ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2017 р. Справа № 917/1269/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом – ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 01.01.2017)

відповідача за первісним позовом – ОСОБА_2 (договір про надання юридичних послуг від 27.10.2017, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 1128 від 23.12.2011, ордер ПТ № 035442 від 27.10.2017 на надання правової допомоги)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт», м. Полтава (вх. № 3409 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.10.2017 у справі № 917/1269/17

за позовом Приватного підприємства «Явір-2000», м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт», м. Полтава

про стягнення 42812,91 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерська компанія «Полтава - Автосвіт», м. Полтава

до Приватного підприємства «Явір-2000», м. Полтава

про стягнення 115054,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року Приватне підприємство «Явір-2000» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт» про стягнення 42812,91 грн., в тому числі 35677,42 грн. заборгованості за надані послуги охорони та 7135,49 грн. штрафу. В обґрунтування позову ПП «Явір-2000» послалося на неналежне виконання ТОВ «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт» умов Договору про надання послуг з фізичної охорони № ЯП/292-ф від 01.01.2013.

04.09.2017 ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» подано зустрічний позов до ПП «Явір-2000» про стягнення матеріальних збитків в розмірі 115054,00 грн. В обґрунтування зустрічного позову ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» послалось на те, що внаслідок неналежного виконання ПП «Явір-2000» своїх обов'язків з охорони об’єкта по Договору № ЯП/292-ф відбулося викрадення майна групою невідомих осіб, що завдало ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» збитків.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.10.2017 по справі № 917/1269/17 (суддя Семчук О.С.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт» на користь Приватного підприємства «Явір-2000» 35677 грн. 42 коп. заборгованості, 7135 грн. 49 коп. штрафу, 1600 грн. 00 коп. судового збору. В зустрічному позові відмовлено повністю.

Відповідач за первісним позовом, ТОВ «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт», із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв’язку з чим просить рішення Господарського суду Полтавської області від 17.10.2017 по справі № 917/1269/17 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у первісному позові, а зустрічні позовні вимоги задовольнити, стягнувши з Приватного підприємства «Явір-2000» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт» матеріальні збитки в розмірі 115054,00 грн. та понесені судові витрати.

Обґрунтовуючи вимоги скарги ТОВ «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт» посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 1 Закону України «Про охоронну діяльність», належним чином не встановив те, що до обов'язків позивача за первісним позовом згідно чинного законодавства входило здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених відповідачем і належних йому будівель, споруд, територій, транспортних засобів, та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього. Також, на думку скаржника суд першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не встановив, що договір № ЯП/292-Ф від 01.01.2013, укладений між сторонами, не містить вибіркової конкретизації рухомого майна чи частин нерухомого майна, послуги по охороні якого повинні були бути надані позивачем за первісним позовом. Більш того, суд першої інстанції не дослідив положення пункту 4.1.3 договору, відповідно до якого Охорона зобов'язана негайно повідомляти органи внутрішніх справ та замовника про вчинення протиправних дій щодо об'єкта майна, що охороняється, та інших незаконних дій, що мають ознаки злочину, а до прибуття представників правоохоронних органів забезпечити недоторканість місця події. В зв'язку з цим скаржник вважає, що суд першої інстанції у винесеному рішенні не дав оцінки доводам відповідача за первісним позовом, що Охороною не було виконано зазначені обов'язки за договором. На думку скаржника суд першої інстанції не встановив, що в претензіях ТОВ ДК «Полтава - Автосвіт» вих. № 60 від 03.06.2017 та № 90 від 03.07.2017 (копії містяться в матеріалах справи) зазначено лише про відмову від підписання Актів надання послуг від 31.05.2017 № 13036 та від 30.06.2017 № 15219, а відмова щодо оплати рахунків не зазначається. Скаржник вважає висновки суду першої інстанції про те, що відповідач за первісним позовом отримував рахунки і що прострочення оплати мало місце з вини відповідача, безпідставними. Відповідні рахунки на оплату послуг за травень - липень 2017 року були направлені відповідачу лише 25 липня 2017 року. В зв'язку із неповним встановленням всіх обставин справи, неповним дослідженням всіх доказів по справі, скаржник стверджує, що суд першої інстанції не встановив, що позивачем за первісним позовом не надано належних доказів прострочення оплати відповідачем з вини відповідача.

Окрім цього, скаржник посилається на те, що у винесеному рішенні суд першої інстанції не дав оцінки доводам відповідача за первісним позовом, що відповідно до пункту 4.6 договору визначено уповноважену особу для взаємовідносин з Замовником з питань здійснення заходів щодо охорони об'єктів - ОСОБА_3. В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом повідомила, що вказана особа вже тривалий час не працює в ПП «Явір - 2000», що для взаємовідносин з питань здійснення заходів щодо охорони об'єктів ТОВ ДК «Полтава - Автосвіт» було призначено іншу особу. При цьому суд першої інстанції не дав оцінки тим обставинам справи, що відповідачу за первісним позовом не було повідомлено про вказану особу, що позивач фактично змінив пункт 4.6 договору без відома і згоди відповідача. Суд першої інстанції не дослідив пункт 11.6 договору, відповідно до якого зміни та доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення сторонами додаткових угод. Скаржник вважає, що наявність претензій та обґрунтованих зауважень до Охорони, була з додержанням строків, визначених договором.

Скаржник вважає, що оскільки Замовником були подані претензії Охороні у визначений договором строк та не підписані відповідні акти наданих послуг, то надані позивачем акти наданих послуг, які не підписані відповідачем, не є доказом наданнях Охороною належних послуг за договором. Суд першої інстанції мав відхилити надані позивачем в якості доказів рахунки на оплату послуг, оскільки вони в самостійному значенні (без відповідних первинних документів), доказів їх отримання відповідачем не засвідчують факт надання послуг охорони та складені позивачем в односторонньому порядку, в зв'язку із чим не є об'єктивними доказами надання послуг охорони. У винесеному рішенні суд першої інстанції не дав оцінки тим обставинам справи, що позивач за первісним позовом не надав суду належних доказів надання відповідачу за первісним позовом належних послуг охорони за договором, що є підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки не надані послуги не підлягають оплаті, і відсутні юридичні підстави для нарахування заявленої суми штрафу на суму ненаданих послуг.

