Провадження № 22-ц/783/4960/17 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника позивача Прат «СК «ПЗУ Україна» - Стефківського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 червня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «СК «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, -

в с т а н о в и л а :

рішеннямШевченківського районного суду м. Львова від 12 червня 2017 року позов задоволено.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «СК» ПЗУ Україна» 4268 (чотири тисячі двісті шістдесят вісім) гривень 58 коп. страхового відшкодування у порядку регресу та 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп. судового збору, а всього 4512 (чотири тисячі п'ятсот дванадцять) гривень 18 коп.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вважає рішення таким, що не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону (як процесуального, так і матеріального права), у зв'язку із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що допитаний судом відповідач ОСОБА_2 повідомив суд про те, що 09.06.2010 року після настання страхового випадку повідомив ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про настання страхового випадку по телефону, який зазначений в страховому полісі. На дане повідомлення на місце страхового випадку прибув страховий агент ОСОБА_6 Вказує на те, що дані покази узгоджуються з показами даними в судовому засіданні представника позивача Стефківського В.І., який повідомив, що станом на 14.07.2010р. достатньо було повідомити страхову компанію про страховий випадок по телефону, однак вказане у оскаржуваному рішенні не зазначене, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи. Крім цього, вказує на те, що судом не враховано, що позивачем не надано доказів порушення ОСОБА_2 умов, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1191 ЦК України щодо неповідомлення позивача про страховий випадок ОСОБА_2 у встановлені строки та у належному порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника на підтримання апеляційної скарги, представника позивача - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд посилаючись, зокрема, на ч.1 ст. 16, ст.ст. 60, 1191 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та задовольняючи позов, виходив з того, що, - 31.03.2010р. між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 був укладений договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №ВА/7053793 щодо автомобіля НОМЕР_1. Згідно постанови Шевченківського районного суду м.Львова від 14.07.2010р., гр.ОСОБА_2 09.06.2010р. в м.Львові на вул.Костюшка - пл.Григоренка, керуючи автомобілем НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_7, внаслідок чого транспортні засоби зазнали пошкоджень. За даною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. Листом від 28.11.2011 року ПрАТ СК «Граве Україна» звернулося до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про виплату страхового відшкодування в сумі 4778,58 грн., у зв'язку з виплатою останньою страхового відшкодування власнику автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_7, яке було виплачено у розмірі 4268,58 грн. Згідно ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Таким чином, з наведеного вбачається, що у разі завдання водієм транспортного засобу третій особі шкоди, тобто настання пригоди, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, та при наявності у винуватця полісу обов'язкового страхування має місце страховий випадок, передбачений умовами договору (полісу) обов'язкового страхування. У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 після настання ДТП, що мало місце 09.06.2010 року у м.Львові на вул.Костюшка - пл.Г.Григоренка з його ж вини, не повідомив у встановлені строки та у належному порядку позивача про даний страховий випадок. Показання ОСОБА_8 про те, що він з донькою ОСОБА_6 виїжджали на місце ДТП, т.я. остання працювала у страховій компанії ПрАТ СК «ПЗУ Україна», судом оцінюються критично, оскільки сама ОСОБА_6 на неодноразові виклики до суду не прибула. ОСОБА_8 у своїх показаннях повідомив, що з відповідачем вони є колегами. Окрім того, з матеріалів справи видно, що позивач звертався до відповідача з регресною вимогою, однак останній належним чином не відреагував. Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач «СК» ПЗУ Україна» здійснила виплату страхового відшкодування в сумі 4268,58 грн. за мінусом 510 грн. що відповідає розміру франшизи і таке підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення №1142 від 08.02.2012 року, крім цього позивач після дорожньо-транспортної пригоди не повідомив страховика про настання страхового випадку, суд вважав, що позовні вимоги слід задовольнити.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають, обставини ж, які суд вважав встановленими, - не доведені.

Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано, - 9.06.2010 року (за час дії договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між сторонами на період з 31.03.2010 року до 30.03.2011 року поліс №ВА 7053793 а.с. 3) мала місце ДТП за участі застрахованого автомобіля НОМЕР_4 та автомобіля ОСОБА_7, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у СК «Граве Україна», а саме Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_5. Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 14.07.2010 року (справа №3-1734/2010) ОСОБА_2 визнано винним у спричиненні ДТП та як наслідок заподіянні шкоди автомобілям, зокрема, і потерпілої особи ОСОБА_7 (постанова суду а.с. 15, довідка УДАІ про ДТП а.с. 13-14).

На підставі договору страхування, заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, акту огляду пошкодженого транспортного засобу, рахунку фактури №Д-00006868 від 10.06.2010 року, розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту, без врахування франшизи, тощо (копії страхової справи а.с. 4-21), - страховиком гр. ОСОБА_9, а саме СК «Граве» було виплачено ТзОВ «Сервісний центр «Діамант» 4778,58 грн. за проведення ремонту автомобіля потерпілої у ДТП особи. Розмір шкоди, факт сплати такої суми, правильність розрахунку шкоди чи порядок виплати такої суми позивачем не оспорюється. На заяву СК «Граве», страховика потерпілої особи, позивачем, як страховиком відповідача, - сплачено знову ж за мінусом франшизи 4268,58 грн. страхового відшкодування. Більше того представник позивача заявив про відсутність необґрунтованих витрат при здійсненні розрахунку СК «Граве» страхового відшкодування чи сплаті такого їх компанією.

