П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2017 року № 810/780/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

21 лютого 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - позивач) з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є незаконними, оскільки позивач правомірно визначив митну вартість імпортованого ним товару - посуду столового/кухонного з кам'яної кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття, тоді, як відповідач безпідставно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та незаконно застосував шостий (резервний) метод (а.с. 2-8).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що під час здійснення митних процедур було встановлено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не мають всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості заявленого до митного оформлення товару. За таких обставин, вважає правомірним прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості названих товарів (застосування резервного методу визначення вартості товарів) (а.с. 43-60).

14 вересня 2017 р. у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, відповідач проти заявленого клопотання не заперечував.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

2 грудня 2002 р. відповідач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 20-21).

16 січня 2014 р. між позивачем (покупець) та "RISE AND SHINE" (Китай) (продавець) укладено контракт № 002/14 (далі - контракт), за умовами якого продавець продає, а покупець купує непродовольчий товар в асортименті, кількості та за цінами, визначеними інвойсами, які є невід’ємною частиною контракту (а.с. 71-77).

На виконання умов названого контракту позивач неодноразово ввозив на територію України товар (посуд столовий/кухонний з кам'яної кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття).

9 серпня 2016 р., під час чергового ввезення позивачем на митну територію України товару (посуду столового/кухонного з кам'яної кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття) та з метою його митного оформлення, позивачем було подано до відповідача вантажно-митну декларацію № 125150001/2016/705509 (а.с. 61-62).

Відповідачем, з метою перевірки вартості імпортованих товарів, було витребувано від позивача додаткові документи (а.с. 103).

Проте, позивачем було подано до відповідача лише частину витребуваних документів разом з письмовим поясненням щодо неможливості подачі іншої частини витребуваних документів (а.с. 104).

Після цього, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11 серпня 2016 р. № 125150001/2016/010074/2 (а.с. 106-107), яким визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за шостим (резервним методом) та оформлено картку відмови у митному оформленні товарів (а.с. 108-109).

Не погоджуючись із названим рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані Митним кодексом України (далі - МК України), статтею VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (далі – ст. VII ГАТТ).

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов’язані між собою особи або хоч і пов’язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Як убачається з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Визначення основного методу наведено в ст. 58 МК України.

Визначення другорядних методів дано у ст. 59-64 МК України.

Як убачається з ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Згідно з вимогами ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з вимогами ч. 1-2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 р. № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах виключної юрисдикції України на її митній території; виключних повноважень органів доходів і зборів України щодо здійснення державної митної справи; законності та презумпції невинуватості; єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; спрощення законної торгівлі; визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб’єктів господарювання незалежно від форми власності; додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; заохочення доброчесності; гласності та прозорості; відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. ч.4,5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведене свідчить, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю (ч. 2 ст. 361 МК України).

Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 липня 2015 р. № 684 (далі - Порядок №684). Цей Порядок розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

Як вже зазначалося, 16 січня 2014 р. між позивачем (покупець) та "RISE AND SHINE" (Китай) (продавець) укладено контракт № 002/14 (далі - контракт), за умовами якого продавець продає, а покупець купує непродовольчий товар в асортименті, кількості та за цінами, визначеними інвойсами, які є невід’ємною частиною контракту (а.с. 71-77).

Згідно з п. 2. контракту ціни на товар встановлюються інвойсами на кожну партію товару. Ціна на товар включає в себе вартість продукту, тари, упаковки, маркування, завантаження, витрати по митному оформленню вантажу в країні експортера. Валютою контракту є долар США. Загальна вартість контракту складає суму 800 000,00 доларів США.

Згідно з п. 8.1. контракту, покупець вносить плату в розмірі 8% вартості партії на рахунок продавця на підставі інвойсу протягом 5 календарних днів після отримання інвойсу факсом, та 92% вартості партії протягом 30 календарних днів з моменту отримання покупцем товару (а.с. 71-77).

На виконання умов названого контракту позивач неодноразово ввозив на територію України передбачений ним товар (посуд столовий/кухонний з кам'яної кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття ).

Зокрема, 9 серпня 2016 р., під час чергового ввезення позивачем на митну територію України товару (посуду столового/кухонного з кам'яної кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття) та з метою його митного оформлення, позивачем було подано до відповідача вантажно-митну декларацію № 125150001/2016/705509 (а.с. 61-62).

На підтвердження задекларованої митної вартості позивачем було надало наступні документи, перелік яких вказано у графах 44 вказаних МД під кодами зазначеними поряд з кожним документом у дужках. Зокрема:

-висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи (1505);

-міжнародні автомобільні накладні (CMR) (2730);

-коносаменти (2761);

-документ, що підтверджує вартість перевезення товару (3007);

-прейскурант (прайс-лист) виробника товару (3014);

-розрахунок ціни (3021);

-інвойс (3105);

-пакувальний лист (3141);

-страхові поліси (3530);

-зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів (4104);

-договір страхування (4200);

-доповнення до договору страхування (4203);

-договір про перевезення (4301);

-інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (5501);

-інформацію про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару (5503);

-інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (5504);

-сертифікати про походження товару форми А (7001);

-комерційна пропозиція (9000).