Скаржник також зазначає, що у винесеному рішенні суд першої інстанції не дав оцінки доводам відповідача за зустрічним позовом, представник якого визнала, що фактично на протязі дії договору ЯП/292-ф про надання послуг з фізичної охорони від 01.01.2013 Охороною здійснювалась охорона не всієї будівлі замовника. При цьому суд не дав оцінки доводам позивача за зустрічним позовом щодо відсутності від ПП «Явір - 2000» жодних претензії до ТОВ ДОК «Полтава - Автосвіт» чи заяв щодо існування об'єктивних причин неможливості належного виконання умов договору не з вини Охорони. При винесенні рішення суд першої інстанції не дослідив і не дав оцінки Акту від 01.01.2013 обстеження технічного стану, відповідно до якого службове приміщення відповідає вимогам Охорони.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерська компанія «Полтава - Автосвіт», м. Полтава. Розгляд скарги призначено на 21.11.2017 о 14:30 год.

Приватним підприємством «Явір-2000», м. Полтава надано суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу (вх. № 11815 від 20.11.2017), в якому позивач за первісним позовом проти вимог скаржника категорично заперечує, вважає вимоги за зустрічним позовом необґрунтованими та не підтвердженими відповідними доказами, вину охорони за спірним договором в спричиненні збитків недоведеною, а висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову вважає вірним. Крім того, Приватне підприємство «Явір-2000», м. Полтава зазначає, що судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів було обґрунтовано встановлено надання підприємством послуг з охорони спірного об’єкта у травні, червні та липні 2017 року на загальну суму 35677,42 грн., натомість Товариство з обмеженою відповідальністю «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт» від підписання актів надання послуг та від оплати їх вартості неправомірно ухилилося, в зв’язку з чим зазначена сума боргу та штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов’язання були правомірно стягнуті судом першої інстанції.

У судовому засіданні 21.11.2017 уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт», м. Полтава – адвокатом ОСОБА_2 заявлено клопотання (вх. № 11935 від 21.11.2017) про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої скаржник просить доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4 (м. Харків, вул. Золочівська, 8а). На вирішення судового експерта відповідач за первісним позовом просить поставити наступні питання:

1. Чи надає розташування, технічний стан та планування будівлі Автосалону «Форд» за адресою м. Полтава, вул. Європейська, будинок 148, можливість доступу фізичної особи до будівлі для обстеження тильної сторони будівлі?

2. Чи мали місце пошкодження будівлі Автосалону «Форд», що знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Європейська, будинок 148, внаслідок крадіжки з даху будівлі п'яти зовнішніх блоків кондиціонерів:

- зовнішній блок Multi-Fdx FМ 56АН - 1шт.

- зовнішній блок колонного кондиціонеру LG Р08LН - 2шт.

- зовнішній блок LG – 1 шт.

- зовнішній блок Міtsubishi НЕАVY - 1шт.

Який характер відповідних пошкоджень?

У зв’язку з призначенням судової експертизи скаржник просить зупинити провадження у справі № 917/1269/17.

Вмотивовуючи заявлене клопотання про необхідність призначення у даній справи експертизи, відповідач за первісним позовом посилається на те, що оскільки за результатами судового розгляду даного спору буде встановлено відсутність чи наявність вини охорони щодо неналежного виконання умов договору охорони будівлі, тому в зв'язку із пошкодженням будівлі, яке мало місце через викрадення майна шляхом демонтажу, ОСОБА_5 (орендодавець будівлі, де розміщується Автосалон «Форд»), буде мати право на претензії до ТОВ «ДК «Полтава - Автосвіт», як до орендаря за договором оренди нежитлового приміщення.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дилерська Компанія «Полтава-Автосвіт» зазначає, що на момент судового розгляду даної справи в суді першої інстанції не мало фінансової можливості оплатити проведення судової експертизи, в зв'язку з чим дане клопотання подається суду апеляційної інстанції з метою спростування доводів ПП «Явір-2000» щодо відсутності вини Охорони у викраденні майна ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» через відсутність доступу працівників охорони ПП «Явір-2000» для обстеження тильної сторони будівлі не з вини працівників охорони, а через технічно - будівельні особливості приміщення Автосалону, яке знаходилось під охороною, та з метою доведення та встановлення наявності пошкоджень будівлі Автосалону «Форд» і обґрунтування доцільності залучення до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_5.

Також, у судовому засіданні 21.11.2017 уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт», м. Полтава – адвокатом ОСОБА_2 заявлено клопотання (вх. № 11936 від 21.11.2017) про залучення до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), яка є орендодавцем приміщення автосалону «Форд» на підставі договору оренди 01012017/1 від 01.01.2017 та Акту приймання - передачі від 01.01.2017. Відповідач за первісним позовом стверджує, що у зв'язку із пошкодженням будівлі, яке мало місце через викрадення майна шляхом демонтажу, ОСОБА_5 буде мати право на претензії до ТОВ «ДК «Полтава - Автосвіт» як до орендаря за договором оренди нежитлового приміщення, який несе відповідальність за збереження предмету договору оренди.

Окрім того, у судовому засіданні 21.11.2017 уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт», м. Полтава – адвокатом ОСОБА_2 заявлено клопотання (вх. № 11937 від 21.11.2017) про відкладення судового розгляду справи для надання можливості ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» отримати у прокурора, який здійснює повноваження прокурора по кримінальному провадженню № 12017170040001987, дані щодо закінчення досудового розслідування зазначеного кримінального провадження та надати їх апеляційному суду в якості доказів по справі.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання ТОВ «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт» зазначає, що постанова слідчого від 12.10.2017 по кримінальному провадженню № 12017170040001987, на яку послався суд першої інстанції у винесеному рішенні як на доказ відсутності вини охорони, в розумінні статті 283 КПК України не є процесуальним документом, який приймається за результатами закінчення досудового розслідування. 19.07.2017 адвокат ОСОБА_2, діючи в інтересах потерпілого ТОВ ДК «Полтава - Автосвіт» звернулась до слідчого з клопотанням від 19.07.2017 про приєднання письмових доказів до матеріалів справи. Ухвалою від 29.08.2017 слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» на бездіяльність слідчого щодо не розгляду клопотання у кримінальному провадженні задоволено Зобов'язано слідчого СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12017170040001987, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.05.2017 року за ознаками ч. 2 ст. 185 КК України, розглянути клопотання адвоката ОСОБА_2 від 19.07.2017 про приєднання письмових доказів. 18.10.2017 адвокат ОСОБА_2, діючи в інтересах потерпілого ТОВ «ДК «Полтава - Автосвіт», звернулась із письмовою заявою від 18.10.2017 до слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави в зв'язку із невиконанням слідчим вищевказаної ухвали слідчого судді. 05.10.2017 адвокат ОСОБА_2, діючи в інтересах потерпілого ТОВ «ДК «Полтава - Автосвіт», звернулась із письмовим клопотанням від 05.10.2017 до слідчого по допит свідка по кримінальному провадженню №12017170040001987. В зв'язку із бездіяльністю слідчого що розгляду зазначеного клопотання, 18.10.2017 адвокат ОСОБА_2 звернулась до слідчого судді в інтересах потерпілого ТОВ ДК «Полтава - Автосвіт» на бездіяльність слідчого. 08.11.2017 під час судового розгляду вказаної скарги слідчим було вручено адвокату ОСОБА_2 письмове повідомлення, в якому зазначено, що клопотання від 05.10.2017 по кримінальному провадженню № 12017170040001987 про допит в якості свідка ПП «Явір -2000» розглянуто. За результатами вказаного клопотання прийнято рішення про його задоволення. Представник ПП «Явір-2000» буде допитаний у кримінальному провадженні найближчим часом. В зв'язку із самостійним припиненням бездіяльності слідчого провадження за вказаною скаргою було закрито ухвалою від 08.11.2017 слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави. Таким чином, на момент винесення судом першої інстанції рішення, що є предметом оскарження, по кримінальному провадженню № 12017170040001987 органом досудового розслідування не були проведені всі необхідні слідчі і процесуальні дії, направлені на встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення. Скаржник вважає, що оскільки виключно до повноважень прокурора належить право прийняття рішення про закінчення досудового розслідування, а матеріали даної справи не містять даних щодо прийнятого прокурором рішення за результатами досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12017170040001987, тому розгляд справи слід відкласти для отримання від прокурора по кримінальному провадженню № 12017170040001987 відомостей щодо закінчення досудового розслідування зазначеного кримінального провадження та з метою надання цих документів суду апеляційної інстанції в якості доказів по справі.

