РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1333/17

23 листопада 2017 року

м .Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю:

представника позивача - Алексійчука С.В.

відповідача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області цивільну справу №564/1333/17 за позовом Органу опіки і піклування - Костопільської районної державної адміністрації в інтересах малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

ВСТАНОВИВ:

Орган опіки і піклування - Костопільська районна державна адміністрація звернувся в інтересах малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Костопільського районного суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Представником позивача подано суду клопотання про залучення у цивільній справі в якості співвідповідача ОСОБА_3, оскільки він 29.07.2017 року встановив батьківство над малолітньою ОСОБА_4 та дав їй своє прізвище /а.с.56/.

Також, представником позивача подано суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій орган опіки та піклування просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути з ОСОБА_2 аліменти у сумі 500 грн. щомісячно на утримання ОСОБА_4, позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути з ОСОБА_3 аліменти у сумі 500 грн. щомісячно на утримання ОСОБА_4.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 21.09.2017 року у справі №564/1333/17 залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3, замінено прізвище відповідача ОСОБА_2 на ОСОБА_2, замінено прізвище малолітньої ОСОБА_4, в інтересах якої подано позов, на ОСОБА_4, прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог у цивільній справі №564/1333/17, розгляд справи розпочато спочатку.

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позов обґрунтовано тим, що відповідачі свідомо ухиляються від виконання батьківських обов'язків відносно своєї малолітньої дочки, не створили їй належних умов для проживання, її доглядом та вихованням не займаються взагалі.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав та просить суд позов задоволити. Пояснив суду, що за час розгляду справи, ситуація в сім'ї ОСОБА_3 не покращилась. Умови для повернення дитини відповідачами не створено, їжі та запасів твердого палива у будинку практично не буває. Відповідачі не вчиняють жодних дій на покращення умов проживання. Весь заробіток сім'ї витрачають на алкогольні напої. На зауваження та рекомендації соціальних служб уваги не звертають та продовжують вести нездоровий спосіб життя. Відповідач ОСОБА_2 не зробила для себе позитивних висновків після позбавлення її батьківських прав відносно старшої дитини.

Присутні в судовому засіданні відповідачі заперечили щодо задоволення позову та просять суд повернути їм дитину. Від дачі пояснень відмовились.

Представник служби сім'ї, дітей та молоді позовні вимоги підтримав, пояснив суду, що відповідачі на співпрацю не йдуть. Санітарні умови їх проживання жахливі, дитина недоглянута, брудна, голодна.

Інспектор Костопільського ВП ГУНП у Рівненській області пояснив суду, що відповідач ОСОБА_2 на виклики в комісію не з'являється, своїх батьківських обов'язків не виконує, при спілкуванні поводить себе агресивно. При перевірках, дитина завжди була брудною та недоглянутою. На виконання рішення комісії жодних дій не вчинила.

Представник ФАПу с. Мала Любаша, пояснила суду, що при перевірці дитина була недоглянута, живіт був твердий, що свідчило про незадовільний стан її здоров'я. Дитина не мала власних речей. ОСОБА_2 при перевірках поводила себе агресивно.

Медсестра Костопільської амбулаторії №2 пояснила суду, що вела дитину від самого народження. Під час патронажів помічала в хаті бруд. ОСОБА_2 на зауваження не реагувала та часто не допускала медсестру додому до дитини. Дитина в останні місяці до відібрання недоїдала, догляд значно погіршився, дитина була недоглянута, непомита.

Суд, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача та соціальних служб, відповідачів, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Костопільського районного управління юстиції у Рівненській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4, батьками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_2, про що складено відповідний актовий запис за №285 /а.с.3/.

Відомості про батька дитини були внесені відповідно до ст.135 Сімейного кодексу України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України /а.с.4/.

Згідно наказу №21 від 14.04.2016 року служби у справах дітей Костопільської районної держаної адміністрації Рівненської області "Про взяття ОСОБА_4 на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах" наказано взяти на облік малолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, як таку, яка перебуває у складних життєвих обставинах у зв'язку із проживанням в сім'ї, у якій матір ухиляється від виконання батьківських обов'язків з виховання дитини /а.с.3 на звороті/.

Згідно довідки №1460 від 26.06.2017 року ОСОБА_2 отримує щомісячну допомогу при народженні 1-єї дитини у розмірі 860 грн.

Докази отримання нею будь-яких інших доходів, в матеріалах справи відсутні. ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що інших доходів не отримує та вважає їх достатніми для забезпечення потреб дитини.

Згідно розпорядження голови районної державної адміністрації №194 від 22.06.2017 року "Про негайне відібрання малолітньої дитини" вирішено негайно відібрати малолітню ОСОБА_4 у громадянки ОСОБА_2 у зв'язку із виникненням загрози життю та здоров'ю дитини /а.с.19/.

Згідно розпорядження голови районної державної адміністрації №198 від 26.06.2017 року "Про влаштування малолітньої дитини у державний заклад" влаштовано малолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у комунальний заклад "Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини" /а.с.20/.

