СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2017 р. Справа № 818/1318/17

ОСОБА _1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач , ОСОБА_4, звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просить зобов'язати відповідача скасувати в цілому рішення конкурсної комісії, прийняте за результатами конкурсу на заміщення посади головного спеціаліста юридичного відділу апарату ОСОБА_1 обласної державної адміністрації та відповідно проведений вказаний конкурс.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 29.08.2017 позивачем було успішно пройдено тестування та отримано 36 балів із 40 під час конкурсного відбору на посаду головного спеціаліста юридичного відділу апарату ОСОБА_1 обласної державної адміністрації. Після чого він був допущений до співбесіди, яка відбулась 05.09.2017 року та в ході якої він відповів на всі питання конкурсної комісії. При цьому позивач зазначає, що більшість з усього обсягу заданих питань стосувались його інвалідності, та проходження в зв’язку з цим лікування. Позивач стверджує, що протягом всієї співбесіди майже всі члени конкурсної комісії постійно наголошували в своїх питаннях на його інвалідності, акцентуючи це, як перешкоду у виконанні ним обов’язків за даною посадою та не навели жодного заперечення на всі його змістовні відповіді на декілька питань, що були задані з правової тематики протягом всього часу співбесіди. Позивач вважає, що дані обставини свідчать, про те, що ще до проголошення переможця конкурсу конкурсна комісія проявила стосовно нього дискримінацію за ознакою інвалідності. При цьому позивач зазначає, що він є інвалідом 3 групи по бронхіальній астмі і дана група є робочою та немає жодного з протипоказань для роботи на будь-якій посаді, в тому числі на посаді головного спеціаліста юридичного відділу апарату ОСОБА_1 обласної державної адміністрації. В підтвердженням факту дискримінації саме за ознакою інвалідності, позивач зазначає, що він зайняв 3 місце за результатами конкурсу.

Позивач вважає, що дані обставини свідчать про порушення відповідачем п. 4 ст. 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», яка наголошує на тому, що місцеві державні адміністрації забезпечують працевлаштування інвалідів. Але відповідач не забезпечивши його право на працевлаштування порушив не тільки вимоги чинного законодавства України, яке містить наведені гарантії, але й вимоги Конвенції про права осіб з інвалідністю, яка набрала чинності для України 06.03.2010 та відповідно до пyнктy g) чacтини 1 статті 27 «Праця і зайнятість» якої держави- учасниці забезпечують реалізацію права на працю інвалідів шляхом ужиття, належних заходів, спрямованих, зокрема, на таке: працевлаштування осіб з інвалідністю у державному секторі.

Крім того, позивач стверджує, що внаслідок прийняття відповідачем рішення щодо визначення переможцем конкурсу - ОСОБА_5 було порушено його конституційне право на працю, передбачене ст. 43 Конституції України, а саме, зазначене порушення полягає в тому, що в теперішній час позивач тимчасово не працює та є безробітним, ОСОБА_5 (переможець конкурсу) та кандидат, визначений другим за конкурсом працюють та є співробітниками ОСОБА_1 ОДА.

Позивач та представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач зазначає, що згідно з положеннями частини першої статті 22 Закону України «Про державну службу», з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідач вважає, що виконання зазначеної в позовній заяві вимоги щодо скасування ОСОБА_1 обласною державною адміністрацією результатів конкурсу є неможливим, у зв’язку з відсутністю відповідної вимоги центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби та враховуючи вимоги норми статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади зобов’язані діяти лише в межах повноважень, в порядку а у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, скасування судом результатів конкурсу не тягне за собою повторне його проведення.

Пункт 4 Порядку дотримання принципу недискримінації під час проведення конкурсу не виключає обов’язку застосування в ході його проведення розумного пристосування для особи з інвалідністю, яка виявила бажання взяти участь у конкурсі, а також можливості застосування позитивних дій відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

На виконання пункту 4 Порядку в умовах проведення конкурсу була передбачена умова щодо проведення розумного пристосування для особи з інвалідністю, яка виявила бажання взяти участь у конкурсі, що відбувається за відповідною заявою конкурсанта. Разом з тим, позивач не заявляв до комісії вимог щодо застосування в ході його проведення розумного пристосування для особи з інвалідністю.

