ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 листопада 2017 р. Справа № 902/1077/15

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючого судді - Матвійчука Василя Васильовича, суддів: Банаська Олександра Олександровича, Нешик Ольги Степанівни розглянувши справу

за позовом: Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця

до Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-ДВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлялатінвест»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Гніванська міська рада Тиврівського району Вінницької області

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними договору оренди землі від 04.03.2009р., договору суборенди землі від 01.10.2009р. та зобов'язання ТОВ «Поділлялатінвест» передати земельну ділянку законному землекористувачу - Міністерству оборони України

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

прокурор, ОСОБА_1 сл. посвідчення №045132 від 14.12.2016р.;

Міністерства оборони України ОСОБА_2 за довіреністю №220/432/д від 24.12.2016р.,

КЕВ м. Вінниця, ОСОБА_3 за довіреністю №4921 від 26.12.2016р.,

Жмеринської РДА, ОСОБА_4 за дорученням №01-19/144 від 13.01.2017р.,

ТОВ «Водолій-ДВ» ОСОБА_5 за довіреністю б/н від 04.01.2017р.,

ТОВ «Поділлялатінвест» ОСОБА_5 за довіреністю б/н від 03.01.2017р.,

Гніванської міської ради ОСОБА_6 за дорученням № 02-10/1356 від 22.11.2016 р.;

ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця до Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-ДВ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлялатінвест» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними договору оренди землі від 04.03.2009р., договору суборенди землі від 01.10.2009р. та зобов'язання ТОВ «Поділлялатінвест» передати земельну ділянку законному землекористувачу - Міністерству оборони України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає наступне. У 1978 році виконавчим комітетом Жмеринської районної ради народних депутатів видано Вінницькій квартирно-експлуатаційній частині району (на даний час – Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця) Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за серією Б № 000284 на земельну ділянку площею 442,3 га (ділянка «Ворошилівка») на території ОСОБА_7 сільської ради Вінницької області між населеними пунктами с. Демидівка Жмеринського району та с. Ворошилівка Тиврівського району, у зв'язку із чим вказана земельна ділянка набула статусу земель оборони, увійшла до складу військового містечка № 110, і перебуває на обліку в КЕВ м. Вінниці. В грудні 1981 року земельну ділянку військового містечка № 110 площею 442,3 га було надано у тимчасове користування військового радгоспу «Вінницький».

Водночас, 11.03.2008 року Жмеринською районною державною адміністрацією Вінницької області видано розпорядження № 151 «Про припинення права користування та вилучення земельних ділянок колишнього військового радгоспу «Вінницький» на території ОСОБА_7 сільської ради». Згідно п. 1 вказаного розпорядження колишньому військовому радгоспу «Вінницький» припинено право користування земельною ділянкою площею 442,3 та, та визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія Б № 00284.

В той же час постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.05.2014 року у справі № 802/1077/14-а, яка набрала законної сили 16.05.2014 року, визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Жмеринської РДА № 1541 від 11.03.2008 року.

У 2014 році, з листа управління Держземагенства у Жмеринському районі № 1954/426-ю від 11.06.2014 року, КЕВ м. Вінниці стало відомо, що земельна ділянка надана у користування Фермерському господарству «Водолій-ДВ» умовах оренди, відповідно до розпорядження Жмеринської РДА № 92 від 23.02.2009 року, та в подальшому ОСОБА_8 господарством «Водолій –ДВ» передана в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Поділлялатінвест».

Прокурор стверджує, що вилучення земельної ділянки відбулось без погодження з її власником – Міністерством оборони України, з перевищенням повноважень Жмеринської РДА, а договір оренди укладено з порушенням положень ст.ст. 77, 123,124 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій».

Ухвалою суду від 28.07.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1077/15 з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалами суду від 17.09.2015 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_8 господарство «Водолій-ДВ» на належного Товариство з обмеженою відповідальністю «Водолій-ДВ». Провадження у справі № 902/1077/15 зупинено до вирішення пов'язаною з нею адміністративної справи № 802/1077/14-а.

