УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоПисаної Т.О., суддів: Гримич М.К., Іваненко Ю.Г.,Закропивного О.В., Маляренка А.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», треті особи: Незалежна профспілка працівників Іллічівського морського торговельного порту, профспілка робітників морського транспорту Іллічівського морського торгівельного порту, спілка професіоналів докер-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, вказуючи на порушення відповідачем положень трудового законодавства, просила:

- поновити строк на оскарження наказу директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 26 січня 2015 року № 33 «Про переміщення працівників підприємства» та наказу директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 26 січня 2015 року № 46/0 про її переміщення;

- поновити їй строк на оскарження наказу першого заступника директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 10 липня 2015 року № 389/О-2 «Про припинення трудового договору та її звільнення»;

- визнати незаконним та скасувати наказ директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» 26 січня 2015 року № 33 «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення зі штатного розпису відділу матеріально-технічного забезпечення посади оператора заправних станцій третього розряду;

- визнати незаконним та скасувати наказ директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 26 січня 2015 року № 46/0 про її переміщення;

- визнати незаконним та скасувати наказ першого заступника директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 10 липня 2015 року № 289/О-2 про припинення трудового договору та її звільнення;

- поновити її в ДП «Іллічівський морський торговельний порт» на посаду оператора заправних станцій третього розряду;

- стягнути з ДП «Іллічівський морський торговельний порт» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 26 лютого 2015 року по час ухвалення рішення суду;

- рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачем було дотримано норми законодавства, що регулюють звільнення працівників у зв'язку з ліквідацією посади та структурного підрозділу, а тому підстав для задоволення позову немає.

З такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 13 лютого 1984 року ОСОБА_6 працює в ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» на різних посадах, а з 10 травня 2006 року переведена оператором заправної станції відділу матеріально-технічного забезпечення.

Згідно з наказом ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 23 січня 2015 року № 28 у зв'язку з укладенням 22 січня 2015 року договору № 7 оренди державного нерухомого майна ДП «Іллічівський морський торговельний порт», яке знаходиться на балансі третього терміналу, з ТОВ «Трансгрейтермінал» ліквідовано з 23 квітня 2015 року структурний підрозділ «3 термінал» з усіма робочими місцями та посадами, що складають його штатний розпис. Пункт 3.1 цього наказу передбачає здійснення звільнення за переведенням до ТОВ «Трансгрейтермінал» працівників, зазначених у листах - клопотаннях щодо звільнення за переведенням до вказаного підприємства, за їхніми заявами відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України. Відповідно до п. 3.2 цього наказу передбачено здійснення вивільнення працівників, які відмовилися від звільнення за переведенням до ТОВ «Трансгрейтермінал», робочі місця та посади яких ліквідуються цим наказом, на підставі ст. 49-2 КЗпП України, Закону України «Про зайнятість населення».

Наказом директора ДП «Іллічівський морський торговельний порт» від 26 січня 2015 року № 33 у зв'язку з необхідністю забезпечення заходів щодо реорганізації підприємства відповідно до Закону України «Про морські порти України» та з метою підвищення ефективності виробничої діяльності ДП «Іллічівський морський торговельний порт», а також у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, що пов'язані з передачею в оренду основних засобів структурного підрозділу «3 термінал» були вилучені зі штатних розписів структурних підрозділів робочі місця та посади за переліком, викладеним в наказі, в тому числі посада оператора заправної станції. Відповідно з п. 2 наказу було здійснено переміщення з 26 січня 2015 року в структурний підрозділ «3 термінал».

Відповідно до наказу від 26 січня 2015 року № 46-0 ОСОБА_6 переміщено з 02 лютого 2015 року оператором заправної станції 3-го терміналу з оплатою за штатним розписом з режимом - денний, з п'ятиденним робочим тижнем на підставі ст. 32 КЗпП України.