Відповідач стверджує, що доводи позивача щодо допущення з боку відповідача відносно нього дискримінації є безпідставними та не знаходять свого документального підтвердження. Ураховуючи перелік критеріїв, за якими проводилось оцінювання під час співбесіди, наявність у позивача інвалідності жодним чином не могла вплинути на оцінку за вищезазначеними критеріями відповідності вимогам до професійної компетенції.

Розглянувши результати проведеного конкурсу члени комісії одноголосно вирішили не рекомендувати голові ОСОБА_1 обласної державної адміністрації призначення ОСОБА_4 на посаду головного спеціаліста юридичного відділу апарату ОСОБА_1 обласної державної адміністрації у зв'язку з невідповідністю досвіду, досягнень, компетенції, особистих якостей вимогам до професійної компетентності кандидата та до відповідних посадових обов'язків, як такої, що не пройшов співбесіди. Таким чином, переможець конкурсу визначається виключно на підставі рішення конкурсної комісії за результатами оцінок її членів і не може бути визначений судом, оскільки оцінювання результатів конкурсу знаходиться поза компетенцією суду.

Крім того, відповідач стверджує, що враховуючи наявність вичерпного переліку підстав для скасування конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби, встановленого Порядком проведення конкурсу, наведене позивачем обґрунтування своїх позовних вимог не можуть слугувати підставою для скасування результатів конкурсу, оскільки проведення конкурсу відбулося у відповідності до умов його проведення.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 приймав участь у конкурсному відборі на посаду головного спеціаліста юридичного відділу апарату ОСОБА_1 обласної державної адміністрації. ОСОБА_1 обласної державної адміністрації від 06.09.2017 № 01- 47/720 – к позивача було повідомлено, що за результатами тестування та співбесіди він посів третє місце серед кандидатів за підсумковим рейтингом (а.с. 7).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає ОСОБА_6 України «Про державну службу».

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.3 цей ОСОБА_6 регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Статтею 6 Закону України «Про державну службу» передбачено, що посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців. Зокрема, категорія "В" - інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б".

Згідно з пунктом третім частини першої статті 12 Закону України «Про державну службу», система управління державною службою включає, окрім іншого, Комісію з питань вищого корпусу державної служби та відповідні конкурсні комісії.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про державну службу», вимогами до осіб, які претендують на вступ на державну службу, є вимоги до їхньої професійної компетентності, які складаються із загальних та спеціальних вимог.

Статтею 21 Закону України «Про державну службу», визначено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби визначений главою 2 розділу ІV Закону України «Про державну службу».

Так, відповідно до ст. 22 Закону України «Про державну службу», з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, що затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 22). Проведення конкурсу здійснюється з урахуванням рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень кандидатів на зайняття вакантної посади (ч.2 ст.22).

Згідно з ч.3.ст. 22 Закону України «Про державну службу», порядок проведення конкурсу визначає:

1) умови проведення конкурсу;

2) вимоги щодо оприлюднення інформації про вакантну посаду державної служби та оголошення про проведення конкурсу;

3) склад, порядок формування та повноваження конкурсної комісії;

4) порядок прийняття та розгляду документів для участі в конкурсі;

5) порядок проведення тестування, співбесіди, інших видів оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби;

6) методи оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби.

Також ч.5 та ч.6 ст. 22 зазначені випадки у яких конкурс не проводиться, так у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов'язкового проведення конкурсу (ч.5 ст. 22). Під час передачі або делегування повноважень і функцій від державного органу до органу місцевого самоврядування переведення державного службовця на посаду служби в органах місцевого самоврядування здійснюється без обов'язкового проведення конкурсу в разі відповідності його професійної компетентності кваліфікаційним вимогам до відповідної посади та за умови вступу на службу вперше за результатами конкурсу (ч.6 ст.22)