Згідно з переліченими документами митна вартість товарів була визначена з урахуванням ціни, зазначеної у контракті та інвойсі, тобто, за основним (першим) методом.

Посадовою особою відповідача було опрацьовано подані позивачем документи та встановлено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не мають всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості заявлених до митного оформлення товарів за результатами чого було прийнято рішення про витребування у позивача додаткових документів.

Відповідачем було направлено електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів для визначення митної вартості товару (а.с. 103).

Зокрема, у цьому повідомленні відповідачем було запропоновано позивачу надати документи для усунення зазначених обставин та на підтвердження митної вартості товару згідно з вимогами ст. 53 МК України: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; за наявності (а.с. 103).

11 серпня 2016 р. у відповідь позивачем на адресу відповідача було направлено лист вих. № 3536, у якому зазначалося, що позивач надав:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 002/14 від 16 січня 2014 р.;

- прейскуранти (прайс-листи) відправника товару б/н від 28 березня 2016 р.;

- комерційну пропозицію б/н від 28 березня 2016 р.;

- розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 16 червня 2016 р.;

- генеральний договір добровільного страхування вантажі №101014611 від 06 грудня 2013 р.;

- договір (контракт) про перевезення № 378 від 19 квітня 2011 р.;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Ц- 759 від 10 серпня 2016 р.;

- страховий поліс № 9855 від 01 липня 2016 р.;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № UАІМ0276320 від 03 серпня 2016 р.;

- копію митної декларації країни відправлення № 422720160000339539 від 18 червня 2016 р. (а.с. 104).

Крім того, у цьому листі зазначалося, що позивач не має можливість подати інші документи у зв'язку з їх відсутністю та просить прийняти рішення відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України раніше 10-денного строку (а.с. 104).

Після цього, 11 серпня 2016 р. відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125150001/2016/010074/2 (а.с. 106-107), якими визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів за шостим (резервним методом) та оформлено картку відмови у митному оформленні товарів. Тобто, відповідачем було визначено митну вартість товару у сумі 1,92 дол. США за одиницю, замість митної вартості, заявленої позивачем у сумі 1, 13 дол. США за одиницю (а.с. 106-107).

Наведене свідчить, що позивачем, з метою підтвердження заявленої митної вартості товару (посуду столового/кухонного з кам'яної кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття), подавалися митному органу відповідні обов’язкові та додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості імпортованих товарів, які не були визнані відповідачем достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

В оскаржуваному рішенні митного органу вказано, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у зв’язку з тим, що: у наданих документах не міститься всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар (а.с. 106-107).

У рішенні також зазначено, що митна вартість визначена за резервним методом. Процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена.

Судом встановлено, що у результаті аналізу наданих декларантом документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів, відповідачем виявлені розбіжності.

Зокрема, згідно з вантажно-митною декларацією № 125150001/2016/705509, зазначені умови поставки FOB Qingdao (графа 20 МД) (а.с. 61-62).

Умовами поставки FOB згідно Інкотермс, 2010 передбачено, що обов'язок щодо укладання договору перевезення та всі витрати на таке перевезення покладаються на покупця товару, тобто на позивача.

Декларантом включено до ціни товару транспортні витрати з місця навантаження до кордону України та витрати на страхування товару.

Проте, є підстави вважати, що до митної вартості не включені додаткові витрати (навантаження в країні продавця, послуги зберігання тощо) та експедиторські витрати (оскільки рахунок виставила транспортна організація, а не експедитор, тобто, без урахування витрат на послуги експедитора товару).

Фактично ціна спірного товару, яка вказана у інвойсах, включає в себе лише вартість продукту, тари, упаковки, маркування, завантаження, витрати по митному оформленню вантажу в країні експортера, страхування товару на час транспортування, про що зазначено в п. 2 контракту.

Крім того, відповідно до умов договору перевезення від 19 квітня 2011 р. № 378, укладеного між позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "СМА СІ ДЖІ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА" (далі - ТОВ "СМА СІ ДЖІ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА") (виконавець), фрахт - це оплата за морське перевезення товару (а.с. 89-100).

Згідно з вимогами п.п. 2.1.2.1 п. 2.1.2 названого договору передбачено також надання послуг з навантаження/розвантаження товару.

Як убачається з п. 3.2.1 договору № 378, замовник зобов'язаний прийняти послуги і підписати акт наданих послуг/виконаних робіт не пізніше 3-х днів з дати отримання виконавцем акту виконаних робіт.

Згідно з п. 3.2.2 договору № 378 замовник зобов'язаний виплатити виконавцю винагороду згідно з рахунками виконавця.

Наведене свідчить, що первинними документами, які посвідчують факт надання послуг є акти виконаних робіт та платіжні доручення.

Проте, такі акти виконаних робіт та платіжні доручення позивачем до митного оформлення та до суду надано не було.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не надано до митного оформлення належним чином оформлених, об'єктивних та достовірних відомостей про заявлені показники витрат на транспортування, які б були документально підтвердженими.