Розглянувши клопотання ТОВ «ДК «Полтава - Автосвіт» про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, зважаючи на наступне.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору та потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках, зокрема призначення господарським судом судової експертизи.

Слід зазначити, що цьому зупинення провадження у справі у зв'язку із призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком.

При цьому, невиправдане призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) вказано, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

У розумінні приписів наведених норм судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.

Згідно з частиною п'ятою статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Поряд з тим, статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач за первісним позовом не довів, а колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у даній справі.

Предметом первісного позову у даній справі є стягнення заборгованості за надані послуги охорони об’єкта, а предметом зустрічного – стягнення збитків понесених в результаті неналежного виконання охороною обов’язків за договором. Питання, які зазначені скаржником в клопотанні про призначення експертизи не входять до предмету доказування у справах про стягнення заборгованості за надані послуги охорони та про стягнення збитків, завданих замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату.

В даному випадку залучення експерта є недоцільним, оскільки в даному випадку надання правової оцінки правовідносинам сторін, дослідження та аналізу документів, що підтверджують заявлені позовні вимоги (первісні, зустрічні), входить до компетенції суду апеляційної інстанції. Всі обставини справи в їх сукупності свідчать про відсутність необхідності спеціальних знань для вирішення питань, які відповідач ставить у своєму клопотанні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень може самостійно відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановити істотні обставини у справі № 917/736/17 на підставі зібраних у справі доказів в їх сукупності.

Розглянувши клопотання скаржника про залучення до участі у справі третьої особи, колегія суддів дійшла висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

За змістом пункту 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» процесуальний закон не обмежує можливості допущення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі її заяви про вступ у справу в процесі повторного розгляду останньої в апеляційному порядку, а також залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі за клопотанням сторони, прокурора або з ініціативи апеляційного господарського суду; відповідні дії можуть мати місце до прийняття апеляційною інстанцією судового рішення зі справи. Ухвали про залучення до участі у справі третіх осіб або їх вступ у справу оскарженню в апеляційному та у касаційному порядку не підлягають.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Однак скаржником не наведено обґрунтування впливу рішення по даній справі на права та обов'язки ОСОБА_5, а також те, що у справі, яка розглядається, на вказану особу буде покладено нові обов'язки та виникнуть нові права.

Колегія суддів також приймає до уваги те, що результати апеляційного розгляду даної справи жодним чином не вплинуть на права та обов’язки ОСОБА_5, як орендодавця приміщення, яке винаймає відповідач за первісним позовом для розміщення в ньому Автосалону «Форд».

Зважаючи на вищенаведене у сукупності колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для залучення до участі у даній справі ОСОБА_5 в якості третьої особи.

Розглянувши клопотання скаржника про відкладення судового розгляду справи для надання можливості ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» отримати у прокурора, який здійснює повноваження прокурора по кримінальному провадженню № 12017170040001987, дані щодо закінчення досудового розслідування зазначеного кримінального провадження та надати їх апеляційному суду в якості доказів по справі, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні даного клопотання, з огляду на наступне.

За приписами частин третьої та четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а частиною другою статті 34 цього Кодексу передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість результати досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017170040001987 не впливають на розгляд даної господарської справи по суті і не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості належних та допустимих доказів у справі згідно статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України. В розумінні частини четвертої статті 35 цього Кодексу для господарського суду має преюдиціальне значення, зокрема, вирок суду в кримінальному провадженні, і виключно в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (обвинуваченим, засудженим).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів, необхідність витребування нових доказів, тощо.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки прийняте прокурором рішення за результатами досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12017170040001987 не встановлює фактів преюдиціального характеру і вказане рішення не є носієм таких фактів у розумінні частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, тому колегія суддів вважає недоцільним відкладати розгляд справи з метою надання вищезазначеного рішення прокурора в якості доказу по справі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно з частинами першою та другою статті 101 та пункту 7 частини другої статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт», м. Полтава (вх. № 3409 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.10.2017 у справі № 917/1269/17 задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «ДК «Полтава - Автосвіт» прийняло у строкове платне користування приміщення, що знаходяться за адресою м. Полтава, вул. Європейська, 148 та м. Полтава, вул. Європейська, 148б на підставі договору оренди № 01012017/1 від 01.01.2017 та Акту приймання - передачі від 01.01.2017 (том 1 аркуші справи 123-124).

Також, із матеріалів справи вбачається, що 01.01.2013 між позивачем - ПП «Явір-2000» (Охорона за договором) та ТОВ «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт» (Замовник за договором) укладено Договір про надання послуг з фізичної охорони № ЯП/292-ф (далі - Договір), відповідно до пункту 2.1. якого Замовник замовляє, Охорона надає послуги з охорони (послуги), а саме приймає під фізичну охорону відокремлені приміщення (будівлі) та майно, яке належить Замовнику на праві власності або знаходиться в його користуванні на законних підставах та знаходиться на об'єкті Замовника, згідно додатку № 2 до Договору (далі - об'єкт) (том 1 аркуші справи 9-14, 16). Охорона об’єктів і майна, що на них знаходиться, здійснюється погодинно у календарні дні тижня згідно з Додатком № 1 до даного Договору (том 1 аркуш справи 15).