Статтею 26 Закону України «Про державну службу» встановлений порядок визначення відповідності кандидатів умовам конкурсу: служба управління персоналом державного органу, в якому проводиться конкурс, проводить перевірку документів, поданих кандидатами, на відповідність встановленим законом вимогам та повідомляє кандидата про результати такої перевірки. Кандидати, документи яких пройшли перевірку, передбачену частиною першою цієї статті, проходять тестування відповідно до Порядку проведення конкурсу, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Кандидати, які пройшли тестування, передбачене частиною другою цієї статті, проходять співбесіду та/або інші види оцінювання відповідно до Порядку проведення конкурсу.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про державну службу», конкурс на зайняття вакантної посади державної служби категорії "Б", крім тих, що зазначені в абзаці другому цієї частини, та категорії "В" проводить конкурсна комісія у складі не менше п'яти осіб, утворена керівником державної служби в державному органі. Засідання конкурсної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів.

Під час засідання конкурсної комісії її члени:

1) вивчають результати проведеної службою управління персоналом перевірки документів кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби;

2) проводять відбір кандидатів з використанням видів оцінювання відповідно до Порядку проведення конкурсу;

3) проводять співбесіду з кандидатами на зайняття вакантних посад з урахуванням результатів тестування для уточнення їхньої професійної компетентності;

4) особисто оцінюють рівень професійної компетентності кандидатів та визначають в особистому порядку їхній загальний рейтинг;

5) за результатами складення загального рейтингу кандидатів визначають переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади.

Рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від її складу.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про державну службу», рішення конкурсної комісії оформляється протоколом, який підписується присутніми на засіданні членами комісії, не пізніше ніж протягом трьох календарних днів після його проведення і зберігається в державному органі, в якому проводився конкурс, протягом п'яти років. Інформація про переможця конкурсу оприлюднюється на офіційних веб-сайтах центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, та державного органу, в якому проводився конкурс, не пізніше наступного робочого дня після підписання протоколу засідання конкурсної комісії відповідно до Порядку проведення конкурсу. Служба управління персоналом державного органу, в якому проводився конкурс, надсилає кожному кандидату письмове повідомлення про результати конкурсу протягом п'яти календарних днів з дня їх оприлюднення.

Також суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну службу» постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 246 затверджено Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі по тексту - Порядок проведення конкурсу), який визначає процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс), метою якого є добір осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки.

З матеріалів справи суд вбачає, що розпорядженням голови ОСОБА_1 обласної державної адміністрації від 05.05.2017 №250 – ОД затверджено склад конкурсної комісії апарату ОСОБА_1 обласної державної адміністрації (а.с. 51 – 52).

Розпорядженням голови ОСОБА_1 обласної державної адміністрації від 01.08.2017 №416 – ОД було оголошено конкурс на зайняття вакантної посади (категорія «В») головного спеціаліста юридичного відділу апарату ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, затверджено умови проведення конкурсу та визначено головного спеціаліста відділу управління персоналом апарату ОСОБА_1 обласної державної адміністрації ОСОБА_7 адміністратором під час проведення конкурсного відбору (а.с. 47 – 50).

Судом встановлено, що до конкурсного відбору на зайняття вакантної посади головного спеціаліста юридичного відділу апарату ОСОБА_1 обласної державної адміністрації було допущено трьох кандидатів: ОСОБА_5, ОСОБА_8,ОСОБА_4 Вказані кандидати на зайняття вакантної посади пройшли тестування та співбесіду з конкурсною комісією.. Відповідно до зведеної відомості середніх балів за результатами тестування та співбесіди кандидати отримали такі бали: ОСОБА_5 – 14,82 бали, ОСОБА_4 – 10 балів, ОСОБА_8 – 11,34 бали (а.с. 61).

Згідно рішення конкурсної комісії, оформленого протоколом, відповідно до підсумкового рейтингу визначено переможцем конкурсного відбору на зайняття вакантної посади головного спеціаліста юридичного відділу апарату ОСОБА_1 обласної державної адміністрації – ОСОБА_5, другим за результатом конкурсу – ОСОБА_8 (а.с. 53).

Суд зазначає, що відповідно ч.5 ст.28 Закону України «Про державну службу», учасник конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір, має право оскаржити рішення конкурсної комісії.

Пунктом 67 Порядку проведення конкурсу визначено, що рішення комісії стосовно переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на посади державної служби скасовується у разі: встановлення факту порушення умов конкурсу під час його проведення, яке могло вплинути на його результати; коли за результатами конкурсу не визначено кандидата на зайняття вакантної посади; коли за результатами спеціальної перевірки виявлено обмеження щодо вступу на державну службу переможця конкурсу та відсутності другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби; незгоди переможця конкурсу з рішенням про встановлення випробування під час призначення на посаду державної служби вперше; відмови особи, призначеної на посаду державної служби вперше, від складення Присяги державного службовця, якщо Комісією не визначено другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби.

Відповідно до розділу «Умови проведення конкурсу» Порядку проведення конкурсу, конкурс проводиться поетапно:

1) прийняття рішення про оголошення конкурсу;

2) оприлюднення рішення про оголошення конкурсу;

3) приймання документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі;

4) попередній розгляд поданих документів на відповідність встановленим законом вимогам;

5) проведення тестування та визначення його результатів;

6) розв'язання ситуаційних завдань та визначення їх результатів (крім категорії "В");

7) проведення співбесіди та визначення її результатів;

8) проведення підрахунку результатів конкурсу та визначення переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата;

9) оприлюднення результатів конкурсу.

Також додатком № 1 до Порядку проведення конкурсу визначені умови проведення конкурсу, зокрема загальні умови та умови до професійної компетентності.

Під час розгляду справи судом встановлено, що оскаржуваний конкурс був проведений з дотримання всіх перелічених етапів та визначених законодавством і відповідним розпорядженням ОСОБА_1 обласної державної адміністрації умов його проведення. Фактів порушення умов конкурсу під час його проведення, які могли вплинути на його результати судом не встановлено. ОСОБА_6 підстави для скасування оскаржуваного рішення конкурсної комісії щодо результатів конкурсного відбору відсутні.

Щодо твердження позивача про те, що при проведенні зазначеного конкурсу конкурсною комісією виявлено дискримінацію до нього за ознакою інвалідності та порушено його право на працю, як особи з інвалідністю, зокрема, не забезпечено право на працевлаштування у державному секторі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідно ст. 2 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак: забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб; повагу до гідності кожної людини; забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

Статтею 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначено, що відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну службу» одним із принципів державної служби є забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необгрунтованих обмежень або надання необгрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про державну службу», прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про державну службу», проведення конкурсу здійснюється з урахуванням рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень кандидатів на зайняття вакантної посади.

ОСОБА_6 України «Про державну службу» визначає виключну процедуру прийняття та вступу на державну службу. Суд зазначає, що ні ОСОБА_6 України «Про державну службу», ні ОСОБА_6 України «Про засади запобігання та протидії дискримінації» не передбачає надання переваг будь-якій категорії осіб, зокрема, особам з інвалідністю, при працевлаштуванні на державну службу. Суд вважає, що позивач безпідставно ототожнює гарантії щодо забезпечення рівних можливостей особам з інвалідністю з наданням переваг особам з інвалідністю при проходженні конкурсного відбору при прийняття на посади державної служби.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_4 користуючись рівними з іншими кандидатами на зайняття вакантної посади державної служби правами, прийняв участь у конкурсному відборі та пройшов всі етапи конкурсу. При цьому твердження позивача про те, що більшість заданих йому на співбесіді питань стосувались його інвалідності спростовуються матеріалами справи, зокрема, показами свідків – членів конкурсної комісії ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та адміністратора конкурсної комісії ОСОБА_7 а також звукозаписом співбесіди, наданої самим позивачем (а.с. 44). Опитані в судовому засіданні перелічені свідки зазначили, що оцінка всіх учасників конкурсного відбору здійснювалася ними виключно за діловими та професійними якостями. Відтак під час розгляду справи судом не було встановлено наявності будь – яких фактів, які б свідчили про прояви дискримінації, надання необгрунтованих обмежень або надання необгрунтованих переваг будь - якому учаснику зазначеного конкурсного відбору на зайняття вакантної посади державної служби. Суд вважає, що відповідачем були надані рівні можливості всім учасникам зазначеного конкурсного відбору для реалізації права доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. Зайняття позивачем третього місця серед кандидатів за підсумковим рейтингом на посаду державної служби не є наслідком дискримінації щодо нього, а є лише наслідком оцінки членами конкурсної комісії ділових та професійних якостей ОСОБА_4, при цьому впливу інформації щодо стану здоров’я позивача на оцінку надану його професійним та діловим якостям членами комісії, судом не встановлено.