Ухвалою суду від 16.10.2015 року провадження у справі поновлено з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2015 року.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділлялатінвест» у відзиві б/н. від 19.11.2015 року заперечує проти позову виходячи з наступного. Жмеринська РДА у 2009 році передала в законне користування земельні ділянки діючи у межах своїх повноважень. Дане твердження також підтверджується постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року по справі № 2а/0270/3470/11. Договір суборенди землі укладено між ТОВ «Водолій – ДВ» та ТОВ «Поділлялатінвест» відповідно до чинного законодавства. Право суборенди зареєстровано належним чином в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (т.1, а.с. 168-170)

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Водолій-ДВ» у відзиві б/н. від 26.11.2015 року заперечує проти позову посилаючись на наступне.

Розпорядженням Жмеринської РДА було припинено колишньому військовому радгоспу «Вінницький» право постійного користування земельною ділянкою площею 442,3 га та визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Б № 000284. Земельну ділянку площею 442,3 га введено до земель запасу ОСОБА_7 сільської ради. В подальшому на підставі розпорядження Жмеринської РДА від 23.02.2009 року № 92 частину земельної ділянки було передано в оренду терміном на 49 років ФГ «Водолій –ДВ». На підставі зазначеного розпорядження 04.03.2009 року укладено договір оренди землі, який зареєстровано Вінницькою регіональною філією «Центр ДЗК» 05.03.2009 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040980600001.

За таких обставин, відповідач стверджує, що згадані земельні ділянки перейшли в законне користування ФГ «Водолій-ДВ».

Посилаючись на положення Кодексу адміністративного судочинства України відповідач вказує, що вимога прокурора про визнання недійсним та скасування розпорядження Жмеринської РДА від 23.02.2008 року № 92 не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Стверджує, що в поданому позові не вказано яким чином оскаржуване розпорядження суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивачів по справі.

ТОВ «Водолій-ДВ» користується переданими в оренду земельними ділянками державної власності, та можливі порушення, що відбулись зі сторони органу державної влади, на думку відповідача, жодним чином не можуть стати підставою для розірвання договору оренди землі. (т.1, а.с. 183-186)

В додаткових поясненнях до відзиву б/н. від 11.12.2015 року ТОВ «Водолій-ДВ» зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 року № 431-р «Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики», цілісний майновий комплекс військового радгоспу «Вінницький» (с. Петрик Літинського району Вінницької області) було передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України. На виконання зазначеного розпорядження Міністерством аграрної політики та Міністерством оборони затверджено спільний наказ № 553/562 від 28.09.2006 року «Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики України», яким затверджено склад комісії з приймання-передачі цілісних майнових комплексів військових радгоспів Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики України. Відтак, цілісний майновий комплекс військового радгоспу «Вінницький» було передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України. Факт приймання даного майнового комплексу підтверджує наказ Міністерства аграрної політики України від 24.07.2007 року № 529 «Про перейменування військового радгоспу «Вінницький», згідно якого військовий радгосп «Вінницький» було перейменовано у державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Вінницьке». Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Вінницьке» є правонаступником майнових прав та обов'язків військового радгоспу «Вінницький». (т. 1, а.с. 220,221)

Позивач – Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця в поясненнях б/н. від 11.12.2015 року вказує, що доказів щодо припинення військового радгоспу «Вінницький» та правонаступництва стосовно нього ДП «СГ «Вінницьке» та щодо передачі спірної земельної ділянки в управління Міністерства ар граної політики України в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Вінниці відсутні.

У відповідності до вимог Директиви Міністерства оборони України від 20.01.2005 року Д332/1/03 щодо переформування Вінницької, Володимир-Волинської, Мукачівської, рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької КЕЧ районів у відповідні квартирно-експлуатаційні відділи та наказу Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Вінницьку квартирно-експлуатаційну частину переформовано в квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця, про що складено відповідний акт. В преамбулі Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця вказано, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця є правонаступником Вінницької квартирно-експлуатаційної частини району.