Згідно «Переліку охороняємих об’єктів, що передаються під охорону ПП «Явір-2000» (Додаток № 2 до Договору), охороні підлягають автосалон Форд за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе (нова назва вул. Європейська), буд. 148 та автосалон Вольво (адреса: м. Полтава, вул. Фрунзе, 148 б).

Передача під охорону об’єкта (майна) та зняття об’єкта (майна) з-під охорони здійснюється за Актом приймання-передачі об’єкту (Додаток № 4 до Договору), який підписується уповноваженими представниками сторін (пункт 2.9. Договору).

Актом від 01.01.2013 (Додаток № 4 до договору) сторони засвідчили, що Автосалони Форд та Вольво, розташовані за адресами: м. Полтава, вул. Фрунзе, 148, 148б, прийняті Приватним підприємством «Явір-2000» під охорону з 08 год. 01.01.2013.

Згідно Додатку № 1 до Договору, який діє з 01.02.2017, охорона об’єктів здійснюється цілодобово в робочі, передвихідні, вихідні, передсвяткові та святкові дні, 365 днів на рік, кількість постів - 1.

У пункті 3.2. Договору сторони погодили, що оплата за цим Договором здійснюється Замовником щомісяця до 5 числа місяця, в якому здійснюється надання послуг, шляхом перерахування Замовником грошових коштів на рахунок Охорони, згідно виставлених охороною рахунків.

Згідно пункту 3.3. Договору підтвердженням надання послуг являється Акт здачі - приймання робіт (надання послуг), що надається Охороною для підписання Замовнику в двох примірниках в кінці кожного місяця.

Згідно пункту 4.2.10. Договору Замовник взяв на себе обов'язок своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату за договором.

В додатку № 1 до Договору (в редакції 01.02.2017) сторони узгодили ціну послуг охорони в сумі 14000,00 грн. на місяць.

Згідно пункту 5.2.1. Договору Замовник має право вимагати від Охорони належного виконання обов'язків по здійсненню охорони на Об'єкті. Замовник зобов'язаний повідомляти керівництву Охорони про всі недоліки та порушення під час виконання службових обов'язків працівниками Охорони для відповідного реагування (пункт 4.2.9. Договору).

На підтвердження факту надання послуг охорони Приватне підприємство «Явір-2000» надало до матеріалів справи копію журналу заїзду-виїзду автотранспорту, зокрема, в Автосалон «Форд» ТОВ «ДК Полтава-Автосвіт» за 2017 рік та журналу прийняття під охорону автотранспорту за 2017 рік з підписами працівників ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» (том 1 аркуші справи 179-234, том 2 аркуші справи 1-31, 32-41).

Листом № 1026 від 12.07.2017 позивач за первісним позовом повідомив відповідач про розірвання Договору № ЯП/292-ф з 18.07.2017 на підставі пункту 10.6. Договору. Цей лист отримано уповноваженим представником відповідача за зустрічним позовом 13.07.2017 (том 1 аркуш справи 33).

За період з травня по липень 2017 року Замовнику послуг охорони за Договором Приватне підприємство «Явір-2000» надало наступні рахунки на оплату (том 1 аркуші справи 21-23):

- за травень 2017 року № 9960 від 01.05.2017 на суму 14000,00 грн.;

- за червень 2017 року № 11692 від 01.06.2017 на суму 14000,00 грн.;

- за липень 2017 року № 13791 від 01.07.2017 на суму 7677,42 грн., оскільки згідно Акту від 18.08.2017 об’єкт знято з-під охорони з 08 год. 00 хв. 18.07.2017 (том 1 аркуші справи 34-37).

ПП «Явір-2000» стверджує, що рахунки на оплату надавались представнику ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» на початку кожного місяця.

Крім того, для підписання ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» були надані наступні акти надання послуг:

- за травень 2017 року № 13036 від 31.05.2017 на суму 14000,00 грн.;

- за червень 2017 року № 15219 від 30.06.2017 на суму 14000,00 грн.;

- за липень 2017 року № 18083 від 17.07.2017 на суму 7677,42 грн. (том 1 аркуші справи 24-26).

За твердженням ПП «Явір-2000» вказані акти надавалися представникові ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» в кінці кожного місяця.

Повторно всі вищезазначені рахунки та акти надання послуг були направлені відповідачу цінним листом з описом вкладення № 3600904213185 від 25.07.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком від 25.07.2017 та описом вкладення у цінний лист (том 1 аркуші справи 35-36).

Проте, вказані акти надання послуг відповідач за первісним позовом не підписав з посиланням на неналежне виконання ПП «Явір-2000» своїх обов'язків за Договором.

У своїх претензіях № 60 від 03.06.2017 та № 90 від 03.07.2017 Замовник повідомив Охорону про відмову від підписання актів надання послуг за травень 2017 та за червень 2017 року відповідно. Крім того, у претензії № 98 від 11.07.2017 Замовник повідомив Охорону про відмову підписати акти за травень, червень і липень 2017 року та про відмову від оплати рахунків за вказаний період надання послуг.

Отже, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, посилання відповідачем в своїх претензіях на відмову від сплати рахунків № 9960 від 01.05.2017, № 11692 від 01.06.2017, № 13791 від 01.07.2017 та відмову від підписання актів наданих послуг за травень 2017 року № 13036 від 31.05.2017 на суму 14000,00 грн., за червень 2017 року № 15219 від 30.06.2017 на суму 14000,00 грн. та за липень 2017 року № 18083 від 17.07.2017 на суму 7677,42 грн. свідчать про їх своєчасне отримання представником ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт».

Зі змісту наявних у справі належним чином засвідчених претензій № 60 від 03.06.2017, № 90 від 03.07.2017, № 1028 від 12.07.2017 вбачається, що відмова ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» оплатити рахунки та підписати акти надання послуг обґрунтована встановленням Замовником факту викрадення його майна з будівлі, яка охоронялася ПП «Явір-2000».

Проте, ПП «Явір-2000» вважає претензії ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» необґрунтованими, не доведеними, а також такими, що не звільняють Замовника за спірним Договором від оплати фактично наданих послуг охорони.

Крім того, згідно пункту 6.3. Договору в разі, якщо прострочення оплати послуг охорони триває більше тридцяти календарних днів, Замовник сплачує Охороні штраф у розмірі 20% від вартості послуг, оплата за яким прострочена, що не звільняє Замовника від зобов’язань щодо плати послуг.

Зважаючи на це, ПП «Явір-2000» звернувся до господарського суду із позовом, який містить вимоги про стягнення з ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» заборгованості за надані послуги з фізичної охорони в розмірі 35677,42 грн. та штрафу в розмірі 20% від вартості послуг, оплата за якими прострочена (відповідно до пункту 6.3. Договору), який складає суму 7135,49 грн.