14 квітня 2015 року ОСОБА_6 вручено письмове попередження про наступне вивільнення, але вона відмовилась поставити свій підпис в цьому попередженні, про що було зроблено 05 травня 2015 року відповідний запис працівниками відділу кадрів підприємства. У разі відмови від звільнення за переведенням, у зв'язку з відсутністю вакантних робочих місць та посад, які б відповідали її професії та кваліфікації, запропоновано вакантне робоче місце прибиральника службових приміщень (а. с. 247, т.1).

Наказом від 10 липня 2015 року № 38 9/0-2 позивача було звільнено з посади оператора заправних станцій 3-го розряду 3 терміналу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (п. 1 ст. 40 КЗпП України).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що виключає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядникові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 25 травня 2016 року в справі № 6-3048цс15).

Відповідно до наказу ДП «ІМТП» від 10 липня 2015 року № 389/О-2 ОСОБА_6 було звільнено з посади оператора заправних станцій 3-го розряду 3 терміналу з зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. В чому полягають ці зміни в наказі не зазначено.

Із матеріалів справи вбачається, що з наявних у ДП «ІМТП» чотирьох терміналів був ліквідований лише один 3-й термінал, що свідчить лише про внутрішні структурні зміни у ДП «ІМТП», а не про реорганізацію всього підприємства.

В попередженні про наступне звільнення, позивачу було запропоновано лише одне вакантне робоче місце прибиральника з тарифною ставкою 1 407 грн, при цьому суди у порушення вимог ст. 214 ЦПК України не з'ясували і не перевірили наявність всіх вакантних посад чи роботи за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншої вакантної роботи, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, та які б могли бути запропоновані позивачу одночасно з попередженням про звільнення.

Відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 була членом виборного органу - Незалежної профспілки працівників порту, і для її звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці відповідач повинен був отримати попередню згоду виборного органу первинної профспілкової організації та вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент звільнення позивача (10 липня 2015 року) не було ні згоди первинної профспілкової організації, ні відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору.

Крім того, суд, вирішуючи спір, виходив із того, що посада оператор заправних станцій третього розряду відділу матеріально-технічного забезпечення та посада оператора заправних станцій третього терміналу є загальною.

Однак, відповідно до п. 2.14 Інструкції від 29 липня 2015 року «Про порядок ведення трудових книжок працівників» записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.

Згідно з примітками 1 та 2 додатка «В» Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року за № 327, назви професій можуть бути розширені за потребою користувача термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення, якщо інше не передбачено у Класифікаторі професій чи відповідних законодавчо-правових актах.

Окрім того, до професій (професійних назв робіт) можуть застосовуватися похідні слова за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду новоутвореної професії.

Як убачається з наказів від 26 січня 2015 року № 33 та № 46-0 та змін до штатних розписів при переміщені проводиться скорочення постійного робочого місця та відділу матеріально-технічного забезпечення, яке займала позивачка, і її переводять на інше постійне робоче місце в інший структурний підрозділ «3 термінал» на посаду оператора заправних станцій третього терміналу.

Тобто, скорочується та змінюється робоче місце та найменування посади, які були обумовлені трудовим договором, відповідно до якого позивачка постійно працювала у ДП «Іллічівський морський торговельний порт» оператором заправних станцій відділу матеріально-технічного забезпечення.

З наведеного вбачається, що у даному випадку відповідач при переведенні вийшов за межі умов трудового договору і провів таке переведення позивачки без її згоди зі скороченням постійного робочого місця та посади, яку вона обіймала.

Крім того, є безпідставними посилання суду на обставини встановлені рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 липня 2015 року, оскільки спір розглядався між іншими сторонами, а тому встановлені у справі обставини не мають преюдиційного значення для вирішенні цієї справи.

Вирішуючи спір, апеляційний суд наведеного не врахував, не з'ясував, чи наявні були посади операторів заправних станцій у інших терміналах та чи пропонував відповідач позивачу вакантні посади.

За таких обставин, оскільки фактичні обставини судом апеляційної інстанції належним чином не встановлені та не перевірені, рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2016 року скасувати справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.О. Писана Судді:М.К. Гримич О.В. Закропивний Ю.Г. Іваненко А.В. Маляренко