Крім того зазначає, що 24.12.1981 року начальником Вінницької КЕЧ району на виконання Директиви заступника Міністра оборони СРСР № 1169010 від 11.03.1965 року та Наказу Командувача військами округу № 046 від 14.04.1965 року передано земельну ділянку «Ворошилівка» (с. Демидівка) площею 442,3 в користування військового радгоспу «Вінницький» під особисту відповідальність директора радгоспу, проте зміни у державному акті на право постійного користування земельною ділянкою Б № 000284 щодо землекористувача внесені не були.

Відтак, на думку позивача, Жмеринська РДА без погодження землекористувача вилучила земельну ділянку в військового радгоспу «Вінницький». (т. 2, а.с. 6,7)

Відповідач – Жмеринська районна державна адміністрація у відзиві б/н. від 14.12.2015 року заявлений позов визнає повністю з наступних підстав.

По-перше, відповідно до ст. ст. 123,124 Земельного кодексу України виготовлення технічної документації та проектів із землеустрою проводиться відповідно до рішення органу виконавчої влади про надання відповідного дозволу. В даному випадку виготовлення технічної документації відбулося без відповідного рішення так як розпорядження № 881 від 20.12.2007 року взагалі не існує та є підробленим, оскільки під даним номером видане та зареєстровано інше розпорядження, про що свідчить запис в журналі реєстрації розпоряджень голови Жмеринської РДА 2007 року. По даному факту порушено кримінальну справу.

По-друге, відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» в разі утворення нової земельної ділянки виготовляється проект із землеустрою, а не технічна документація. В даному випадку за КЕВ м. Вінниця рахується земельна ділянка площею 442,3 га, а технічна документація ФГ «Водолій-ДВ» виготовлена на 399,9250 га.

По-третє, відповідно до вимог Земельного кодексу України з 01.01.2008 року надання земельних ділянок державної та комунальної власності в оренду має проходити відповідно до проведення земельних торгів (аукціонів). З метою непроведення відповідних торгів і було сфабриковано розпорядження № 881 від 20.12.2007 року.

Відтак, відповідач вважає, що при наданні спірної земельної ділянки ФГ «Водолій ДВ» було грубо порушено норми земельного законодавства України. (т. 2, а.с. 52)

Ухвалою суду від 14.12.2015 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_7 сільську раду Жмеринського району Вінницької області та Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Провадження у справі зупинено до вирішення пов'язаної з нею адміністративної справи № 802/1077/14-а.

Розпорядженням керівника апарату суду від 23 січня 2017 року, відповідно до автоматизованого розподілу справ, справу №902/1077/15 передано на розгляд судді Матвійчуку В.В., в зв'язку з закінченням п'ятирічного строку перебування судді Маслія І.В. на посаді судді та припиненням його повноважень зі здійснення правосуддя.

Ухвалою суду від 25.05.2017р. справу прийнято суддею Матвійчуком В.В. до свого провадження.

Ухвалою від 16.05.2017 року поновлено провадження у справі, з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 13.06.2017 року .

12.06.2017 року до суду надійшли пояснення на позов третьої особи – Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в яких, посилаючись на норми Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій» підтримує позовні вимоги.

13.06.2017 року від відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-ДВ» надійшов відзив на позовну заяву б/н. від 12.06.2017 року, в якому останній заперечує проти позову з підстав наведених у відзиві б/н. від 26.11.2015 року. (т. 2, а.с. 158-164)

Ухвалою суду від 13.06.2017 року розгляд справи відкладено на 13.07.2017 року з підстав невиконання сторонами вимог суду в частині надання доказів.

13.07.2017 року від відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-ДВ» надійшла заява б/н. від 13.07.2017 року про застосування строків позовної давності до позовної заяви військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці та Міністерства оборони України до Жмеринської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-ДВ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлялатінвест» про визнання недійсним та скасування розпорядження райдержадміністрації, визнання недійсним договору оренди землі від 04.03.2009 року, договору суборенди від 01.10.2009 року та зобов'язання вчинити дії. (т. 2, а.с. 189-191)

Ухвалою суду від 13.07.2017 року, за клопотанням прокурора та представників сторін, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 31.07.2017 року.