В свою чергу, ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» звернулося із зустрічним позовом про стягнення з ПП «Явір-2000» матеріальних збитків в розмірі 115054,00 грн., посилаючись на те, що ці збитки були завдані Товариству внаслідок неналежного виконання працівниками ПП «Явір-2000» обов'язків з фізичної охорони за Договором, зокрема пунктів 4.1.1., 4.1.3. Договору, якими передбачено організацію та забезпечення з боку ПП «Явір-2000» охорони об’єктів та недоторканості майна Замовника, а також негайне повідомлення органів внутрішніх справ та Замовника про вчинення протиправних дій щодо об’єкта або майна, що охороняється, та інших незаконних дій, що мають ознаки злочину.

Обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення збитків позивач за зустрічним позовом послався на те, що Актом від 31.05.2017, складеним комісією уповноважених осіб ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт», засвідчено факт викрадення його майна (5 зовнішніх блоків систем кондиціювання) з будівлі, яка охоронялася ПП «Явір-2000», тому відповідно до пункту 6.6. Договору Охорона, тобто ПП «Явір-2000», повинна нести матеріальну відповідальність за заподіяні в результаті неналежного виконання своїх обов’язків збитки. В той же час, вказані збитки за твердженнями позивача за зустрічним позовом заподіяні саме під час знаходження об’єкта під охороною відповідача за зустрічним позовом. Крім того, у постанові від 19.07.2017 по кримінальному провадженню № 12017170040001987 органом досудового розслідування зазначено, що невстановлені особи здійснили викрадення майна ТОВ «ДК « Полтава-Автосвіт» і саме шляхом вільного доступу. Таким чином, позивач за зустрічним позовом вважає, що досудовим розслідуванням встановлено факт вільного доступу до майна потерпілого (ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт»), тобто майно не перебувало під фізичною охороною, як передбачено договором між позивачем і відповідачем. Отже, позивач за зустрічним позовом наголошує на тому, що Охороною не виконувалися передбачені договором обов'язки. Розмір заявлених до стягнення збитків обґрунтовано висновками звіту від 03.07.2017 ПП «НКЦ Експоцентр» про оцінку вартості зовнішніх блоків кондиціонерів в кількості 5 одиниць, які належать ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт».

Розглянувши вказані вимоги за первісним та зустрічним позовом, господарським судом першої інстанції встановлено те, що позивач за первісним позовом виконав належним чином свої договірні зобов'язання за Договором та надав у спірний період послуги з фізичної охорони обумовленого Договором об’єкта, зокрема, автосалону Форд за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе (нова назва вул. Європейська), буд. 148. Акти наданих послуг та рахунки на оплату їх вартості були виставлені позивачем за первісним позовом згідно умов Договору. Факт отримання вказаних актів та рахунків на оплату доведений позивачем за первісним позовом належними доказами, а тому обов’язок зі сплати наданих послуг для відповідача за первісним позовом наступив згідно пункту 3.2. Договору. За всіма обставинами справи відповідач за первісним позовом від свого договірного обов’язку сплатити у повному обсязі вартість отриманих послуг охорони ухилився, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 35677,42 грн. Крім того, судом першої інстанції з’ясовано, що відповідачем за первісним позовом не підтверджено належними доказами факту неналежного виконання ПП «Явір-2000» своїх обов'язків за Договором у спірний період, а несвоєчасно заявлена відмова від підписання актів надання послуг і саме з причин викрадення майна не звільняє відповідача за первісним позовом від виконання договірних домовленостей щодо оплати вартості фактично наданих послуг охорони об’єкта. За встановлених вище обставин справи суд першої інстанції визначився про наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог про стягнення суми боргу у заявленому розмірі. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що первісний позов в частині стягнення штрафу за прострочення оплати наданих послуг охорони в сумі 7135,49 грн. є обґрунтованим, а тому теж підлягає задоволенню.

При вирішенні зустрічного позову суд першої інстанції на підставі правової оцінки наданих сторонами доказів встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів, які б підтвердили нанесення збитків Товариству з обмеженою відповідальністю «ДК «Полтава-Автосвіт» саме ПП «Явір-2000» і з вини останнього, а також не підтверджено наявність правових підстав для стягнення збитків, через що у їх стягненні було відмовлено.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки суду першої інстанції ґрунтуються на підтверджених матеріалами справи належних та допустимих доказах і наданих сторонами у справі поясненнях, а також жодним чином не спростовані відповідачем за первісним позовом ні під час розгляду спору за первісним позовом в суді першої інстанції, ні під час повторного перегляду справи в апеляційному порядку.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору про надання послуг з фізичної охорони № ЯП/292-ф від 01.01.2013, який за правовою природою договором про надання послуг охорони.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час апеляційного розгляду справи колегією суддів з’ясовано, що за час дії Договору про надання послуг з фізичної охорони № ЯП/292-ф від 01.01.2013 до червня 2017 року ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» не мало жодних претензій до виконання Охороною своїх обов’язків за Договором саме в тому об’ємі, в якому вони фактично надавалися протягом тривалого терміну (3,5 років).

Крім того, зі змісту договірних умов Договору вбачається і ці обставини жодним чином не спростовані скаржником, що фізична охорона приміщення (будівлі) та майна, яке належить Замовнику на праві власності або знаходиться в його користуванні, фактично забезпечувалася Охороною шляхом здійснення таких заходів, як:

- використання централізованого спостереження (одного поста охорони у внутрішньому огородженому дворі);

- постійне знаходження охоронця у внутрішньому дворі та здійснення останнім цілодобового патрулювання у внутрішньому дворі;

- контрольно-пропускний режим заїзду/виїзду транспортних засобів на територію об'єкта із внесенням записів до відповідного журналу та зазначенням дати і часу заїзду, марки автомобіля, номеру наряду та підпису охоронця;

- прийняття під охорону нових автомобілів для продажу із зазначенням в окремому журналі кількості, марки та підпису менеджера автосалону;

- перевірка цілісності та непорушності вхідних дверей до автосалону, а також вхідних дверей інших будівель;

- не допущення проникнення сторонніх осіб на об'єкти, що охороняються, а у випадку їх проникнення, прийняти міри щодо їх затримання;

- реагування в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов'язані з посяганням на об'єкт охорони;

- негайне повідомлення органів внутрішніх справ та Замовника про вчинення протиправних дій щодо об’єкта або майна, що охороняється, та інших незаконних дій, що мають ознаки злочину.

- організація та забезпечення охорони об'єктів та недоторканність майна Замовника, прийнятих під охорону, від розкрадання.

Матеріали справи не містять жодних доказів передачі Замовником Охороні майна, що знаходиться всередині або на даху будівлі.

