ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року

Справа № 904/2031/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Панової І.Ю.,

суддів:

Білошкап О.В.,

Удовиченка О.С.,

розглянувши касаційну скаргу

Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків"

на рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017

та постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017

у справі

№904/2031/17 господарського суду господарського суду Дніпропетровської області

за позовом

Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків"

до

Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків"

про

стягнення 95 469,36 грн. та зобов'язання виконати певні дії

за участю представників сторін: Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" - Ласкіна В.В.

ВСТАНОВИВ :

Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (далі - позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (далі - відповідач), в якій просила суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача 95 469,36 грн. - коштів на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірі 0,5 % від фонду оплати праці по заводу;

- зобов'язати відповідача з 01.01.2017 року щомісячно перерахувати на рахунок позивача 0,5 % від фонду оплати праці на культурно-масову, спортивну і оздоровчу роботу.

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017 у справі №904/2031/17 (суддя Рудовська І.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі №904/2031/17 (головуючий суддя: Євстигнеєв О.С., суддя Кожеєв В.М., суддя Чус О.В.) апеляційну скаргу первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (м. Дніпро) залишено без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року у справі №904/2031/17 скасовано.

Провадження у справі №904/2031/17 припинено.

Не погоджуючись із наведеними судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі №904/2031/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та покласти судові витрати на відповідача.

У своїй касаційній скарзі позивач посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 11, 252, 523, 613, 626 Цивільного кодексу України (Далі - ЦК України), ст. 250 Кодексу законів про працю України (Далі -КЗпП України), ст. 3 Господарського кодексу України (Далі - ГК України), ст. 1, 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", ст. 5 Закону України "Про колективні договори і угоди", ст. ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (Далі - ГПК України).

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу позивача без задоволення.

Переглянувши у касаційному порядку прийняту у даній справі ухвалу апеляційного господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Під час розгляду справи судами встановлено, що 11.05.2016 між головою правління публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (Роботодавець) та головою профспілкового комітету первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (трудовий колектив) був підписаний колективний договір.

У п. 9.10. колективного договору сторони погодили зобов'язання Роботодавця перераховувати щомісячно профспілковому комітету кошти на культурно-масову, спортивну та оздоровчу роботу у розмірі не менше 0,5% фонду оплати праці.

У п. 10.2., п. 10.3. колективного договору сторони домовились проводити взаємозвітність про виконання колективного договору за 1-е півріччя на розширеному засіданні правління і профспілкового комітету, за рік - на конференції трудового колективу. Заслуховувати звіт профспілкового комітету про витрати коштів, перерахованих на культурно-масову та спортивну роботу у розмірі 0,5% ФОТ по заводу на конференції трудового колективу.

Зі звіту про виконання колективного договору ПАТ "Дніпропетровський завод прокатних валків" за 2016 рік вбачається, що п.9.10. колективного договору не виконано, коштів за 2016 рік коштів на культурно-масову, спортивну та оздоровчу роботу перераховано не було.

Посилаючись на п. 9.10. колективного договору, ст. 250 КЗпП України, ст.44 Закону України "Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності", п.8.6. галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПАТ "Дніпропетровський завод прокатних валків" звернулась до господарського суду з вимогами (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11.04.2017) стягнути з ПАТ "Дніпропетровський завод прокатних валків" за період з 01.06.2016 по 31.03.2017 95 469,36 грн. на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірі 0,5 % від фонду оплати праці по заводу; зобов'язати відповідача з 01.04.2017 щомісячно перераховувати на рахунок позивача 0,5% від фонду оплати праці на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу та витребувати довідки про фонд оплати праці по заводу помісячно за період з 01.06.2016 по 31.03.2017.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що кошторис витрат профспілкової організації на 2016 та 2017 рік, затверджений у відповідному порядку позивачем відповідачу не надавався, що свідчить про порушення з боку позивача своїх зобов'язань та унеможливлює перерахування коштів з боку адміністрації відповідача, з огляду на те, що обов'язок відповідача на перерахування коштів профспілковій організації пов'язаний з правом відповідача на контроль за виконанням умов Колективного договору та обов'язком позивача витрачати кошти виключно відповідно до затвердженого у встановленому порядку кошторису витрат, таким чином, відповідач не має можливості й підстав для перерахування коштів, що є предметом позову у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про зобов'язання відповідача щомісячно перераховувати на рахунок позивача 0,5% від фонду оплати праці на культурно-масову, спортивну і оздоровчу роботу починаючи з 01.04.2017 місцевий господарський суд виходив з того, що на момент звернення до суду права позивача в цій частині ще не порушені та, з урахуванням ст. 1 ГПК України, не можуть бути захищені в судовому порядку на майбутнє.

Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову та припиняючи провадження у справі, апеляційний господарський суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 01.07.1993р. №3356-ХІІ "Про колективні договори і угоди" (із змінами і доповненнями) колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців. Дана норма кореспондується зі ст. 10 КЗпП України.

Колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони (ст. 3 наведеного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про колективні договори і угоди" умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

У ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" встановлено, що зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.

Так, зі звіту про виконання колективного договору ПАТ "Дніпропетровський завод прокатних валків" за 2016 та наданих позивачем колективних договорів вбачається, що його зміст складають наступні розділи: Загальні положення, Зобов'язання сторін, Оплата праці, Забезпечення зайнятості, Підготовка кадрів. Режим праці та відпочинку, Охорона праці та здоров'я робітників, Соціальний розвиток колективу та соціальні пільги, Робота з молоддю, Гарантії діяльності та дотримання прав профспілкової організації, Контроль за виконанням колективного договору. Відповідальність сторін, Соціальне партнерство. Тобто, зміст договору не підпадає під визначення господарського договору.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" визначено, що для представництва і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин профспілки, організації профспілок можуть мати статус первинних, місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських.

У ст. 20 наведеного Закону встановлено, що профспілки, їх організації та об'єднання ведуть колективні переговори, укладають колективні договори, генеральну, галузеві (міжгалузеві), територіальні угоди від імені працівників у порядку, встановленому законом.

В зв'язку з наведеним апеляційний господарський суд вважає, що позов у даній справі пред'явлено з метою захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (працівників відповідача), що свідчить про відсутність у спірних правовідносин господарського характеру.

Неможливість застосування до даних правовідносин положень ГПК України апеляційний господарський суд обґрунтовує, крім наведеного, положеннями Статуту профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України (Профспілка металургів і гірників України), затвердженого на І з'їзді Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України 05.09.1990 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 28.01.2000, свідоцтво №1317 (із змінами і доповненнями).

Так, відповідно до п.1.12. Статуту основна мета профспілки:здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав і інтересів членів профспілки.

У даному випадку, як вважає апеляційний господарський суд, спірні трудові відносини врегульовані Кодексом законів про працю України, Законом України "Про колективні договори і угоди" та Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", а тому не потребують додаткового регулювання Цивільним кодексом України.

Суд апеляційної інстанції зазначив у оскаржуваній постанові, що даний спір по суті виник між первинною профспілковою організацією та адміністрацією (роботодавцем) стосовно відрахувань на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірі 0,5 відсотків фонду оплати праці працівників, господарські відносини між профспілкою (позивачем) та відповідачем, як роботодавцем, не виникали, тому даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України, до компетенції яких не відноситься розгляд справ у трудових спорах.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Тобто провадження у справі підлягає припиненню, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість господарському суду (ст. 12 ГПК України).

За змістом положень ст. ст. 1, 4, 12, 13 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже розглядають справи коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно з п.1 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори у господарських правовідносинах, у яких хоча б одним з учасників є суб'єкт господарської діяльності.

Відповідно до абзацу 2 ст.1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Згідно з ч.3 ст.3 ГК України діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Зміст позовної заяви та інших матеріалів справи свідчить про те, що предметом позову є стягнення з суб'єкта господарювання, як роботодавця, заборгованості з відрахувань на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірі 0,5 відсотка фонду оплати праці, а підставою позову - невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення таких відрахувань, передбачених ст.250 КЗпП України та ст.44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Вказані нормативно встановлені зобов'язання випливають з положень ч.3 ст.3 ГК України, оскільки їх виконання спрямоване на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов функціонування Профспілки, як негосподарюючого суб'єкта, що здійснюється за участю суб'єкта господарювання (відповідача), та безперечно є господарчим забезпеченням діяльності позивача.

У спірних правовідносинах позивач та відповідач виступають як неприбуткова (некомерційна) організація та суб'єкт господарювання відповідно. Тобто, між сторонами виник спір про право Профспілки на реалізацію господарчого забезпечення своєї діяльності як неприбуткової громадської організації.

Відтак, суб'єктний склад сторін даного господарського спору та характер спірних правовідносин відповідає вимогам ст.1 ГПК України, чим спростовується передчасний висновок апеляційного господарського суду про відсутність у спірних правовідносин господарського характеру та виникнення між сторонами трудового спору.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 111^{7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.}

^{Відповідно до ч.1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.}

^{За таких обставин, підстави для припинення провадження у даній справі відсутні, а тому оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у даній справі підлягає скасуванню як така, що прийнята внаслідок помилкового застосування норм процесуального права, а саме п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а справа - передачі на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача.}

^{Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -}

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі №904/2031/17 скасувати.

Справу №904/2031/17 передати на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

О.С. Удовиченко