Згідно висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення громадянки ОСОБА_2 батьківських прав №1927/01-31/17 від 27.06.2017 року орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_4 /а.с.26/.

29 липня 2017 року ОСОБА_3 встановив батьківство над малолітньою ОСОБА_4 та дав їй своє прізвище, що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Костопільського районного управління юстиції у Рівненській області, відповідно до якого батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про що складено відповідний актовий запис за №285 /а.с.46, 57/.

Згідно довідки №1101 виданої 08.08.2017 року виконавчим комітетом Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області, сім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, складається з матері ОСОБА_8 та брата ОСОБА_9 /а.с.58/.

Згідно довідки-характеристики від 27.08.2017 року виданої дільничним офіцером поліції сектора превенції Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області, ОСОБА_3 не працює, за час проживання на ввіреній території зарекомендував себе з негативної сторони, має схильність до зловживання алкогольними напоями, проводить час в сумнівних компаніях. Протягом року притягався до адміністративної відповідальності два рази, за ч.ч.1,2 ст.178 Кодексу України про адміністративні правопорушення /а.с.59/.

Згідно характеристики №1100 від 08.08.2017 року виданої виконавчим комітетом Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області на ОСОБА_3, він розлучений, проживає зі співмешканкою ОСОБА_2, не працює, має тимчасові заробітки, разом із матір'ю утримує домашнє господарство. За час проживання на території сільської ради зарекомендував себе з негативної сторони. Зі слів сусідів неодноразово в стані алкогольного сп'яніння вчиняв сварки та насильство по відношенню до матері та брата ОСОБА_9, 1990 року народження, інваліда І групи /а.с.60/.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов та умов виховання в сім'ї, 07.08.2017 року проведено обстеження матеріально-побутових умов та умов виховання дитини (дітей) в сім'ї, яка проживає в АДРЕСА_1, сім'я ОСОБА_3, яка складається з матері ОСОБА_8, брата ОСОБА_9, співмешканки ОСОБА_2 займає житлову площу 66 кв.м. Загалом в будинку чисто та прибрано, в кімнаті, де проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_2, брудно, неприбрано. Санітарний стан приміщення незадовільний. Постільна білизна відсутня, одіяло брудне, особисті речі розкидані. Для малолітньої ОСОБА_4 не створені умови для проживання, відсутнє місце для сну, відпочинку. Дитячі речі та іграшки відсутні. Загальний заробіток сім'ї становить 2700 грн. Взаємовідносини між членами сім'ї ненормальні. В сім'ї часто виникають конфлікти через те, що ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння поводить себе неадекватно. Взаємовідносини із сусідами напружені. Комісія вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не створені умови для проживання, виховання та всебічного розвитку малолітньої ОСОБА_4 /а.с.61/.

Згідно рішення комісії з питань захисту прав дитини Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області №27 від 31.08.2017 року "Про доцільність позбавлення батьківських прав" комісія вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_4 /а.с.64/.

Згідно висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення громадянина ОСОБА_3 батьківських прав №2753/01-31/17 від 04.09.2017 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_4 /а.с.65/.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого Костопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, 30.08.2017 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про складено відповідний актовий запис за №149 /а.с.69/.

Згідно довідки-характеристики виданої 19.10.2017 року дільничним офіцером поліції сектора превенції Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області, ОСОБА_2 ніколи ніде не працювала, рішенням Костопільського районного суду Рівненської області у 2016 році її було позбавлено батьківських прав стосовно старшої дитини. Агресивна, неадекватно реагує на зауваження та рекомендації працівників поліції. За місцем проживання характеризується негативно, господарством не займається. У 2017 році притягувалась до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Має заборгованість по сплаті аліментів на першого сина. У зв'язку із тим, що в сім'ї ОСОБА_2 виникла безпосередня загроза для життя та здоров'я дитини, розпорядженням органу опіки та піклування від 22.06.2017 року малолітню ОСОБА_4 було негайно відібрано від матері та влаштовано у дитяче відділення Костопільської центральної районної лікарні. У кімнаті, в якій мешкає ОСОБА_2 відсутні дитячі іграшки, ліжечко, одяг, взуття, відчувається неприємний запах. ОСОБА_2 разом із чоловіком не створили належних умов для повернення дитини в сім'ю.

Згідно довідки-характеристики виданої 19.10.2017 року дільничним офіцером поліції сектора превенції Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області, ОСОБА_3 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, має малолітнього сина від першого шлюбу. Не працює, веде нездоровий спосіб життя, проводить час у сумнівних компаніях, агресивний, чинить насильство в сім'ї стосовно матері та брата, не реагує на зауваження та рекомендації працівників поліції. Має заборгованість по сплаті аліментів на першого сина. За місце проживання характеризується негативно, господарською роботою у будинку не займається, двічі протягом 2017 року притягався до адміністративної відповідальності два рази, за ч.ч.1,2 ст.178 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у 2013-2014 роках перебував на обліку в Костопільському ВП ГУНП в Рівненській області як насильник в сім'ї. ОСОБА_3 разом із дружиною не створили належних умов для повернення дитини в сім'ю.