Позивачем в підтвердження надання послуг охорони надано копію журналу заїзду/виїзду автотранспорту, зокрема, в Автосалон «Форд» ТОВ «ДК Полтава-Автосвіт» за 2017 рік та журналу прийняття під охорону автотранспорту за 2017 рік з підписами працівників ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт».

Пунктом 2.2. Договору сторони обумовили, що система та режим охорони майна на об’єктах визначається Охороною і узгоджується з Замовником. Вказівки Охорони є обов’язковими для Замовника.

В матеріалах справи міститься схема руху охоронців на об’єкті Замовника (внутрішньому огородженому дворі) (том 2 аркуш справи 41), яка відповідачем за первісним позовом не спростована.

Скаржник посилається на положення статті 1 Закону України «Про охоронну діяльність», відповідно до якої охоронна діяльність - надання послуг з охорони власності та громадян; об'єкт охорони - фізична особа та/або майно, і те, що судом першої інстанції не встановлено, що обов'язків позивача за первісним позовом згідно положень цього закону входило здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених відповідачем і належних йому будівель, споруд, територій, транспортних засобів, та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

Однак колегія суддів не може погодитись із вказаними доводами скаржника, оскільки згідно статті 3 Закону України «Про охоронну діяльність» дія цього Закону поширюється на правовідносини правоохоронних органів та військових формувань у процесі надання ними послуг з охорони власності та громадян у частині, що не регулюється законодавчими актами, які регламентують їх діяльність.

Проте ПП «Явір-2000» не є правоохоронним органом або військовим формуванням, а правовідносини сторін врегульовані договором охорони, за яким охоронець є суб'єктом підприємницької діяльності.

Згідно наданих до справи документів судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем за первісним позовом за період з травня по липень 2017 року було надано послуги охорони згідно умов Договору на загальну суму 35677,42 грн.

Визначені умовами Договору розмір та строки оплати вартості послуг з охорони об’єкта відповідач за первісним позовом не оспорив, проте в якості підстав відмови від оплати вартості цих послуг посилається на неналежне виконання ПП «Явір-2000» своїх обов'язків за договором.

Однак відповідач за первісним позовом не надав до матеріалів справи жодного доказу невиконання або неналежного виконання працівниками охорони своїх обов’язків з охорони об’єкту ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» у спірний період (травень-липень 2017 року).

Так, Пунктом 3.6. договору сторони погодили, що в разі наявності обґрунтованих зауважень до Охорони, Замовник зобов'язаний в термін 5 (п'яти) кaлeндapних днів з дня виявлення зауважень, направити Охороні свої письмові претензії. Якщо замовник не заявить свої письмові претензії, він втрачає право у подальшому, при підписанні Акту здачі - приймання робіт (надання послуг) за відповідний місяць посилатися на ці зауваження, як на підставу відмови від підписання Акту або на порушення умов договору.

Відповідач за первісним позовом послуги охорони за вказаний період не оплатив, акти надання послуг не підписав, посилаючись у своїх претензіях на факт крадіжки належного йому майна саме під час виконання Охороною своїх службових обов’язків.

Перша претензія ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» за вих. № 60 від 03.06.2017 отримана ПП «Явір-2000» поштою 07.06.2017.

У постанові слідчого від 19.07.2017 про залучення представника потерпілого, вказано, що досудовим розслідуванням встановлено, що крадіжка майна на об'єкті охорони відбулася в період часу з 25.04.2017 по 11 год. 00 хв. 02.05.2017, що дало суду першої інстанції обґрунтовані підстави вважати, що про факт крадіжки відповідачу за первісним позовом було відомо раніше (поліція прибула на місце події 02.05.2017), ніж складено акт огляду будівлі автоцентру від 31.05.2017, на який відповідач за первісним позовом посилається у своїх претензіях.

Таким чином, визначений пунктом 3.6. Договору п’ятиденний термін для звернення із зауваженнями до Охорони ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» не було дотримано. Відповідне повідомлення було надіслане позивачу за первісним позовом по закінченню місячного терміну.

Більше того, умовами Договору сторони чітко визначили ціну послуг та термін оплати їх вартості, а тому за відсутності своєчасно заявлених претензій або обґрунтованих зауважень до Охорони, колегія суддів вважає, що відповідач за первісним позовом не звільняється від обов’язку сплатити вартість фактично наданих ПП «Явір-2000» послуг з фізичної охорони об’єкта.

Враховуючи невиконання ТОВ «ДК»Полтава-Автосвіт» своїх обов'язків за договором щодо своєчасної оплати за надані послуги охорони, ПП «Явір-2000» листом від 12.07.2017 № 1026, керуючись пунктом 10.6. Договору, попередив відповідача про розірвання договору з 18.07.2017.

Згідно акту від 18.08.2017 автосалон Форд, розташований за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 148 було знято з-під охорони з 08 год. 00 хв. 18.07.2017.

Таким чином, відповідачем за первісним позовом не підтверджено належними доказами факту неналежного виконання ПП «Явір-2000» своїх обов'язків.

Оплата вартості наданих за Договором послуг охорони у спірний період та у заявленій до стягнення суми відповідачем за первісним позовом не здійснена і такі докази у справі не містяться.

Згідно пункту 4.2.1. Договору Замовник зобов’язався створювати належні умови для забезпечення збереження майна та сприяти Охороні при виконанні нею своїх функцій. Проводити удосконалення організаційно-технічних заходів по збереженню майна на об’єктах, що знаходяться під охороною.

У пункті 2.4. Договору сторони дійшли згоди, що технічний стан об’єкта, який приймається під охорону, наявність засобів охорони і безпеки, додаткова потреба в цих засобах, а також строки їх впровадження, зазначаються в «Акті обстеження технічного стану» (Додаток № 3 до Договору), який складається Охороною та погоджується з Замовником під час укладення Договору. До усунення вказаних в «Акті обстеження технічного стану» об’єкта недоліків, Договір укладається виключно на умовах здійснення охорони без майнової відповідальності.

З наявного в матеріалах справи Акту обстеження технічного стану від 01.01.2013 вбачається, що комісією у складі представників Охорони та Замовника було проведено обстеження Автосалонів Форд та Вольво, розміщених за адресами: м. Полтава, вул. Фрунзе 148, 148б. Відповідно до пункту 1.3. Акту службове приміщення відповідає вимогам Охорони. Також вказаним актом зафіксовано, що на об'єкті відсутні засоби охоронної сигналізації, а також визначено вимоги щодо необхідності обладнання об'єкта технічними засобами охорони - обладнати приміщення засобами охоронної сигналізації (пункт 2.2. Акту).