Також суд вважає безпідставним твердження позивача про порушення відповідачем п. 4 ст. 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», яка наголошує на тому, що місцеві адміністрації забезпечують працевлаштування інвалідів, ст.18 Закону України «Про соціальний захист інвалідів» згідно якої, зазначене право гарантується шляхом безпосереднього звернення інваліда, вимог Конвенції про права осіб з інвалідністю.

Так, відповідно до ч.1 ст.27 Конвенції про права інвалідів, держави-учасниці визнають право інвалідів на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку інвалід вільно вибрав чи на яку він вільно погодився, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для інвалідів. Держави-учасниці забезпечують і заохочують реалізацію права на працю, зокрема тими особами, які отримують інвалідність під час трудової діяльності, шляхом ужиття, у тому числі в законодавчому порядку, належних заходів, спрямованих, зокрема, на таке:

a) заборону дискримінації за ознакою інвалідності стосовно всіх питань, які стосуються всіх форм зайнятості, зокрема умов прийому на роботу, наймання та зайнятості, збереження роботи, просування по службі та безпечних і здорових умов праці;

b) захист прав інвалідів нарівні з іншими на справедливі й сприятливі умови праці, зокрема рівні можливості й рівну винагороду за працю рівної цінності, безпечні та здорові умови праці, зокрема захист від домагань, та задоволення скарг;

c) забезпечення того, щоб інваліди могли здійснювати свої трудові й профспілкові права нарівні з іншими;

d) надання інвалідам можливості для ефективного доступу до загальних програм технічної та професійної орієнтації, служб працевлаштування та професійного й безперервного навчання;

e) розширення на ринку праці можливостей для працевлаштування інвалідів та просування їх по службі, а також надання допомоги в пошуку, отриманні, збереженні та відновленні роботи;

f) розширення можливостей для індивідуальної трудової діяльності, підприємництва, розвитку кооперативів і організації власної справи;

g) наймання інвалідів у державному секторі;

Відповідно до преамбули Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», цей закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами. Статтею 17 цього ж Закону визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Окрім того, частина третя статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Відповідно до довідки ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, з 01.01.2017 року в апараті ОСОБА_1 обласної державної адміністрації працює 4 інваліда, а штатна чисельність працівників апарату складає 88 одиниці. Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штату працівників ОСОБА_1 обласною державною адміністрацією виконаний, що свідчить про дотримання органом вимог чинного законодавства України щодо забезпечення працевлаштування інвалідів (а.с. 35).

Крім того, судом встановлено, що на виконання пункту 4 Порядку проведення конкурсу, в умовах проведення конкурсу було передбачено проведення розумного пристосування для особи з інвалідністю, яка виявила бажання взяти участь у конкурсі, що відбувається за відповідною заявою конкурсанта, але позивач не заявляв до комісії вимог щодо застосування в ході його проведення розумного пристосування для особи з інвалідністю.

Також суд зазначає, що з метою реалізації права інвалідів на працевлаштування статтею 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Відповідно до ст.14 Закону України «Про зайнятість населення», зокрема, інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" належать до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. Але як зазначив в судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_4 на обліку з державній службі зайнятості як безробітний не зареєстрований, отже своїм правом щодо сприяння йому у працевлаштуванні, в тому числі і додатковому, не скористався.

Виходячи із системного аналізу перелічених норм законодавства, суд доходить висновку, що гарантії держави щодо працевлаштування інвалідів забезпечуються, зокрема, наданням їм рівних з іншими можливостей для реалізації своїх прав та відсутності проявів дискримінації, що не означає надання їм переваг при проходження конкурсного відбору на посади державної служби.

