Справа № 567/1090/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1

секретар - ОСОБА_2

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

представник потерпілої адвокат ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Острозі Рівненської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017180170000355 від 29 серпня 2017 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тесів Острозького району Рівненської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 та фактично проживаючого у АДРЕСА_1 , громадянин України, одружений, має двох малолітніх дітей, з середньою спеціальною освітою, не працюючий, раніше не судимий,

- у вчиненні кримінального правпорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

встановив:

27 серпня 2017 року близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи на дорозі поблизу житлового будинку АДРЕСА_2 , під час побутового конфлікту, який виник між ним та його тещею ОСОБА_7 , на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, умисно схопив та стиснув руками шию та ліву руку ОСОБА_7 , в результаті чого заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на лівому плечі, що згідно висновку судово-медичної експертизи №804 від 29.08.2017р. відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та вказав, що 27.08.2017р. після 17 год. приїхав до своїх дітей в АДРЕСА_2 на побачення в час, визначений органом опіки та піклування, та жінка вивела їх до нього. Близько 10 хв. вони побули на вулиці, прогулювалися по вулиці Ватутіна, дружина сиділа на лавці напроти машини та потім йому показалось, що псується погода, тому він посадив дітей у машину, бо на подвір`я і у будинок його не пускають. З цього приводу з дружиною у них виникла суперечка та дружина почала витягувати дітей з машини, почувши це прийшла потерпіла та почала також витягувати дітей з машини. Діти почали плакати. Після чого, він вийшов з машини та хотів підійти до дружини, однак потерпіла стала між ними і він схватив її за ліву руку своєю правою рукою, а шию лівою рукою, чим спричинив вказані тілесні ушкодження. Після того, конфлікт закінчився. Це бачила сусідка ОСОБА_8 . Вказує, що відносини з потерпілою кілька місяців не дуже хороші через негаразди у його шлюбному житті із ОСОБА_9 , яка є дочкою потерпілої. Неодноразово просив вибачення у потерпілої, вказує, що розкаюється у вчиненому.

Окрім визнання своєї вини обвинуваченим, винність ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні також підтверджується іншими дослідженими в судовому засіданні доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні показала, що 27.08.2017р. о 17 год. приїхав ОСОБА_5 . Дочка йому вивела двох старших синів і він пішов з ними на початок села, хоча будинок знаходиться 3-тім від початку села. Машина стояла біля будинку. Зазначає, що була в той час у хаті з найменшою дитиною та бачила все через вікно. Вказує, що дочка кудись телефонувала, припускає, що до нього, потім вона пішла за чоловіком з дітьми на початок села. Після чого, він вернувся з дітьми і посадив їх в машину, припускає, що він хотів їх забрати, і вона почула в хаті, що дочка із обвинуваченим прирікаються. Вона вийшла на двір, але побачила, що всі заспокоїлись, а тому пішла в хату, бо забула мобільний телефон. Коли вийшла вдруге, дочка їй крикнула: «мама, скоріше, він хоче забрати дітей», та побачила, що дочка тягне на себе двері в машині з водійської сторони, а він їх закриває. Потерпіла підійшла зі сторони пасажира спереду і побачила там відеокамеру, яку забрала і кинула на заднє сидіння автомобіля. Після чого, підійшла до задніх дверей від водія і відкрила двері, але обвинувачений почав рух і провіз усіх близько ста метрів. Діти почали кричати, тоді він зупинився. ОСОБА_9 забрала меншого сина, а потерпіла старшого. Обвинувачений потягнувся до ОСОБА_9 , щоб щось зробити, а потерпіла стояла між ними з дитиною на руках, та стала на перегородку для того, щоб він не дотягнувся до ОСОБА_9 . Тоді, він схватив потерпілу за ліву руку своєю правою рукою, а шию лівою рукою, і їй стало боляче. Під час того підійшла сусідка. З приводу нанесених тілесних ушкоджень до лікарів потерпіла не зверталася;

