ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2017 року
Справа № 922/3495/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді
Корсака В.А.
суддів
Алєєвої І.В., Данилової М.В.
розглянувши матеріали касаційних скарг
Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальметта" та Харківської міської ради
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2017
у справі
№ 922/3495/16 Господарського суду Харківської області
за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до
1. Харківської міської ради, 2. Управління Держгеокадастру у. м.Харкові, 3. Департаменту Реєстрації Харківської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальметта"
про
визнання незаконними дій, скасування рішень та державного акту
в судовому засіданні взяли участь представники :
- позивача
не з'явились
- відповідача-1
не з'явились
- відповідача-2
не з'явились
- відповідача-3
не з'явились
- третьої особи
не з'явились
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління Держгеокадастру у. м.Харкові, Департаменту Реєстрації Харківської міської ради, в якому просила суд:
- визнати незаконними дії Управління Держземагенства в м. Харкові Харківської області щодо підготовки, оформлення та видачі Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 09.03.2011;
- визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 09.03.2011;
- визнати незаконним та скасувати рішення Харківської міської ради, а саме рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 24.02.2010 №20/10 в частині, яка стосується припинення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 права користування земельною ділянкою, площею 0,3744 га за адресою: АДРЕСА_1 за її добровільною відмовою, припинення дії договору оренди землі, реєстраційний №63203/04 від 27.10.2004 з дня державної реєстрації договору оренди землі з новим землекористувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ", надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" в оренду строком до 01.02.2059. земельної ділянки, площею 0,3744 га за рахунок земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_2, в межах, які визначені договором оренди земельної ділянки, реєстраційний №63203/04 від 27.10.2004, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" розробити та узгодити в установленому порядку технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 в натурі (на місцевості), а саме пункт 34 Додатку 2 рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 24.02.2010 №20/10;
- визнати незаконним та скасувати рішення Харківської міської ради "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" від 29.04.2010 в частині, що стосується продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" земельної ділянки, площею 0,3744 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, за ціною 525 059 грн. для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі; припинення дії договору оренди землі від 27.10.2004 №63203/04 з моменту реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2, а саме підпунктів 3.1., 3.5. пункту 3 Додатку до рішення Харківської міської ради "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" від 29.04.2010.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення Харківської міської ради було прийнято всупереч приписам статей 141, 142 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки заява від 19.02.2010 №А-9-2370/1-10 про добровільну відмову від права оренди спірної земельної ділянки до Харківської міської ради не подавалась. Крім того, позивач зазначав, що судовими рішеннями у справах №08/16-10 (н.р.29/29-09), №15/338-09, які набрали законної сили та є обов'язковими для виконання, було підтверджено дійсність договору оренди землі від 27.10.2004, укладеного між Харківською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, встановлено відсутність порушень істотних умов договору фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, а також дійсність рішення Харківської міської ради від 25.02.2004 №18/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів", на підставі якого було укладено зазначений договір оренди землі від 27.10.2004.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.02.2017 (суддя Шарко Л.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 (головуючий суддя Плахов О.В., судді: Здоровко Л.М., Шутенко І.А.) у даній справі позовні вимоги задоволено частково:
- визнано незаконним та скасовано рішення Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 24.02.2010 №20/10, в частині, яка стосується припинення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 права користування земельною ділянкою, площею 0,3744 га по АДРЕСА_1 за її добровільною відмовою, припинення дії договору оренди землі, реєстраційний №63203/04 від 27.10.2004 з дня державної реєстрації договору оренди землі з новим землекористувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ", надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" в оренду строком до 01.02.2059 земельної ділянки, площею 0,3744 га за рахунок земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_2, в межах, які визначені договором оренди земельної ділянки, реєстраційний №63203/04 від 27.10.2004, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" розробити та узгодити в установленому порядку технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 в натурі (на місцевості), а саме: пункт 34 додатку 2 до рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 24.02.2010 №20/10;
- визнано незаконним та скасовано рішення Харківської міської ради "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" в частині, що стосується продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" земельної ділянки, площею 0,3744 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, за ціною 525 059 грн. для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі; припинення дії договору оренди землі від 27.10.2004 №63203/04 з моменту реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, а саме: підпункти 3.1., 3.5 пункту 3 Харківської міської ради "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" від 29.04.2010 № 74/10;
- визнано незаконним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 09.03.2011;
- відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача про визнання незаконними дій Управління Держземагенства в м. Харкові Харківської області щодо підготовки, оформлення та видачі Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 09.03.2011;
- стягнуто з Харківської міської ради на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 4 126 грн.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Також не погоджуючись із судовими рішеннями, третя особа у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальметта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства, просить їх скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким у позові у цій частині відмовити повністю.
У зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В., здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів для розгляду даної справи у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Алєєва І.В., Ходаківська І.П. (протокол від 24.10.2017).
У зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів для розгляду даної справи у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Алєєва І.В., Данилова М.В. (протокол від 13.11.2017).
Сторони у справі та третя особа не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзиви на касаційні скарги, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції 15.11.2017, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 27.10.2004 між Харківською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було укладений договір оренди землі, за умовами пункту 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Харківської міської ради 25.02.2004 №18/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.99-101).
Вказаний договір зареєстровано у Харківському регіональному центрі державного земельного кадастру в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) від 27.10.2004 за №63203/04.
Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 3744 га, в тому числі, інших угідь - 0,3744 га.
Відповідно до пункту 8 договору, договір укладено строком на період будівництва до 01.12.2005, але не пізніше здачі об'єкту до експлуатації; на період експлуатації до 01.12.2029.
27.12.2004 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова позивачу було надано дозвіл №779 на виконання підготовчих робіт для будівництва торгівельно-розважального комплексу по АДРЕСА_1 у Дзержинському районі міста Харкова відповідно до проектної документації, що узгоджена та зареєстрована в Управлінні містобудування та архітектури м. Харкова за №145/04 від 18.03.2004, строком до 25.01.2005 (т.1 а.с.90).
Як встановлено судами, з посиланням на наявні у матеріалах справи докази, позивачем у відповідності до вимог законодавства вчинялись всі необхідні дії спрямовані на будівництво торгівельно-розважального комплексу за вказаною адресою, стан готовності якого на 2009 рік складав 75%.
Разом з тим, 24.02.2010 Харківською міською радою було прийнято рішення №20/10 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", у додатку 2 якого визначено перелік юридичних та фізичних осіб, яким припиняється право користування землею та яким надаються земельні ділянки в оренду та у постійне користування (в т.ч. у зв'язку зі зміною власника (користувача) нерухомого майна, зокрема:
- припинено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 право користування земельною ділянкою площею 0,3744 га по АДРЕСА_1 за її добровільною відмовою (лист від 10.02.2010);
- договір оренди землі, реєстраційний № 63203/04 від 27.10.2004, вважати таким, що припиняє дію з дня державної реєстрації договору оренди землі з новим землекористувачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ";
- надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" в оренду строком до 01.02.2059 земельну ділянку площею 0,3744 га за рахунок земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_2 (Дзержинський район) в межах, які визначені договором оренди земельної ділянки, реєстраційний №632033/04 від 27.10.2004, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі;
- Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" розробити та узгодити в установленому порядку технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 в натурі (на місцевості) (підпункти 34.1- 34.4 пункту 34) (т.1 а.с.104).
В подальшому 29.04.2010 Харківською міською радою було прийнято рішення "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" № 74/10, додатком до якого визначено перелік юридичних та фізичних осіб, яким продаються земельні ділянки, зокрема пунктом 3 якого було вирішено:
- продати Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" земельну ділянку площею 0,3744 га, з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2), в Дзержинському районі, за ціною 525 059 грн. (без ПДВ) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі;
- попередити Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ", що на зазначену земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження): площею 0,3744 га - заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки (код 01.06.05), площею 0,0435 га - охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта транспорту (код 01.01.03), площею 0,0129 га - охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи (код 01.01.05);
- надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" розстрочення кінцевого розрахунку терміном на 5 (п'ять) років у порядку, визначеному чинним законодавством;
- договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, а також сплата першого платежу є підставою для видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації;
- договір оренди землі від 27.10.2004 №63203/04 припиняє дію з моменту реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2;
- пункти 34.2., 34.3. додатку 2 рішення Харківської міської ради від 24.02.2010 №20/10 відмінити як невиконані (підпункти 3.1.-3.6. пункту 3) (т.2 а.с.105-106).
Судами також встановлено, що на підставі вказаного рішення Харківської міської ради 22.06.2010 між Харківською міською радою (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець передає за плату, а покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку площею 0,3744 га з земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2), згідно з планом земельної ділянки, що додається (т.2 а.с.99-100). Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 22.06.2010 за реєстровим №24/10.
Також Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" було видано державний акт від 09.03.2011 серії НОМЕР_1 на право власності на зазначену земельну ділянку від (т.4 а.с.100-101) та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.02.2010 (т.3 а.с.91).
В подальшому 11.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пальметта" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за умовами якого, продавець передає у власність покупцю наступне нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літера "А-5", що розташована у місті Харкові по АДРЕСА_2, загальною площею 5 131,7 кв.м., а покупець приймає у власність цю нежитлову будівлю і сплачує за неї обумовлену цим договором грошову суму (т.2 а.с.92). Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського МНО Малаховою Г.І. 11.03.2011 за реєстровим №842.