Однак як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, відповідач за первісним позовом не надав доказів виконання вимог охорони, а саме на представив документів обладнання об'єкта технічними засобами охорони - засобами охоронної сигналізації, а тому відповідно до пункту 2.4. Договору, до усунення вказаних в Акті обстеження технічного стану від 01.01.2013 об'єкта недоліків, Договір укладено виключно на умовах здійснення охорони без майнової відповідальності.

Відповідно до пункту 4.1.1. Договору Охорона зобов'язана організувати та забезпечити охорону об'єктів та недоторканність майна Замовника, прийнятих під охорону, від розкрадання та не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкти, що охороняються, а у випадку їх проникнення, прийняти міри щодо їх затримання.

Актом огляду будівлі автоцентру від 31.05.2017, що складений в односторонньому порядку, комісією в складі працівників ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт», було встановлено факт викрадення 5 (п'яти) зовнішніх блоків систем кондиціювання в будівлі автоцентру ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 148, а саме:

- блок системи кондиціювання офісних приміщень першого і другого поверхів будівлі ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» (зовнішній блок спліт системи кондиціювання першого і другого поверхів) марки LG, модель FM 56AH, серійний номер A8UW566FAO;

- зовнішні 2 (два) блоки системи кондиціювання автосалону будівлі, марки LG, модель P08LH, серійний номер LP-Z808FAO;

- зовнішній блок системи кондиціювання кабінету бухгалтерії будівлі, марки LG, модель S24LHP, серійний номер LSUH2465JM1;

- зовнішній блок системи кондиціювання кафетерію будівлі, марки Mitsubishi, модель SRK56HE-S1, серійний номер 141102415 RE.

Також актом огляду встановлено те, що мідні фреонопроводи, підведені до всіх п'яти зовнішніх блоків, виламані, по всій поверхні покрівлі будівлі розлито фреон, на місці події залишилися тільки пластикові деталі вентиляторів охолодження радіаторів кондиціонера та металеві частки корпусу всіх п'яти зовнішніх блоків.

На підставі проведеного огляду комісія ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» зробила висновок, що викрадення вищевказаного майна з будівлі мало місце внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків ПП «Явір-2000» на підставі договору про надання послуг з фізичної охорони.

Крім цього, комісією встановлено, що три зовнішні блоки з викрадених мали велику вагу (понад 100 кг кожен) та великі габарити, зняття всіх блоків кондиціювання неможливе без випуску фреону, а він спричиняє характерний запах та сильний шум від великого тиску в системі кондиціювання. Отже, на думку комісії, особа (особи), яка здійснювала охорону будівлі, почувши гучний гуркіт, запах, сторонні голоси під час виникнення кримінального правопорушення зобов'язана була негайно повідомити про це службу поліції та вжити невідкладних заходів щодо припинення і перешкоджання вчиненню кримінального правопорушення, чого зроблено не було.

Водночас, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що представники охорони до складу комісії не залучалися, хоча у пункті 4.2.9. Договору сторони дійшли згоди, що Замовник зобов’язується повідомляти керівництву Охорони про всі недоліки та порушення під час виконання службових обов’язків працівниками охорони для відповідного реагування.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що факт неналежного виконання Охороною своїх зобов'язань та розмір збитків, що підлягають відшкодуванню Охороною, встановлюється відповідно до порядку, визначеному чинним законодавством України та умовами даного договору.

Згідно пункту 6.5. Договору, відшкодування завданих з вини Охорони збитків здійснюється за поданням Замовника Охороні постанови органу дізнання, слідства, який встановив факт крадіжки, грабежу, розбою, а також знищення або пошкодження майна сторонніми особами, які проникли на об'єкт, що охороняється, з вини працівників, які здійснюють охорону об'єкта.

Відповідно до постанови від 19.07.2017 про залучення представника потерпілого, винесеної слідчим Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області капітаном поліції ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 12017170040001987, Полтавським ВП ГУ НП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017170040001987 від 03.05.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України, за фактом таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого групою осіб. Досудовим розслідуванням установлено, що в період часу з 25.04.2017 по 11 год. 00 хв. 02.05.2017 невстановлені особи, шляхом вільного доступу, таємно викрали з даху буд. № 148 по вул. Європейській у м. Полтаві, де знаходиться ТОВ «Дилерська компанія «Полтава – Автосвіт», блоки кондиціонерів марки «LG» в кількості 5 штук, чим спричинили ТОВ «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт» матеріальні збитки, розмір яких встановлюється (том 1 аркуш справи 63).

ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» стверджує, що викрадене майно було придбане ним на підставі комерційної пропозиції від 13.04.2007 Технічного Бюро «УльтраПлюс» (копії комерційної пропозиції та акту виконаних робіт містяться в матеріалах справи, аркуші 87-88).

Відповідно до звіту від 03.07.2017 Приватного підприємства «Науково-консультаційний центр ЕКСПОЦЕНТР» про оцінку вартості викрадених зовнішніх блоків кондиціонерів в кількості 5 одиниць, які належать ТОВ «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт» (том 1 аркуші справи 89-108), вартість майна складає 115054,00 грн.

Судом першої інстанції за клопотанням сторін ухвалами від 05.09.2017 та від 05.10.2017 було витребувано від Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області інформацію щодо результатів досудового розслідування кримінального провадження.

Листом № 1987 від 11.10.2017 слідчий капітан поліції ОСОБА_6 повідомив Господарський суд Полтавської області, що СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017170040001987 від 03.05.2017 за частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України. Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що під час проведення огляду приміщення ТОВ «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт» за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 148, виявлено відсутність будь-яких пошкоджень дверей, або їх замків, які ведуть на дах вказаного приміщення (звідки було викрадення), що підтверджує факт неможливості проникнення на дах сторонніх осіб через двері, оскільки висота вказаного приміщення дорівнює висоті чотирьох поверхового будинку (том 1 аркуш справи 169).

Одночасно проведеним досудовим розслідуванням було встановлено, що працівники охорони ПП «Явір-2000» не мали жодного доступу до будь-яких приміщень вказаної будівлі, а зокрема до виходу на дах, оскільки відповідно до умов договору про надання послуг з фізичної охорони № ЯП/292-ф від 01.01.2013, охоронець знаходився у внутрішньому огородженому дворі, де здійснював цілодобове патрулювання та охорону. Окрім цього, вказаним оглядом встановлено, що працівники охорони не могли мати фізичної змоги робити обхід вказаної будівлі по колу, оскільки тилова частина будівлі знаходиться поза межею доступу для проходу працівників охорони. Обов'язок охоронця щодо забезпечення обходу поза вказаною будівлею, не зазначений в умовах договору. Відсутність доступу для працівників охорони для обстеження тильної сторони будівлі за версією слідства надало можливість стороннім особам здійснити викрадення майна з даху будівлі, у зв’язку з чим орган досудового розслідування висунув як основну версію таємного викрадення майна шляхом вільного доступу, саме через відсутність фізичної можливості у охоронців здійснювати повний обхід території навколо будівлі.

