ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2017 року
Справа № 908/993/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:
Ковтонюк Л.В., Ємельянова А.С., Карабаня В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
державної екологічної інспекції у Запорізькій області
на ухвалу
Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2017
у справі № 908/993/17
господарського суду Запорізької області
за позовом
державної екологічної інспекції у Запорізькій області
до
комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради
про
стягнення 10 384 212,95 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.07.2017 (суддя Горохов І.С.) в задоволенні позову державної екологічної інспекції у Запорізькій області до комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради про стягнення 10 384 212,95 грн. відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2017 (колегія у складі суддів: Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О., Склярук О.І.) повернуто апеляційну скаргу державної екологічної інспекції у Запорізькій області на рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2017 у справі № 908/993/17.
Не погоджуючись із ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2017, державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2017 як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким передати справу до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги по суті.
Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
В травні 2015 року державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради про стягнення 10 384 212,95 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог державна екологічна інспекція у Запорізькій області вказувала про те, що за результатами проведеної перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства з 28.04.2014 по 14.05.2014 було встановлено, що Таврійським, Васильківським, Степногірським експлуатаційними цехами водопостачання та водовідведення КП "Облводоканал" за відповідні періоди здійснено забір води з артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування, у зв'язку з чим державі було завдано шкоди у загальному розмірі 10 384 212,95 грн.
За результатами проведеної перевірки відносно відповідача був складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами на підставі якого винесено відповідачу припис про усунення виявлених порушень від 21.05.2014 № 126/10-П, а також на підставі його довідки розраховано розмір шкоди.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, виходив з того, що відповідач вживав усіх необхідних заходів з метою оформлення документів для отримання відповідних дозволів на спеціальне водокористування, а затримка яка сталася в оформленні дозволів сталася не з вини відповідача, що виключає покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, тобто в діях відповідача відсутні всі елементи складу цивільного правопорушення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, державна екологічна інспекція у Запорізькій області оскаржила його до суду апеляційної інстанції посилаючись на те, що суд безпідставно відмовив у позові, оскільки рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний господарський суд повертаючи апеляційну скаргу державній екологічній інспекції у Запорізькій області дійшов висновку про те, що заявник апеляційної скарги не подав доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
В касаційній скарзі державна екологічна інспекція у Запорізькій області вказала про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно повернув їй апеляційну скаргу, оскільки згідно статті 64 Кодексу України "Про надра", ст.109 Водного Кодексу України позивач звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Вищий господарський суд України частково погоджується з доводами касаційної скарги державної екологічної інспекції у Запорізькій області.
Частиною другою статті 109 Водного Кодексу України визначено, що позивачі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, звільняються від сплати державного мита у справах про стягнення коштів на відшкодування збитків, завданих порушеннями водного законодавства.
Згідно частини третьої статті 64 Кодексу України "Про надра" позивачі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, - звільняються від сплати державного мита у справах про стягнення коштів та відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про надра.
Відповідно до пункту першого статті 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судовий збір" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям цього Закону.
Проте в порушення приписів статті 43 ГПК України апеляційний господарський суд не з'ясував, чи звертався Кабінет Міністрів України до Верховної Ради України, чи приймалися останньою відповідні закони щодо внесення змін до ч.2 ст.109 Водного Кодексу України, ч.3 ст.64 Кодексу України "Про надра", незважаючи на те, що державна екологічна інспекція у Запорізькій області порушувала дане питання в апеляційній скарзі, яка була повернута апеляційним судом.
Також суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ту обставину, що подана державною екологічною інспекцією у Запорізькій області позовна заява була прийнята до провадження господарським судом Запорізької області за відсутності доказів сплати судового збору, який в подальшому був стягнутий рішенням суду за наслідками розгляду спору по суті.
За таких обставин не можна погодитись з висновками апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, оскільки не з'ясувавши питання чи вносилися відповідні зміни Верховною Радою України до наведених законодавчих актів, суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків про вчинення такої процесуальної дії, як повернення апеляційної скарги заявнику.
Водночас , враховуючи те, що клопотання державної екологічної інспекції у Запорізькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження суд не вирішував, оскільки повернув апеляційну скаргу, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про поновлення процесуального строку.
Керуючись ст. ст. 1115, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державної екологічної інспекції у Запорізькій області задовольнити частково.
Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2017 у справі № 908/993/17 скасувати.
Справу № 908/993/17 передати до Донецького апеляційного господарського суду зі стадії вирішення питання про поновлення державній екологічній інспекції у Запорізькій області строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2017.
Головуючий Л.Ковтонюк
судді : А.Ємельянов
В.Карабань
