ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2017 р. Справа № 911/2891/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська овочева компанія», м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех», с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району,

про стягнення 8 634,94 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, уповноважений, довіреність від 10.05.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, уповноважений, довіреність від 15.12.2016 №302;

СУТЬ СПОРУ:

позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Українська овочева компанія» звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 25.09.2017 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех», в якому просить суд стягнути з відповідача вартість товару, повернення якого було прийнято відповідачем, в сумі 8 634,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач оплатив наданий відповідачем рахунок-фактуру від 15.06.2017 №15970 платіжним дорученням від 16.06.2017 в сумі 8 634,94 грн., після чого за видатковою накладною від 19.06.2017 відповідач поставив позивачу товар (запчастини) на загальну суму 8 911,64 грн. Позивач, посилаючись на ст. 15 Закону України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин» та ст. 707 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою прийняти повернення товару. Позивач твердить, що повернув відповідачу отриманий товар, посилаючись на експрес-накладну №20400056487447 ТОВ «Нова Пошта», за якою 01.08.2017 представник одержувача ОСОБА_3 отримав відповідне відправлення. За твердженням позивача, оскільки відповідач схвалив повернення товару, у нього на підставі ст. 707, 1212 ЦК України виник обов’язок повернути сплачену за товар суму 8 634,94 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2017 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Українська овочева компанія» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/2891/17 та призначено розгляд справи на 23.10.2017.

20.10.2017 від позивача надійшли додаткові документи із клопотання про приєднання доказів від 20.10.2017. Зокрема було подано копію накладної на повернення товару від 06.10.2017 №20 та докази її направлення відповідачу.

23.10.2017 від відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех» надійшов відзив на позов від 20.10.2017 №313, у якому відповідач проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити. Заперечення мотивована тим, що між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості про поставку товару, відповідачем було сформовано рахунок-фактуру у відповідності до замовлення позивача. При поставці товару відповідач поставив позивачу замовлений товар НІЖ VKM, а товар БОЛТ ЗРІЗНИЙ та ОСОБА_4 був замінений на аналог ідентичної ціни та кількості, що в усному порядку було погоджено з позивачем.

19.06.2017 представники позивача та відповідача спільно перевірили номенклатуру, кількість та якість товару, склали та підписали видаткову накладну від 19.06.2017, відтак відповідач твердить, що поставив позивачу належний товар, який був прийнятий без зауважень, відповідно який не підлягає поверненню.

Відповідач твердить, що звертаючись до відповідача з вимогою про прийняття повернення товару, позивач пропустив передбачений інструкціями Держарбітражу при ОСОБА_5 СРСР від 15.06.1965 №П-6 та від 25.04.1966 №П-7 двадцятиденний термін, повернення товару з відповідачем не погоджувалось. Позивач відправив товар службою доставки без повідомлення продавця про таке відправлення; отримання відповідачем такого відправлення не свідчить про погодження відповідачем повернення товару, оскільки представник відповідача ОСОБА_6 не уповноважений на укладання договорів або для погодження поставки чи приймання товару, а підписання експрес-накладної ТОВ «Нова Пошта» лише засвідчує факт переміщення товару. Відповідач твердить, що надав відповідь на листи позивача з вимогами про погодження повернення товару та про повернення коштів, а саме листом від 04.10.2017 запропонував компромісне вирішення спірного питання.

23.10.2017 від відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех» надійшла заява від 23.10.2017 №314 про відвід судді Конюх О.В., яка ухвалою від 23.10.2017 була залишена без задоволення.

В судовому засіданні 06.11.2017 в порядку частини 3 ст. 77 ГПК України суд оголосив перерву до 06.11.2017, про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.

06.11.2017 від відповідача надійшли додаткові документи із клопотанням про залучення до матеріалів справи. Зокрема було подано копію листа від 04.10.2017 №287 з доказами направлення на адресу позивача (фіскальний чек «Укрпошта» від 24.10.2017 з роздруківкою відстеження пересилання поштового відправлення з офіційного сайту «Укрпошта»).

В судове засідання 13.11.2017 з’явились представники позивача та відповідача, які надати пояснення по суті позову.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Українська овочева компанія», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Українська овочева компанія») до товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех», с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району (далі по тексту - ТОВ «Ерідон Тех»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Між позивачем та відповідачем досягнуто домовленості про поставку товару (НІЖ VKM артикул 6061900 12 шт., Болт зрізний артикул 80061681 12 шт., ОСОБА_4 самозажимна артикул 80201630 12 шт.). відповідачем виставлено для оплати відповідний рахунок-фактуру від 15.06.2017 №15970 на суму 8 634,94 грн., який був оплачений позивачем платіжним дорученням від 15.06.2017 №1398 в сумі 8634,94 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 19.06.2017 №7740, підписаної та скріпленої печатками обох сторін, відповідач поставив, а позивач прийняв (на підставі довіреності від 16.06.2017 №461) товар вартістю 8 634,94 грн.

За правовим змістом, відносини сторін є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину поставки між сторонами зафіксований у вищеперерахованих рахунку, платіжному дорученні, накладній, то сторони не порушили вимог частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

12.07.2017 позивач направив відповідачу вимогу від 11.07.2017 №617, у якій повідомляв, що отриманий товар не відповідає здійсненому замовленню та не може бути використаний за призначенням. Посилаючись на ст. 7, 15 Закону України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин» та ст. 707 ЦК України позивач вимагав прийняти повернення товару згідно накладної на повернення №10 від 27.06.2017 та узгодити заміну товарів або повернути сплачені кошти. Як вбачається з вказаного листа, а також опису вкладення в цінний лист від 12.07.2017, відповідачу позивачем був направлений лише лист-вимога. Зазначена в ньому накладна на повернення позивачем не складалася та відповідачу не направлялася. Крім того, як вбачається з роздруківки з сайту ДППЗ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення, зазначене поштове відправлення №0836000056732 відповідачу вручено не було.