Стосовно твердження позивача про те, що відповідачем не було взято до уваги набрання ним більшої кількості балів під час тестування, ніж переможець конкурсу, суд зазначає, що відповідно до пункту 34 Порядку проведення конкурсу, для визначення результатів тестування використовується така система: 2 бали виставляється кандидатам, які відповіли правильно на 32 питання тестового завдання і більше; 1 бал виставляється кандидатам, які відповіли правильно на 24-31 питання тестового завдання; 0 балів виставляється кандидатам, які відповіли на 23 і менше питань тестового завдання. За результатами тестування ОСОБА_5 набрав 33 бали, ОСОБА_8 – 33 бали, ОСОБА_4 – 36 балів (а.с. 68 – 70) Таким чином, всі кандидати за результатами тестування отримали однакову кількість балів, тобто по 2 бали, що було відображено у відповідній відомості (а.с. 36). Згідно з пунктом 49 Порядку проведення конкурсу, співбесіда проводиться з метою оцінки відповідності досвіду, досягнень, компетенції, особистих якостей вимогам до професійної компетентності кандидата, та до відповідних посадових обов’язків. Для оцінювання кожної окремої вимоги до професійної компетентності на співбесіді використовується така система, передбачена пунктом 51 Порядку, а саме: 2 бали виставляється кандидатам, які відповідають вимозі; 1 бал виставляється кандидатам, які не повною мірою відповідають вимозі; 0 балів виставляється кандидатам, які не відповідають вимозі. Визначення результатів співбесіди здійснюється кожним членом комісії індивідуально та фіксується у відомості про результати співбесіди. Пунктом 52 Порядку встановлено, що визначення остаточних результатів конкурсу здійснюється у балах як середнє арифметичне значення індивідуальних оцінок. Відповідно до пункту 56 Порядку підсумковий рейтинг кандидатів визначається шляхом додавання середніх оцінок, проставлених членами конкурсної комісії у зведеній відомості середніх оцінок за кожну окрему вимогу до професійної компетентності, та тестування на знання законодавства. Таким чином, сума вищезазначених оцінок є підсумковим рейтингом кандидата, за допомогою якого визначається переможець конкурсу. Як зазначалося судом вище, відповідно до зведеної відомості середніх балів за результатами тестування та співбесіди кандидати отримали такі бали: ОСОБА_5 – 14,82 бали, ОСОБА_4 – 10 балів, ОСОБА_8 – 11,34 бали (а.с. 61). Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» та Порядку, переможцем конкурсу був визнаний ОСОБА_5, як кандидат, що набрав найбільшу кількість балів за результатами підсумкового рейтингу.

Щодо посилання позивача на те, що у відомостях щодо результатів співбесіди та протоколі від 05.09.2017 не вказаного переліку питань, які були задані та відповіді, які були на них отримані під час співбесіди по кожному з кандидатів а також щодо твердження позивача про ймовірну фальсифікацію протоколу від 05.09.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1. ст.28 Закону України «Про державну службу», рішення конкурсної комісії оформляється протоколом, який підписується присутніми на засіданні членами комісії, не пізніше ніж протягом трьох календарних днів після його проведення і зберігається в державному органі, в якому проводився конкурс, протягом п'яти років.

Відповідачем надано суду належним чином завірену копію протоколу засідання конкурсної комісії на зайняття вакантної посади державної служби апарату ОСОБА_1 обласної державної адміністрації від 05.09.2017 року (а.с. 53). Даний протокол містить підписи всіх присутніх на відповідному засіданні членів конкурсної комісії. Опитані в якості свідків в судовому засідання члени конкурсної комісії ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтвердили підписання ними зазначеного протоколу. Також будь яких невідповідностей змісту протоколу рішенню прийнятому конкурсною комісією щодо результатів конкурсу, яке було відповідно до вимог законодавства належним чином оприлюднене, судом не встановлено, як і не встановлено факту несвоєчасного оформлення зазначеного протоколу. Сам факт надання копії зазначеного протоколу суду відповідачем не на першому судовому засіданні по даній справі не свідчить про його фальсифікацію. Відтак суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь – які докази фальсифікації зазначеного протоколу засідання конкурсної комісії.

