлуатаційна частина району є суб'єктом природних монополій з транспортування теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення, що підтверджується витягом із зведеного переліку суб'єктів природних монополій. Відтак, послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення мешканцям селища Городок надаються Макарівською квартирно-експлуатаційною частиною району відповідно до виданих Житомирською обласною державною адміністрацією ліцензій, а саме:

- ліцензії на виробництво теплової енергії серія АД № 065550 від 03.12.2013 зі строком дії ліцензії з 19.11.2013 по 19.11.2018;

- ліцензії на постачання теплової енергії серія АЕ № 199601 від 03.12.2013 зі строком дії ліцензії з 19.11.2013 по 19.11.2018;

- ліцензії на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами серії АЕ № 199602 від 03.12.2013; строк дії ліцензії з 19.11.2013 по 19.11.2018;

- ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення серія АЕ № 198481 від 22.11.2013; строк дії ліцензії з 07.11.2013 по 07.11.2018.

Та обставина, що протягом 2012-2015 року Макарівська квартирно-експлуатаційна частина району надавала для населення та інших споживачів комунальні послуги з теплопостачання, водопостачання і водовідведення, сторонами не заперечується та підтверджена рішеннями Господарського суду Житомирської області у справах № 906/1093/15, № 906/1095/15, № 906/1096/15. Рішення набрали чинності, і відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у цих господарських справах не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.

11.12.2012 Макарівська квартирно-експлуатаційна частина району на адресу Городоцької селищної ради Радомишльського району направила лист з плановими калькуляціями собівартості теплопостачання, водопостачання та водовідведення на 2013 рік для встановлення тарифів на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, які надаються Макарівською КЕЧ району.

23.12.2012 рішенням першої сесії першого скликання Городоцької селищної ради № 8 (№ 15 згідно матеріалів сесії) затверджено та введено в дію з 01 жовтня 2012 року, зокрема, тарифи на водопостачання, водовідведення та теплопостачання, а саме: водовідведення: - для населення в розмірі 2,20 грн. (з ПДВ) за м. куб.; - для інших споживачів - 2,46 грн. (з ПДВ) за м. куб.; водопостачання: - для населення в розмірі 3,50 грн. (з ПДВ) за м. куб.; - для інших споживачів - 4,87 грн. (з ПДВ) за м. куб.; теплопостачання: - для населення 4,03 грн. (з ПДВ) за 1 кв. м. опалювальної площі в місяць протягом року та 8,06 грн. (з ПДВ) за 1 кв. м. опалювальної площі в місяць в опалювальний період; - для інших споживачів - 981,88 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Макарівською квартирно-експлуатаційною частиною району протягом 2013, 2014, 2015 років до Городоцької селищної ради подавалися планові калькуляції собівартості послуг на теплопостачання, водопостачання та водовідведення для встановлення відповідних тарифів. Про те, що з цього приводу велась постійна переписка, не заперечується сторонами та підтверджено наданими суду листами Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району від 15.03.2013 № 360, від 24.11.2014 № 2348, від 02.12.2014 № 2427, від 24.12.2014 № 2666, від 29.12.2014 № 2703, від 15.01.2015 № 95.

Макарівською КЕЧ району щороку надавались відповідачеві економічні аналізи обґрунтування необхідності зміни тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також - на водопостачання і водовідведення

Клопотання про встановлення тарифів повертались Макарівській КЕЧі 25.12.2014, 31.12.2014, 15.01.2015 без розгляду у зв'язку з відсутністю належного підтвердження економічного обґрунтування розміру тарифів, які позивач просив затвердити.

Відповідно до постанови Радомишльського районного суду від 02.06.2015 у справі №289/488/15-а за позовом Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району до Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області та виконкому Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області визнано протиправними дії виконавчого комітету Городоцької селищної ради Радомишльського району про відмову у розгляді клопотання Макарівської КЕЧ району щодо питання про встановлення та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги та зобов'язано виконавчий комітет Городоцької селищної ради розглянути клопотання Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району щодо питання про встановлення та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги.

Судом у справі №289/488/15-а встановлено, що органом місцевого самоврядування всупереч нормам ч.2 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ч.3 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не розглянуто питання, яке віднесено до компетенції виконавчого органу.

