П О С Т А Н О В А

Справа № 126/2801/17

Провадження № 3/126/1605/2017

"17" листопада 2017 р. м. Бершадь

Суддя Бершадського районного суду

Вінницької області

ОСОБА_1

розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, до адміністративної відповідальності не притягувався ,

за ст. 130 ч.1 КУпАП ,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №365371 від 27.09.2017 року, цього ж дня о 12 год 25 хв в м. Бершадь по вул.Будкевича ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_1 в стані алкогольного сп"яніння, огляд на стан сп"яніння проводився приладом "Драгер" 6810 прилад № 3353, принтер 5758 тест №54 в присутності двох свідків.

Перед початком судового розгляду справи ОСОБА_2 було роз'яснено права у відповідності до ст.268 КУпАП.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 провину в інкримінованому правопорушенні не визнав та показав, що 27.09.2017 року біля 12 год він разом з ОСОБА_3 перебували в м. Бершадь біля магазину "Мальва" та чекали свого знайомого, який мав їх забрати, оскільки вони вживали спиртні напої. Коли він сидів на пасажирському сидінні свого автомобіля приїхали працівники поліції та звинуватили їх в керуванні автомобілем в стані алкогольного сп"яніння. Його пояснення, що він не має наміру керувати автомобілем , а чекає свого приятеля, не були взяті до уваги. Після цього один із працівників поліції сів за кермо його автомобіля і вони поїхали до відділу поліції. Біля Бершадського РВ працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп"яніння та в послідуючому склали протокол про адміністративне правопорушення. Свідків вказаних в протоколі не було. Стверджує, що дійсно перебував в стані алкогольного сп"яніння, однак автомобілем не керував, а тому просив провадження у справі закрити.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повністю підтвердив свідчення ОСОБА_2

Суд , дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного:

Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, відповідно до п. 1. 10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

В судовому засіданні ОСОБА_2 наполягав на тому, що він автомобілем не керував, а перебував на пасажирському сидінні, що також було підтверджено показами свідка ОСОБА_3

Під час розгляду справи в суді не встановлено факту керування ОСОБА_2 автомобілем НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, оскільки він хоча й перебував в нетверезому стані, однак автомобілем не керував.

Свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказаних в протоколі допитати в судовому засіданні виявилось неможливим, оскільки останні на виклики до суду на розгляд справи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Будь яких інших переконливих доказів вини ОСОБА_2 суду не надано.

Стаття 245 КУпАП визначає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України суд вважає такими, що не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з їх не відповідністю нормам ст. 256 КУпАП та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказам вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із загальноприйнятим стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Як наслідок на переконання суду дані відображенні у протоколі про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення за ст. 130 ч.1 КУпАП є сумнівними з вищезазначених підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року; стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.

Стаття ж 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

В ході судового розгляду в діях ОСОБА_2 не встановлено ознак які б свідчили про умисну чи необережну форму вини у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, що унеможливлює кваліфікацію його дій за даною статтею.

Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, враховуючи вище викладене суд вважає, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 33-35, 130, 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області через Бершадський районний суд на протязі десяти днів з дня її винесення.

Суддя В. І. Губко