27.07.2017 року від позивача – Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці надійшли письмові пояснення № 2546 від 27.07.2017 року , в яких, окрім обґрунтувань позовної заяви наголошено на наказі Міністра оборони України від 03.10.2006 року № 570 щодо надання згоди на припинення права користування землями оборони виключно за рішенням Міністра оборони України та доручення Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 4889/3/1-07 яким зупинено операції з реалізації та передачі земель оборони (у тому числі під об'єктами нерухомості), крім безоплатної передачі у комунальну власність земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного та житлового призначення разом з цими об'єктами, до прийняття окремого рішення. На час розгляду справи такого рішення не прийнято.

Крім того, на виконання вимог Міністра оборони України від 14.07.2008 року № 348 «Про затвердження інструкції про вжиття заходів щодо недопущення самовільного захоплення, незаконного вилучення земель оборони або нерухомого військового майна» та у зв'язку з проведенням інвентаризації земель оборони начальнику управління Держземагенства у Жмеринському районі направлено лист з проханням повідомити хто був користувачем земельної ділянки площею 442,3 га (землі колишнього радгоспу «Вінницький») на території ОСОБА_7 сільської ради. У відповіді на згаданий лист повідомляється, що станом на 11.03.2008 року відповідно до Державного акту Б № 000284 користувачем земельної ділянки площею 442,3 га на території ОСОБА_7 сільської ради була Вінницька КЕЧ району. (т. 2, а.с. 213-215)

31.07.2017 року від позивача – Міністерства оборони України надійшли пояснення б/н. від 28.07.2017 року в яких позов прокурора підтримується, та зокрема наголошено на тому, що правом прийняття рішення про відчуження земельних ділянок чи припинення права користування володіє лише Міністр оборони України, а у окремих випадках Кабінет Міністрів України та Президент України. Інші посадові особи – командири військових частин, з'єднань, тощо, позбавлені права прийняття рішень стосовно земель та стосовно майна Збройних Сил України. В даних правовідносинах згода на припинення права користування спірною земельною ділянкою, передачі її іншим особам від Міністерства оборони України відсутня. (т. 3, а.с. 7-9)

Ухвалою суду від 01.08.2017 року справу прийнято до провадження колегіальним складом суду з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 19.09.2017 року.

11.09.2017 року від прокурора надійшли письмові пояснення № 10/4317 від 08.09.2017 року, в яких зазначено, що Жмеринська РДА припинила право користування на земельну ділянку площею 442,3 га та надала в оренду земельну ділянку площею 399,9250 га, тобто в меншій кількості та іншою конфігурацією, внаслідок чого фактично створено нову земельну ділянку, а тому в силу ст. 123 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України «Про землеустрій» надання земельної ділянки мало відбуватися відповідно до розробленого проекту із землеустрою, який не розроблявся та не затверджувався, про що свідчить текст оспорюваного розпорядження, та п. 16 договору оренди землі від 04.03.2009 року. (т. 3, а.с. 40-42)

18.09.2017 року від позивача – Міністерства оборони України надійшли пояснення (додаткові) № 1430 від 19.09.2017 року, в яких, підтримуючи попередню позицію щодо наявності підстав для задоволення позову прокурора, додатково посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 29.06.2016 року у справі № 6-1376цс16 щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. (т. 3, а.с. 46-49)

Розпорядженням заступника керівника апарату суду від 19.09.2017 року суддю Білоуса В.В. виведено зі складу колегії суддів по справі № 902/1077/15, у зв'язку з перебуванням у відпустці. Для розгляду вказаної справи сформовано колегію у складі: головуючого судді Матвійчука В.В., суддів: Банаська О.О., Нешик О.С.

Ухвалою суду від 19.09.2017 року справу прийнято до провадження новим складом суду з призначенням до розгляду на 07.11.2017 року.

01.11.2017 року від позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці надійшли письмові пояснення № 3635 від 01.11.2017 року, в яких позовні вимоги прокурора підтримано, з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях № 2546 від 27.07.2017 року. (т. 3, а.с.69-71)

03.11.2017 року від відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій –ДВ» надійшов відзив на позовну заяву б/н. від 01.11.2017 року, в якому останній заперечує проти позову, з підстав наведених у відзивах б/н. від 26.11.2015 року та б/н. від 12.06.2017 року. (т.3, а.с. 73-76).