Також в матеріалах справи міститься лист № 1987/2 від 17.10.2017 (том 2 аркуші справи 42-43), в якому слідчий капітан поліції ОСОБА_6 повідомив Господарський суд Полтавської області, що у кримінальному провадженні № 12017170040001987 від 03.05.2017 було допитано в якості свідка інспектора з охорони ПП «Явір-2000» ОСОБА_7, який пояснив, що відповідно до договору про надання послуг № ЯП/292-ф від 01.01.2013, укладеного між ПП «Явір-2000» та ТОВ «ДК Полтава-Автосвіт», ПП «Явір-2000» надавало послуги з фізичної охорони на об'єкті автосалону «Форд», за адресою: м. Полтава, вул. Європейська (Фрунзе), 148. Він був закріпленим як інспектор з охорони, саме за цим об'єктом. За домовленістю із замовником по умовам договору, працівники охорони ПП «Явір-2000» здійснювали контроль за заїздом (виїздом) транспортних засобів на територію об'єкта, здійснюючи при цьому відповідні записи до «Журналу заїзду (виїзду) автотранспорту», де зазначалася дата та час заїзду, марка автомобіля, номер наряду (на підставі якого авто заїздило та виїздило) та підпис охоронника. Окрім цього, охоронник приймав на ніч під охорону нові автомобілі для продажу, де в окремому журналі зазначалася кількість, марка та підпис менеджера автосалону. Охоронники ПП «Явір-2000» не мали жодного доступу до будь-яких приміщень будівлі автосалону, а зокрема до виходу на дах, оскільки відповідно до умов вказаного договору, охоронник мав знаходитися у внутрішньому огородженому дворі, де здійснював цілодобове патрулювання та охорону. У нічний час охоронник був зобов'язаний перевіряти лише цілісність та непорушність вхідних дверей до автосалону, а також вхідних дверей інших будівель. Майно будівлі, розташоване у приміщенні та на даху будівлі представниками замовника охороннику під охорону у денний та нічний час не передавалося. За весь час обслуговування зазначеного об'єкта, ні йому, ні іншим посадовим особам ПП «Явір-2000» працівники ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» жодного разу не повідомляли про те, що на даху будівлі знаходяться системи кондиціювання будівлі. Окрім цього, працівники охорони не могли мати фізичної змоги робити обхід вказаної будівлі по колу, оскільки тилова частина будівлі знаходиться поза межею доступу для проходу будь-яких осіб, оскільки до забору та будівлі автосалону примикають інші будівлі та споруди. Обов'язок охоронця щодо забезпечення обходу поза вказаною будівлею, не зазначений в умовах договору.

12.10.2017 слідчим Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області капітаном поліції ОСОБА_6 винесено постанову про уточнення обставин вчинення кримінального правопорушення, згідно пункту 1 якої слідчий уточнив обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні № 12017170040001987, а саме, вважати вчинення вказаного кримінального правопорушення, шляхом вільного доступу саме через відсутність доступу працівників охорони ПП «Явір-2000» для обстеження тильної сторони будівлі (не з вини працівників охорони) (том 2 аркуші справи 44-45).

Отже, враховуючи те, що слідство по кримінальній справі триває, особи, що вчинили правопорушення не встановлені, вина працівників охорони не доведена, тому твердження скаржника про неналежне виконання Охороною своїх зобов'язань за договором не знайшло свого підтвердження, а тому є безпідставним.

Також колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що за змістом частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України лише вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції з моменту встановлення факту крадіжки та порушення кримінального провадження (02-03.05.2017) ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт», як Замовник за Договором, не відмовилось від послуг охорони, як то передбачено пунктом 10.4. Договору, а продовжувало більше двох місяців ними користуватися.

Виходячи з наведеного є вірним висновок суду першої інстанції про те, що первісні позовні вимоги в частині стягнення 35677,42 грн. заборгованості за послуги з фізичної охорони є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Водночас, пунктом 6.3. Договору сторони домовились, що в разі, якщо прострочення оплати послуг охорони триває більше тридцяти календарних днів, Замовник сплачує Охороні штраф у розмірі 20% від вартості послуг, оплата за якими прострочена, що не звільняє Замовника від зобов'язань щодо оплати послуг.

Згідно пункту 3.2. Договору оплата за цим договором здійснюється Замовником щомісячно до 05 числа місяця, в якому здійснюється надання послуг, шляхом перерахування Замовником грошових коштів на рахунок Охорони, згідно виставлених Охороною рахунків.

З огляду на те, що оплата послуг охорони за травень 2017 року в сумі 14000,00 грн. мала бути здійснена до 05.05.2017, за червень 2017 року - до 05.06.2017, а за липень 2017 року - до 05.07.2017, тому позивачем за первісним позовом правомірно нараховано штраф у розмірі 20% від простроченої суми заборгованості, що складає 7135,49 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що первісний позов в частині стягнення штрафу в сумі 7135,49 грн. підлягає задоволенню повністю.

Що стосується зустрічних позовних вимог про стягнення збитків колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 906 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків, відшкодування в натурі.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Оскільки, відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом за наявності вини.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань.

З урахуванням принципу змагальності, згідно з яким сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, у справі, що розглядається, позивач, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови, зокрема: факт порушення зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. У свою чергу, якщо позивачем порушення зобов'язання доведено, вина боржника у порушенні презюмується, і в такому разі останній має довести відсутність своєї вини (частина друга статті 614 Цивільного кодексу України, частина друга статті 218 Господарського кодексу України).

Однак позивачем за зустрічним позовом не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції жодних доказів, які б в установленому законом та Договором порядку мали підтвердити нанесення ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт» збитків саме ПП «Явір-2000» і з вини останнього при виконанні умов договору про надання послуг з фізичної охорони.

Наданий позивачем за зустрічним позовом односторонній акт огляду будівлі автоцентру від 31.05.2017 у розумінні статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України не є належним та допустимим доказом в підтвердження заподіяння збитків винними діями відповідача за зустрічним позовом.

Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини другої цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи ТОВ «ДК «Полтава-Автосвіт», з яких подана апеляційна скарга, не спростовують висновків місцевого господарського суду про відмову в задоволенні зустрічного позову та задоволення первісних позовних вимог, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та не припустився порушень норм процесуального права, якими закріплено та визначено обов’язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходить при вирішенні даної справи. Наслідком виконання зазначених процесуальних дій є прийняття Господарським судом Полтавської області цілком законного та обґрунтованого рішення у даній справі, через що правові підстави для його скасування у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт», м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.10.2017 у справі № 917/1269/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пелипенко Н.М.