- показаннями свідка ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні пояснила, що 27.08.2017р. біля 17 год. обвинувачений приїхав до дітей. Поставив машину, взяв дітей і пішов у кінець села. Вона подзвонила до нього, щоб він вернувся назад, бо вона не знала чому він туди пішов. Вказала, що він може бути з дітьми тільки за місце їх проживання по АДРЕСА_2 . Потім він пішов до машини і почав там сидіти з дітьми, а ОСОБА_9 сіла на лавочку, напроти машини. Згодом, обвинувачений сказав їй, що хоче взяти дітей, щоб їх побачила баба, однак вона відмовила. Вони почали зарікатися, на що почула потерпіла та вийшла з хати. Однак, вони перестали зарікатися і потерпіла пішла в хату. Після чого, обвинувачений знову сказав, що хоче взяти дітей до себе, але вона знову відмовила. Після цього вийшла на двір потерпіла, та в цей час він завів машину, щоб їхати. Тоді вона почала перешкоджати тому, щоб він поїхав, а потерпіла підбігла з другої сторони, побачила цифровик на панелі спереду, забрала його і кинула на заднє сидіння. ОСОБА_9 була на колінах обвинуваченого спереду в машині та намагалась забрати одну дитину, а потерпіла пішла до задніх дверей за другою і відкрила двері та однією ногою залізла в автомобіль, після чого обвинувачений почав рухатись автомобілем і так проїхав близько 100 м. Діти почали плакати, тоді обвинувачений зупинився і ОСОБА_9 забрала середнього сина, а старшого забрала потерпіла. Тоді ОСОБА_5 підійшов забрати середнього сина у ОСОБА_9 і замахнувся, на її думку, щоб її вдарити. Тоді потерпіла стала посеред них і він взяв її за шию і руку, потім відпустив, а ОСОБА_9 забрала дітей і пішла в хату. Конфлікт далі не продовжувався. Це ще бачила сумідка ОСОБА_8 . Вказала, що обвинувачений дітей не утримує, а інколи привозить солодощі, сок, інші подарки. Зазначила, що на її думку потерпіла отримала тілесні ушкодження бо стала на її захист, коли обвинувачений хотів її вдарити;

- показаннями свідка ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні пояснила, що 27.08.2017р. близько 17 год. 30 хв. обвинувачений був з дітьми на побаченні. Вони з дітьми пішли гуляти по дорозі і ОСОБА_9 підбігла до них, щоб сказати, що вони далеко відійшли від дому. ОСОБА_8 тоді була на дорозі. Він з дітьми пішов назад і ОСОБА_9 пішла за ними. Коли вдруге ОСОБА_8 вийшла на дорогу то почула, що ОСОБА_9 кричала: «тьоть ОСОБА_10 , бігом ідіть сюди». Вона почала йти у їх сторону та побачила, що рушила машина і в машині були обвинувачений з дітьми, потерпіла та ОСОБА_9 . Обвинувачений був за кермом. Потім машина зупинилася. Після чого ОСОБА_9 взяла дитину і обвинувачений з нею почав сперечатися і він хотів вдарити її, а поперек, щоб завадити цьому, стала потерпіла, маючи на руках старшого ОСОБА_11 . Потім обвинувачений взяв її лівою рукою за горло, а правою за ліву руку. ОСОБА_8 почала кричати: « ОСОБА_12 , що ти робиш», після чого той її відразу відпустив. Вона побачила почервоніння на горлі і на руці. ОСОБА_9 пішла з дітьми до хати. Більше конфлікту не було;

- висновком судово-медичної експертизи № 804 від 29.08.2017р., згідно з яким потерпілій ОСОБА_7 були завдані тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на лівому плечі, які як кожне окремо, так і у своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує пом`якшуючу обставину щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Як особа обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має двоє малолітніх дітей.

Враховуючи ступінь тяжкості та характер суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке є злочином невеликої тяжкості, його незначні суспільно-небезпечні наслідки, думку потерпілої та її представника, які не заперечували проти запропонованого прокурором покарання у вигляді громадських робіт і не наполягали на призначенні більш суворого покарання, особу обвинуваченого, який виключно позитивно характеризується, пом`якшуючі обставини, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді громадських робіт, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_7 було заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 200 000 грн та витрати на надання юридичної допомоги згідно квитанції юридичної консультації. В судовому засіданні потерпіла та її представник цивільний позов підтримали.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні зазначили, що цивільний позов не визнають в повному обсязі, оскільки вважають його необґрунтованим.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вирішуючи питання про заявлений представником потерпілого позов, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно з ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності, підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю чи частково чи відмовляє в ньому.

У ч.1 ст.1177 ЦК України вказано, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода згідно з п.2 ч.2 ст.23 ЦК України полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

У відповідності до ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує ступінь психічних страждань потерпілої (яка вказує у позові, що втратила сон та нормальний спосіб життя та роботи, оскільки хвилювалась не лише за себе, але й за життя дочки та трьох малолітніх дітей), пов`язані з цим незручності та порушення звичного способу життя, характер та ступінь тяжкості отриманих нею ушкоджень, глибину та тривалість її моральних страждань, пов`язаних з переживанням за стан свого здоров`я. Окрім того, в обґрунтування величини суми позову потерпіла вказала, зокрема і на наявність у обвинуваченого можливості купувати дорогі автомобілі, якими він приїжджав до потерпілої додому, а відтак останній може і сплатити такий розмір моральної шкоди.