Згідно акту обстеження умов проживання проведеного 18.10.2017 року, умови проживання громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 незадовільні. Домашнє господарство вони не ведуть, запаси продуктів харчування та твердого палива відсутні. У кімнаті є лише диван, шафа та стіл, постільна білизна відсутня, неприємний запах. Для дитини не створено умов для проживання в сім'ї, дитячий одяг, взуття, іграшки, ліжечко, книжки відсутні. Сім'я ОСОБА_3, яка складається з матері ОСОБА_8, брата ОСОБА_9, дружини ОСОБА_2. Стосунки в сім'ї ненормальні, ОСОБА_2 у 2017 році притягувалась до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_3 протягом 2017 року притягався до адміністративної відповідальності два рази, за ч.ч.1,2 ст.178 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до дитини їздять рідко, матеріально її не утримують. За результатами проведеного обстеження, комісія дійшла висновку, що умов для повернення дитини в сім'ю не створено, її повернення становитиме загрозу для життя та здоров'я малолітньої ОСОБА_4.

Згідно листа №703 виданого 25.10.2017 року Комунальним закладом "Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини", станом на 24.10.2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як батьками малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не було дотримано ч.ч.2,5 ст.150 Сімейного кодексу України, а тому беручи до уваги п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, адміністрація Комунального закладу "Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини" вважає що позбавляти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 доцільно.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 Сімейного кодексу України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

В даному випадку, суд дійшов переконливого висновку про те, що існує реальна загроза для життя та здоров'я малолітньої ОСОБА_4. Якщо її залишити під опікою батьків, існує загроза того, що дитина зазнаватиме жорстокого поводження, страждатиме через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 негативно характеризується за місцем свого попереднього та теперішнього проживання, не приймає участі в навчально-виховному процесі малолітньої дочки, дитина недоглянута, періодично залишає малолітню ОСОБА_4 напризволяще без нагляду дорослих, що створює реальну небезпеку для її життя та здоров'я. Окрім того, батько малолітньої дитини ОСОБА_4 - відповідач, ОСОБА_3, за місцем проживання характеризується вкрай негативно, зловживає алкогольними напоями, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння стає агресивним та неконтрольованим, від самого народження дитини не брав у часті у її вихованні, не визнавав свого батьківства, а відомості про батька дитини були внесені зі слів матері. Відповідачі, за час розгляду справи, свого ставлення до дитини не змінили, умов для повернення дитини у їхню родину не створили, у приміщенні, в якому проживають відповідачі, брудно, постійно присутній неприємний запах, відсутня постіль, ковдра брудна, місце для сну дитини, іграшки та одяг відсутнє, запаси харчів та твердого палива відсутні. Відповідачі не вчиняють жодних дій на створення достатніх умов для проживання дитини разом з ними.

Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.

Враховуючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітньої ОСОБА_4, що є правовою підставою для позбавлення її батьківських прав. Суд дійшов переконливого висновку, що позбавлення є необхідним для захисту інтересів дитини.

За вказаних обставин, позов органу опіки та піклування про позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їхньої малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, підлягає до задоволення.

Суд звертає увагу відповідачів на те, що відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст.169 Сімейного кодексу України).

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів аліментів на утримання дитини, судом враховано наступне.

Відповідно до частиною другою статті 166 СК особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавленням батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до вимог ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Враховуючи обставини справи, відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України, враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище відповідачів, суд вважає за необхідне стягнути із відповідачів аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі по 500 грн. з кожного з відповідачів, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

А тому, позов органу опіки та піклування в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 аліментів на утримання їхньої малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, підлягає до задоволення.

Позов до ОСОБА_2 був поданий 29.06.2017 року, а тому, за правилами ст.191 СК України, саме з цього часу необхідно стягувати аліменти з ОСОБА_2.

Заяву про збільшення позовних вимог відносно ОСОБА_3 подано позивачем 13.09.2017 року, а тому, за правилами ст.191 СК України, саме з цього часу необхідно стягувати аліменти з ОСОБА_3.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в дохід держави по 320 грн. судового збору за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 164-166, 180 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 60, 209, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов органу опіки і піклування - Костопільської районної державної адміністрації в інтересах малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задоволити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, адреса реєстрації: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1) відносно її малолітньої доньки ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 29.07.2017 року).

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса реєстрації та проживання АДРЕСА_1) відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 29.07.2017 року).

Стягувати з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, адреса реєстрації: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь закладу, де буде перебувати дитина або осіб, які будуть виховувати дитину, аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 29.07.2017 року) в розмірі 300 /триста/ грн. щомісячно, починаючи з 29.06.2017 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса реєстрації та проживання АДРЕСА_1) на користь закладу, де буде перебувати дитина або осіб, які будуть виховувати дитину, аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 29.07.2017 року) в розмірі 500 /п'ятсот/ грн. щомісячно, починаючи з 13.09.2017 року та до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, адреса реєстрації: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1) в дохід держави 320 /триста двадцять/ грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса реєстрації та проживання АДРЕСА_1) в дохід держави 320 /триста двадцять/ грн. судового збору за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

В. В. Левчук