Ухвалою суду від 07.11.2017 року, за клопотанням учасників процесу, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 22.11.2017 року. Замінено третю особу ОСОБА_7 сільську раду Жмеринського району Вінницької області правонаступником Гніванською міською радою Тиврівського району Вінницької області.

22.11.2017 року від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій –ДВ» надійшов відзив на позовну заяву б/н. від 20.11.2017 року, в якому, окрім заперечень, наведених в попередніх відзивах, наголошено на тому, що договір оренди землі від 09.03.2009 року та договір суборенди землі від 01.10.2009 року не можуть бути визнані недійсними, оскільки укладені у відповідності до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, не суперечать інтересам держави та суспільства, не порушують спеціальної правосуб'єктності. Окрім того, посилаючись на постанову Вінницького окружного адміністративного суду по справі № 2а/0270/3440/11 від 21.09.2011 року, яка набрала законної сили 18.10.2011 року, встановлено, що спірна земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а починаючи з 01.07.2008 року зарахована до земель запасу ОСОБА_7 сільської ради та не віднесена до земель Міністерства оборони України.

22.11.2017 року від позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці надійшли письмові пояснення (вх. №06-52/11129/17 від 22.11.2017р.) де наголошено, що єдиним та законним користувачем земельної ділянки площею 442,3 га є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця. Розпорядженням Жмеринської РДА № 92 від 23.02.2009 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ «Водолій-ДВ» грубо порушено норми земельного законодавства та права позивача. У зв'язку з чим Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці звернувся до Вінницької обласної державної адміністрації з проханням прийняти міри щодо скасування зазначеного розпорядження та повернення земельної ділянки законному користувачу. Відповідно до ч. 1,3 ст. 33, ч. 3 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Вінницькою обласною державною адміністрацією винесено розпорядження № 170 від 24.03.2016 року «Про скасування розпорядження голови Жмеринської РДА від 23.02.2009 року № 92». (т.3, а.с.106-108)

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

При цьому, до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, належать, зокрема землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Так, ст. 77 ЗК України визначено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Як встановлено судом, у 1978 році виконавчим комітетом Жмеринської районної ради народних депутатів видано Вінницькій квартирно-експлуатаційній частині району державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за серією Б № 000284 на земельну ділянку площею 442,3 га (ділянка «Ворошилівка») на території ОСОБА_7 сільської ради Вінницької області між населеними пунктами с. Демидівка Жмеринського району та с. Ворошилівка Тиврівського району. (т.1, а.с. 28-30)

24.12.1981 року начальником Вінницької КЕЧ району, на виконання Директиви заступника Міністра оборони СРСР № 1169010 від 11.03.1965 року та наказу Командувача військами Прикарпатського військового округу МО СРСР № 046 від 14.04.1965 року, земельну ділянку військового містечка № 110 (ділянка «Ворошилівка») площею 442,3 га було надано у тимчасове користування військовому радгоспу «Вінницький». (т.2, а.с. 36)

При цьому суд відзначає, що зміни в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою серія Б № 000284 від 1978 року щодо зміни землекористувача внесені не були. Тобто, земельна ділянка надана у тимчасове користування без зміни землекористувача.

Відповідно до вимог Директиви Міністерства оборони України від 20.01.2005 року № Д332/1/03 щодо переформування Вінницької, Володимир-Волинської, Мукачівської, Рівненської, тернопільської, Хмельницької, Чернігівської КЕЧ районів у відповідні квартирно-експлуатаційні відділи та наказу начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Вінницькій квартирно-експлуатаційну частині переформовано в Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця, про що складено відповідний акт. (т.2, а.с. 17-26)

В преамбулі Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця зазначено, що відділ є правонаступником Вінницької КЕЧ району. (т.2, а.с. 27)