В той же час, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлений у цивільному позові потерпілою розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним, тому суд вважає можливим задовольнити дану вимогу частково у розмірі 2 500 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з обвинуваченого понесених нею витрат за надання юридичної допомоги згідно квитанції юридичної консультації, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.79 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження зазначених витрат суду надано квитанцію до прибуткового касового ордера №455 від 09.10.2017р. про прийняття від ОСОБА_7 на підставі: ведення справи в суді як потерпіла, суми 1200 грн., підписом та відбитком печатки ОСОБА_6 .

Згідно з п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014р. відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається із угоди-доручення від 09.10.2017р. (а.с.14) та угоди-доручення від 09.10.2017р. (а.с.15), у останніх відсутні відомості щодо порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо, як і відсутні відомості щодо платності наданих адвокатом ОСОБА_6 послуг. У доданій квитанції до прибуткового касового ордеру №455 від 09.10.2017р. відсутні відомості щодо ідентифікації справи (її номеру тощо), щодо якої ведеться справа, за яку проведено оплату, посилання на дату договору про надання правової допомоги. При цьому судом встановлено, що у позовній заяві вказана вимога про стягнення понесених витрат за надання юридичної допомоги згідно квитанції юридичної консультації, при цьому додано квитанцію до прибуткового касового ордеру №455 від 09.10.2017р., де відсутні відомості щодо юридичної консультації.

Отже, потерпілою та її представником не надано суду розрахунок вартості витрат на правову допомогу та квитанцію до прибуткового касового ордера з посиланням на дату договору про надання правової допомоги. У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав задоволення позовних вимог потерпілої в частині стягнення понесених нею витрат за надання юридичної допомоги згідно квитанції юридичної консультації.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 , яку підтримав обвинувачений ОСОБА_5 , заявила клопотання про застосування до ОСОБА_5 амністії, оскільки він має двох малолітніх дітей, вчинив кримінальне правопорушення, яке невеликої тяжкості, повністю визнає свою вину, не судимий. З наслідками застосування амністії ознайомлений.

Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти звільнення від відбування покарання обвинуваченого на підставі п.«в» ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Потерпіла та її представник заперечили щодо застосування амністії, вказавши, що на розгляді органу опіки та піклування є заява про позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав, хоча на даний час він таких прав не позбавлений та він не сплачує аліменти на дітей.

Як встановлено ст.85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст.86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році», дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.13 названого Закону).

Відповідно до п.«в» ч.1 014_05_06/pravo1/T141185.html?pravo=1#5" title="Про амністію у 2014 році; нормативно-правовий акт № 1185-VII від 08.04.2014">ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрализаконноїсили зокрема ті, які не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

З матеріалів кримінального провадження, зокрема, свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.11.2015р. та свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 01.06.2017р., виданих виконавчим комітетом Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області, повідомлння Служби у справах дітей Острозької РДА Рівненської області від 20.11.2017р. №497/01.11, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 на момент вчинення злочину мав і має двох малолітніх дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не позбавлений батьківських прав, що підтвердили потерпіла та свідок ОСОБА_9 , яка є дружиною обвинуваченого та матір`ю вказаних обох дітей, вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке є невеликої тяжкості відповідно до ст.12 КК України. Вказане кримінальне правопорушення обвинувачений вчинив до дня набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» - 07.09.2017 р. Свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений визнає повністю, щиро кається у вчиненому. Разом з тим, суд зазначає, що ст.4, 9 014_05_06/pravo1/T141185.html?pravo=1#5" title="Про амністію у 2014 році; нормативно-правовий акт № 1185-VII від 08.04.2014">Закону України «Про амністію у 2016 році» визначає перелік осіб, щодо яких амністія не може бути застосована та подача заяви про позбавлення батьківських прав чи несплата аліментів на дітей не є підставою для відмови у застосуванні останньої.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Суд роз`яснює обвинуваченому наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років до нього не може бути застосовано.

Процесуальні витрати, речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Під час досудового слідства та судового розгляду запобіжний захід до ОСОБА_5 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

засудив:

визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у вигляді громадських робіт, строком 150 (сто п`ятдесят) годин.

На підставі п.«в» ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди та понесених нею витрат за надання юридичної допомоги згідно квитанції юридичної консультації задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) моральну шкоду в розмірі 2 500 грн (дві тисячі п`ятсот гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Вирок може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_1