Також суд зазначає, що відповідно до Інструкції з діловодства ОСОБА_1 обласній державній адміністрації, розробленої на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року №1242 «Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Ради Міністрів автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади», у протоколах фіксується інформація про хід ведення засідань, прийняття в адміністрації рішень комісіями, дорадчими органами, зборами тощо. Протокол складається на підставі записів, зроблених безпосередньо під час засідань, поданих текстів та тез доповідей і виступів, довідок, проектів рішень тощо (п. 103 Інструкції). Протоколи можуть складатися в повній або стислій формі. У протоколах, складених у стислій формі, фіксуються лише прийняті рішення, а не хід обговорення питання (п. 104 Інструкції, а.с. 169). ОСОБА_6, а ні ОСОБА_6 України «Про державну службу», а ні Порядок проведення конкурсу не містить вимог щодо форми протоколу засідання конкурсної комісії, відтак суд вважає, що оформлення вищезазначеного протоколу засідання конкурсної комісії у стислій формі не суперечить нормам законодавства.

Крім того, суд зазначає, що форма відомості про результати співбесіди встановлена додатком 7 до Порядку. Вказана форма не передбачає зазначення в ній переліку питань, які були задані учасникам конкурсного відбору та отримані на них відповіді.

Стосовно посилання позивача на те, що у члена конкурсної комісії ОСОБА_10 був наявний конфлікт інтересів, оскільки вона будучи безпосереднім керівником ОСОБА_5 мала приватний інтерес щодо визначення його переможцем даного конкурсу, зумовленого особистими дружніми стосунками, що призвело до надання необґрунтованої переваги ОСОБА_5 під час визначення результатів вказаного конкурсного відбору, судом встановлено наступне.

ОСОБА_10 займає посаду начальника юридичного відділу апарату ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, водночас, відповідно до розпорядження голови ОСОБА_1 обласної державної адміністрації №250 – ОД від 05.05.2017 є членом конкурсної комісії (а.с. 51 – 52). Переможець даного конкурсу ОСОБА_5 на час його проведення займав посаду провідного спеціаліста юридичного відділу апарату ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, отже ОСОБА_10 являлася його безпосереднім керівником.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає ОСОБА_6 України «Про запобігання корупції». Відповідно до ч.1 ст 3 Закону України «Про запобігання корупції» до суб'єктів, на яких поширюється дія цього Закону, зокрема, відносяться державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено:

- потенційний конфлікт інтересів – наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність та неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

- реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

- приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Виходячи із системного аналізу зазначених вище норм законодавства, суд доходить висновку, що конфлікт інтересів як потенційний так і реальний передбачає наявність таких складових як існування у особи приватного інтересу та впливу цього інтересу на об'єктивність або неупередженість при прийнятті нею рішень чи вчинення дій. Лише факт підпорядкування однієї службової особи іншій сам по собі не свідчить наявності у таких осіб конфлікту інтересів як потенційного так і реального. Встановленню підлягає факт наявності у особи саме приватного інтересу, зокрема, майнового чи немайнового, зумовленого особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками із підлеглою особою. Суд зазначає, що під час розгляду справи судом не було встановлено жодного факту, що свідчив би про існування у ОСОБА_10 будь – якого приватного інтересу (майнового чи немайнового) при виконанні нею повноважень члена конкурсної комісії, як і не було встановлено існування будь – яких позаслужбових відносин між нею та ОСОБА_5 Відтак суд вважає, що твердження позивача про наявність у ОСОБА_10 конфлікту інтересів при здійсненні нею повноважень члена конкурсної комісії є безпідставним.