Постановою Радомишльського районного суду відмовлено у позові у частині вимоги про зобов'язання відповідачів встановити тарифи на житлово-комунальні послуги, оскільки суд не може перебирати на себе повноваження іншого державного органу.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Постанова Радомишльського районного суду набрала законної сили і відповідно до статті 129¹ Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

22.07.2015 виконавчий комітет Городоцької селищної ради прийняв рішення № 78, відповідно до якого вирішено 1) Не встановлювати та не погоджувати тарифи на послуги теплопостачання, водовідведення та водопостачання; 2) Планову калькуляцію собівартості теплопостачання, водовідведення та водопостачання Макарівської КЕЧ району направити до Житомирської обласної адміністрації для проведення бухгалтерського аудиту з'ясування реальних витрат на виробництво та надання послуг.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога прокурора, обґрунтована положеннями статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", про стягнення різниці між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг розрахованої прокурором за період з січня 2013 року по липень 2015 року.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог керувався приписами статей 22, 1172, 1193 Цивільного кодексу України, виходив із встановленої судом недоведеності вчинення відповідачем повного складу цивільного правопорушення, що унеможливлює відшкодування заявлених прокурором збитків.

Натомість, апеляційний суд, керуючись приписами статей 22, 30, 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 191 Господарського кодексу України, статті 20 Закону України "Про природні монополії", статті 1173 Цивільного кодексу України, з огляду на встановлені ним обставини ухилення Городоцької селищної ради від прийняття рішення про затвердження економічно обґрунтованих тарифів у період з січня 2013 року по липень 2015 року, а також оскільки радою не було також встановлено механізму компенсації різниці в затверджених та економічно обґрунтованих тарифів, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про відшкодування різниці в тарифах у розмірі, який за розрахунком апеляційного суду відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" та складає 29744488,47 грн.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого господарського суду України про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, однак, за таких підстав.

Статтею 19 Конституції України передбачається, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Приписами статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Згідно із пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством.

Згідно із статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Такий порядок встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869.

Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Відповідно до Закону України "Про ціни та ціноутворення" державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Так, зокрема, предметом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій (стаття 8 Закону України від 20.04.2000 "Про природні монополії").

Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації) (частина 2 статті 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення").

Відповідно до частини 4 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається.

У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.

Спори щодо формування та встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються в судовому порядку.

Як встановлено місцевим господарським судом, на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Макарівська КЕЧ району в грудні 2012 року подала до Городоцької селищної ради Радомишльського району планові калькуляції собівартості опалення, водопостачання та водовідведення на 2013 рік для встановлення відповідних тарифів на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, які надаються Макарівською КЕЧ району.

Рішенням першої сесії першого скликання Городоцької селищної ради від 23.12.2012 №8 (або №15 згідно матеріалів сесії) затверджено та введено в дію з 01 жовтня 2012 року, зокрема, тарифи на водопостачання, водовідведення та теплопостачання, а саме: водовідведення: - для населення в розмірі 2,20грн. (з ПДВ) за м. куб, - для інших споживачів - 2,46грн. (з ПДВ) за м. куб; водопостачання: - для населення в розмірі 3,50грн. (з ПДВ) за м. куб, - для інших споживачів - 4,87грн. (з ПДВ) за м. куб; теплопостачання: - для населення 4,03грн. (з ПДВ) за 1 кв.м опалювальної площі в місяць на протязі року та 8,06грн. (з ПДВ) за 1 кв. м опалювальної площі в місяць в опалювальний період, - для інших споживачі - 981,88грн. (з ПДВ) за 1 Гкал (т.1 а.с.50, т.5 а.с.101). Також вирішено тарифи на теплопостачання, подані Макарівською КЕЧ району, не затверджувати у зв'язку з їх не обґрунтованістю.

З метою уникнення соціальної напруги та забезпечення прав мешканців смт. Городок, вказані тарифи рада затвердила в тому розмірі, які діяли з 01.01.2012 і погоджені Головним КЕУ, що підтверджується довідкою будинкоуправління №9 та не заперечується Макарівською КЕЧ.

Отже, як підтверджується матеріалами справи, відповідне рішення ради затвердження тарифів, прийнято останньою у 2012 році. Оскільки докази скасування або визнання недійсним згаданого рішення матеріали справи не містять, колегія суддів дійшла висновку, що дія останнього розповсюджувалась і на 2013-2015 роки. Що також підтверджується встановленими місцевим судом обставинами надання відповідних комунальних послуг позивачем на рівні тарифів, встановлених рішенням Городоцької селищної ради від 23.12.2012 №8.

Протягом 2013, 2014, 2015 років Макарівською КЕЧ району подавалися Городоцькій селищній раді планові калькуляції собівартості послуг на теплопостачання, водопостачання та водовідведення для встановлення відповідних тарифів та велась постійна переписка. Однак до цього часу інші тарифи, ніж ті, що затверджені рішенням від 23.12.2012, Городоцькою селищною радою не встановлювались.