20.12.2007 року Жмеринською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 881 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою Фермерському господарству «Водолій-ДВ» на земельну ділянку на території ОСОБА_7 сільської ради», за яким голові Фермерського господарства «Водолій-ДВ» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку на території ОСОБА_7 сільської ради щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 400 га в оренду із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (т. 1, а.с. 36)

11.03.2008 року Жмеринська районна державна адміністрація прийняла розпорядження №151 «Про припинення права користування та вилучення земельних ділянок колишнього військового радгоспу «Вінницький» на території ОСОБА_7 сільської ради». Згідно із п. 1 вказаного розпорядження припинено колишньому військовому радгоспу «Вінницький» право користування земельною ділянкою площею 442,3 га та визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право користування земельними ділянками серії Б №000284. Пунктом 2 вказаного розпорядження введено земельну ділянку площею 442,3 га до земель запасу ОСОБА_7 сільської ради.

Відповідно до ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Так, відповідно до Положення «Про Міністерство оборони України» затвердженого Указом Президента України №888 від 21 серпня 1997 року та Положення «Про Міністерство оборони України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1080 від 03 серпня 2006 року, Міністерство оборони України створює, реорганізовує та ліквідовує в установленому порядку призначені для забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил підприємства установи та організації, контролює їх діяльність; здійснює управління військовим майном і майном підприємств установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Крім того, відповідно до п. 45 Положення «Про порядок надання користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями», затвердженого Наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року №483 (Положення №483), передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Відтак, в структурі Міністерства оборони України та Збройних Сил України правом прийняття рішення про відчуження земельних ділянок чи припинення права користування володіє лише Міністр оборони України.

Як свідчать матеріали справи рішення про надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою площею 442,3 га на території ОСОБА_7 сільської ради, передачі її іншим особам Міністерством оборони України не приймалось.

Попри це, 22.02.2009 року Жмеринською районною державною адміністрацією Вінницької області видано розпорядження №92 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ «Водолій-ДВ» на території ОСОБА_7 сільської ради». Згідно п. 1 вказаного розпорядження затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ «Водолій-ДВ» на території ОСОБА_7 сільської ради». Пунктом 2 надано ФГ «Водолій-ДВ» в оренду, терміном на 49 років, земельну ділянку загальною площею 399,9250 га в тому числі: ріллі 371,3057 га, сіножатей 1,9804 га, пасовищ 0,4305 га, під господарськими будівлями і дворами 0,6165 га, під господарськими шляхами і прогонами 3,1786 га, інших захисних насаджень 0,3174 га, чагарників 21,3591 га та інших 0,7368 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території ОСОБА_7 сільської ради. (т.1,а.с. 37)

На підставі вказаного вище розпорядження 04.03.2009 року між Жмеринською районною адміністрацією та ОСОБА_8 господарством «Водолій-ДВ» укладено договір оренди землі. (т.1, а.с. 38-42)

В подальшому, 01.10.2009 року між ОСОБА_8 господарством «Водолій-ДВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділлялатінвест» укладено договір суборенди землі, за яким ОСОБА_8 господарство «Водолій-ДВ» передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділлялатінвест» приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 371,3057 га на території ОСОБА_7 сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського господарства. (т. 1, а.с. 43-46)

Слід зазначити, що відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 01.10.2009 року згідно договору суборенди землі від 01.10.2009 року, площа земельної ділянки, що передається в оренду не відповідає площі, визначеної договором, та складає 399,9250 га. (т.1, а.с. 47)

За змістом ч. 5 ст. 116 ЗК України (в редакції на момент видачі спірного розпорядження) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частина 1 статті 124 цього Кодексу (в редакції на момент видачі спірного розпорядження) передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки. (ст. 123 ЗК України)

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції на момент видачі спірного розпорядження) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Виходячи з положень наведених норм, земельна ділянка може бути відведена лише після припинення користування попереднього землекористувача на підставі проекту відведення.