Позивачем товар, отриманий від відповідача за видатковою накладною від 19.06.2017 №7740 був надісланий на адресу відповідача через ТОВ «Нова Пошта» 28.07.2017, та був отриманий представником відповідача ОСОБА_3 01.08.2017, про що свідчить копія Експрес-накладної ТОВ «Нова Пошта» №20400056487447 від 28.07.2017.

22.08.2017 позивач ТОВ «Українська овочева компанія» звернувся до відповідача ТОВ «Ерідон Тех» з листом №722 від 21.08.2017, у якому твердив про те, що отримавши відправлений поштою товар, відповідач схвалив повернення товару, та, посилаючись на ст. 707, ст.ст. 525, 526, ст. 1212 ЦК України та частину 2 ст. 530 ЦК України, вимагав протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги оплатити кошти в сумі 8911,64 грн. за реквізитами позивача. Як вбачається з роздруківки з сайту ДППЗ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення, зазначене поштове відправлення №0836000071049 відповідачу вручено не було.

Після порушення провадження у справі, а саме 09.10.2017 позивач направив відповідачу накладну на повернення спірного товару №20 від 06.10.2017. Зазначене поштове відправлення було отримано відповідачем 13.10.2017, про що свідчить роздруківка з сайту ДППЗ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення.

24.10.2017 відповідач ТОВ «Ердон Тех» направив позивачу лист від 04.10.2017 №287, у якому факт заміни частини товару (болтів та гайок) на аналог ідентичної кількості визнав, однак твердив про те, що відправлення товару поштою без письмового повідомлення, без коригування видаткової та податкової накладних, без складення актів дефектування, без угоди про повернення товару та коштів є неправомірним. Відповідач пропонував розглянути питання про повернення коштів за товар, замінений на аналогічний.

З усних пояснень представників сторін судом з’ясовано, що між сторонами згоди не досягнуто, спір не врегульовано. Позивач вимагає стягнення з відповідача коштів в сумі 8 634,94 грн. Зазначена вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Згідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Посилання позивача на норми закону складає юридичні підстави поданого позову.

Виходячи з принципу змагальності та диспозитивності судового процесу суд розглядає справи в межах предмету та з підстав, визначених позивачем на власний розсуд.

Обґрунтовуючи вимогу про повернення коштів, сплачених за товар, позивач посилається на ст. 707 ЦК України, відповідно до якої покупець має право протягом чотирнадцяти днів не рахуючи дня купівлі непродовольчого товару належної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. У разі виявлення різниці в ціні покупець проводить необхідний перерахунок з продавцем. Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього грошову суму.

Посилання в якості підстави позову на ст. 707 ЦК України є безпідставним. Зазначена норма закону регулює договір роздрібної купівлі-продажу (який є публічним та укладається щодо товару, використання якого не пов’язане з підприємницькою діяльністю) і не може бути застосована до спірних відносин сторін у справі.

Також безпідставним є посилання позивача на Закон України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин», оскільки предмет договору купівлі-продажу між сторонами не належить до сільськогосподарських машин в розумінні ст. 1 вказаного закону (визначення термінів).

Крім того, позивач, обґрунтовуючи вимогу про повернення коштів, сплачених за товар, посилається на ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зазначене посилання також є безпідставним. Згідно позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах Верховного Суду України від 24.09.2014р. у справі № 6-122цс14 та від 22.01.2013р. у справі № 5006/18/12/2013/3-69г12, виходячи із змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Одночасно з посиланням на ст. 1212 ЦК України позивач в обґрунтуванні позову робить взаємовиключне посилання також на ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, які регулюють виконання зобов’язань.

Зазначені посилання є також безпідставними, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами виникнення у відповідача грошового зобов’язання з повернення отриманих за поставлений товар коштів.

Так, відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов’язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару, або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Спірний товар за видатковою накладною від 19.06.2017 №7740 позивачем прийнято без зауважень через уповноважену особу ОСОБА_7, якому було видано довіреність на отримання матеріальних цінностей від 16.06.2017 №461.

Станом на день розгляду справи повернення товару з відповідачем не погоджено, накладна на повернення, яка позивачем відповідачу була скерована лише 09.10.2017, відповідачем, не підписана, податкова накладна відповідачу взагалі не направлялась.

Посилання позивача на Експрес-накладну ТОВ «Нова Пошта» №20400056487447 від 28.07.2017 є безпідставним, оскільки вона є підтвердженням погодження позивачем на умови публічної оферти ТОВ «Нова Пошта», відтак підтвердженням укладення публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень.

До матеріалів справи додана копія довіреності від 03.01.2017 №1, видана товариством «Ерідон Тех» ОСОБА_3, яка надає останньому право одержувати та відправляти вантаж на фірмі «Автолюкс», «Гюнсел», «Ваш час», «Ночной експрес», «Євро експрес», «Нова Ношта», ТОВ ТК «САТ», «Делівері», «Укрпошта» а також здійснювати його переадресацію. Відтак зазначена особа не вправі вчиняти від імені ТОВ «Ерідон Тех» жодних правочинів та/або погоджувати повернення товару.

При цьому в порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, звертаючись до суду з позовом, позивач має довести належними та допустимими доказами наявність свого права та факт його порушення або невизнання з боку відповідача, при цьому наповнення доказової бази у справі є процесуальним обов’язком сторін, а не суду, а невиконання цього обов’язку позивачем тягне за собою відповідні наслідки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позов із заявлених позивачем підстав задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою у позові судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові товариству з обмеженою відповідальністю «Українська овочева компанія» до товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех» відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 01.12.2017.

Суддя О.В. Конюх