Посилаючись на неповідомлення відповідачем їх як страховика, в порушення умов договору та вимог закону про страховий випадок, у передбачені строки, - позивачем подано даний позов до суду про повернення їм виплаченої суми відповідачем в порядку регресу.

Дійсно, як вбачається із стаття 33 Закону України «Про обов'зкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, - учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані: терміново повідомити про дорожньо-транспортну пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України; вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально; проінформувати один одного про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; вжити всіх можливих заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди. Учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт. (Пункт 33.2 статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2902-IV (2902-15) від 22.09.2005) Під час оформлення відповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду працівники органів Міністерства внутрішніх справ України встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди.

Згідно ст. 38 вказаного Закону, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху ( 1306-2001-п ); ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини; до особи, яка заподіяла шкоду навмисно. МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону; до водія транспортного засобу, який заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій; до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом; до підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини.

Також, відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину. Держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили. Батьки (усиновлювачі), опікун або піклувальник, а також заклад або особа, що зобов'язані здійснювати нагляд за малолітньою або неповнолітньою особою, які відшкодували шкоду, завдану малолітньою або неповнолітньою особою чи фізичною особою, яка визнана недієздатною, не мають права зворотної вимоги до цієї особи.

Дійсно, відповідно до вимог закону позивач (страховик) має право, у випадку неповідомлення його відповідачем (страхувальником) без поважних причин у передбачені законом терміни, на зворотну вимогу у розмірі виплаченого відшкодування.

Однак при застосуванні вказаних норм закону слід враховувати, зокрема, правові позиції Верховного Суду України, що висловлені у Постановах, за наслідками розгляду справ в порядку п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України та є обов'язковими до застосування.

А із таких вбачається, що за змістом наведених правових норм можна зробити висновок, що в разі якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника (зміст правових висновків Верховного Суду України у справах №6-186цс16 від 30.03.2016 року та №6-1613цс16 від 31.05.2016 року).

Тобто дані норми вказують на право страховика щодо подання такого позову, а не необхідність безумовного стягнення сум в порядку регресу.

Крім цього, як вбачається із правових висновків Верховного Суду України, - наведеними вище правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування.

Проте в разі якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов'язань повинні вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

У справі, яка переглядається, факт настання страхового випадку встановлено; відповідача, як особу, винну в ДТП, притягнуто до адміністративної відповідальності; ПАТ «Київський страховий дім» сплатило страхове відшкодування на підставі судового рішення, оскільки ним заперечувався факт укладення договору страхування, розмір страхового відшкодування, сплачений страховиком на підставі судового рішення, не перевищує ліміту відповідальності страховика, тому сам по собі факт неповідомлення відповідачами страховика про настання страхового випадку не є підставою для пред'явлення регресного позову до водія забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, у справі, яка переглядається, суди правильно застосувалипідпункт 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 та пункт «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV, а висновок суду касаційної інстанції відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом України в постанові від 16 вересня 2015 року (справа № 6-284цс15).

Вказане є правовою позицією Верховного Суду України висловленою у справі 6-2011цс16 від 22.03.2017 року, що є аналогічною до висновку у справі № 6-284цс15 від 16 вересня 2015 року.

Зважаючи на наведене слід вказати, що висновок суду про безумовну необхідність стягнення виплаченої позивачем страхувальнику потерпілої особи суми страхового відшкодування в порядку регресу з відповідача є безпідставним.

Окрім цього, як вбачається із досліджених судом доказів, відповідачем у передбачені Законом строки було повідомлено про факт ДТП позивача, а саме у день ДТП.

Вказане підтверджено визнанням представником позивача факту роботи страхового агента ОСОБА_6 у день ДТП у позивача. Такий факт підтверджується і договором доручення (AD) №AGN.08.32751.001.AD, укладеним між ВАТ «СК «ПЗУ Україна» та вказаною особою від 18.11.2008 року (а.с. 95-98). Крім цього, факт повідомлення відповідачем позивача про ДТП підтверджено і фактом участі представника позивача під час огляду пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_7 на місці ДТП 9.06.2010 року (підпис представника позивача на акті пошкодженого транспортного засобу а.с. 7), імовірності чого не заперечив і представник позивача. А, крім цього, факт повідомлення та виїзду на місце ДТП підтверджено і поясненнями свідка ОСОБА_8, батька ОСОБА_6, який виїжджав разом з донькою на місце ДТП для допомоги їй у складанні документів, так як мав більший досвід такої роботи, які судом безпідставно не було взято до уваги за відсутності будь-яких доказів щодо помилковості, суперечності, упередженості таких. Зважаючи також і на те, що такі покази підтверджуються і іншими доказами в сукупності та такі є взаємопов'язаними між собою та із поясненнями відповідача по суті спору.

Зважаючи на вказане судом першої інстанції позов було задоволено безпідставно, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Вказаним доводи апеляційної скарги слід визнати обгрунтованими, а саму скаргу задовольнити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.2-4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 червня 2017 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «СК «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 267,94 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра