Провадження № 2/392/916/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 листопада 2017 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Кратка Д.М., із участю секретаря судового засідання Жельман О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку, –

в с т а н о в и в:

29 серпня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на її користь на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1500,00 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду до досягнення дитиною повноліття, а також про стягнення з відповідача на її користь аліментів вже на її утримання в розмірі 1500,00 грн. до досягнення дитиною трирічного віку, починаючи з дня звернення з позовом до суду.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що від спільного сумісного проживання однією сім»єю з відповідачем без реєстрації шлюбу у них народилась дитина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З березня 2017 року сторони припинили спільне сумісне проживання, дитина проживає разом із позивачем. Відповідач офіційно не працює, проживає за рахунок тимчасових заробітків, і маючи можливість не надає матеріальної допомоги на утримання дитини та на її утримання, оскільки вона здійснює догляд до досягнення донькою трирічного віку. Домовленості про добровільне утримання спільної дитини, а також її, між сторонами не досягнуто, у зв»язку із чим вона змушена звернутися з позовом до суду.

В судові засіданні позивач, будучи повідомлена належним чином про день, час та місце розгляду справи не з»являлася, засобами поштового зв»язку направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, оскільки вона працевлаштувалася та на даний час знаходиться за межами м. Мала Виска, та просила позовні вимоги задовольнити.

Повідомлений належним чином відповідач – ОСОБА_2 (у відповідності до ст.ст. 74 – 76 ЦПК України), не повідомив про причини своєї неявки, належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі є обов’язковим (ст. 158 ЦПК України), у разі неповідомлення суду про причини неявки у судове засідання вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 2 ст. 77 ЦПК України), участь у справі є процесуальним правом таких осіб (ст. 27 ЦПК України), а згідно за ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та доведення суду переконливості своїх доводів (повідомлення про судове засідання є елементом змагальності та обов’язком суду), тому, на думку суду, неявка відповідача в судове засідання та неповідомлення ним про причини своєї неявки свідчить про те, що відповідач розпорядився своїми процесуальними правами шляхом не брати участь у судовому засіданні та не користуватися наданими йому процесуальними правами (передбаченими ст.ст. 11, 27, 31, 60, 128, 131, 158, 168 ЦПК України).

Згідно статті 224 ЦПК України суд, зі згоди позивача, проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 2 статті 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією Свідоцтва про народження (а.с. 3).

Згідно Довідки № 2266 від 28 серпня 2017 року виданої Виконавчим комітетом Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області ОСОБА_1 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та на її утриманні перебуває ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 4).

Відповідно до частини 2 статті 27 Конвенції Генеральної Асамблеї ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Стаття 182 СК України встановлює, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аналогічні положення щодо обставин, які суд враховує при визначенні аліментів передбачені пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Згідно 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

При визначені розміру аліментів, суд враховує, що обов’язок по утриманню дитини, нормами діючого законодавства покладається на обох батьків.

З урахуванням матеріалів справи, а також те, що відповідачем жодних заперечень на позовну заяву не подано, суд вважає правильним стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п»ятсот гривень 00 коп.) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 29 серпня 2017 року.

Відповідно до частини 2, 3 статті 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. Право жінки та чоловіка на утримання припиняється з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83, статтями 85, 87 і 89 цього Кодексу.

Згідно частини 2, 4, 6 статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Відповідно до частини 1 статті 85 СК України право дружини на утримання, передбачене статтею 84 цього Кодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.

В частині 1, 2 статті 80 СК України зазначається, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 статті 11 ЦПК України встановлює, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень статтей 57- 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Законодавцем чітко визначено, що цивільна дружина має право після припинення спільного сумісного проживання з батьком дитини на утримання до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Разом із цим, суд вважає, що позивачем, з урахуванням принципу змагальності цивільного судочинства та обов»язку надання суду доказів, не було доведено у суді можливість відповідача сплачувати аліменти на її утримання в розмірі 1500,00 грн., чи в будь-якому іншому, щомісячно до досягнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач на час розгляду справи проживає в м. Маріуполь, у зв»язку із тим, що працює на посаді кухарки, тому дитина проживає разом із її матір»ю, бабусею дитини – ОСОБА_4, що також згідно вимог частини 1 статті 85 СК України, свідчить проте, що виховання дитини на час розгляду справи здійснюється саме бабусею, а не позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку не підлягає задоволенню.

Разом із цим, суд вважає за належне роз’яснити сторонам, що відповідно статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми виплати за один місяць.

Відповідно до статті 88 ЦПК України якщо позивач на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи зазначені вимоги Закону, а також те, що позивач звільнена від оплати судових витрат при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з відповідача на користь держави, а саме 640,00 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 179, 209, 212 -215, 218, 222-226 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4,

на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), аліменти на утримання доньки – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п»ятсот гривень 00 коп.) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 29 серпня 2017 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 (десяти) днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Д.М. Кратко

Повний текст рішення складений 21 листопада 2017 року.