В даний правовідносинах, Жмеринською РДА припинено право користування на земельну ділянку площею 442,3 га та надано в оренду земельну ділянку площею 399,9250 га, тобто меншою за площею, внаслідок чого фактично створено нову земельну ділянку, що потребувало розроблення відповідного проекту із землеустрою. Тоді як відповідно до змісту розпорядження № 92 від 23.02.2009 року та договору оренди землі від 04.03.2009 року, земельна ділянка передана без розроблення проекту із землеустрою.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЗК України (в редакції на момент видачі спірного розпорядження) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 17 ЗК України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

За таких обставин суд дійшов висновку, що розпорядження від 23.02.2009 року № 92 видане Жмеринською районною державною адміністрацією з перевищенням власних повноважень, без дотримання положень Земельного кодексу України, відтак підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Разом з тим судом встановлено, що Вінницькою обласною державною адміністрацією винесено розпорядження № 170 від 24.03.2016 року «Про скасування розпорядження голови Жмеринської РДА від 23.02.2009 року № 92». (т.3, а.с.106-108)

За змістом ч. 3 ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку. (ч.3ст. 43 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації»)

Відтак, станом на день прийняття рішення, відсутній предмет спору щодо визнання незаконним та скасування розпорядження № 92 від 23.02.2009 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ «Водолій-ДВ» на території ОСОБА_7 сільської ради»

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктами 4.2., 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Таким чином, у зв'язку із відсутністю предмету спору в частині визнання незаконним та скасування розпорядження № 92 від 23.02.2009 року, провадження у справі в цій частині слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з віднесенням судових витрат зі сплати судового збору в цій частині на Жмеринську районну державну адміністрацію, оскільки спір доведено до суду з її вини.

Доводи відповідачів – ТОВ «Водолій-ДВ» та ТОВ «Поділлялатінвест» щодо того, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №431-р від 26 липня 2006 року «Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики» військовий радгосп «Вінницький» було передано до управління Мінагрополітики, а тому земельна ділянка не належить Міністерству оборони України, судом не приймаються, оскільки спірна земельна ділянка була надана військовому радгоспу «Вінницький» у користування без зміни землекористувача, відтак не підлягала передачі до Міністерства агропромислової політики відповідно до згаданого розпорядження.

Розглядаючи вимоги прокурора про визнання недійсними договору оренди землі від 04.03.2009р., договору суборенди землі від 01.10.2009р. та зобов'язання ТОВ «Поділлялатінвест» передати земельну ділянку законному землекористувачу - Міністерству оборони України суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Приписами ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як вже зазначалось, звертаючись до суду з позовом військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Жмеринською районною державною адміністрацією та ФГ «Водолій-ДВ», договір суборенди укладений між ФГ «Водолій-ДВ» та ТОВ «Поділлялатінвест», та повернути спірну земельну ділянку Міністерству оборони України.

У відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, у відповідності до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно зі статтею 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У пунктах 2.1, 2.5.2, 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Виходячи з положень статей 1, 4 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

У відповідності до статей 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

В силу положень статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Положеннями частини 1 статті 124 Земельного кодексу України також передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на викладене, судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Як встановлено судом, Жмеринська районна державна адміністрація не є особою, яка уповноважена від імені держави здійснювати будь-які дії щодо спірної земельної ділянки, адже дана земельна ділянка на теперішній час перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України за категорією земель оборони.

З огляду на вищезазначене, суд вважає обґрунтованим та правомірним вимоги військового прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 04.03.2009р., договору суборенди землі від 01.10.2009р. та як наслідок зобов'язання ТОВ «Поділлялатінвест» передати земельну ділянку площею 399,9250 га законному землекористувачу - Міністерству оборони України.

Заперечуючи проти позову відповідачі зазначили, що оспорювані розпорядження та договора не порушують права позивачів. Суд не погоджується з таким твердженням, оскільки наявність розпорядження та договорів позбавляє позивачів права використовувати земельну ділянку за призначенням.