Наведене свідчить, що до відповідача та до суду позивачем не було надано підтвердження такої складової митної вартості як витрати на транспортування.

При вирішенні справи судом також враховано, що позивачем до митного оформлення було надано страхові поліси компанії "Граве Україна" від 1 липня 2016 р. № 9855, згідно з якими страховий тариф складав 0, 12 % від страхової суми (а.с. 70).

Водночас, вимогами п 3.6.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 6 грудня 2013 р. № 101014611 передбачений страховий тариф у розмірі 0,2% (а.с. 78).

При цьому, п.п. 4.1, 4.2, 4.4 Генерального договору добровільного страхування вантажів №101014611 свідчать, що зазначена у полісі страхова премія не є кінцевою, оскільки фактична страхова премія оплачується за виставленими страховиком рахунками-фактурами.

Проте, позивачем заявлено за МД №125150001/2016/705509 митну вартість у сумі 683 900 грн 57 коп., тоді як страхова сума у полісі № 9855 на цей же товар зазначена у сумі 900 849 грн 00 коп. Тобто, на 216 948 грн 43 коп. більше, ніж у названій МД (а.с. 61,70 відповідно).

Як вже зазначалося, п.3.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів №101014611 страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що плануються до перевезення, та витрат, пов’язаних із транспортуванням, митним оформленням та іншими додатковими витратами, пов’язаними із перевезенням вантажу в пункт призначення.

Враховуючи той факт, що п. 2 контракту № 002/14 передбачено, що витрати на митне оформлення та інші додаткові витрати мають бути включені до інвойсної вартості, страхова сума має розраховуватися за вартістю, вказаною в інвойсі з додаванням транспортних витрат, що не співвідноситься зі страховою сумою, зазначеною в страховому полісі.

При цьому, відповідно до п.3.2 договору страхування страхова сума заявляється саме страхувальником, тобто позивачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не було надано транспортні документи, що містять та підтверджують відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів в повному обсязі. Зокрема, не надано акти виконаних робіт, платіжні документи щодо оплати послуг за перевезення.

При цьому, враховуючи вимоги п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якою платникам податків забороняється формування митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, та Порядку № 599 позивач зобов’язаний надавати до митного оформлення такий акт виконаних робіт, оскільки саме на основі цього документу здійснюються платежі та саме акт, на відміну від рахунку, містить всі реквізити первинного документу.

Однак, як вже зазначалося, актів виконаних робіт позивачем до відповідача надано не було.

При вирішенні справи судом враховано правову позицію Вищого адміністративного суду України, який неодноразово у своїх судових рішеннях зазначав, що у разі, коли прайс-лист носить адресний характер, тобто має суб'єктивну спрямованість, це суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості можливих потенційних покупців (ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2015 р. у справі №К/800/7143/14, 18 червня 2015 р. у справі № К/800/23097/14, 28 липня 2015 р.у справі №К/800/20819/15).

За таких обставин наданий позивачем прайс-лист не може розглядатися, як підтвердження заявленої митної вартості.

Стосовно необхідності відображення в оскаржуваних рішеннях відповідача підстав їх прийняття суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів..

Наведене відповідає вимогам ч. 2 ст. 58 МК України, якою встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як вже зазначалося, згідно з вимогами ч. 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Судом встановлено, що вартість товару позивачем було розраховано за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), тоді як відповідачем ціна цього товару була визначена за резервним методом (з використанням способів, які не суперечать законам України).

Відсутність у відповідача можливості застосування другорядних методів, передбачених п.п. а-г п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України підтверджується таким.

Як убачається з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Наявні матеріали справи свідчать, що:

- основний метод (ст. 58 МКУ - за ціною договору (контракту) щодо ідентичних товарів, які імпортуються (вартість операції)) не підлягав застосуванню за відсутності документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв’язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів). Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується митницею, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

У разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У даному конкретному випадку, у митного органу та декларанта була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів за ціною договору, що не давало змогу застосувати другорядний метод (2а) визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

У разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.ст. 58 і 59 МКУ, за митну вартість береться прийнята митним, органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У даному випадку у митного органу та декларанта була відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів.

У разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень ст.ст. 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

У разі, якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, певних компонентів, передбачених ст. 62 МКУ.

Враховуючи, що зазначена інформація митного органу та декларанта була відсутня, застосування вказаного методу було неможливим, оскільки для його застосування усі складові митної вартості мали бути документально підтверджені, чого у даному випадку декларантом зроблено не було.

Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Така інформація не надана декларантом, митний орган також не мав вказаної інформації щодо складових вартості, тому використання вказаного методу було неможливим. Декларантом до митного оформлення не надавалась калькуляція ціни товару.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.

Як убачається з цього рішення, методи, передбачені ст.ст. 62 та 63 відповідачем не були застосовано у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що застосування відповідачем резервного методу в даному випадку повністю відповідає вимогам чинного законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих рішень.

Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, були спростовані доводами відповідача та доказами, наявними в матеріалах справи, а отже, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11 серпня 2016 р. № 125150001/2016/010074/2.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.