Провадження № 2-а/219/811/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 року. Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Радченко Л.А., розглянувши у відсутності сторін в письмовому провадженні у приміщенні суду в м.Бахмут адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського об,єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність щодо невиплати пенсії та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Бахмутського об,єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з 01 березня 2016 року; зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсії з 01.03.2016р.

В обґрунтування позову посилається на те, що є пенсіонером, отримує пенсію,перебував на обліку в Дзержинському управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. 09.06.2017 року він звернувся до Бахмутського об 'єднаного УПФУ Донецької області з заявою про запит електронної пенсійної справи та подальшої виплати пенсії за фактичним місцем проживання, згідно довідки ВПО у м. Бахмут. Дана заява була прийнята та працівник пенсійного фонду повідомив позивача, що пенсія йому буде відновлена з моменту її останнього отримання. Поновлення виплати пенсії позивач чекав до липня 2017 року, але будь- яких повідомлень про поновлення виплати пенсії поштою або на телефон він не отримав. Також, у липні 2017 року він перевірив стан свого карткового рахунку у банку, але кошти на ньому були відсутні. Тому, він змушений був звернутися із запитом до Бахмутського об 'єднаного пенсійного фонду із відповіді якого він дізнався, що, оскільки місце його фактичного проживання за адресою вказаною у довідці ВПО не підтверджено, то пенсійна справа звята на облік без пенсійних виплат, оскільки йому відмовлено у відновленні соціальних виплат. Вважає бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії неправомірною, та такою, що порушує його права як громадянина України.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що припинення виплати пенсії позивачу здійснено на підставі діючого законодавства. Зокрема, відповідач зазначив, що виплата пенсії була призупинена з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 , ПКМУ № 365 від 08.06.2016р. « Порядок призначення ( відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», ПКМУ № 136 від 19.02.2016р. « Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації…» та деякими іншими і до теперішнього часу позивач із заявою про поновлення пенсії не звертався. З огляду на зазначене Фонд вважає, що діяв у відповідності до законодавства та правових підстав для задоволення позовних вимог немає. Враховуючи вказані постанови, виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена.

Позивач, який був повідомлений про час розгляду справи, в судове засідання не з,явився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність.

Представник Бахмутського об,єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надав суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу без його участі.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинста України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі наведененої норми, а також, врахувавши клопотання сторін, суд дійшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Позивач є пенсіонером і отримував пенсію за місцем свого проживання в м.Єнакієве Донецької області, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.

З довідки № 1419108097 від 28.04.2017р. про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що ОСОБА_1 перемістився з тимчасово окупованої території до фактичного місця проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1.

09.06.2017р. позивач звернувся до відповідача з заявою про запит її пенсійної справи з пенсійного органу м.Дзержинськ Донецької області.

01.08.2017 року розпорядженням № 86225 електронна пенсійна справа гр. ОСОБА_1 взята на облік.

Позивач перебуває на обліку в Бахмутському об,єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, пенсія виплачена до 01.03.2016р.

Виплата пенсії ОСОБА_1 з березня 2016 року не проводилась.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

З листа № 11295/02 від 04.08.2017р., наданого позивачу Бахмутським об,єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, вбачається, що 09.06.2017р. ОСОБА_1 звернувся до управління з заявою про запит його пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області та подальшої виплати пенсії за фактичним місцем проживання згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1419108297 від 28.04.2017р. Згідно рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальний виплат внутрішньо переміщеним особам Бахмутської міської ради № 53 від 27.06.2017р., копія якого надійшла до управління 30.06.2017р., місце фактичного проживання за вказаною в довідці адресою не підтверджено, в призначень (відновленні) соціальних виплат ОСОБА_1 відмовлено, тому його електрони пенсійна справа взята на облік без виплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність бездіяльності відповідача щодо припинення виплати позивачу з 01.03.2016 року пенсії, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ст. 4 Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №637 від 05.11.2014 встановлено, що продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою.

Згідно ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування» пенсій виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч.1 ст. 49 цього Закону.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Законом України «Про загальнообов'державне пенсійне страхування» визначено чіткий перелік підстав для припинення виплати призначеної пенсії.

Статтею 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі по тексту - Закон № 1706-VII), яким встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (в редакції на час зупинення виплати пенсії позивачу) установлено, призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

Із системного аналізу вищенаведених нормативно-правових актів вбачається, що необхідною умовою призначення та отримання пенсії є наявність у особи довідки встановленої форми, яка свідчить про те, що особа, яка отримує пенсійні виплати, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції на територію України. Відповідно скасування такої довідки у випадках, встановлених чинним законодавством, є підставою для відмови у призначенні пенсії або припинення пенсійних виплат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач згідно вищезазначеної довідки перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача з 01.04.2017р. - АДРЕСА_1.

Відповідно ст. 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Довідка позивача як внутрішньо переміщеної особи є дійсною, у т.ч. на час припинення виплати пенсії, доказів її скасування з підстав, визначених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", до суду не надано.

Посилання відповідача в листі № 11295/02від 04.08.2017р., наданого позивачу Бахмутським об,єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької областіна Рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Бахмутської міської ради № 53 від 27.06.2017р., як на підставу припинення виплати пенсії позивачеві не ґрунтуються на законі, оскільки, саме Законом України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування» визначено чіткий перелік підстав для припинення виплати призначеної пенсії.

За таких обставин, на час припинення позивачеві виплати пенсії не існувало підстав, передбачених чинним законодавством для такого припинення.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55-63 Конституції України.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежнсть судової влади» №8 від 13.06.2007, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

За приписами ст. 8 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення ).

У пункті 54 вказаного рішення суд зазначив, що наведених вище міркувань Європейському суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністрівським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції,суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-ІУ від 23.02.2006.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем безпідставно припинена виплата пенсії позивачу з 01.03.2016 р., оскільки доводи позивача відповідачем не спростовані, оскільки з березня 2016 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Крім того, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009, щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.03.2003, виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

В 2015-2016 роках Державним бюджетом України передбачено асигнування на відповідні соціальні виплати в межах всієї території України, в тому числі Донецької і Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що невиплата відповідачем з 01.03.2016 року позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставною, а тому , таку бездіяльність слід визнати протиправною, а також, необхідно зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсії з 01.03.2016 року.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 256 КАС України суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання постанови суду в межах присудження суми пенсії за один місяць.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2,8-11, 17, 40,71, 158 - 163, 256 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Бахмутського об,єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року.

Зобов'язати Бахмутське об,єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2016р.

Постанова підлягає негайному виконанню в межах суми пенсії за один місяць.

Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 28.11.2017 року.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л. А. Радченко