Також суд враховує, що відповідно до ст.29 Закону України «Про запобіганню корупції» зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом, зокрема, застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень. Судом встановлено, в зв’язку з відсутністю вичерпного переліку ситуацій, під час яких може виникнути потенційний конфлікт інтересів, ОСОБА_10 на керівника апарату ОСОБА_1 обласної адміністрації ОСОБА_9 було подано доповідну записку щодо встановлення зовнішнього контролю під час прийняття нею рішень щодо оцінки кандидатів протягом співбесіди (а.с. 66 – 67). Відповідно до резолюції ОСОБА_9 на вказаній доповідній записці, зовнішній контроль він залишив за собою. Опитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 підтвердив здійснення ним зовнішнього контролю під час прийняття ОСОБА_10 рішень щодо оцінки кандидатів протягом співбесіди

Крім того, стосовно посилання позивача на те, що ОСОБА_10 телефонувала на попередні місця роботи позивача, тим самим здійснюючи збір інформації щодо нього в порушення норм Порядку проведення конкурсу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.49 Порядку проведення конкурсу, співбесіда проводиться з метою оцінки відповідності досвіду, досягнень, компетенції, особистих якостей вимогам до професійної компетентності кандидата та до відповідних посадових обов'язків. Пунктом 50 Порядку проведення конкурсу визначено, що перелік вимог, відповідно до яких повинно бути проведено співбесіду, визначається конкурсною комісією згідно з умовами проведення конкурсу. Співбесіду проводить конкурсна комісія. Під час співбесіди оцінюються вимоги, які не були оцінені на попередніх етапах конкурсу.

Визначення результатів співбесіди здійснюється кожним членом комісії індивідуально та фіксується у відомості про результати співбесіди за формою згідно з додатком 7.

З матеріалів справи суд вбачає, що співбесіда вказаною конкурсною комісією проводилась відповідно до переліку вимог визначених згідно з умовами спірного конкурсу (а.с. 38). Відповідно до зазначеного переліку конкурсною комісією відповіді учасників конкурсу оцінювались за такими вимогами: професійні знання, якісне виконання поставлених завдань, командна робота та взаємодія, сприйняття змін, технічні вміння, знання сучасних інформаційних технологій, особистісні якості і компетенції. При цьому, кожен член конкурсної комісії відповідно до вимог Порядку проведення конкурсу, здійснював оцінку відповідей індивідуально, шляхом виставлення балів по кожному з кандидатів у відповідній відомості (а.с. 29 – 34).

ОСОБА_6 оцінка учасників конкурсного відбору здійснювалася саме за переліченими критеріями та вимогами, а не за інформацією щодо попередніх місць роботи кандидатів. Крім того, із наданого позивачем звукозапису співбесіди, судом встановлено, що на питання члена конкурсної комісії щодо строків перебування на попередніх місцях роботи, позивач сам детально розповів про причини звільнення із вказаних місць роботи.

Суд зазначає, що опитані в судовому засіданні члени конкурсної комісії ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 зазначили, що під час конкурсного відбору не отримували від ОСОБА_10 будь – якої інформації щодо ОСОБА_4 Член конкурсної комісії ОСОБА_13 на запитання: чи повідомляла їй ОСОБА_10 будь – які відомості щодо ОСОБА_4 зазначила, що такого не пам’ятає.

Також ОСОБА_10, опитана в якості свідка, заперечувала те, що вона телефонувала на попередні місця роботи позивача.

Таким чином, суд вважає, що інформація щодо попередніх місць роботи позивача не є критерієм за яким здійснювалася оцінка учасників конкурсу, дана інформація ніяким чином не могла вплинути на повноту та правильність відповідей учасника на питання членів комісії задані відповідно до перелічених вище спеціальних вимог до кандидатів згідно умов конкурсу.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 67 Порядку проведення конкурсу, рішення Комісії стосовно переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на посади державної служби скасовується, зокрема, у разі встановлення факту порушення умов конкурсу під час його проведення, яке могло вплинути на його результати.

Суд зазначає, що під час розгляду справи судом не було встановлено будь – яких порушень умов конкурсу, які могли б вплинути на його результат.

Таким чином, виходячи з викладеного вище, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 обласної державної адміністрації про зобов'язання ОСОБА_1 обласної державної адміністрації скасувати рішення конкурсної комісії, прийняте за результатами конкурсу на заміщення посади головного спеціаліста юридичного відділу апарату ОСОБА_1 обласної державної адміністрації та відповідно проведений вказаний конкурс – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 28.11.2017 року.

Суддя В.О. Павлічек