Щодо усунення розбіжностей у адресах спірної земельної ділянки, судом першої інстанції встановлено, що листом від 23.04.2008 за вих. №1701896 КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" повідомило позивача, що проведеною інвентаризацією торговельно-розважального комплексу по АДРЕСА_1, виявлено, що за вищезазначеною адресою вже зареєстрована житлова будівля літ. "А-1", у зв'язку з чим для подальшої реєстрації необхідно звернутися в Дзержинський РВК для присвоєння нової поштової адреси АДРЕСА_2.
Проте , як вбачається з листа Харківської міської ради №12991/9-13 від 07.11.2013 та листа Управління містобудування та архітектури № А-1-80/0/92-14.01.01-06 від 24.03.2014, рішення про зміну адреси нерухомого майна по АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 виконавчим комітетом Харківської міської ради не приймалось.
При цьому судом враховано, що Харківською міською радою не виконано вимоги ухвали суду від 15.11.2016 та відповідно не надано суду документів на підтвердження присвоєння земельній ділянці адреси: АДРЕСА_2.
Також судом встановлено, що 06.10.2011 юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" припинено, що підтверджується також інформацією, наявною в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до приписів статті 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Отже , підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування пункту 34 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 24.02.2010 №20/10 в частині, яка стосується припинення права позивача на користування спірною земельною ділянкою, припинення дії договору оренди землі, надання цієї земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" в оренду, а також визнання незаконним та скасування підпунктів 3.1., 3.5 пункту 3 рішення Харківської міської ради від 29.04.2010 №74/10 в частині, що стосується продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" спірної земельної ділянки, суди попередніх інстанцій виходили з обставин недоведеності належними та допустимими доказами у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України вчинення позивачем заяви від 19.02.2010 №А-9-2370/1-10 про добровільну відмову від права оренди спірної земельної ділянки, а відтак дійшли висновку про невідповідність цих рішень вимогам статей 141, 142 Земельного кодексу України.
Водночас встановивши невідповідність вказаних рішень Харківської міської ради вимогами законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для визнання недійсним державного акта на право власності на спірну земельну ділянку, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" на підставі рішення Харківської міської ради від 29.04.2010 № 74/10.
Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій недостатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені, невизнані або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм суб'єктивним правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Так , предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 321 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).
Згідно чинного земельного законодавства використання землі здійснюється або на праві власності, або на праві користування земельною ділянкою.
Як зазначало Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальметта", останньому на праві приватної власності належить нежитлова будівля літера "А-5", що розташована у місті Харкові по АДРЕСА_2, загальною площею 5 131,7 кв.м. та розміщена на спірній земельній ділянці.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальметта" наголошувало на тому, що право власності на вказану нежитлову будівлю та на земельну ділянку під цією будівлею ним було набуто на підставі укладених 11.03.2011 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" договорів купівлі-продажу (т.4 а.с.103-106).
Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
З викладеного вбачається, що нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання об'єкту нерухомого майна, який належить третій особі, неможливе без відповідної земельної ділянки.
В той же час, частково задовольняючи позов, судами попередніх інстанцій не надано оцінки стосовно того, яким чином обраний позивачем спосіб захисту щодо визнання незаконним та скасування рішення що стосується продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" спірної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі та визнання недійсним відповідного державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, власником якої позивач не є, призведе до відновлення його порушених прав та інтересів. Відповідних висновків оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не містить.
Судам слід з'ясувати яке саме право позивача порушено щодо спірної земельної ділянки, власником якої він не є, та яким, у такому випадку, має бути спосіб захисту порушеного права (з посиланням на норми матеріального законодавства).
Також колегія вважає недостатньо обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо визначення процесуального статусу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальметта", як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки виходячи із змісту позовних вимог позивачем, фактично, оспорюється право приватної власності вказаної особи.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними дій Управління Держземагенства в м. Харкові Харківської області щодо підготовки, оформлення та видачі Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 09.03.2011 серії, з огляду на те, що на час підготовки, оформлення та видачі державного акта, Управління Держземагенства в м. Харкові Харківської області діяло в межах закону та на підставі рішень Харківської міської ради, які станом на 09.03.2011 (дата видачі акту) скасовані не були.
Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без повного дослідження усіх обставин справи, тоді як відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на це, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з визначеними Господарським процесуальним кодексом України повноваженнями Вищого господарського суду України як касаційної інстанції слід враховувати, що згідно з частиною другою статті 1117 названого кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.
Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають.
Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.
За таких обставин, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню в частині задоволених вимог з направленням справи в цій частині на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2017 у справі №922/3495/16 скасувати в частині задоволених позовних вимог.
Справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
В решті рішення та постанову у справі №922/3495/16 залишити без змін.
Головуючий суддя В. А. Корсак
С у д д і І. В. Алєєва
М. В. Данилова
