Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2349/17

Провадження № 3/553/1307/2017

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28.11.2017

. Полтава

Суддя

Ленінського районного суду м. Полтави Новак Ю.Д., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у м.Полтаві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який мешкає: АДРЕСА_1, за ч. 1 ст. 130 КУпАП ,-

В С Т А Н О В И В:

14.09.2017 року, о 17 год. 42 хв. в м.Полтава по вул.Старий Поділ ОСОБА_1, в стані алкогольного сп'яніння керував автомобілем НОМЕР_1. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зі згоди водія за допомогою приладу алкотестер «Драгер». Результат позитивний 2,71%о , чим порушив п. 2. 9 а Правил дорожнього руху.

Цими діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Притягуємий ОСОБА_1 в судові засідання призначені 17.10.17 року та 28.11.2017 року, жодного разу не з'явився, хоча повідомлявся про час та місце слухання справи належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань від нього до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, докази наявні в ній та оцінивши їх в сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За умовами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, окрім іншого, настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.

Згідно з п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ч.1 ст. 266 КУпАП та п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.

Проведення огляду особи з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.6 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: а) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); б) лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаної Інструкції, за наявності ознак алкогольного сп'яніння, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції (зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), поліцейський проводить огляд за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Такий огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції (п.4 розділу ІІ Інструкції).

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

При цьому, в силу положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого, висунутого проти нього, кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.3 Конституції України).

У відповідності зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року (далі - ЄСПЛ ), не тільки Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), але й, практика ЄСПЛ застосовується судами України як джерело права, та має більшу юридичну силу ніж норми КПК України, оскільки згідно ст.19 Закону, законодавчий орган держави (орган представництва) має здійснювати експертизу та перевірку чинних законів і підзаконних актів на відповідність Конвенції та практиці ЄСПЛ.

На підставі ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

Отже, ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по третє - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У п.2.5. Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Як вище зазначив суд, до адміністративної відповідальності може бути притягнуто особу тільки тоді, коли вона відмовилася від проходження огляду лише у встановленому чинним законодавством порядку, який визначений ст.266 КУпАП та постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 .

Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.

Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський, в присутності двох свідків, складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Тобто, у разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1-4 ст.130 КУпАП, до нього долучаються докази перебування особи у стані алкогольного сп'яніння або відмови від проходження такого огляду.

Відповідно до роз'яснень, викладених у абзаці 4 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 24 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення» (із змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду N 18 ( v0018700-08 ) від 19 грудня 2008 року) для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП України не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись (абзац четвертий пункту 27 із змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду N 18 (v0018700-08 від 19 грудня 2008 року).

Аналізуючи докази які знаходяться в матеріалах справи в їх сукупності, пояснення самого притягуємого, які містяться в протоколі, де він не заперечував щодо вчинення даного правопорушення (а.с. 1), корінця від приладу «Драгер» на якому мається підпис притягуємого, акту огляду на стан алкогольного сп»яніння де зазначено що притягуємий погоджується із результатами огляду, пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, СД - диском з записом подій які відбулися 14.09.2017 року, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП доведена. Також суд вважає, що поліцейський при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, діяв у відповідності до своїх повноважень та способу, передбачених чинним законодавством, тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим доказом відповідно до вимог ст.251 КУпАП в якому є пояснення свідків, які підтверджують факт наявності у ОСОБА_1 передбачених законом ознак алкогольного сп»яніння, які були підставою для вимог щодо проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп»яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень ч. 1 ст.130 КУпАП.

Судові засідання по справі були призначені: 17.10.17 року, 28.11.17 року, але ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся поштовою рекомендованою кореспонденцією, що підтверджує той факт, що ОСОБА_1 був достовірно обізнаний про час та місце розгляду справи відносно нього, проте в судові засідання не з»явився.

В жодне судове засідання починаючи з 17.10.2017 року притягуємий ОСОБА_1 не з'явився, доказів причин поважності неявки в судові засідання суду не надав, що суд розцінює як спосіб затягування судового розгляду справи з метою уникнення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення та сплив строку притягнення до адмінвідповідальності, передбаченого чинним КУпАП.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України" наголошено на тому, що особа в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

Враховуючи те, що справа перебуває в провадженні суду з 19.09.2017 року, неодноразово призначалася до судового розгляду, ОСОБА_1 був достовірно обізнаний про час та місце усіх судових засідань, зокрема, особисто, шляхом отримання рекомендованих листів щодо виклику до суду, при цьому, за період протягом більше двох місяців не з'явився до суду особисто, не забажав скористатися правами, наданими йому чинним законодавством, та у разі неможливості особисто брати участь в судових засіданнях забезпечити присутність свого захисника представляти його інтереси в суді, беручи до уваги той факт, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов'язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності притягуємого на підставі наявних документів, приєднаних до протоколу про адміністративне правопорушення.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зазначено, що гр.-н ОСОБА_1 ознайомлений з даним протоколом та надав відповідні пояснення.

Наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100 затверджено "Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них".

Відповідно до п. 3.3 нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна використовуватися працівниками патрульної поліції та знаходитися в режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди, перевірці документів, арешті або затримання особи, поверхневому огляді, загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї, при наданні допомоги особам, у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.

Зміст відеозапису з нагрудних відеокамер поліцейських, наданого суду в додатку до протоколу про адміністративне правопорушення серії від 14.09.2017 року відносно ОСОБА_1 та дослідженого в судовому засіданні, свідчить про те, що працівниками патрульної поліції відеозапис обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення здійснювався відповідно до норм чинного законодавства. Зафіксовані даними камерами обставини підтверджують ті обставини, що ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення роз'яснювались права, передбачені чинним законодавством та не порушувалось його право на захист. Тим паче, що при проходженні огляду на стан сп'яніння та складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення були присутні сторонні особи в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які засвідчили той факт, що притягуємий пройшов огляд на стан сп»яніння і результат огляду позитивний. Підстав, які б давали можливість суду вважати, що вказані обставини є сумнівними та неправдивими відсутні, оскільки вищевказані обставини узгоджуються між собою, є послідовними та такими, що повністю відповідають матеріалам справи. Даний факт також підтверджується і відеозаписом доданим до протоколу.

Протокол серії БР № 083193 від 14.09.2017 року, складено відповідно до вимог ст. 256 КпАП України, скріплений підписами самого ОСОБА_1 та особисто підписаний поліцейським. Дані, які б вказували на його сумнівність чи недостовірність в матеріалах справи відсутні. Докази в матеріалах справи є послідовними та несуперечливими, повністю дослідженими судом в судовому засіданні.

Будь-яких інших доказів та доводів які б обґрунтовано свідчили щодо відсутності складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 суду не надано та в матеріалах справи немає.

Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КпАП України підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, корінцем приладу «Драгер», актом огляду на стан сп»яніння та СД-диском з відеозаписом подій, які відбулися 14.09.2017 року за участю ОСОБА_1 Дані докази об»єктивно узгоджуються між собою та не протирічать одне одному. За таких обставин висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України належним чином обгрунтований сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, об"єктивність яких сумнівів не викликає.

Отже, при визначенні виду та міри адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд враховує суспільно небезпечний характер вчиненого останнім правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан.

Крім того, згідно Закону України "Про судовий збір" з ОСОБА_1 на користь Держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 320 грн. 00 коп.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 130, 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 ( десять тисяч двісті ) гривень 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 320 грн. 00 коп. судового збору.

Постанову може бути оскаржено протягом 10 днів з моменту її винесення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави

Юрій Дмитрович Новак