Виконком Городоцької селищної ради 22.07.2015 вирішив тарифи на послуги теплопостачання, водовідведення та водопостачання у розмірі, визначеному позивачем не встановлювати та не погоджувати. Планову калькуляцію собівартості теплопостачання, водовідведення та водопостачання Макарівської КЕЧ району направити до Житомирської обласної адміністрації для проведення бухгалтерського аудиту з'ясування реальних витрат на виробництво та надання послуг.

Отже, у спосіб, визначений статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Городоцька селищна рада затвердила тарифи надання житлово-комунальних послуг.

Як встановлено частиною 4 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається.

Таким чином, допоки не буде скасовано відповідне рішення ради про затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги з підстав їх економічної необґрунтованості презюмується, що тариф є обґрунтований, а відтак стверджувати, що такий тариф не відповідає собівартості надання послуг та унеможливлює отримання прибутку є передчасним.

Відповідно до згаданої частини 4 у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Системний аналіз частини 4 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та наведених норм дає підстави для висновку про те, що лише у випадку затвердження економічно необґрунтованих тарифів, відповідні органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.

Таким чином, оскільки матеріали справи містять чинне рішення ради про затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги від 23.12.2012 дія якого розповсюджена і на 2013-2015 роки, а економічна обґрунтованість чи необґрунтованість цих тарифів у встановленому законом порядку позивачем не оскаржувалась (частина 9 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до абзацу 2 частини 7 цієї статті такі тарифи є економічно обґрунтованими. У зв'язку з цим, покладення на раду відповідного обов'язку з компенсації різниці у тарифах, передбаченого частиною 4 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" поза межами порядку, визначеного цією статтею (тобто в обхід прийняття радою рішення про затвердження тарифів на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, та визначення у зв'язку з цим радою розміру компенсації) є передчасним.

Як і стягнення апеляційним судом заявлених позивачем коштів у якості збитків.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України існує два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1173 Цивільного Кодексу України унормовано, що шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, як слушно зауважено місцевим судом необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є факти неправомірних дій бездіяльності органу місцевого самоврядування, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями, бездіяльністю органу місцевого самоврядування і заподіяною ним шкодою. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. При цьому, згідно приписів статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України лише порушене право позивача є підставою для звернення до суду.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заявлені позивачем кошти апеляційний суд не встановив, що у останнього виникло право на відшкодування завданих радою збитків.

Згаданою частиною 4 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено порядок відшкодування різниці між затвердженими відповідним рішенням ради зменшеними тарифами та економічно обґрунтованими. Лише у випадку неможливості компенсації у визначеному порядку компенсації, у позивача виникне право на відшкодування збитків. У такому випадку, величина збитків визначається реальними витратами, які поніс позивач надаючи відповідні житлово-комунальні послуги населенню.

За приписами статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У такому випадку, розмір збитків не може підтверджуватись визначеними ліцензіатом економічно обґрунтованими витратами навіть з урахуванням особливостей технологічних процесів конкретного виробництва та техніко - економічними розрахунками останнього.

Водночас, затвердження таких тарифів покладається на відповідний орган, як і перевірка їх обґрунтованості. Рішенням від 22.01.2015 селищна рада вирішила планову калькуляцію собівартості теплопостачання, водовідведення та водопостачання Макарівської КЕЧ району направити до Житомирської обласної адміністрації для проведення бухгалтерського аудиту з'ясування реальних витрат на виробництво та надання послуг.

Позивач підтверджуючи розмір заявлених до стягнення коштів посилається лише на власну калькуляцію, яка, за твердженням апеляційного суду, була ним перевірена та встановлена правильність розрахунку. Тобто, апеляційний суд, згаданою постановою самостійно встановив економічну обґрунтованість розрахованих позивачем тарифів, що виходить за межі компетенції суду. Та не встановив, що позивач, надаючи послуги за встановленими радою тарифами поніс реальні збитки у визначеній ним сумі.

Не свідчить про наявність вини ради у заподіянні збитків позивачу встановлена постановою Радомишльського районного суду від 02.06.2015 у справі №289/488/15-а бездіяльність останньої, оскільки предметом розгляду у даній справі слугувала бездіяльність ради щодо розгляду відповідного клопотання позивача, а не щодо затвердження економічно-обґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги. Висновки апеляційного суду у цій частині є безпідставними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області підлягає задоволенню, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі № 906/1320/15 - скасуванню, із залишенням без змін рішення Господарського суду Житомирської області від 25.11.2015 у даній справі.

За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на позивача.

Керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹ - 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі № 906/1320/15 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі № 906/1320/15 скасувати. Рішення Господарського суду Житомирської області від 25.11.2015 у справі № 906/1320/15 залишити в силі.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області 43848,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району на користь Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області 43848,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити місцевому господарському суду.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді І.П. Ходаківська

О.В. Яценко