При цьому суд зазначає, що під час розгляду даної справи відповідачем ТОВ «Водолій-ДВ» було подано клопотання про застосування строків позовної давності.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи рекомендації, викладені у п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

ТОВ «Водолій-ДВ» наполягає, що про прийняття Жмеринською РДА розпорядження № 151 від 11.03.2008р., розпорядження № 92 від 23.02.2009р., укладення оспорюваного договору оренди від 04.03.2009 року та договору суборенди від 01.10.2009 року, прокуратура Жмеринського району довідалася або могла довідатися у зв'язку із здійсненням прокуратурою району своїх повноважень, а відповідно, є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять централізовану системі відповідно до ст. 6 Закону України «Про прокуратуру». Окрім того, у 2011 році прокуратура, як і позивачі, довідалися про порушення права позивачів через розгляд Вінницьким окружним адміністративним судом справи № 2а/0270/3440/11.

Судом долучено до матеріалів справи копію постанови від 21.11.2011р. у справі № 2а/0270/3440/11 з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Зміст зазначеної постанови не містить ніяких відміток про те, що прокурору та позивачам 21.11.2011 р. стало відомо про факт прийняття відповідачем розпорядження № 92 від 23.02.2009р. та укладення між відповідачами оспорюваних договорів. Таким чином, посилання ТОВ «Водолій-ДВ» на те, що прокурору та позивачам стало відомо про порушення в результаті розгляду справи № 2а/0270/3440/11 ґрунтується на припущеннях, які не підтверджуються належними доказами.

Відтак, відповідачем не доведено, що позивачами пропущений строк позовної давності та не доведено коли саме позивачам стало відомо про порушення їх прав.

Відповідно до частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову, а також у разі якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач. Згідно частини 3 зазначеної статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, судом з'ясовано, що 04.06.2014 року за вих. №2190 Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця було направлено лист до управління Держземагенства у Жмеринському районі з проханням повідомити чи використовується земельна ділянка площею 442,3га (землі колишнього радгоспу «Вінницький») на території ОСОБА_7 сільської ради суб’єктами господарювання.

За вх. №1954/426-ю від 11.06.2014 року до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця надійшла відповідь в якій зазначалося, що дана земельна ділянка була надана в користування Фермерському господарству «Водолій -ДВ» на умовах оренди, відповідно до розпорядження голови Жмеринської районної адміністрації № 92 від 23 лютого 2009 року, та на даний час на умовах договору суборенди використовується ТОВ «Поділлялатівест».

Відтак, про існування вказаних договірних відносин і прокурору і позивачам стало відомо лише в червні 2014 року, і в липні 2015 року прокурором був поданий даний позов до господарського суду.

З огляду на недоведеність відповідачем пропуску прокурором та позивачами строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, останній вважається поданим в межах встановленого законом строку для захисту порушеного права власності держави на спірну земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.09.2017 року у справі № 916/4201/14.

Отже, виходячи з наведених вище обставин справи і норм матеріального права, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову .

Витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст.4³, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області від 23.02.2009 року № 92 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ «Водолій-ДВ» на території ОСОБА_7 сільської ради» припинити.

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 04.03.2009 року укладений між Жмеринською районною адміністрацією та ОСОБА_8 господарством «Водолій-ДВ» .

4. Визнати недійсним договір суборенди землі від 01.10.2009 року укладений між ОСОБА_8 господарством «Водолій-ДВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділлялатінвест».

5. Зобов'язати Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділлялатінвест» (вул. Забужжя, 11, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300, код ЄДРПОУ 35212563) передати земельну ділянку площею 399,9250 га, (кадастровий номер 0521080600:03:001:0025) Міністерству оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022)

6. Стягнути з Жмеринської районної державної адміністрації (вул. Б. Хмельницького, 4, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100, код ЄДРПОУ 04330390) в доход Державного бюджету України 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. – судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-ДВ» (с. Рижавка, Жмеринський район, Вінницька область, 23142, код ЄДРПОУ 34303628) в доход Державного бюджету України 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. – судового збору.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлялатінвест» (вул. Забужжя, 11, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300, код ЄДРПОУ 35212563) в доход Державного бюджету України 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. – судового збору.

9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

10. Копію рішення направити третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 27 листопада 2017 р.

Головуючий суддя Матвійчук В.В.

Судді Банасько О.О.

ОСОБА_9

віддрук . прим.:

1 - до справи

2 - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 63)